Олексій Кулеба, віцепрем’єр-міністр з відновлення України - міністр розвитку громад та територій
За 2 роки кожен будинок в Україні має стати хоча б частково енергоавтономним
У межах затверджених у березні комплексних планів стійкості регіонів та окремих міст уже виконали роботи з фізичного захисту 110 обʼєктів критичної інфраструктури. Загалом передбачені заходи охоплюють 576 об’єктів енергетики, систем життєзабезпечення та залізничного господарства по всій країні. На реалізацію планів стійкості Уряд спрямував понад 67 мільярдів гривень, з них до 10 мільярдів – на план стійкості Києва (4 – вже переказали, 6 – надійдуть найближчим часом).
Про темпи освоєння наданих коштів, напрями і технічні рішення, забезпечення матеріалами та устаткуванням робіт з підготовки вітчизняної інфраструктури до роботи у зимовий період – в інтерв’ю віцепрем’єр-міністра з відновлення України - міністра розвитку громад та територій Олексія Кулеби.
АМБІТНИЙ ПЛАН: РОЗБУДОВА 2 ГВт АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЇ
- Пане Олексію, від затвердження планів стійкості областей і громад минуло чотири місяці. Приблизно стільки ж (чи трохи більше, якщо осінь буде теплою) залишилося до початку нового опалювального сезону. Що з темпами виконання робіт? Всюди та за всіма напрямами встигаємо?
Розроблено портфель проєктів із водозабезпечення (їх 29), які втілюються в 11 областях
- Плани стійкості охоплюють чотири основні напрями життєдіяльності кожного регіону.
Перший великий напрям – будівельні роботи, захист критичної інфраструктури (і це не тільки про енергетику). Такі роботи активно ведуться про всій країні. Фокус, звісно, на прифронтові регіони та на логістику, зокрема об’єкти Укрзалізниці.
Другий напрям – створення альтернативної генерації електроенергії. Це проєкти, мета яких зрозуміла – забезпечити кожен регіон альтернативним живленням на випадок відключень. Тобто якщо критична інфраструктура області споживає, приміром, 150 МВт електроенергії, треба побудувати ті ж 150 МВт за рахунок альтернативних джерел.
Третій напрям підготовки до зими, найбільш складний та відповідальний, – теплова децентралізація. Так, ми в жодному разі не відмовляємося від центрального теплопостачання. Навпаки: повсюди ремонтуємо відповідну інфраструктуру завдяки зусиллям і ресурсам органів місцевого самоврядування. Але ж ми розуміємо, наскільки ці системи вразливі. Минула зима показала, що такі об’єкти майже неможливо захистити фізично. Тому треба думати про альтернативу. Тут маємо досить амбітний план – розбудувати до 2 ГВт альтернативної теплогенерації по країні, у тому числі й у Києві.
І четвертий напрям – альтернативне водопостачання. Для того, щоб регіони та громади не були настільки залежними від одного джерела постачання води, розроблено портфель проєктів із водозабезпечення (їх 29), які втілюються в 11 областях.
Загальний бюджет планів стійкості на 2026 рік – понад 112 мільярдів гривень, 67 з яких уже профінансовано. Це те, що виділено на реалізацію поставлених завдань із Державного бюджету. Також можна розраховувати приблизно на 5 мільярдів гривень для співфінансування проєктів від органів місцевого самоврядування. Тобто, загалом виходимо приблизно на 65% фінансування відповідних потреб. Для реалізації проєктів, пов’язаних із будівництвом, а також закупівлею і встановленням обладнання, планове фінансування – ключова умова дотримання та контролю графіків виконання робіт.
- Приблизно п’яту частину цієї суми, понад 14 мільярдів, уже використали. Це багато чи мало?
- Як і завжди, є регіони, які трохи швидше виконують заплановані роботи, а є ті, що відстають. Але за винятком Києва, в принципі, всі «перебувають у графіку» і темпи освоєння коштів відповідають розрахункам, зробленим у березні при затвердженні планів стійкості.
