Чим закінчиться путінська «єдність»

Вигадане «свято» поки що із слізьми на очах

Цього тижня в Росії удвадцяте відзначили День народної єдності. Він пов’язаний із закінченням так званого Смутного часу, а саме, із звільненням Москви від польсько-литовських інтервентів у 1612 році. Проте, навіть за даними опитування прокремлівської «соціології» у вигляді ВЦИОМ, ще два роки тому 23 % росіян могли пригадати, на честь чого засноване свято, а вже цьогоріч його назвали «важливим» лише 5 %.

В чому ж полягає «народна єдність Росії», незважаючи на офіційне словоблуддя, за два десятки років її мешканцям ясніше не стало. Що досить дивно, враховуючи, що інша сторона цієї «святково-історичної» медалі – протистояння іноземним загарбникам – також чудово вписується в нинішній путінський порядок денний «боротьби із колективним Заходом».

Елітна «любов до батьківщини»

Певною мірою «єднання» в цей день продемонстрував і сам Путін, до якого під телекамери підвели 11-річну дівчинку. Ймовірно, очікували, що вона дякуватиме йому за «своє щасливе дитинство». Натомість вона попросила повернути її пораненого дядька з фронту, де «його зовсім не лікують», до лікарні. Путін увімкнув дурня й запитав, «чим він може допомогти», і, звісно, пообіцяв посприяти. Уривок із цієї розмови одразу опублікували кремлівський «видеорегистратор» Зарубін та інші федеральні ресурси, але потім негайно видалили. Виявилося, що ця дівчинка – дочка мобілізованого у вересні 2022 року 36-річного чоловіка, який торік загинув на Донбасі. Тепер на фронт уже гонять і пораненого дядька.

Власне, на цьому «сприянні» – вся «єдність» Путіна з народом скінчилася. І хоча він заявив, що «радянський народ об'єднувала ідеологія, а тепер країну повинна об'єднувати любов до Росії», – йому не повірило навіть власне оточення, тому відзначало «єдність» в ОАЕ. Проєкт «Можем объяснить» з’ясував, що з 31 жовтня по 5 листопада там приземлилися приватні літаки Рамзана Кадирова, Дмитра Медведєва та ексвіцепрем’єра Ігоря Шувалова.

Великого резонансу набуло й розслідування видання «Проєкт» про «єдність» родини Путіна навколо головних російських «годівниць»: одразу 24 його родичі працюють на державних посадах. До речі, в контексті зміни «радянської ідеології» на путінську «любов до батьківщини», дослідники підрахували, що за часів Леніна у владі було лише кілька його рідних. У Сталіна – лише син Василь командував ВПС Московського військового округу. У пострадянські 1990‑ті роки високі посади обіймали тільки п'ятеро родичів Єльцина. Тож «єдності» із власним народом у Путіна та його найближчого оточення (Кирієнка, Устинова, Тимченка, Ротенберга, Чайки та інших), чиї нащадки також обіймають високі посади в РФ, не складається.

Немає її й усередині «еліти». Напередодні святкування Дня єдності розгорілося одразу два великі скандали. Спочатку муфтій Чечні Салах Межиєв назвав юдеїв «ворогами Аллаха». У відповідь головний рабин Росії Берл Лазар зажадав пояснень: «Я дуже сподіваюся, що вже найближчим часом з'являться заяви провідних представників ісламу, які офіційно відмежуються від антисемітських висловлювань Межиєва й підтвердять налаштованість російської мусульманської громади на мир і солідарність вірян». Однак духовне управління мусульман РФ і верховний муфтій Росії Равіль Гайнутдін не тільки не відмежувалися, а навіть їх не коментували.

З цього приводу варто згадати ще один скандал. У жовтні Центробанк РФ проводив конкурс на новий дизайн 500-рублевої банкноти. Серед лідерів тоді були гора Ельбрус і комплекс будівель «Грозний-Сіті». Щоб вирвати перемогу Кадиров закликав голосувати активніше і навіть пообіцяв розіграти серед голосувальників за Грозний десяток нових iPhone. В обмін на голоси за Ельбрус так само оголосили розіграш цінних призів і z‑патріоти: «воєнкор» Коц і депутат Мосміськдуми Даванков запропонували поборотися за 100 футболок і поїздку в санаторій біля підніжжя гори.

Кадиров пояснював необхідність появи Грозного на банкноті «символом відродження і сучасності Росії». А його опоненти з націоналістичної «Русской общины» назвали це «антиросійською і християнофобною диверсією». У підсумку Центробанк далі від гріха скасував конкурс.

Другий скандал уже вибухнув навколо МЗС РФ, який також звинуватили у «християнофобії». Усе через те, що відомство Лаврова привітало росіян із Днем народної єдності, розмістивши зображення з мечеттю, дацаном, але без православної церкви. До цього в Новосибірську також зняли вуличні банери, підготовані до свята через скаргу націоналістів, що на них «не видно росіян, і це применшує їхню роль як державотворчого етносу».

І все це, зазначмо, відбувається тоді, коли особисто Путін та його пропаганда щодня каже про те, що «сьогодні, на тлі боротьби із зовнішнім ворогом, усім нам украй важливо зберегти внутрішній, зокрема міжрелігійний, мир і злагоду».

«Русский марш» повертається

Але злагоди не відбувається. «Русская община», відчуваючи, що столиця Росії з православної остаточно перетворюється на халяльну, в підмосковних Люберцях влаштувала показовий марш: десятки міцних чоловіків із балаклавами пройшли вечірніми вулицями міста під оплески та вигуки «Молодці!». Водночас поліція не втручалася.

Самі мігранти (мабуть, заради майбутніх битв із «Русской общиной») у цей час потроху тренуються між собою. Вони влаштували масову бійку в Москві, де посеред дня ганялися один за одним і билися лопатами, ціпками, дорожніми знаками і навіть сокирами. Подібні «ексцеси» відбуваються вже регулярно.

Цікавий факт: 20 років тому в Москві пройшов перший «Русский марш», який незабаром перетворився на щорічну і найважливішу для націоналістів подію. Ба більше, завдяки легальному статусу він став наймасовішою регулярною акцією в Росії XXI століття (не враховуючи протестів 2011–2012 років). Тоді його учасники виступали не тільки із звичною антимігрантською повісткою, а навіть – вимогою відставки Путіна. Потім марш розколовся. У 2020-му його провели востаннє. Тепер (і досі) подібні події перетворилися на неофіційні – периферійні, на кшталт люберецьких. Але далі – обов’язково буде.

Бо відповіді на найактуальніше питання (насамперед у самій РФ), «що буде після Путіна?» – немає. Проте вона проста: з огляду на ці та багато інших прикладів «єдності» не тільки серед російського народу, а й його «еліти», – настане чергова смута. З чого почалася путінська «єдність», тим і завершиться. Поки що це «свято» зі сміхом і слізьми на очах. Але за усталеною російською історичною традицією, все закінчиться великою кров’ю.

Макс Мельцер