Сергій Ткачук: голова Держпродспоживслужби

В умовах повномасштабної війни Україна не лише втримує експорт, а й активно відкриває нові ринки. За останній рік — десятки нових напрямків, зростання конкуренції та одночасна боротьба з нетарифними бар’єрами.

Про географію українського експорту, складні переговори, якість продукції та виклики воєнного часу в інтерв’ю Укрінформу розповів голова Держпродспоживслужби Сергій Ткачук.

— Україна у 2025 році відкрила 22 нових ринки. Які сьогодні пріоритети у цій роботі?

— Стратегія постійно змінюється — через війну, логістику, глобальну кон’юнктуру. Але ключове залишається незмінним: диверсифікація експорту. Це має бути конкурентна ціна нашої продукції для того, щоб займатися тими чи іншими постачаннями по різних країнах. Наше завдання як служби, як уряду і спільна робота всіх органів влади — забезпечити українському бізнесу можливість працювати по всьому світу. Сьогодні ми активно працюємо з країнами Африки, з Азією, із США та Канадою, з Європейським Союзом.

ЄС — дуже великий ринок, але процедура відкриття там довша. Водночас ми розширюємо номенклатуру українських товарів, які можуть туди заходити.

Окремо активно відкриваємо ринки Азії — найближчим часом зустрінуся з представниками компетентних органів В’єтнаму, Філіппінів, Сінгапуру. Там є попит не лише на м’ясо, а й на ягоди, снеки, напої, кондитерські вироби та інші харчові продукти.

І важливо: відкриття ринків — це шанс для малого бізнесу. Крафтовий виробник може вирости до середнього або великого — якщо має доступ до експорту.

Тому сьогодні, як то кажуть, географія і зацікавленість України це весь світ.

— Які результати вже є? Які продукти найуспішніше виходять на нові ринки?

Станом на березень 2026-го вже відкрито 14 нових ринків. Якщо говорити про ключові продукти, то це м’ясо птиці, яйця та яєчні продукти, мед, зернові, цукор тощо. Крім того, це популяризація українського, через програму «зроблено в Україні», як і для українського споживача, вона має свою цінність. Підтримку в Україні виробників за цією програмою здійснює Уряд з ініціативи Президента, де відшкодовується і повертається частина кешбеку. Ми маємо таку мету, спільно з усіма причетними міністерствами, щоб те, що зроблено в Україні, було відомо у світі й підтверджувало найвищу якість. Тобто ми, як орган контролю, який відповідає за безпечність харчової продукції, ми підтверджуємо дієвість, незалежно від  викликів війни, в тому, що система контролю працює, і ми підтверджуємо, і забезпечуємо, і гарантуємо, що продукція, яку постачатимемо в ці країни за відкриття ринку, вона відповідатиме тим найвищим стандартам якості. А якщо є якісь специфічні вимоги в кожної країни до певного виду продукції, ми також беремо на себе зобов'язання, що ми перевірятимемо, підтверджуватимемо й забезпечуватимемо те, що продукція поїде саме належної якості.

Наприклад, квоту ЄС на український мед ми вибираємо за один місяць. І навіть понад квоти наша продукція залишається конкурентною.

Окремо варто відзначити Велику Британію — вона скасувала квоти на українське м’ясо птиці. Це фактично повне відкриття ринку і визнання нашої системи контролю.

— Які головні бар’єри виникають під час відкриття ринків?

— Є три ключові групи:

1. Політичні бар’єри.

Іноді процеси затягуються на роки. Є заявки, які розглядають ще з 2020–2021 років.

2. Ветеринарні та фітосанітарні вимоги.

Наприклад, статус щодо хвороб тварин. Для експорту яловичини ми маємо отримати статус країни з контрольовним або незначним ризиком щодо губчастоподібноїенцефелопатії ВРХ, що передбачає проведення щорічних оцінок ризиків. У 2026 році відбудеться п’ята оцінка ризиків, робота триває.

3. Штучні обмеження.

Є випадки, коли вимоги формально відкривають ринок, але фактично роблять експорт неможливим.