- Проєкти за всіма чотирма основними напрямами планів стійкості втілюються більш-менш однаковими темпами, чи десь є провали? Маю на увазі і секторальний, і регіональний виміри.
- Всі роботи за своїми технічними завданнями різні і всі, безумовно, досить складні. Тому за кожним із напрямів маємо лідерів і так би мовити аутсайдерів. Але в цілому, якщо говорити про тенденції та узагальнювати перебіг робіт, можна точно сказати: прифронтові регіони – 10 областей, наближених до лінії фронту, – виконують завдання набагато швидше й у графіках випереджають колег із регіонів, де ситуація безпечніша. Тож останні мають підтягуватися за лідерами.
Найкращі показники – у Запорізькій, Харківській, Житомирській та Миколаївській областях. Варто згадати про великий обсяг робіт, які виконуються на Дніпропетровщині. Поміж регіонів, де ситуація поки що не найліпша, – Львівщина та Івано-Франківщина. Тим не менше, скрізь усі розуміють: рішенням Ради національної безпеки та оборони передбачено персональну відповідальність за реалізацію заходів у межах планів стійкості.
Що стосується інженерного захисту критичної інфраструктури, – це суто будівельні проєкти, які спокійно можна втілювати у визначені керівництвом держави терміни, маючи ритмічне фінансування (що ми уже забезпечили) і правильно організувавши роботу.
Щодо альтернативного теплопостачання, тут, звичайно, багато чого залежить від замовлення обладнання, аби воно приходило у потрібні терміни і його можна було встановлювати.
Занепокоєння, безумовно, викликає столиця. Адже натепер план Києва не передбачає розбудови систем альтернативного теплопостачання для частини міста. Перебуваємо у постійному діалозі з місцевою владою, допомагаємо всім, чим можемо. Уряд надав 4 мільярди гривень на реалізацію заходів, які вже затверджені в Києві, тривають будівельні роботи з інженерного захисту критичної інфраструктури. Але ситуація з альтернативним теплопостачанням поки що залишається критичною. І з наближенням нового опалювального періоду це непокоїть.
- А в чому корінь проблеми? Немає технічних рішень, зважаючи, що йдеться про мегаполіс, чи немає бажання шукати ці рішення? А може щось чи хтось гальмує на етапі їх втілення?
- Ви дуже чітко формулюєте. Будь-яке управління, неважливо яким органом чи колективом, передбачає обов’язок брати відповідальність та ухвалювати певні рішення. На жаль, поки що ми не бачимо від влади Києва такого відповідального ставлення. Тільки міський голова може взяти на себе відповідальність і визначити, яким чином громада розбудовуватиме схему альтернативного теплопостачання. Ми провели досить багато технічних консультацій, надали інженерів, інших фахівців, котрі спроможні розробляти й виконувати такі завдання. Сподіваємося, у найближчий тиждень місто все-таки вийде на необхідні технічні рішення та невідкладно візьметься за їхнє практичне втілення. Бо часу до зими обмаль.
Щодо фізичного захисту, то тут значну більшість робіт у столиці виконує Агентство відновлення, яке відгукнулося на заклик Києва допомогти в умовах, коли місто не може виконувати такий великий обсяг робіт. Саме Держагентство відновлення діє як замовник при виконанні будівельних робіт з інженерного захисту критичної інфраструктури. Також Агентство втілює великий проєкт з альтернативного теплопостачання на столичному Лівобережжі. Те, що має зробити столична влада, – це частина теплозабезпечення правого берега.
Водночас не можна не згадати про активну роботу міста у встановленні альтернативних джерел електрогенерації та забезпечення стійкості систем водопостачання. Тут відставання немає.
