Війна до останнього вкладника: кремлівський пилосос вже засмоктує пенсіонерів
Питання не в тому, «де взяти гроші на війну», а «в кого їх забрати»
Поки Володимир Путін натхненно возить пальцем по карті, креслячи чергові «реалії на землі» та переконуючи всіх, що вже «звільнено вулицю Тухачевського», а «до Сум залишилося якихось десять кілометрів», справжній і набагато драматичніший фронт для Кремля розгорнувся в тилу. А саме — у власному бюджеті. І там російська фінансова армія зазнає втрат, які вже не вдається замаскувати навіть найпотужнішим брезентом пропаганди.
Воєнний комунізм 2.0
Коли рівно місяць тому депутат Держдуми Валерій Гартунг публічно, до того ж із використанням нецензурної лексики, оцінив стан бюджетного дефіциту РФ, який, за його даними, за два роки вже наближається до 11 трлн рублів, це здавалося звичайним передвиборчим популізмом (у вересні «вибори» до Держдуми). Гартунг прямо заявив, що «влада чітко не пояснює, як закрити цю дірку».
Коли лідер КПРФ Зюганов із трибуни Держдуми пояснив, «якщо забрати на користь держави 67 трлн рублів громадян і 63 трлн рублів бізнесу, які лежать у банках і не працюють на економіку РФ, то можна закрити всі діри в бюджеті», це сприйняли як більшовицьку передвиборчу агітацію за експропріацію.
Проте піднявся настільки бурхливий лемент, що Зюганов негайно спростував свою ж заяву: «Вклади громадян є священними. У нас збагачуються лише олігархи та злодійкуваті чиновники. Треба вкладати гроші в перемогу. Тоді нас не обстрілюватимуть. І бензин не подорожчає».
Але коли головний телевізійний глашатай Кремля Володимир Соловйов синхронно із Зюгановим зажадав «забрати гроші у банків заради Криму», це вже справляло враження не як його звична істерика в прямому ефірі, а як планомірна психологічна підготовка «глибинного народу» до чергових «непростих рішень».
І народ це прекрасно відчуває. Як повідомляють провладні «Известия», у травні в Росії обсяг коштів фізичних осіб у банках скоротився на понад пів трильйона рублів, тоді як обсяг готівки в обігу за той самий період зріс на 400 млрд. І хоча офіційно це пояснюється зниженням ставок за вкладами та постійними проблемами з інтернетом, вкладники починають голосувати ногами — точніше, гаманцями.
Фактично Кремль перетворився на гігантський «пилосос», що працює в режимі «все для фронту, все для перемоги». Дані за перший квартал 2026 року шокують: військові витрати сягнули позначки в 65 млрд рублів на день(!), або 2,7 млрд рублів щогодини. Кожен другий рубль із бюджету країни (46 %) сьогодні йде на воєнні витрати.
Масштаби катастрофи приховують під грифом «таємно». Обсяг засекречених витрат зріс до 4,9 трлн рублів — це майже 40 %. Коли майже половина бюджету країни стає непублічною, це явна ознака того, що втрати на фінансовому фронті настільки катастрофічні, що їх бояться показувати.
Тому Кремль уже перейшов до фінансової мобілізації. Держдума переписала закони, дозволивши урядові безконтрольно нарощувати внутрішній борг. Мінфін тепер вичавлює останню ліквідність з економіки, конкуруючи за рублі з приватним бізнесом. Регіони поготів перетворили на «фінансові ломбарди», підсадивши на систему швидких позик. Місцеве самоврядування остаточно ліквідоване як явище — тепер це просто транзитні каси для оплати оборонних замовлень. За перші п'ять місяців 2026 року дефіцит бюджету РФ уже вдвічі перевищив річний план. Війна в Україні остаточно перетворилася для економіки РФ на чорну діру.
Пенсіонери стануть «інвесторами»
Тепер ця діра дедалі більше привертає увагу до останнього головного загону путінських адептів — пенсіонерів. Як повідомляє прокремлівське видання РБК, вже готується «геніальна» схема: «автоматично» перевести пенсійні накопичення 37 мільйонів так званих «мовчунів» (які не обрали жодного з недержавних пенсійних фондів) з державного «Внешэкономбанка» («ВЕБ») до нової Програми довгострокових заощаджень.
«ВЕБ отримає доступ до додаткових фінансових можливостей, щоб оперувати, зокрема, довгостроковими заощадженнями громадян та накопиченнями на пенсію», а також «інвестувати ці кошти в сучасні технологічні проєкти», — пояснив глава банку Ігор Шувалов.
Партнером «ВЕБ» у цьому проєкті стане інший державний банк «ВТБ», який уже управляє пенсійними накопиченнями на суму 1,3 трлн рублів. Голова останнього банку Андрій Костін зворушливо пояснив суть колаборації: у «ВЕБ» є гроші пенсіонерів, а в нас — мережа банків, тож треба об’єднатися. Схему об’єднання планують остаточно закрити одразу після вересневих «виборів».
А як саме пенсіонери в Росії стають «інвесторами», відомо ще з часів «МММ». У партії «Єдина Росія» вже й слоган передвиборчий для свого електорату вигадали – «Бути Zа Путіна — базовий мінімум». Що стане «максимумом» для пенсійнерів, навіть важко уявити.
«Локомотив розвитку» зламався на «вулиці Тухачевського»
Головний парадокс ситуації — гроші в Росії є, але продовжують із неї тікати, попри всі «залізні завіси». У середньому обсяг вивезення капіталу становить близько 4 % ВВП. Цей показник практично не змінюється вже протягом двох років. Але є нюанс: нинішні 4 % ВВП означають вивезення із РФ 80–85 млрд доларів США щорічно.
«Независимая газета» 28 червня опублікувала прогноз прокремлівського Центру макроекономічного аналізу та короткострокового прогнозування (ЦМАКП), згідно з яким для забезпечення навіть не процвітання, а хоча б стабільності Росії необхідне зростання ВВП на 3–3,3 % щороку. Водночас свої антикризові рецепти ЦМАКП дедалі наполегливіше пов’язує із завершенням війни в Україні, і, як уточнює видання, — «це розглядається як подія короткострокового горизонту планування: рік-два». Без завершення війни цього досягти практично неможливо. Отже, 4 % ВВП із РФ тікає, тоді як для її стабільності потрібен ріст хоча б у 3 %.
Навіть різке зростання світових цін на нафту не стало рятівним колом. Попри її подорожчання, бюджет РФ недорахувався близько трильйона рублів очікуваних доходів. Причин щонайменше три. Перша: частина нафтопереробної інфраструктури не працює після українських ударів. Друга: безпричинно міцний рубль зменшує виручку нафтових компаній. Третя: Москва одночасно змушена компенсувати їм втрати і створювати ілюзію того, що ціни на АЗС практично не зросли.
Отже, путінська система, яка три роки переконувала себе у тому, що війна є «локомотивом нашого розвитку», дедалі більше визнає очевидне: локомотив зламався. А його машиніст взагалі зійшов із рейок десь у районі «вулиці Тухачевського».
Отже, головне питання сьогодні полягає уже не в тому, «де взяти гроші на війну», а «в кого їх забрати». І задають його вже не опозиціонери чи західні аналітики, а гартунги, соловйови та зюганови, які роками будували й загартовували путінську систему.
Макс Мельцер