Головне завдання Кремля — доїхати до вересня без «дтп»

Лобове скло російської державної машини за густою сіткою від ударів реальності

Поки цивільні авіакомпанії РФ масово скаржаться на відсутність палива, для атак повітряних путінських ракетоносців київських житлових масивів його знаходять. Проте закони логіки та економіки невблаганні, і паливна криза в РФ починає набувати обрисів повноцінного системного колапсу.

Земний «азимут» російських авіакомпаній

Напередодні стало відомо, що з одинадцятьох найбільших російських авіакомпаній стандартам простою (10 % авіапарку) відповідає лише «Аерофлот», у якого не літають 37 із 349 літаків. У решти авіаперевізників уже третина парку (93 літаки з 322) перетворилася на музеї авіації.

Причини відомі: авіакомпанії РФ через санкції втратили можливість офіційно закуповувати запчастини та проходити техобслуговування у західних виробників. «Канібалізм» (розбір літаків на запчастини для встановлення їх на інші) вже не рятує.

До цього додалася нова проблема – з авіаційним керосином. І вона настільки велика, що уряд РФ увів заборону на його експорт. А загалом ціни на нього зросли на 17–64 % залежно від регіону. Одна із «заземлених» авіакомпаній – «Азимут» (із Ростова-на-Дону) вже попередила про критичну ситуацію. Бо її основний постачальник керосину повідомив про необхідність скоротити споживання на третину від заявлених обсягів. Інші авіакомпанії  Санкт-Петербурга, Єкатеринбурга, Уфи та ще кількох міст отримали аналогічні листи від своїх паливних операторів. А аеропорти Махачкали, Мінеральних Вод, Краснодару, Астрахані та Нижнього Новгорода попередили пілотів про обмеження на заправку повітряних суден.

Дякувати за цей авіаційний детокс варто регулярним «візитам» українських дронів на російські НПЗ. Для розуміння: торік у РФ було вироблено близько 11,4 млн тонн авіапального. Після того як понад десятка заводів отримали незапланований апгрейд, нафтопереробка в Центральній Росії практично зупинилася. Московський НПЗ у Капотні, який забезпечував 1,4 млн тонн авіапального на рік, вибув із загальноросійського паливного чата щонайменше до наступного року. 2 липня стало відомо, що НПЗ у Кстово Нижньогородської області зазнав чергового удару.

Паливний диявол у 4 %

Нещодавно Путін із телесуфлера (який стояв позаду кремлівської «підставки для мікрофона» на прізвище Зарубін) прочитав, що потужності найбільших НПЗ Росії сьогодні задіяні на повну. Однак проблеми залишаються, визнав Путін, додавши, що на заправках утворюються черги.

До речі, вони настільки великі (попит зріс на 20–30 %), що в деяких містах по дорозі на АЗС вже почали встановлювати біотуалети. Але Міненерго РФ заспокоює, мовляв, стратегічні запаси бензину становлять 1,7 млн тонн, що практично відповідає рівню аналогічного періоду минулого року, а зниження склало всього 4 %.

Проте паливний диявол ховається саме в цих 4 %. Бо ці відсотки тримаються на колишньому рівні лише завдяки екстрено введеним обмеженням. Без цього дефіцит був би глибшим. За підрахунками аналітиків, Росії щодня бракує близько 25 тисяч тонн палива (запам’ятаймо цю цифру).

Не додає оптимізму й сількогосподарський попит, який значно підвищується в цей час. За останні місяці вартість палива для російських аграріїв уже зросла на 35–50 %. Новосибірські фермери написали лист до Мінсільгоспу РФ, у якому вказали, що за останній місяць «соляра» в регіоні подорожчала більш ніж у 1,5 рази й коштує від 93 тисяч до 115 тисяч  рублів за тонну. У Свердловській області трейдери продавали дизель у травні за 69,5 тисяч рублів за тонну, тепер це не менше 150 тисяч.

В уряді відповіли, що «постачання палива для потреб АПК здійснюються у штатному режимі. Обсяги виробництва та відвантаження нафтопродуктів повністю задовольняють поточну потребу». Про ціну ані пари з вуст.