ЗАВДАННЯ: ПОВНА ТРАНСФОРМАЦІЯ СИСТЕМ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАД
- Значна частина устаткування як для ремонтів об’єктів електро- і теплогенерації, так і для встановлення альтернативних джерел, – це рідкісне обладнання, яке в більшості випадків виготовляють під замовлення і на виробництво якого, зазвичай, йдуть місяці чи й роки. Це було однією з найгостріших проблем для нашої енергетики, починаючи від осені 2022-го. Зараз отримати його начебто легше, оскільки Україна сформувала стійкий попит на такі вузли й агрегати та стимулювала виробників розширювати виробництво. Чи все складно – через те, що потреби після зимових російських атак стрімко зросли?
Важливі два завдання: і захистити критичну інфраструктуру, і підтримати замовленнями вітчизняну економіку
- В умовах, коли одна за одною ідуть важкі зими і наша енергетика зазнає досить серйозних руйнувань, багато технічної допомоги надали міжнародні партнери.
І неабияка відповідальність за використання всього цього устаткування – як на великих балансоутримувачах, компаніях на кшталт Укренерго, так і на органах місцевого самоврядування. Багато потужних генераторів, трансформаторів, іншого обладнання партнери надають і зараз. Надійшло вже майже 1300 одиниць обладнання, загальна потужність запланованого до постачання устаткування – більше 560 МВт. Ідеться про когенераційні установки, мобільні модульні котельні, газопоршневі установки та генератори, які вже працюють або будуть введені в експлуатацію в десятках міст.
Ця допомога є одним із ключових елементів підготовки до опалювального сезону та дозволяє громадам формувати розподілену генерацію, підвищувати енергетичну стійкість і забезпечувати безперебійну роботу критичної інфраструктури навіть в умовах постійних російських атак.
Водночас при втіленні проєктів із теплопостачання, наприклад, при розбудові блочно-модульної генерації, або ж при закупівлях будь-яких матеріалів, які виготовляються в Україні, безумовно, віддаємо перевагу українському виробникові. Працюємо з підрядниками, з компаніями-виробниками, розробляємо типові рішення для того, щоб і їм було простіше та швидше виконувати замовлення, і для нас ситуація із забезпеченням була більш зрозумілою та прогнозованою. Адже важливо паралельно виконувати два завдання: і захистити свою критичну інфраструктуру, і підтримати замовленнями вітчизняну економіку.
- Знаю, подекуди зволікали із встановленням обладнання, наданого партнерами. Перед минулою зимою із приблизно тисячі переданих громадам когенераційних установок було під’єднано лише чверть. Причини – як об’єктивні (деякі регуляторні перепони), так і суб’єктивні (місцева влада не хотіла брати на себе додаткові витрати, бо за встановлення безоплатно отриманого обладнання треба було платити із власного бюджету). Після того держава ухвалила рішення, що мали полегшити та здешевити під’єднання. Це активізувало процес?
Зараз триває, по суті, повна трансформація систем життєдіяльності наших громад
- Важливо, що уряд справді багато зробив і для дерегуляції та спрощення процедур, і для збереження ПСО для тепловиків, на що був запит від громад. Ми цю роботу зробили і розраховуємо на те, що когенерацію та альтернативне теплопостачання розбудовуватиме не лише держава, а й бізнес, який активно заходитиме в систему децентралізації виробництва електроенергії.
Треба розуміти, що зараз іде, по суті, повна трансформація систем життєдіяльності наших громад, які з радянських часів орієнтувалися на великі потужності, на значні обсяги. Після повномасштабного вторгнення та методичного нищення ворогом нашої інфраструктури держава має розглядати цю трансформацію також і з точки зору можливостей. А можливості пов’язані якраз із максимальною децентралізацією систем, створенням автономних островів як електро-, так і теплопостачання. І взагалі ми маємо йти до того, щоб кожен будинок був автономним. Якщо ставити перед собою реальні цілі, то хоча б на кільканадцять годин чи на кілька діб.
ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ ДЕРЖАВА МАЄ СТРИМУВАТИ ТАРИФНИЙ ТИСК
- Якими бачите шляхи погашення багатомільярдних боргів підприємств теплокомуненерго і водоканалів за газ та електрику, а також подолання вкрай гострої проблеми компенсації різниці в тарифах?
