Гірняків спускають у «забій»: від Якутії до окупованого Донбасу

Росія перетворила шахтарські «міста-сади» в міста-привиди

У котельнях шістьох районів Якутії майже не залишилося запасів вугілля для опалення, а поповнити їх не вдається. Минулого тижня це офіційно визнав міністр ЖКГ та енергетики республіки Ємельянов і пояснив, що в компаній, які опалюють села і селища, немає грошей, щоб платити вугільникам і перевізникам.

Про те, що через брак грошей по всій Якутії виникли проблеми з опаленням, стало відомо ще в першій половині вересня. Дефіцит бюджету в цьому регіоні за перше півріччя склав 24,4 млрд рублів, що спочатку призвело до подорожчання послуг ЖКГ, а тепер – до зупинки котелень. Зазначмо, середня температура повітря в Якутії станом на 29 грудня 2025 року становить ‒41°C. Курйоз полягає ще й в тому, що Якутія посідає друге місце у РФ після Кузбасу за видобутком вугілля – торік тут видали «на гора» 490 млн тонн.

Що сталося з «реформою вугільної галузі "Л/ДНР"»

А ось остання вугільна новина з протилежного від Якутії так званого «нового регіону РФ» – окупованої Луганської області: шахтарі записали відеозвернення до Путіна. Гірники скаржаться, що після приходу Росії місцеві шахти закривають,  зарплат не платять. Багато з них під час звернення стояли з медалями, жалілися, що воювали за «русскій мір», а тепер їм нема на що жити. Тому шахтарі просять «відродити вугільну промисловість Луганщині».

Із цього приводу варто згадати, що станом на останній передвоєнний 2013 рік Україна видобувала щороку приблизно 84 млн тонн кам’яного вугілля. Донбас (Донецька і Луганська області) давав понад 70 % цього обсягу – близько 58–60 млн тонн. За даними Державної служби статистики, конкретно Луганська область стабільно видобувала близько 18–20 млн тонн вугілля на рік у 2011–2013 роках.

Загалом на 2014-й на території Донбасу працювало 114 шахт. А на кінець цього року в окупованій частині Донбасу лише близько 15 із них продовжують роботу, решта – закриті, зупинені, затоплені або припинили виробництво. Чи не найвиразніше ілюструє вугільну проблему на Луганщині місто Хрустальний (колишній Красний Луч), яке до 2014 року було центром місцевого вугільного виробництва, а зараз перетворилося в «місто-привид»: усі місцеві шахти законсервовані або зупинені.

Основні фактори, що призвели до закриття шахт на ТОТ Донбасу загальновідомі: більшість гірняків мобілізовано до російського війська і вже вбито, хтось утік. До цього додалися відсутність інвестицій і фінансування, пошкоджена внаслідок війни інфраструктура, електропостачання та обладнання.

У квітні цього року Путін переконував, що «українська влада лише викачувала ресурси і "тирила" гроші з регіонів Донбасу» і обіцяв, що «російська влада підтримає жителів нових регіонів». Ця «підтримка», як бачимо, вже спонукала луганських шахтарів до звернення.

І це тоді як через кордон із Ростовською областю (лише до 2022 року) щорічно вивозили приблизно 2,8 млн тонн вугілля на 288 млн доларів США. У 2023 році уряд РФ підготував «концепцію реформи вугільної галузі "ДНР" і "ЛНР"», яка передбачала залучення приватного капіталу. Передача шахт в оренду «інвесторам» справді почалася, але вже за рік припинилася. 

Зокрема, ростовські компанії «Імпекс-Дон» і «Донське вугілля», які отримали в «оренду» шахти на ТОТ України, повернули їх назад «владі "Л/ДНР"». Ідеться про дев’ять із п’ятнадцятьох шахт, зокрема «Прогрес», «Зоря», імені Лутугіна і «Комсомолець Донбасу», в які планували вкласти 16 млрд рублів. Торговому дому «Донське вугілля» передали десять шахт у Луганській області, інвестувати в які обіцяли ще більше – 50 млрд рублів. Відвантажувати вкрадене українське вугілля збиралися через порт в окупованому Маріуполі.

