Путін шукає світло в кінці українського тунелю

Навіщо Москва пропонує об’єднати Чукотку та Аляску

«Спецпосланцеві Путіна Кирилу Дмитрієву вкрай необхідні будь-які результати – його статус не посилюється, найімовірніше, слабшає. Дух Аляски стрімко деградує», – констатували нещодавно Z-пабліки.

Ось він вирішив його реанімувати. 17 жовтня він запропонував Ілону Маску побудувати під Беринговою протокою тунель імені «Путіна–Трампа» і в такий спосіб з'єднати РФ і США. За словами Дмитрієва, проєкт вартістю 65 млрд доларів США можна реалізувати у вісім разів дешевше за допомогою технологій Маска. Тунель, як вважає Дмитрієв, стане «символом єдності» РФ і США.

Жодної публічної реакції (на момент публікації) з боку Маска немає. Проте Дмитрієва це не обходить. Він розгорнув бурхливу публічну діяльність. 19 жовтня він уже переконував, що його пост про «тунель Путіна–Трампа щойно став вірусним, зібрав близько двох млн переглядів».  І навіть оголосив конкурс відеороликів. «Створіть ваше відео, згенероване ШІ, про тунель між Росією і Аляскою, використовуйте хештег “putintrumptunnel” і опублікуйте відео», – пропонує він і обіцяє переможцям «чотириденну подорож на Далекий Схід або Аляску, або першу поїздку тунелем».

Різниця між РФ і США у «дрібницях»

Те, що Росія нічого не вміє виробляти, крім враження, світу відомо давно. І тунель між Чукоткою і Аляскою – чергове тому підтвердження. Його вже охрестили «путінськими Нью-Васюками». Хоча б тому, що будівництво тунелю в Беринговій протоці без участі Канади (вона, пригадаймо, відокремлює Аляску від решти материкової частини США), просто фізично неможливе.

З географічного погляду складність «прожекту» посилюється відсутністю в цьому районі будь-якої інфраструктури, підвищеною сейсмічною активністю та низькими температурами, які часто опускаються до – 50°C градусів. До того ж (хоча айсбергів тут немає), крижини товщиною до 1,8 метра постійно дрейфують, створюючи величезні навантаження на будь-які надводні конструкції (якби, наприклад, будувався міст, а не тунель), але це також ускладнює роботи в протоці.

З обох сторін протоки, особливо з російської (Чукотка), практично немає автомобільних та залізничних шляхів, що з'єднують регіон із світовою мережею. Тобто необхідно побудувати тисячі кілометрів нових залізниць та доріг через віддалену вічну мерзлоту. Її танення внаслідок зміни клімату (або під час будівництва) може спричинити осідання ґрунту та пошкодження конструкцій.

Про таку «дрібницю», як різниця в ширині колії (залізничні системи США/Канади (1435 мм) та Росії (1520 мм), – що вимагатиме перевалки вантажів, використання вагонів зі змінною колією або будівництва подвійних колій), нема чого й казати.

Довжина «берингового» тунелю більш ніж удвічі перевищуватиме довжину аналогічної споруди під Ла-Маншем між Великою Британією і Францією. Але якщо Лондон і Париж /Євросоюз із нього мають чималий зиск, то навіщо це США – незрозуміло. З економічного погляду для США це також не потрібно. Бо просто незрозуміло, чим вони мають торгувати з Росією. У 2021 році товарообіг між країнами був близько 34,4 млрд доларів США. Минулого року цей показник зменшився до жалюгідних 3,5 млрд доларів США, Дмитрієв водночас чомусь стверджує, що американські компанії втратили 342 млрд доларів США, пішовши з Росії, і пропонує їм замінити європейські.

До речі, про вміння Заходу прораховувати необхідність таких проєктів каже приклад багаторічної історії набагато економічно вигіднішого тунелю (або мосту) через Гібралтарську протоку, який поєднав би Європу та Африку. Його так і не побудували через сейсмічні та гідротехнічні проблеми.

Щодо Boring Company Маска, до яких апелює Дмитрієв, то вона справді будує підземні тунелі і розробляє бурові машини, які здешевлюють роботу щомінімум у десять разів. Але найвідоміший проєкт Маска – поїзди Hyperloop, як відомо, зазнав краху. Проте Росію це не обходить. Її ЗМІ вже пишуть, що жителям Аляски сподобалася ідея тунелю з Росією. Про це заявив житель Анкориджу Ілля Логінов: «Якщо тунель буде побудований, то і попит на нього, звичайно, буде. Питання тільки в тому, наскільки великий. Люди поки сумніваються, що проєкт направду реалізують», – цитує видання «АиФ».

На «прожектерство» Дмитрієва вказують і російські пабліки, які пропонують йому інший, значно дешевший проєкт – «зробити дві статуї висотою 100 метрів, Путіна і Трампа, які простягають руки один до одного. Одну поставити на Чукотці, іншу – на Алясці. Можна возити туристів і брати за показ гроші».

До Будапешту – навпочіпки

Отже, тема з тунелем, м’яко кажучи, не заходить. Ані в Москві, ані у Вашингтоні. Тому її можна розглядати не як «стратегічне мислення Росії» чи прожектерство Дмитрієва, а як частину тактики Путіна із затягування мирних переговорів. Вона (хоч і з іншого боку) така сама, як і його «мантри» про «безпеку Росії» чи «демілітаризацію та денацифікацію України». Пояснення просте: ідея з «Київ за три дні» зазнала поразки, тому він зволікає, з одного боку, граючи на бізнес-мисленні Трампа, а з іншого, побоюючись його «томагавків».

Ну, а поки Росія грає в «американську стратегію», про тактичну тунельну українську реальність 19 жовтня «Вести недели» на телеканалі «Россия» повідомили про чергову «унікальну» операцію російських військових, які в Новомихайлівці (Донецька область) пройшли 8 км по воді в підземній трубі. Це, мовляв, сталося ще у грудні 2023-го (тобто до подібних операцій в Авдіївці та Суджі). «Це видається таким: на повний зріст ти не випрямишся… Навкарачки, навпочіпки просуваємося туди. Ось у такий спосіб здійснювали вхід у трубу, потім по ній просувалися», – розповідали російські військові.

Але є й інша, набагато суворіша, геополітична реальність, яку воліють не помічати в Москві. Путіну зараз треба прорубати тунель не через Берингову протоку, а до Будапешту. Прямий переліт із Москви до столиці Угорщини раніше складав би максимум дві з половиною години, тепер – понад 19. Уже зараз у РФ прораховують щонайменше два безпечних для нього маршрути. Перший: Москва – Сочі – Чорне море (вздовж Туреччини) – Стамбул – Болгарія або Греція (в обхід зон НАТО) – Сербія – Будапешт. Другий: Москва – Каспій – Азербайджан – Анкара – Сербія – Угорщина.

Яким полетіть Путін (якщо полетить) – невідомо. Бо він реально боїться. І буде до останнього відчайдушно навпочіпки шукати хоч якесь світло в кінці свого темного українського тунелю.

Макс Мельцер