23 листопада. Пам’ятні дати

Сьогодні день народження Митрополита Володимира

80 років від дня народження Володимира (у миру Віктор Маркіянович Сабодан; 1935–2014), Предстоятеля Української Православної Церкви (МП), Митрополита Київського і всієї України, одного з найвпливовіших архієреїв Російської православної церкви. Герой України (2011). Митрополит Володимир народився у селі Марківці Хмельницької області. У 1958 році закінчив Одеську духовну семінарію, у 1962 – Ленінградську духовну академію. Володимир вважався одним із найвпливовіших архієреїв РПЦ ще у радянський період. У 1990 році він зайняв друге місце на виборах патріарха Московського, поступившись Алексію ІІ. У 1992 році, після зміщення Архієрейським Собором УПЦ митрополита Філарета, УПЦ очолив Володимир. Філарет, не визнавши своєї відставки, утворив УПЦ (КП). Після смерті патріарха РПЦ Алексія ІІ, у 2009 році, Володимир мав великі шанси бути обраним новим патріархом РПЦ, однак відмовився, заявивши, що хоче постати перед Богом 121-м митрополитом Київським, а не 16-м патріархом Московським. Останні роки життя блаженнійшого були затьмарені важкою хворобою та боротьбою різних угруповань усередині самої церкви, які ще за життя Володимира розпочали поділ влади; зазнавав він, як виявилося згодом, і тиску з боку тодішнього українського керівництва. Але, попри тілесні страждання і внутрішньоконфесійні чвари, Митрополит Володимир до останнього залишався відданим Церкві й до останнього молився за долю України, являючи собою справжній зразок християнина – упокореного, але водночас і ревного перед Богом, відданого до останнього подиху своїй пастві.

Свято є офіційним неробочим днем у Грузії й присвячене з одного боку, начебто сумній даті – колесуванню святого Георгія, але, разом з тим, це свято світле й радісне, таке, що дарує надію. Згідно з житієм, святий Георгій народився в III столітті в сім’ї християн у Лідді (Палестина). Він був честолюбним військовим, вирізнявся з-поміж інших мужністю і фізичною силою, до того ж був заможним, - тобто, увесь набір для того, щоб називатися, модним ось уже чи не 100 років поспіль, словом «успішний». Невдовзі його призначили одним із сотників, він став улюбленцем імператора Діоклетіана. Все йшло добре – кар’єра, успіх при дворі, увага жіноцтва, але коли почались гоніння на християн, Георгій роздав усе своє майно жебракам і привселюдно оголосив себе християнином. Після цього його не тільки арештували, але й піддали лютим тортурам які тривали декілька днів. Одного дня його колесували, але як виявилося згодом, Георгій не тільки не помер від нелюдських мук, але його рани дивним чином загоїлися. Як би не знущалися з нього вороги, які б тортури не вигадували, Георгій дивовижним чином виходив із них неушкодженим – переможцем фізичного болю, страждань, а заодно й людської люті й жорстокості. Він пройшов свій хресний шлях до кінця, але Христа не зрікся, натомість залишився у понад двохтисячолітній історії людства під ім’ям Переможця. Перша Церква на честь святого Георгія була побудована в Грузії ще в 335 році царем Міріаном на місці поховання святої Ніни, а житіє святого було вперше перекладено грузинською мовою наприкінці X століття. З IX століття будівництво церков на честь Георгія стало масовим. За місцевими переказами, Георгій був родичем рівноапостольної Ніни, просвітительки Грузії. На державному прапорі Грузії також присутній Георгіївський Хрест. У Грузії існує ще одне свято Гіоргоба – весняне, яке відзначають 6 травня. Головні Георгіївські храми Грузії знаходяться в Сігнахі, в Гелатському монастирі та в сванському селі Латалі.