У бюджеті-2027 треба вирішити питання 122 мільярдів гривень боргу при погашенні різниці в тарифах
- Ми постійно ведемо перемовини про це з Міністерством фінансів, активно залучаємо депутатський корпус. І дуже важливо, щоби до бюджету 2027 року потрапила програма, яка дозволить вирішити питання 122 мільярдів гривень загального боргу при погашенні різниці в тарифах.
І тут треба ухвалити кілька рішень. Передовсім, варто «почистити» структуру самого боргу, вивільнити певну частину коштів для того, щоб зробити взаєморозрахунок по галузі. Далі – оновити підходи до формування тарифу та виходити на питання адресної субсидії для того, щоб компанії теплокомуненерго все ж мали тарифи, які відповідають сучасним ринковим реаліям. Це дуже складно зробити під час війни, адже люди й без того страждають. І насправді зараз рішення з тарифами є політичним. Ми цього не уникаємо. Проте усвідомлюємо, що під час воєнного стану держава має стримувати тарифний тиск на громадян.
А ось після завершення війни, після перемоги, треба готуватися до перегляду підходів та рішень. Але зі збереженням вимог до захисту соціально вразливих категорій населення.
- А хіба така невизначеність із компенсацією тарифів не заважає втіленню планів стійкості вже зараз?
- Це робоче питання, яке порушується на досить високому рівні. Я постійно чую такі запитання від начальників обласних військових адміністрацій. Щойно говорив про це з мером одного з наших населених пунктів…
Зараз є 48 підприємств, рахунки яких були заблоковані і чиї гроші стягнені в межах заборгованості перед Нафтогазом. Але ж фактично ці кошти акумулювалися органами місцевого самоврядування для того, щоб готуватися до опалювального сезону. Тепер їх вилучили… Ситуація справді непроста. Вона потребує і мого особистого втручання, й уваги першого віце-прем’єра - міністра енергетики, інших урядовців, керівника Нафтогазу.
Але це, здається, той випадок, коли із двох бід потрібно вибирати меншу. Утримати тариф, аби не посилити тягар на людей, які живуть під обстрілами, щодня страждають, мені здається, – одне із найважливіших завдань, які держава має виконувати.
- Продовжуючи тему фінансів, нагадаю, що наразі визначено джерела надходження грошей на втілення 65% передбачених планами стійкості заходів на 2026 рік. Де шукати решту ресурсу?
- Трансформація такої великої системи критичної інфраструктури – це великі кошти. Тому нам потрібна окрема програма пошуку фінансового ресурсу. Якраз сьогодні (у день розмови, – ред.) цьому присвятили нараду у прем’єр-міністерки. Важливо забезпечити постійне фінансування подальшої трансформації критичної інфраструктури із Державного бюджету.
І загалом ми маємо розуміти, що йдеться про певну філософію або, якщо хочете, нову ідеологію країни, яка перебуває під постійним ризиком війни, обстрілів тощо. Якщо хочемо надавати людям сервіси, світло, воду, тепло, ми – органи держуправління, місцевого самоврядування – маємо адаптуватися до нових реалій. І якщо ви хочете мати велику теплоенергетичну станцію потужністю 800 МВт у громаді, вам потрібно буде побудувати для її розміщення окреме підземне місто. Тому що просто захистити такий об’єкт у нових реаліях неможливо.
- Окрім захисту інфраструктурних об’єктів, пошуку фінансування та комплектуючих, для виконання планів стійкості важливо мати і кваліфікованих працівників. Чи не виникає зараз проблем із кадрами – особливо, у невеликих громадах?
- Так, будь-яке відновлення, взагалі будь-який проєкт – це, передовсім, люди. З огляду на масштабність завдань, які стоять перед країною зараз і які ми матимемо у процесі повоєнної відбудови, в осяжному майбутньому ми не отримаємо достатню кількість інженерів, кваліфікованих електриків, енергетиків, працівників комунальних служб. Але я точно можу сказати, що кожного із таких фахівців ми маємо цінувати та берегти.
