Що спільного між азотним «голодом» та валютними надходженнями

Нестача азотних добрив у країні може спричинити втрату близько 20% майбутнього врожаю, а значить, зниження валютної виручки від аграріїв

Надворі завесніло – і в сільському господарстві розпочалися останні приготування до посівної кампанії. Для аграріїв ця зима була складною не тільки через суворі погодні умови, а й через наслідки обстрілів критичної інфраструктури та труднощі з логістикою імпорту. Адже під загрозою опинилося постачання азотних добрив (а саме вапняково-аміачної селітри), що, своєю чергою, може спричинити втрату майбутнього врожаю. Через нестачу потрібних поживних елементів поля можуть недодати п’яту частину потенційного врожаю, а разом із цим аграрії втратять значну частину доходу. Причини та потенційні наслідки з’ясовував Укрінформ.

СКІЛЬКИ ДОБРИВ НЕ ВИСТАЧАЄ УКРАЇНСЬКИМ ПОЛЯМ

Українські аграрії стоять на порозі весняної посівної кампанії-2026 в умовах значних воєнних ризиків та ресурсних обмежень. Частина угідь залишається замінованою або перебуває під тимчасовою окупацією, періодичні обстріли енергетичної та промислової інфраструктури ускладнюють виробничі процеси. Водночас передпосівне підживлення залишається важливим агротехнічним етапом, адже саме від нього значною мірою залежить, якими будуть урожай і його собівартість.

За даними Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», мінеральні добрива формують найбільшу частку матеріальних витрат під час вирощування сільгоспкультур – вона сягає 20–25%. Для порівняння, пальне формує 10–12% витрат, насіння – близько 10%, а засоби захисту рослин – 7%.

Щорічна потреба України в добривах у фізичній вазі перевищує 5 млн тонн. У середньому аграрії вносять 1,8-1,9 млн тонн поживних речовин (у діючій речовині) на загальній площі до 23 млн га. За прогнозними оцінками ІАЕ, на весняну посівну 2026 року сільгосппідприємствам знадобиться 0,7–0,9 млн тонн у діючій речовині, або 2,0–2,5 млн тонн у фізичній вазі.

Водночас внутрішнє виробництво азотних добрив суттєво скоротилося. Якщо у сезоні 2024–2025 років виробництво аміачної селітри становило 1,99 млн тонн, то у сезоні 2025–2026 років – 1,016 млн тонн. До повномасштабного вторгнення Україна виробляла понад 5,2 млн тонн азотних добрив на рік.

«Поточні обсяги вітчизняного виробництва добрив через енергетичну кризу, дорогі газ та логістику становлять нині лише 20–50 % від максимальних, залежно від типу добрив. Тому тепер ринок мінеральних добрив значною мірою залежить від імпорту, який у 2025 році сягнув 3 млн тонн, наближаючись до довоєнних рівнів споживання. Утім, навіть за таких обсягів постачання дефіцит зберігається», – зазначив у коментарі Укрінформу завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення ННЦ «Інститут аграрної економіки», член-кореспондент НААН Олександр Захарчук.

Найбільш відчутно брак добрив фіксується саме в азотному сегменті. За словами науковця, річна потреба України у карбамідно-аміачній суміші (КАС) сягає 0,8 млн тонн, з яких майже 0,4 млн тонн припадає на весняне внесення. Дефіцит аміачної селітри оцінюється у 150–170 тис. тонн.

Частково цю нестачу покриває імпорт. Координатор комітету операторів ринку добрив Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ) Євген Барков повідомив, що із червня 2025 року до лютого 2026 року в Україну було ввезено близько 307 тис. тонн аміачної селітри, тоді як власне виробництво за цей період становило приблизно 437 тис. тонн. З урахуванням поступового накопичення запасів аграрії могли сформувати резерв у межах 450–700 тис. тонн, однак цього недостатньо для повного забезпечення потреб посівної.

«Імпорт продовжується, однак питання дешевої логістики і спроможності транспортувати потрібну кількість є відкритим. Допомогти частково закрити дефіцит могла б можливість імпорту морем вапняково-аміачної селітри, яка не становить загрози займання чи вибуху. Такий вид селітри було б можливо використовувати на кислих ґрунтах завдяки вмісту вапна», – сказав Барков.

Ситуацію ускладнюють і погодні чинники. Через ожеледицю та крижану кірку озимі культури подекуди перебувають у стані кисневого дефіциту. «Аміачна селітра, по суті, – це сіль. Саме її внесення допомагає розплавити кригу, дати доступ повітря і вуглекислого газу до культури разом з раннім підживленням», – додав експерт.

Водночас цінова ситуація на ринку тепер відносно стабільна. В ІАЕ повідомили, що на початку 2026 року ціни на азотні добрива залишаються майже на рівні минулого року – 22–22,5 тис. грн за тонну (+5–7%). Нітроамофоска коштує 24,5–26 тис. грн/т. Фосфорні добрива подорожчали до 30–31 тис. грн/т, а калійні – приблизно на 10% – до 22–22,5 тис. грн/т.