Яскравий приклад — ситуація з Молдовою, яка заборонила імпорт українського м’яса птиці без достатніх підстав. Це дуже такий показовий, незрозумілий кейс, і його розглядали міністерство, Уряд як недобросовісний, нетарифний бар'єр на шляху до закриття ринків. Водночас ЄС і Велика Британія таких обмежень не вводили. Сьогодні вже щодо одного суб'єкта господарювання експорт відновлений та складено дорожню карту для інших українських виробників. Паралельно ми запустили акредитацію наших лабораторій, щоб надалі Україна могла здійснювати дослідження. Ми ці дослідження проводимо в лабораторіях країн Європи і направляємо відповідні звіти й результати цих досліджень. Тому ми однозначно підтверджуємо, що є експортні партії, які їдуть не тільки в Молдову, а й у Європу, тому що Євросоюз не зупиняв, інші треті країни не зупиняли і не забороняли експорт м'яса птиці, і ми рухаємося до євроінтеграції і імплементуємо вимоги і стандарти.

Потрібно зазначити, що від загальної кількості експортованої продукції за межі України минулого року ми отримали приблизно 0,45 % претензій, що свідчить про високу якість, і, як на мене, на умисну таку інформаційну та економічну війну, щоб завдати економічних збитків або не дозволяти Україні диверсифікувати ринки для своєї продукції.

Крім того, в минулому році ми проходили аудит як систему контролю в Україні саме за залишками ветеринарних препаратів, пестицидів та забруднювальних речовин у тваринах і продуктах тваринного походження. І наприкінці року Європейська комісія оприлюднила, що система державного контролю України відповідає підходам і принципам, що діють у Європейському Союзі. Це свідчить про те, що в нас визнана система контролю, визнана якість продукції, яку виробляють наші експортери.

— Наскільки складно українському бізнесу відповідати міжнародним стандартам?

— Для великого бізнесу — це вже норма. А от малий і середній бізнес часто стикається з проблемами — не через складність, а через брак інформації. Були випадки, коли підприємці експортували продукцію без повного пакета досліджень — просто тому, що не знали вимог країни. Тому ми постійно наголошуємо: не бійтеся звертатися — служба відкрита до консультацій.

Крім того, український аграрний бізнес і переробний бізнес не має стільки переваг, на відміну від аграрного бізнесу в Європі, у тій самій Польщі, Франції, оскільки в них розвинена система дотацій для аграріїв, де діють пільги з паливно-мастильних матеріалів, акцизів. А в нас цього всього для аграріїв немає.

— Чи достатня взаємодія між державою і бізнесом?

— Ми максимально відкриті. Я особисто щотижня проводжу зустрічі з бізнес-асоціаціями — від великих до крафтових виробників. Але проблема є: частина малого бізнесу не звертається — через страх або нерозуміння процедур. Насправді ж ми готові зробити запити до інших країн, пояснити вимоги та допомогти підготуватися до експорту.

— Наскільки Україна вже інтегрована у стандарти ЄС?

— Процес інтеграції законодавства до стандартів ЄС триває постійно та реалізовується на практиці. Повний доступ до ринку ЄС — це, по суті, питання членства. Зараз процедура асиметрична: Україна відкриває ринок одразу для всіх країн ЄС, а вони погоджують доступ для нас довше. Водночас є позитив, якщо підприємство має дозвіл на експорт до ЄС, воно часто автоматично отримує доступ і до інших ринків.

— Чи вистачає ресурсів для контролю безпечності та якості?

— Ми справляємося, але є серйозний кадровий дефіцит — близько 20 % вакансій. Попри це, працюємо 24/7, забезпечуємо експорт без затримок та контролюємо якість продукції. Особливо складно в портах — через обстріли та ризики, і це критично для економіки, адже понад 50 % валютної виручки — це агроекспорт.

— Як війна вплинула на експорт і відкриття ринків?

— Війна стала парадоксальним драйвером. Із 2022 року відкрито 89 нових ринків. Ми активізували роботу, а партнери, які підтримують Україну, почали швидше відкривати свої ринки. Змінилася і географія: більше Азії, більше Африки, диверсифікація замість залежності від окремих ринків.

Проте я можу навести й інший приклад щодо Африки, коли почали підвищувати вимоги до протеїну зерна, і ми розуміємо, що це зробила сьогодні країна-агресор, яка розпочала війну проти України та має вплив у Африці. Африка голодує. Вибачте, будь-яка продукція має значення, особливо, коли її постачають за World Food Programme, ООН, ФАО, усі підтримують. А потім почали з'являтися деякі країни, почали вимагати зернові з протеїном, до прикладу 14, розуміючи що в Україні – 12, і ми цю вимогу не можемо виконати, та українське зерно не може продаватися в ці витрати. Тому це робота всіх органів влади, міністерств, у тому, щоб попереджати, бачити і своєчасно реагувати і не допускати цього. Тож маємо ситуацію, що ринок відкритий, але поставлено такі вимоги, що жодної тонни української продукції туди не можна поставити.