Події дня:

55 років тому (1960) у Лос-Анджелесі (США) відбулось формальне відкриття Алеї слави Голлівуда (перша зірка у тротуар бульвару Голлівуда була вмонтована 15 серпня 1958 року).

Ювілеї дня:

155 років від дня народження Карла Брантінґа (1860-1925), шведського журналіста і політичного діяча, лауреата Нобелівської премії миру (1921).

130 років від дня народження Віктора Григоровича Дроботька (1885-1966), видатного українського мікробіолога, епідеміолога, вченого-новатора, науковця зі світовим ім’ям. Академік АН УРСР (1948), заслужений діяч науки УРСР. Директор Інституту мікробіології АН УРСР (1944-1962). Він був одним із піонерів у справі вивчення бактеріофага, першим у шифруванні етиології стахіботріотоксикозу коней, започаткував новий напрям вивчення грибів – збудників мікотоксикозів. Значну увагу вчений приділяв питанням хіміотерапії інфекційних захворювань, досліджував антимікробні властивості рослин. Працюючи в Інституті мікробіології, В. Добротько започаткував декілька наукових напрямів. Саме там, уперше на теренах колишнього СРСР, розпочалось дослідження з проблем бактеріографії (групи вірусів, що вражають бактерії), у результаті чого установа стала провідним центром у країні з цієї проблематики. Для практичної медицини Дроботько розробив і впровадив у виробництво стафілококовий бактеріофаг, який успішно застосовувався для боротьби із стафілококовими інфекціями. Також передав у виробництво метод отримання сухого дизентерійного бактеріофага у вигляді пігулок – ефективний засіб у боротьбі з дизентерією. То був дешевий, але високоактивний препарат, який зберігав свою активність протягом тривалого терміну та не потребував спеціального обладнання для виготовлення. Володіючи кількома іноземними мовами, вчений вільно спілкувався з колегами з ближнього та далекого зарубіжжя. Особливо плідною його співпраця була з науковцями США, Бразилії, Франції, Югославії, Росії. За його очільництва Інституту мікробіології, Київ став осередком вивчення антибіотиків з вищих рослин, тоді як антибіотики мікробного походження вивчалися переважно у Росії. Упродовж півстоліття, отримані В. Дроботьком та його співробітниками антибіотики рослинного походження – іманін і новоіманін – врятували від хвороб та смерті чимало людей. Ці препарати й досі широко застосовуються в сучасній медицині.

Роковини смерті:

105 років з дня смерті Миколи Миколайовича Шіллера (1848-1910), вітчизняного фізика, педагога, засновника Київського фізико-медичного товариства (проіснувало 20 років). З 1876 року – професор Київського університету, 13 років був завідувачем кафедри фізики Київського університету Св. Володимира; очолив першу в Україні кафедру теоретичної фізики; 1903-1905 – ректор Харківського практичного технологічного інституту (тепер Харківський політех). Автор праць з термо- і електродинаміки, молекулярної фізики тощо. Автор близько 90 робіт. Експериментально довів (1876) принципи замкненості електричних струмів, тобто підтвердив гіпотезу Дж. Максвелла про існування струмів зміщення.

32 роки з дня смерті Миколи Платоновича Бажана (1904-1983), видатного українського поета, перекладача, енциклопедиста, громадського діяча, академіка АН УРСР (1951). Ось короткий спогад академіка Івана Дзюби: «Колись давно, чи не на початку 60-х, ми з Іваном Драчем піднімалися від Хрещатика до Археологічного музею вулицею, яка тепер зветься Богдана Хмельницького, а тоді звалася, як і належно, вулицею Леніна. По другий бік униз спускався Микола Платонович Бажан. Й Іван Драч вигукнув із захватом (і, як мені здавалося, з деякою заздрістю): «Подивися, як він гордо і владно топче землю!» Так, Бажан не йшов – він гордо і владно топтав землю! Але, чи не так само гордо і владно він топтав матерію життя, матерію слова, свою долю?».