Однак питання, чи матимуть змогу аграрії вносити добрива в повному обсязі, – відкрите, тож тут кожне господарство буде змушене визначати це самостійно.

ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІСТЬ СЕЛІТРИ ЯК ПЕРЕПОНА В МОРСЬКИХ ПОСТАЧАННЯХ

Чинником, який ускладнює ситуацію із забезпеченням аграріїв азотними добривами, стала заборона на імпорт в Україну вапняково-аміачної селітри (ВАС) через морські порти.

Після російських атак на портову інфраструктуру в Україні запровадили суворі обмеження на перевалку та зберігання вибухонебезпечних вантажів. До цього переліку потрапила і ВАС. Водночас аграрні об’єднання наголошують, що додавання цього виду добрива до списку небезпечних не має достатнього наукового обґрунтування та блокує доступ до продукту, який міг би частково компенсувати дефіцит азоту напередодні посівної.

Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук зазначає, що обмеження щодо класичної аміачної селітри були зрозумілими з огляду на безпекові ризики, однак ситуація з вапняково-аміачною селітрою інша.

«Ми знаємо властивості аміачної селітри – вона справді може бути загрозою, і тому рішення про її обмеження було зрозумілим. Але вапняково-аміачна селітра не є вибухобезпечною і нічим не загрожує, що підтверджено експертними висновками. Попри це, питання її імпорту не вирішується вже тривалий час. Фактично ми маємо ситуацію, коли безпечний продукт не може зайти на ринок у критичний для аграріїв момент напередодні весняної посівної», – наголосив Марчук.

Позиція аграріїв ґрунтується на міжнародних стандартах, згідно з якими вапняково-аміачна селітра з масовою часткою азоту до 28% належить до групи негорючих та вибухобезпечних речовин. Галузеві асоціації запропонували уряду компромісний механізм імпорту із чіткими параметрами безпеки. Зокрема, йдеться про можливість ввезення через дунайські порти продукції з вмістом азоту до 27,5%, а через чорноморські – до 24%, з обов’язковим безпековим паспортом.

За словами Марчука, повністю замінити аміачну селітру ВАС не може, однак дозволила б аграріям провести раннє підживлення та суттєво зменшити ризики втрат урожаю.

Науковці попереджають, що в разі затягування проблем із добривами найбільше постраждають культури з високою потребою в азоті. Йдеться насамперед про яру пшеницю, кукурудзу та соняшник, а також цукровий буряк і картоплю.

«Передовсім страждатимуть яра пшениця, кукурудза та соняшник. Ці культури традиційно вимагають інтенсивного підживлення азотом навесні, а від його дефіциту врожайність знижується особливо сильно. Менший вплив азотного дефіциту може спостерігатися в інших посівних культурах, зокрема ярому ячмені, вівсі та житі. Інакше кажучи, через затягування проблеми добрив найбільше можуть ослабнути врожаї першочергових ярих культур (зернових та олійних), а їх недобір – залежно від умов і строків постачання добрив – може сягати 10–20 % і більше», – прокоментував Олександр Захарчук.

У грошовому вимірі це означатиме десятки мільярдів гривень недоотриманої валютної виручки. З огляду на те, що аграрна продукція формує понад половину українського експорту, питання забезпечення сільського господарства добривами виходить за межі суто галузевої проблематики і є елементом національної безпеки.

Українські аграрні об’єднання вже звернулися до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства з проханням про врегулювання ситуації. Асоціації подали експертні висновки про безпечність продукту та запропонували механізм контрольованого імпорту через малі та великі порти.

Водночас у профільному міністерстві утрималися від детальних публічних коментарів Укрінформу, посилаючись на безпекові обмеження. Попри це в УКАБ запевняють, що діалог між Мінекономіки та ринком триває.

«У питанні імпорту аміачної селітри чи вапняково-аміачної селітри морськими портами України не може бути швидких політичних рішень. Ми всі разом маємо дбати про безпеку країни, тому пошук рішення – складний процес, який ведеться разом з військовими, ДСНС, урядом та профільними асоціаціями», – підтвердив Євген Барков.

Утім, навіть у разі розблокування морського імпорту ВАС це стане лише частковим розв’язанням проблеми.

«Найперше вирішення потребує розблокування морських логістичних шляхів для закупівлі аміачної селітри. Це, звісно, дасть змогу швидко закрити дефіцит у 170 тис. тонн, але не розв’яже повністю проблему наявного дефіциту. Морський шлях нині не безпечний і не стабільний, тому великі обсяги добрив фізично не зможуть швидко надійти на поля. Навіть наявні поставки не здатні вчасно компенсувати дефіцит у піковий період. Необхідно комплексно нарощувати імпорт та виробництво передусім  азотовмісних добрив», – наголосив Захарчук.

Галина Тибінь, Київ