— Чи є проблеми щодо харчової продукції для споживача всередині країни?

— Найбільша проблема — тіньовий ринок. За нашими оцінками, до 30 % харчової продукції виробляється нелегально, не проходить контроль, продається без досліджень. Особливо це стосується стихійних ринків та онлайн-продажів. Загрозлива ситуація із придбання харчової продукції на стихійних ринках, де не здійснюються дослідження харчових продуктів на безпечність, а також трапляється недотримання температурних режимів та гігієнічних вимог, особливо у спеку. Це є великим та надзвичайним ризиком для споживача. Ми щороку проводимо відповідні роз'яснювальні роботи щодо придбання товарів, особливо м'ясних виробів, яєць та рибної продукції. Ще однією проблемою, яка в нас є, це поширення хвороб серед тварин; велика кількість бродячих тварин та вакцинація цих тварин. Ми є буфером для того, щоб утримати епізоотичну ситуацію в країні та проводимо кампанію з вакцинування та відповідних досліджень. Також спостерігається збільшення популяції диких тварин, зокрема, і лисиць, і кабанів, які є переносниками інфекційних хвороб, і водночас діє заборона на полювання. Епізоотична ситуація – це комплекс заходів, які мають здійснювати всі, особливо власники тварин. Це великий шмат роботи нашої служби, місцевих органів, лісничих гоподарств та правоохоронного блоку. Ми дбаємо за безпечність продукції, але це має бути легальний бізнес, щоб вони платили податки, були робочі місця, легально оформлені люди, і вони здійснювали прозору відкриту діяльність. Ця робота триває, і основним шляхом, щоб усе деталізувати, це оцифрувати всі процеси. Ми над цим працюємо.

— Як держава планує це змінити?

— Ключ — повна цифровізація. Ми працюємо над системою, яка дасть змогу відстежувати кожний продукт, бачити його шлях від виробника до споживача та мінімізувати контакт бізнесу з інспектором. Це допоможе детінізувати ринок і підвищити безпечність продукції. Мрія, щоб були оцифровані всі сервіси, всі напрями, і ми змогли б без виходу інспектора, без так званого, на думку багатьох, вчинення тиску на бізнес, забезпечувати простежуваність продукції, і можна було б її подивитися в одній системі. Ми над цим працюємо, ми починаємо будувати, в цьому ми маємо підтримку Уряду та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Вже ухвалена постанова стосовно експериментального проєкту щодо початку будівництва системи eFood, і це буде основа. Оскільки ми реформували систему своїх лабораторій у 2024–2025 роках за результатами рекомендацій Європейського Союзу.

— Які ринки та галузі мають найбільший потенціал?

— Основні напрями: м’ясо (птиця, свинина, яловичина), яйця, корми, перероблена продукція. Також швидко зростають напрями із снекової продукції, напоїв та українського вина.

— Яким ви бачите український агросектор через п’ять–десять років?

— Це буде сектор із стійким розвитком, з глибокою переробкою та з високою доданою вартістю. Український бізнес уже довів свою витривалість — працюючи без світла, під обстрілами, з логістичними обмеженнями. Наступний етап — це масштабування і глобальна присутність. Тому це точно стійкий зі сталим розвитком український аграрний бізнес і продукція, вироблена з більшою доданою вартістю, яка експортується у всі країни світу. Ми маємо зберегти цей симбіоз, ставши членом Європейського Союзу, не втративши експортного потенціалу і ринків третіх країн під час впровадження цих стандартів.

— І головне — що відкриє найбільші можливості для експорту?

— Найшвидший шлях — це вступ до Європейського Союзу. Але важливо інше: ми не маємо втратити ринків третіх країн. Наше завдання — зберегти баланс між євроінтеграцією і глобальною експансією українського експорту. Це наша робота спільно з вами, проводити таку інформаційну кампанію, її потрібно розширювати, я переконаний, і залучати український бізнес до цієї інформаційної кампанії для того, щоб ми спільно представляли Україну на європейському ринку, на інших ринках, і доносили до споживача в усіх країнах світу інформацію про українських виробників, про якість, асортимент і кількість української продукції.

Олександр Скиба, Київ

Фото Олександр Клименко