Панорама оборони Севастополя: «неприступна фортеця» шукає підвали

Окупований український півострів перетворюється на російський острів

Останній удар по колишній базі Чорноморського флоту РФ призвів до цілої «історичної» драми серед окупантів. Панорама «Оборона Севастополя 1854–1855 років» практично знищена. Про це повідомив місцевий «губернатор» Михайло Развожаєв. За його словами, «ситуація вкрай складна. Вже зараз зрозуміло, що великий шедевр Франца Рубо практично знищений».

Насправді оригінальне творіння Рубо згоріло ще 1942 року під час Другої Світової війни. Те, що видавали за «шедевр», — радянський «новороб» — копія, зліплена в 1950-ті роки. Ну, а поки Развожаєв малював панорамний апокаліпсис, працівники самого музею вийшли до преси й заявили: «Та ні, знищено не все». Отже, проблема з комунікаціями наявна.

Жодної військової цінності музей, звісно, не мав. І ніхто в нього дрон не направляв. Просто окупанти знову так рубонули по безпілотнику, що він потрапив у «Рубо». І географія такого «рубилова» у РФ вже простягається від Калінінграда до Омська.

 «Жовтий рівень» кримської п’ятирічки

А щодо окупованого Севастополя, то він із початку повномасштабного вторгнення чи не найбільше з кримських міст опинявся під ударами. Почалося все ще 2022 року. Тоді 31 липня в місті були скасовані всі урочисті заходи з нагоди дня ВМФ Росії. Причина: дрон, який атакував штаб Чорноморського флоту. У місті запровадили «жовтий» рівень небезпеки. Кримська колаборонтка Ковітіді заявила, що атака могла бути здійснена з території самого Севастополя, а її колега на прізвище Фікс висловив сподівання, «що ті, кому належить, розберуться в цій історії і знайдуть винуватців».

Насправді проблеми з комунікаціями й пошуком (навіть не винуватців), а тих, «кому належить розібратися», виникли вже тоді. Якщо це зробив «проукраїнський севастопольський диверсант», то його проґавила ФСБ. Якщо це була робота ППО, то винувате МО РФ. Ось у таку «розтяжку» лише один дрон ще в липні 2022-го поставив усе вище керівництво Росії, починаючи з Путіна. Але тоді ця історія була новою, тому її було спущено на гальмах. А дарма.

Далі події розвивалися в режимі екшн-серіалу, де кожен наступний епізод приносив нові вогняні спецефекти. 2022 рік:  масований наліт дронів на кораблі в Севастопольській бухті. (Росія назвала це «найбільшою атакою на базу ЧФ із початку СВО». 2023 рік: 22 березня — атака дронів на гавань Севастополя. 24 квітня — удар по нафтобазі в Козачій бухті, внаслідок чого знищено великі запаси пального для ЧФ РФ. 13 вересня — ракети Storm Shadow вразили Севастопольський морський завод. Серйозно пошкоджено великий десантний корабель «Мінськ» і підводний човен «Ростов-на-Дону». 22 вересня — черговий удар по штабу ЧФ, через що його історична будівля була практично знищена.

Березень 2024 року — серія масованих атак із застосуванням ракет і БпЛА, уражено кораблі та об'єкти флотської інфраструктури. У травні — удар по аеродрому «Бельбек», під час якого були знищені / пошкоджені літаки та комплекси ППО. Червень–серпень: регулярні атаки на Бельбек, Качу, бухти базування флоту та склади боєприпасів. 2025–2026 роки: атаки тривали. Неодноразові вибухи над Севастополем, удари в районах Бельбека, Фіолента, Камишової бухти та військових об'єктах. 27 травня штаб ВПС ЧФ на вулиці Гоголя внаслідок удару поготів повністю згорів.

На цьому вогняному тлі варто нагадати, що Путін постійно позиціонував Севастополь як «неприступну російську військово-морську фортецю». Проте особисто він її відвідував 18 березня 2023 року. Цей візит став його першою (і на сьогодні останньою) поїздкою на окупований півострів із початку повномасштабного вторгнення. Щоправда, 5 грудня 2022 року він відвідав Керченський міст (після ремонту, здійсненого через руйнування внаслідок вибуху). Але мужності доїхати по ньому далі — вглиб півострова — в головного «крымнашиста» Росії забракло. І саме це якнайліпше характеризують його «безпечну гавань». Не кажучи вже про те, що залишки ЧФ РФ уже втекли з неї до Новоросійська або ще далі. А у випадку із флагманським крейсером «Москва» — й поготів на дно.

Російський острів Крим: життя під виття сирен

Те, ще зараз відбувається у Криму — відомо. Окупований український півострів фактично перетворюється на російський острів. Шляхи до нього перебувають під вогневим контролем ЗСУ. Це боляче б’є не тільки по військовій логістиці окупантів, а й по путінській «стабільності»: напівпорожніх продуктових магазинах, талонах на пальне за QR-кодами та скасуванні всіх нічних (найпопулярніших у курортний сезон) потягів на півострів.

Для Кремля Крим поступово перетворюється на другий Донбас — валізу без ручки, яку нести важко, а кидати «не по-пацанськи». Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков, коментуючи ситуацію з чергами на АЗС та дефіцитом пального на півострові, закликав «не піддаватися емоціям» і цинічно провів паралель між бензином та ажіотажем довкола зникнення гречки з московських супермаркетів пару років тому. зараз перебувають під ударами ЗСУ.

А про справжні емоції його мешканців написав місцевий «письменник-патріот» Платон Бєсєдін. «Мешканці Севастополя не скаржаться. Та їх ніхто особливо не питає. Московські експерти на телебаченні, які все знають, — розкажуть про Трампа та Вірменію, Крим, Бєлгород і Курськ, говорять за них. Але нас задовбали брехня й лицемірство. У нас є очі, вуха, артерії. Це наші діти сплять у коридорах і ховаються в укриттях. Це наші діти живуть під виття повітряної тривоги. Це сім’ям у нашому місті збирають пожертви, коли вони втрачають усе. Це ми стоїмо в кілометрових чергах. Це ми тікаємо від дронів, що літають, як голуби…»

А в одному із наступних своїх постів Бєсєдін уже прямо запитує: «А як щодо обладнання підвалів, Севастополь? Що загалом щодо підготовки до війни? Потрібні радикальні мобілізаційні заходи. У найкоротші терміни». І це, зазначмо, пише людина, яка ще у 2017 році давала «100-відсоткову гарантію, що великої війни Росії проти України не буде».

Ось такою і є насправді панорама нинішньої кругової оборони окупованого Криму та Севастополя. Москва продовжує рити свої окопи у стилі «грошей / ППО / бензину немає, але ви тримайтеся», місцева колабораційна влада — свої, перетворюючи людей на «талони» і «QR-коди». Тому на цьому тлі нинішній плач за зруйнованим «Рубо» видається оплакуванням волосся, тоді як саму голову поступово відрубують.

Макс Мельцер