Згодом компанія «Імпекс-Дон» потрапила під санкції ЄС і Великої Британії, так само як і «Донське вугілля». Ось на тлі цих проблем місцева «влада» й була вимушена нарешті офіційно визнати очевидне. «Деякі вугільні шахти перебувають у процесі ліквідації або консервації, оскільки немає економічної доцільності у видобутку корисних копалин», – заявив «глава ДНР» Пушилін.

У самій Росії вже також відкрито визнають: динаміка промислового виробництва на Донбасі істотно відстає від довоєних показників. На кінець минулого року підприємства «ДНР» видобули 3 млн тонн вугілля, а за підсумками цього року обсяг мав скласти 3,5 млн тонн. У «ЛНР» цього року очікують видобуток понад 3,5 млн тонн вугілля проти 1,3 млн тонн роком раніше, а до 2028 року показник повинен зрости до 11 млн тонн. Однак навіть ці обсяги, як визнають російські ж економісти, будуть нижчими за довоєнні.

Цікаві цифри й щодо металургії, на яку ще 2013 року припадало близько третини промислового виробництва Донбасу. За оцінкою Мінпромторгу РФ, торік підприємства Південного гірничо-металургійного комплексу (ПГМК), що об'єднує сім підприємств «Л/ДНР», вироблять лише близько 3 млн тонн продукції. У 2023 році ПГМК випустив 2,5 млн тонн сталі і розраховував довести обсяг до 5 млн тонн на рік. Для порівняння: у 2013 році в Донбасі було вироблено 12,9 млн тонн чавуну, 13,3 млн тонн сталі і 7,5 млн тонн прокату.

Вугільна галузь Росії – перебуває в колапсі

Якщо хтось думає, що це лише проблеми в «нових регіонах» і тільки там міста, що колись буяли трояндами, з приходом «русского міра» стали примарами, то помиляється. Та сама якутська історія  – лише верхівка загального російського вугільного айсберга. У грудні 2024 року мешканці Кузбасу (головного вугільного регіону Росії) у своєму відеозверненні до голови Слідчого комітету в РФ Бастрикіна скаржилися, що температура в їхніх будинках лише +10 – +14 °C.

А вже у грудні 2025-го жителів бурятського міста Гусиноозерськ місцева влада закликала негайно покинути свої будинки й виїхати,  бо під загрозою обвалення перебуває 41 будинок із 180 жителями. Люди бояться в будь-який момент провалитися під землю через порожнечі, що утворилися внаслідок закриття шахт. Гусиноозерськ почали будувати в кінці 1930-х років, відразу після закладення шахт. На початку 2000-х їх закрили, але про те, що будинки стоять прямо над ними й можуть піти під землю, мешканцям не казали. Ось кажуть тепер. Температура в Гусиноозерську 29 грудня 25 року становила  –18 °C.

У квітні віцепрем'єр Олександр Новак особисто повідомив Путіну, що фінансовий стан вугільного сектора погіршується, і 30 підприємств, на яких працює близько 15 000 осіб, опинилися під загрозою банкрутства. У Кузбасі 18 із 151 підприємства вже закриті, було звільнено 19 000 працівників.

Російська вугільна галузь вступила в найглибшу кризу з 1990‑х років, – констатують навіть прокремлівські економісти. За підсумками першого кварталу цього року сукупний збиток вугільних компаній склав майже 80 млрд рублів. Це найвищий мінус за всю історію спостережень.

Загалом російська вугільна галузь втрачає 900 млн рублів на день, 62 % компаній працюють у збиток. Прострочені кредити та позики становлять 25 млрд рублів. Не рятує навіть Китай. Торік до нього експортовано понад 78–95 млн тонн, цьогоріч – 100 млн тонн. Але на кожній тонні, відправленій до нього, росіяни втрачають 259 рублів.

Саме тому вугільний сектор, на якому тримаються десятки російських мономіст і 300 тисяч робочих місць, починає розсипатися без можливості переключити експортні потоки або компенсувати внутрішнім «якутським» попитом. Бо всі гроші, які б мали зігрівати якутів, Путін відбирає на те, щоб «підняти Донбас».

І те, як «стахановськими» темпами він пускає в «забій»  (у всіх сенсах), уже вражає всіх шахтарів: від Якутська до Луганська.

Макс Мельцер