Драма РІА «Новости»: хроніка з’їдання власних міфів

Що читали в Росії 22 червня останні п'ять років

Московська пропаганда любить говорити про історичну пам'ять. Особливо 22 червня. У цей день по всій Росії запалюють 1418 свічок — по одній за кожен день Великої Вітчизняної війни. Проблема лише в тому, що за час повномасштабного вторгнення в Україну Кремль на сьогодні вже назбирав власний комплект із 1579 свічок. Але запалювати їх, звісно, ніхто не збирається.

У сучасному російському підручнику історії поготів панує сувора цензура на слово «війна». Згідно із законом «Про ветеранів», Росія встигла повоювати у 40 різних місцях планети (від Китаю до Сирії), але все це сором'язливо називали щось на кшталт «СВО».

Проте гібридна новомова погано захищає саму Росію. Особливо, якщо проаналізувати архіви головних її інформаційних ресурсів за кожне 22 червня останніх п’яти років. Для чистоти експерименту візьмімо не колективне «інформбюро» («воєнкори», «аналітики», усілякі «комерсанти» тощо), а головний офіційний рупор (понад 3 млн підписників) російської пропаганди —РІА «Новости». Саме на ньому можна простежити захопливу еволюцію: від «переможного» пафосу 2022 року — до паніки 2026-го.

2022 рік: квіти в Херсоні та перші іскри на НПЗ

«Мешканці Херсону поклали квіти до Вічного вогню»,— радісно повідомляє РІА «Новости» 22 червня 2022 року. І річ не в тому, що херсонцям (як і мешканцям інших українських міст) ніхто ніколи не забороняв покладати квіти до пам’ятників Другої світової війни, а в тому, що мине якихось 142 дні, і генералові Суровікіну разом із міністром Шойгу доведеться із сумними обличчями пояснювати «непрості рішення» втечі з того самого Херсону про який ті ж РІА «Новости» писали, що він «із Росією назавжди».

Ще одна новина від 22 червня 2022 року. «Україна почала частіше атакувати нафтові об’єкти Росії завдяки супутниковій розвідці США»,— заявив доктор військових наук Сівков, коментуючи вибух на Новошахтинському НПЗ. Як відомо, значно частіше Україна почала атакувати нафтопереробні заводи РФ пізніше. Але про США з уст різноманітних «докторів» вже ні пари з вуст. Бо це шкодить «духу Анкориджу», якому й досі молиться МЗС РФ.

2023 рік: Чонгарський міст і «відважний тунгус»

«22 червня 2023 року ЗСУ завдали удару по мостах на адміністративному кордоні між Херсонською областю та Кримом поблизу Чонгара, пошкоджено дорожнє полотно, повідомив «губернатор» області Сальдо. «Сполучення між Кримом і Херсонською областю після обстрілу мостів продовжує функціонувати, рух організовано за резервним маршрутом»,— переконує він.

Відтоді Чонгарському мосту стало тільки гірше. Як і решті логістичних (включно з резервними) маршрутів до окупованого Криму. Слідом за забороною на продаж пального та відключенням електроенергії в Севастополі, місцевий «губернатор» Развозжаєв напередодні повідомив про призупинення поромного сполучення, роботи громадського транспорту, торгових центрів, вимкнення вуличного освітлення та скасування всіх вуличних заходів.

Але справжнім хітом 22 червня 2023 року стала історія всієї російської протиповітряної оборонки — подвиг забайкальця з позивним Тунгус, який став зіркою новин, бо нібито примудрився збити український FPV-дрон... мішком з овочами, за що отримав  медаль «За відвагу». З огляду на те, що вся ППО РФ зараз стягнута на оборону Москви, мешканцям Забайкалля варто запасатися мішками з овочами вже у промислових масштабах.

2024 рік: у воїнів Чучхе все ще попереду

22 червня 2024 року РІА «Новости» порадували такою новиною: «Москва та Пхеньян розпочинають роботу з реалізації всіх положень нового договору про всеосяжне стратегічне партнерство. Ми не зупиняємося на досягнутому. Зараз настав новий період. Ми до нього готові. Наші корейські друзі, звісно, теж. Усе ще попереду»,— пообіцяв посол Росії в КНДР Мацегора.

А попереду була насправді історична подія — вперше в новітній історії Росії Кремль був змушений публічно покладатися на території.

До речі, розмови про «воїнів Чучхе» почалися раніше. Зокрема, 28 березня «воєнкор» Сладков  повідомив, що Пхеньян готовий відправити в Україну не менше пів мільйона військових для участі в бойових діях, а рішення про їхнє відрядження може бути ухвалене швидко й залежить виключно від Пекіну».

А ще раніше — в серпні 2023-го член громадської ради при МО РФ Коротченко заявив: «Є повідомлення про100 тисяч північнокорейських добровольців, які готові взяти участь у конфлікті з Україною… Якщо КНДР висловить бажання виконати свій міжнародний обов’язок у боротьбі з українським фашизмом, ми повинні їм це дозволити».

Кім Чен Ин призначив «добровольцями» близько14 000 осіб. Попереду в цього «обмеженого контингенту» — бойові дії в Курській області, де, за різними оцінками, він втратив вбитими та пораненими понад половину свого особового складу. Інших «захисників» у всієї Росії для оборони лише однієї своєї області не знайшлося.

2025–2026 роки: «дипломати» у Придністров’я не доїдуть

«Заяви про нібито намір Росії збільшити свій військовий контингент у Придністров’ї викликають здивування»,— заявив 22 червня 2025 року посол РФ у Молдові Озеров. «Раптом почали ходити чутки про те, що ми нібито маємо намір завезти 10 тисяч миротворців. Але нехай мені пояснять, як ми можемо це зробити в нинішніх умовах? Якщо за дипломатичними паспортами, то це займе років 20».  Але найголовніше в тому, що ми не бачимо зараз необхідності у збільшенні свого миротворчого контингенту»,— заявив він.

Насправді, головне в цьому спічі питання, «як Росія може це зробити в нинішніх умовах?» І воно абсолютно правильне. Адже умови 2025 року вже були (а зараз і поготів) явно не на користь Москви. До того ж ще у квітні 2022-го ті самі РІА «Новости» цитували заступника командувача військ Центрального військового округу генерал-майора Міннекаєва, який зухвало повідомляв, що «мета другої стадії "СВО" — створення коридору до кордону із Придністров’ям, де також відзначаються факти утисків російськомовного населення». Отже, станом на червень 2025 року про «придністровську мету спецоперації в Україні» росіянам вже можна було забути. Після чотирьох попередніх років (заперечення, гнів, торг, депресія) вони тоді вже перебували на стадії прийняття.

І наостанок фінальний титр пропагандистської драми від РІА «Новости» під назвою «22 червня». У цей день 2025 року вони цитували голову Асоціації туристичних операторів РФ  Мая Ломідзе, яка заявила, що «попит туристів на відпочинок у Криму цього літа зріс на 40 %, порівнюючи з літом 2024 року». А вже 22 червня 2026 року ці самі РІА «Новости» сухо повідомили, що «літні табори в Криму призупиняють прийом дітей до 1 вересня з міркувань безпеки».

Ось така хронологія 22 червня 2022–2026 років за інформаційною стрічкою РІА «Новости». І ці новини — справжні «свічки пам’яті», які нагадують про те, як Росія бездумно спалила дні, місяці, роки, а головне — людські долі в горнилі власної кривавої дурості.

Макс Мельцер