Росія стала головним постачальником нафти до Сирії - Reuters
Росія стала головним постачальником нафти до Сирії, попри переорієнтацію нового уряду на Захід та недовіру до Москви через її колишню військову підтримку поваленого лідера Башара Асада.
Про це свідчать дані Reuters, передає Укрінформ.
Згідно з даними про відстеження суден, цього року постачання нафти з Росії зросло на 75% — до близько 60 000 барелів на день. До прикладу, у 2025 році ця цифра становила 46 000 барелів на день. Хоча такі обсяги є незначною часткою щоденного світового експорту нафти з РФ, для Сирії, де внутрішнє виробництво значно нижче за попит, ці поставки роблять Москву домінуючим постачальником нафти в країні після падіння режиму Асада в грудні 2024 року.
За даними державної компанії Syrian Petroleum Company (SPC) та Міністерства енергетики, щоденні потреби країни в нафті та паливі оцінюються від 120 000 до 150 000 барелів. Сирійський уряд відновив контроль над нафтовими родовищами на сході країни, однак внутрішній видобуток залишається обмеженим: найбільше родовище країни, Аль-Омар у Дейр-ез-Зорі, видобуває близько 5000 барелів на день, а загальний внутрішній видобуток у 2025 році становив приблизно 35 000 барелів на добу, що значно нижче довоєнного рівня - 350 000 барелів на добу.
До 2025 року Іран був основним постачальником сирої нафти до Сирії, а роль Росії обмежувалася епізодичними поставками дизельного палива. Дані відстеження суден Kpler показують, що весь імпорт сирої нафти у 2024 році – близько 22,2 мільйона барелів – надійшов з Ірану, який припинив поставки після падіння Асада.
Сирійський економіст Карам Шаар сказав, що уряд Сирії усвідомлює ризики купівлі російської нафти, оскільки це ризикує потягнути за собою західні санкції, та шукає альтернативних постачальників.
Представник SPC підтвердив, що Дамаск намагається диверсифікувати постачання і, хоча наразі безуспішно, прагне укласти нафтову угоду з Туреччиною, яка підтримує уряд Шараа.
Дамаск наразі має мало варіантів, визнали сирійські чиновники, які говорили на умовах анонімності. Проблемою залишається те, що після війни сирійська економіка не стала тісно інтегрована у світову фінансову систему, навіть після скасування санкцій з боку Європи та США минулого року. Представник сирійського Міністерства енергетики зазначив, що залежність Сирії від російської нафти також відображає обмежений розмір ринку країни та слабку купівельну спроможність, що ускладнює укладення довгострокових контрактів з іншими великими виробниками нафти, такими як країни Перської затоки.
Двоє аналітиків та троє сирійських чиновників заявили, що постачання нафти також надає Москві вплив у країні, де вона зберігає дві військово-морські та повітряні бази.
Аналітична компанія SynMax зазначила, що фінансові обмеження, комерційні ризики та наслідки війни обмежують доступ Сирії до послуг звичайних танкерних операторів, через що вони змушені звертатись до російського підсанкційного флоту. За даними LSEG, у терміналах Сирії торгівлею займається флот, пов'язаний із російською мережею тіньових танкерів. Згідно з аналізом SynMax, частина ланцюга поставок передбачає перевантаження з судна на судно в морі, а не пряме розвантаження в порту, що часто використовується для зниження транспортних витрат або ухилення від санкцій шляхом приховування походження та власності вантажу.
«Операції з перекачування з судна на судно свідчать про те, що США не повністю закривають очі на ці дії, і що сирійська та російська влада принаймні намагаються приховати частину цих поставок», - зазначив економіст Шаар.
І хоча сирійська влада повідомляє в державних ЗМІ про прибуття партій нафти, вона не розкриває її походження, очевидно усвідомлюючи, що Росія непопулярна в країні через військову підтримку уряду Асада, зазначає видання.
Як повідомляв Укрінформ, адміністрація Сполучених Штатів відновила заморожений у 2011 році через санкції рахунок Центрального банку Сирії у Федеральному резервному банку Нью-Йорка.