1418 – цифра, від якої Росія тікає

Москва шукає відмінності між «СВО» та війною з фашистською Німеччиною

Так звана «СВО» перетнула межу 1418 днів і офіційно стала тривалішою за радянсько-німецьку війну, яку у РФ називають «Великою вітчизняною». Коли календар повномасштабного вторгнення в Україну невблаганно перегорнув цю дату, російська пропаганда синхронно пояснила: «це інше». Саме так – без пояснень, без аргументів, без сміливості називати речі своїми іменами.

Офіційні медіа воліли зробити вигляд, що нічого не сталося. Тема зникла з ефірів, новинних стрічок і токшоу. З огляду на все, у Кремлі від самого початку вирішили: це порівняння надто небезпечне, щоб дозволити йому жити у публічному просторі. Надто багато питань воно ставить, але надто мало на них відповідей.

Z-ресурси шукають сенс війни

Та мовчання урвалося. Коли цифра вийшла назовні, пропагандистська машина була змушена вийти з укриття й одразу ж узялася не пояснювати, а розмивати, не відповідати, а туманити. Соловйов заговорив про «головну війну XXI століття» – звісно ж, не з Україною, а з НАТО. Магічні цифри, так би мовити, ні до чого. Війна триватиме стільки, скільки треба. Водночас наводили інші цифри, мовляв, Північна війна – за становлення Росії імперією –тривала 20 років, а Тридцятирічна війна – за перебудову світу – 30 років. Столітня війна – за незалежність Франції – 116 років. Кожен додав свою порцію словесного шуму, аби лише відвести погляд від простого факту: «СВО» в Україні вже перевищила термін ВВВ, а сенсу не з’явилося.

На його відсутність вказав навіть пропагандист Захар Прилєпін: «СВО зрівнялася за тривалістю з Великою вітчизняною. Подивився нарешті відео недавнього прильоту «Орєшніка». Хтось пояснив, наскільки переконливо ми потрапили? 50 % українського газу –  вже закінчилися? У повсюдній бравурній аналітиці побачив тільки багаторазово повторене: «українці божеволіють від жаху» і «Захід божеволіє від жаху». Але вони начебто вже минулого разу всі божеволіли від жаху. Вони знову божеволіють? Ну, сильно. Ще б детальніше про результат: скільки там газу в Україні залишилося. На честь сьогоднішньої дати хотілося б зрозуміти. Щось таки ми повинні зрозуміти в цей день».

У хід пішли псевдофілософські конструкції про «війну інтелектів», «технологій» і навіть «столітню війну на знищення російського народу». Все, що завгодно, крім відповіді на питання: навіщо? заради чого? і скільки ще?

До того ж Кремль, зазначмо, і далі вперто тримається формули «це не війна». Так було у 2022-му, так залишилося і тепер. Спроби замінити її на «народну війну» (яку свого часу просував «куратор Донбасу» Кирієнко, а до нього – Пригожин) провалилися. Концепція «війни Заходу з Росією» прижилася краще, але й вона не знімає головної суперечності: країна живе у стані повномасштабної війни, яку офіційно не наважуються так назвати. Соціологи фіксують тривожну деталь: більшість росіян (до 70 %) так чи інакше дізналися про 1418 днів. І це знання працює проти пропаганди, бо підточує образ «успішної спецоперації» і породжує те, чого влада боїться найбільше, – мовчазне, але наполегливе запитання «навіщо?».

Саме тому федеральне телебачення робить вигляд, що цієї цифри «1418» не існує, бо в неї немає зручної оптики. Це число не вписується в жодний пафосний сюжет. Воно – не про перемогу, воно про повторення, але не подвигу, а терміну. І це, мабуть, єдине, що справді вдалося «повторити».

Z-ресурс «Военный осведомитель» вважає, що «паралелі проводити нерозумно, але задуматися про результати змушує. Як і про те, скільки ще днів, місяців і років все може тривати, і до яких ще наслідків призведе».

А наслідки вже є. На сьогодні, за оцінками НАТО, станом на грудень 2025 року, армія РФ втратила 1,15 млн осіб. Кількість інвалідів (400 тисяч) фактично дорівнює населенню великого обласного центру. Війна поглинула 42,3 трлн рублів – це, наприклад, 80 річних бюджетів Свердловської області або чверть століття фінансування всієї вищої освіти РФ. Росія стала найбільш підсанкційною країною світу, а масштаби втрат залишили далеко позаду афганську та чеченські війни.

12-річна війна проти України за своєю абсурдністю та тривалістю нагадує саме їх. До Афганістану вводили «обмежений контингент», за офіційною версією «на прохання місцевого керівництва». Щось подібне намагалися провернути і з Україною, коли тодішній постійний представник РФ в ООН Чуркін розмахував якимсь папірцем з нібито проханням Януковича ввести російські війська до України. А Першу чеченську кампанію Москва маскувала «наведенням правопорядку».

1418 днів – це дзеркало, в яке росіяни не дивляться

Щоб там не було, але головний результат 1418 днів повномасштабної війни вже зрозумілий: крах путінізму – лише питання часу. Це розуміють на всіх рівнях російського суспільства. «Патріотичний» паблік «Башни Федерации» констатує: «Збіг за кількістю днів – це не збіг за суттю. Під час Другої світової війни вся система працювала на війну. Економіка була мобілізована повністю. Війна була загальною. «СВО» ведеться інакше… Офіційно кажуть: нових мобілізацій не буде, наявних ресурсів достатньо. Інакше кажучи, система вірить, що може виграти без повної мобілізації. Це пояснює, чому вона не вимагає від себе жертв. Якщо вірить, що може виграти без повного напруження сил, навіщо напружуватися? СРСР виграв війну за 1418 днів, тому що всі верстви суспільства були мобілізовані на цю мету. Війна такого масштабу вимагала повної мобілізації всієї системи. Якщо зараз система цього не робить, значить, вона не вірить у необхідність цього».

Навіть радикальні прихильники вторгнення, як-от «ДШРГ Русич», із гіркотою констатують: «за той самий час, за який у 1945-му був узятий Берлін, нинішня кампанія не досягла нічого, що можна було б назвати перемогою». А відомий російський націоналіст Єгор Холмогоров переконує, що «вся магія цифри 1418 – це результат нашого отруєння радянською та сучасною неокомуністичною й офіціозною пропагандою, у якій "народи країн СНД самотужки перемогли фашизм", а всілякі сумнівні "союзники" тільки те й робили, що не відкривали другого фронту... Зараз ми воюємо навпаки проти цієї коаліції. Нас у військовому сенсі підтримує лише Північна Корея. Усі інші наші доброзичливці – суто економічні та дипломатичні. Відповідно, якщо порівнювати з реальною Великою вітчизняною, а не з вигаданою "мамчиними совпропагандонами", то питання лише одне: чому ми взагалі ще живі і, ба більше, просуваємося вперед».

Тож, як бачимо, сакральні для росіян «1418 днів» перетворилися на дзеркало, в яке вони просто бояться дивитися. Наступними сором’язливими датами для них стануть 24 лютого (чотири роки повномасштабного вторгнення) і 10 червня, коли «СВО» перевершить тривалість уже Першої світової війни.

Макс Мельцер