Коли Путін піде: Два «проклятих» російських питання зрештою зведуться до одного

Нова влада РФ пояснюватиме всі біди «попередньою злочинною владою»

У Краматорську 8 жовтня після бомбового удару росіян по вулиці, де рухалися два рейсові автобуси, загинули 33 людини, і було поранено 18 людей. Станом на ранок 8 жовтня у Прилуках відомо про понад два десятки загиблих, серед них — п’ятеро дітей та більш ніж півсотні поранених. Це стало наслідком влучання напередодні (в день народження Путіна) крилатої ракети Х-101 у п’ятиповерховий будинок.

Ракетні «подарункові набори»

Все це вже було і неодноразово. Така ж ракета Х-101 у квітні 2023 року потрапила в багатоповерхівку в Умані. У результаті загинули 25 людей. МО РФ тоді підтвердило «зосереджений удар високоточною зброєю великої дальності по пунктах дислокації резервів ЗСУ. Перешкоджено висуванню підрозділів морської піхоти ЗСУ до районів бойових дій». У Telegram відомства тоді навіть з’явилася цинічна картинка з написом «Точно в ціль» та хештегом «ГероїZ». У січні того ж 2023 року російська ракета, що поцілила в дніпровську багатоповерхівку, забрала 46 життів.

А подібних «кривавих привітань» саме у дні всенародного святкування народження Путіна за останні чотири роки було чимало: 6 жовтня 2022 року стався масований удар ракетами С-300 по житлових кварталах Запоріжжя, унаслідок чого загинули 20 людей. 5 жовтня 2023 року Росія завдала удару ракетою «Іскандер-М» по кафе в селі Гроза на Харківщині під час поминального обіду. Загинули 59 цивільних осіб, серед них — 8-річна дитина. 6 жовтня 2023 року окупанти вдарили «Іскандером» по центру Харкова: загинули 10-річний хлопчик та його бабуся, ще 30 осіб дістали поранення. 7 жовтня 2024 року росіяни атакували Київ ракетами «Кинджал», уламки яких впали біля шкіл та дитячих садків.

Цього року російські військові привітали Путіна з днем народження тим, що також загалом вбили ракетами близько декілька десятків мирних українців.

Розбрат у «тераріумі однодумців»

У самій Росії про все це, звісно, ані пари з вуст. Натомість уся «патріотична» спільнота буквально заходилася від ославлення Путіна. Наприклад, український колаборант Царьов написав: «для мільйонів росіян Путін — це більше, ніж просто президент. Це національний лідер і політик найвищого рівня… Нехай кожен день дарує впевненість у правильності обраного шляху, а Росія під вашим керівництвом і надалі залишається сильною, єдиною та впевненою у своєму майбутньому».

Окрім огиди від подібних дифірамбів у сталінському стилі, виникає логічне запитання: навіщо це? Адже Путін цих дописів у напівзабороненому ним же Telegram точно не читає. Відповідь одна — довести кураторам Кремля власну лояльність. Бо у того ж Царьова зараз великі проблеми з топ-пропагандистом Соловйовим, який жорстко його розкритикував (у притаманному стилі «Ти хто такий? Ми тебе на грудях пригріли!») за публікацію кадрів з полоненими росіянами під час операції «Вівальді».

Царьов визнав провал російської армії, розкритикував брехливі звіти МО РФ. Соловйов у відповідь звинуватив Царьова в роботі на СБУ та пособництві українським спецслужбам через те, що той, мовляв,  «підігрує ІПСО» і розганяє паніку.

Утім цей «тераріум путінських однодумців» нікого не дивує. У Росії до українських зрадників завжди ставилися зневажливо. І коли серйозно візьмуться за Царьова, — лише питання часу (як у випадку з іншою перебіжчицею Тетяною Монтян, проти якої в РФ уже порушили кримінальні справи).

Поздоровлення «царю» з ЦАР

Нинішнє святкування дня народження Путіна мало чим відрізнялося від попередніх. І не тільки всеросійських. Наприклад, два роки тому видання «РИА Новости» опублікувало хорове відеопривітання йому від мешканців Центральної Африканської республіки. А Соловйов хизувався тим, що в італійському місті нібито вивісили банер з привітаннями Путіну. ТАСС розповів, що окупований Донецьк заполонили плакати з цитатами Путіна. Дітлахів у російських дошкільних закладах змушували плести маскувальні сітки на честь його дня народження.  Привітання на тлі портретів Путіна із промовами про «значні успіхи Росії під його керівництвом» опублікували щонайменше 30 шкіл із різних регіонів РФ.   Російський індекс наукового цитування (РІНЦ) називав Путіна «найбільш цитованим ученим серед керівництва країни», а Telegram-канал «Радонеж» тоді проголосив його «імператором усього православного світу».

Цього разу патріарх РПЦ Гундяєв в офіційному зверненні заявив, що саме «за Божим провидінням протягом багатьох років Путін очолює нашу країну», а свої відеопривітання диктатору замість африканців прислали російські військові.

Що робити з мільйонами «володіних»  

Проте багато хто зараз замислюється, що буде після Путіна? Адже 74-річний вік дається взнаки і рано чи пізно він піде.  І два «проклятих російських питання» «Хто винен?» і «Що робити?» постануть знову.

На перше намагається відповісти російський опозиційний журналіст Олег Кашин: «Усі надії, усі можливі історичні шанси сьогодні пов’язані лише з його зникненням, із позбавленням Росії від Путіна. Люди навколо нього, і його піддані, і солдати на війні, і пересічні громадяни в тилу, і нові «тихі», і активно лояльні, і ті, хто сидить у в’язницях, і ті, хто емігрував — усі дивляться приблизно однаково: зараз він є, а отже, все зупинено, законсервовано, зайшло в глухий кут, наче у фундаменти Малої Токмачки, а коли його не стане — і почнеться рух, єдиною перешкодою для якого залишився він, маленький, злий, при цьому смішний, схожий на бабусю, що бурмоче якусь нісенітницю й не розуміє головного ні про себе, ні про країну, ні про історію.

Уся російська політика, уся історія тепер зосередилися на очікуванні його відходу. Єдине, за що йому можна буде бути вдячним, — своєю незмінністю та безальтернативністю він забезпечив усім сучасникам, які переживуть його, можливість впевнено звалювати на нього взагалі все».

Отже, відповідь на питання «хто винен» відома і, за великим рахунком, зрозуміла давно. Будуть списувати на Путіна все, починаючи з українських «подарунків» і на день народження та в будь-який інший. Натомість є одне велике «але», яке сформулював спікер Держдуми В’ячеслав  Володін рівно 22 роки тому: «Є Путін — є Росія, немає Путіна — немає Росії». 

Тому залишається друге «прокляте» російське питання «що робити» —  з мільйонами таких «володіних». Без відповіді на нього не те, що «прекрасної Росії майбутнього», а навіть просто «Росії без Путіна» не вийде.

Макс Мельцер