Усе це видається настільки цинічним, що не витримала навіть депутатка Держдуми Ніна Останіна. 2 липня вона заявила, що уряд приховує від громадян реальні масштаби паливної кризи, через яку зараз простоює близько 30 % потужностей НПЗ. Натомість спікерка Ради Федерацій РФ Валентина Матвієнко закликає «не драматизувати ситуації». За її словами, «ситуація непроста, проте уряд вживає всіх необхідних заходів для її вирішення».

Що це заходи – відомо. Після повної заборони експорту пального, продажу його на внутрішньому ринку по талонах, QR‑кодах, за пропискою, за номерними знаками (коли парні та непарні номери заправляються в різні дні) й так далі, – Москва звернулася до «дружніх» країн по паливну допомогу.

Індійський «гуманітарний» експрес

У травні постачання авіаційного гасу з Білорусі до РФ зросли майже в чотири рази порівняно з минулим роком – до 5,17 тисяч тонн, а за перші десять днів червня склали ще 2,6 тисяч тонн. Казахстан обіцяє підкинути ще 50 тисяч тонн бензину (зі знущальним уточненням – «як гуманітарну допомогу»). У Мережі вже кепкують, що Росія почала з «ніжок Буша» в 1990‑х і завершує «бензином Токаєва» у 2026-му.

На особливу увагу заслуговує Індія (головний споживач дисконтної російської нафти), яка також зголосилася допомогти. За останні два кризові тижні знижки на російську нафту марки Urals у індійських портах зросли ще майже вдвічі – з 4 до 7 доларів США за барель. А якщо порівняти з минулим літом – у кілька разів (тоді вони становили лише 1–3 долари США за барель). Загалом за 2022–2025 роки, за підрахунками Indian Express на основі даних індійської митниці, Нью-Делі отак заощадив на «дружбі» з Москвою близько 13 млрд доларів США. Ось така ціна індійської «гуманітарної допомоги».

За даними Reuters, Росія орієнтується на закупівлю близько 400 тисяч тонн бензину на місяць з Індії та інших «дружніх» постачальників. У цей обсяг входять постачання з Білорусі (за оцінками, 100–150 тисяч тонн ) плюс додаткові партії з Казахстану, Китаю та Туреччини. Але якщо розкласти це на дні, виходить лише близько 13 тисяч тонн бензину на добу — трохи більше половини того самого щоденного дефіциту у 25 тисяч тонн.

Вибір після «виборів»

Сплеск нафтових доходів, який пережила Росія після початку війни в Ірані, зник остаточно. За даними Мінфіну, за січень–травень нафтогазові доходи російської казни скоротилися на 30 %, а дефіцит сягнув 6 трлн рублів. До кінця червня «діра» в бюджеті зросла до 6,4 трлн рублів, що вже вдвічі перевищує план на весь рік, який становив 3,8 трлн.

Подальше неминуче падіння цін на нафту загрожує Росії посиленням проблем, які, за прогнозом, проявляться в серпні–вересні. У колись рятівної путінської «кубушки» – Фонду національного добробуту станом на 1 червня залишалося 3,4 трлн рублів. З початку року вона скоротилися ще на 600 млрд рублів, а порівняно з довоєнними рівнями – майже втричі (на 8,8 трлн рублів).  

Насправді паливна та фінансова кризи самі собою навряд чи стануть фатальними для путінономіки. Але Кремлеві зараз украй важливо доїхати до вересня і «виборів» до Держдуми без великих «ДТП».

На «вибори» за «Єдину Росію» мешканцям РФ запропоновано йти під гаслом «Быть Zа Путина – базовый минимум». І це вже не просто слоган, це новий стандарт виживання у кремлівській машині. Неважливо, що її лобове скло вкрилося густою сіткою тріщин від зустрічних ударів реальності, а приладова панель тримається на нечесному слові. Головне – вірити в оптимістичний показник прикрученої колючим дротом стрілки й надалі вдавати, що ця машина здатна їхати ще довго, принаймні до 2030 року (закінчення чергового терміну президенства Путіна).

Але після нинішніх вересневих «виборів» вибір для всіх росіян стане значно жорсткішим: або експропріація банківських і пенсійних накопичень, або конфіскація  (за допомогою податків) статків багатіїв, або мобілізація, або ж «спеціальна операція» з  комбінації цих сценаріїв. Адже гроші та солдати на подальше «визволення вулиць Тухачевського» самі собою не з'являться.

Макс Мельцер