Ця зима була жахливою й через те, що ми втратили дуже багатьох людей. Зокрема, й тих, хто працював на ремонт, на відбудову, на відновлення інфраструктури. При виконанні професійних обов’язків трагічно загинув дуже відомий фахівець Олексій Брехт – топ-менеджер державного рівня. Загинуло багато комунальників, які виходили і працювали по 20 годин при мінус 25 на вулиці. У нас дуже багато втрат поміж рятувальників.
Тому ще раз повторюю: ми маємо цінувати тих людей, які у нас є, і працювати із цим трудовим капіталом, бо іншого у нас не буде.
- А коли на практиці десь виникають проблеми із кадрами, спроможними вирішити конкретне технічне завдання, держава надає громадам якусь методичну, науково-технічну допомогу, іншу підтримку?
Не лише будуємо власну систему стійкості, а й формуємо нову архітектуру безпеки критичної інфраструктури для Європи
- Так, принцип взаємодопомоги діє постійно. У Києві взимку працювали більше 3 тисяч людей з усіх куточків країни. Було більш як 1,5 тисячі фахівців з Укрзалізниці, ми створили аварійні ремонтні бригади зі Львова, Івано-Франківська, Тернополя, Київщини. Так само до цього, коли потрібно було рятувати Кривий Ріг, там працювали команди з усіх регіонів, у тому числі й з Києва.
Що стосується наукової й методологічної підтримки, то нам усім доводиться вчитися, реагуючи на нові виклики. Ми співпрацюємо з американськими та британськими партнерами. На URC у Гданську представили ШІ-інструмент, який розробляємо з відомою компанією Palantir. Він дозволяє в режимі реального часу аналізувати можливі наслідки атак на енергетичні об’єкти та пропонувати оптимальні сценарії реагування за допомогою штучного інтелекту – для початку, на синтетичних даних.
Така система за лічені хвилини спроможна визначити, які лікарні, котельні, насосні станції чи житлові квартали постраждають від пошкодження конкретного об’єкта, запропонувати альтернативні маршрути підключення або залучення резервних джерел живлення та допомогти швидко ухвалювати рішення на місцях. Детальніше презентуємо проєкт найближчим часом.
Водночас український досвід уже виходить на європейський рівень. У Парламентській асамблеї Ради Європи розпочалася підготовка резолюції та рекомендацій щодо захисту критичної інфраструктури, в основі яких – саме практичний досвід України. Тут подякую народній депутатці Лесі Забуранній за адвокацію цієї ініціативи. Фактично вперше українські рішення в галузі стійкості стають базою для формування спільної політики 46 держав-членів Ради Європи. Для нас це дуже важливо. Ми не лише будуємо власну систему стійкості, а й допомагаємо формувати нову архітектуру безпеки критичної інфраструктури для всієї Європи.
Це означає і політичну підтримку України, і створення довгострокових механізмів міжнародної солідарності у питаннях захисту та відновлення критично важливих систем.
- Підсумуйте, які кроки та рішення потрібні, аби максимально ефективно використати ті чотири-п’ять місяців, що залишилися до нового опалювального сезону?
Протягом двох років кожен регіон, кожен населений пункт, кожен будинок має бути автономним або принаймні частково автономним
- Нам, як я вже казав, потрібно усвідомити, що протягом двох років кожен регіон, кожен населений пункт, кожен будинок має бути автономним або принаймні частково автономним. І це, в принципі, завдання номер один для всіх гілок влади, для органів місцевого самоврядування тощо. Це принцип адаптивності та стійкості.
А що стосується поточних планів на найближчий рік, то, безумовно, потрібно виконати всі завдання, передбачені планами стійкості по країні. Маємо встигнути зробити це до початку опалювального сезону і, відповідно, пройти опалювальний період, максимально зберігши всі послуги для людей, забезпечивши стале постачання води, електроенергії, безперебійну роботу систем теплозабезпечення. Минулої зими ми вистояли. Цієї зими ми будемо значно сильнішими.
Владислав Обух, Київ
Фото Кирила Чуботіна