Віктор Павлущик, голова НАЗК

Минулого місяця Національне агентство з питань запобігання корупції завершило автоматичні перевірки декларацій, поданих українцями за минулий рік. Далі – повна перевірка чиновницьких декларацій з високим ступенем ризику – документів, які потенційно мають ознаки надання недостовірних відомостей. Поміж поточних завдань НАЗК також моніторинг способу життя посадовців різного рівня, запобігання конфлікту інтересів при ухваленні рішень, антикорупційна експертиза законодавчих і нормативних актів, створення принципово нового для України ресурсу - Реєстру прозорості для лобістів.

Детальніше про особливості та результати роботи відомства Укрінформу розповів голова Нацагентства з питань запобігання корупції Віктор Павлущик.

ПРО УРОКИ ЛИПНЕВОЇ «КРИЗИ»

- Пане Вікторе, Україна ще переживає “афтершоки” липневих подій, пов’язаних із внесенням змін до законодавства в частині роботи антикорупційних органів. НАЗК — одна з провідних інституцій у цій системі. Вас ті перипетії якимось чином зачепили? І які висновки із цієї історії, на вашу думку, варто зробити?

- Напевно, основний висновок — це те, що питання незалежності антикорупційних інституцій було, є і буде одним із нагальних та визначальних для України в контексті вступу до Європейського Союзу. Це питання порушують багато наших партнерів у всіх звітах, висновках міжнародних моніторингових груп та організацій, які оцінюють  зусилля країни у боротьбі з корупцією.

Ретроспективно можу сказати, що НАЗК повністю й безперервно виконувало свою профільну функцію. Я провів низку переговорів з партнерами, ми надавали відповіді на депутатські звернення, довели позицію агентства до правоохоронного комітету Верховної Ради.

Якщо коротко, то наша позиція побудована на трьох стовпах: забезпечення євроінтеграції, збереження незалежності антикорупційних органів та запобігання відкочуванню назад у реалізації Державної антикорупційної програми, тих заходів, які вже виконані і на які негативно впливав ухвалений законопроєкт (№12414 - ред.). 

- Громадська рада при НАЗК звернулася до агентства по роз’яснення щодо можливого конфлікту інтересів народних депутатів, які 22 липня голосували за внесення відповідних змін до законодавства. Які висновки?

- З об’єктивних причин (відсутності законодавчих підстав для санкцій проти парламентарів за ухвалені рішення), ця історія не має продовження. Ми надали Громадській раді офіційні роз’яснення, які вони опублікували.   Якщо коротко, то оскільки зміни до законопроєкту №12414 не стосувалися порядку визначених у КПК норм щодо притягнення до відповідальності, зміни чи скасування ступеня покарання, а також не передбачали інших положень, які б надавали певні переваги й вигоди народним депутатам, говорити про існування  у парламентаріїв реального конфлікту інтересів немає підстав.

- А чи варто очікувати, що НАЗК тепер активніше залучатимуть до  експертизи проєктів законодавчих актів, які подаються на розгляд парламенту?

- Складно сказати. Агентство завжди готове надавати свою експертизу, запитувати думку профільного антикорупційного органу було б хорошою традицією. Навіть у  згаданому випадку ми надавали до комітетів Верховної Ради позиції НАЗК з приводу відповідних законопроєктів щодо посилення незалежності антикорупційних органів. І ми завжди наполягатимемо на тому, щоб наша експертна позиція враховувалася при формуванні політики у державі.

- Наразі ж, так розумію, врахування ваших експертних висновків не є обов’язковим, це — лише рекомендації законодавцям?

- Експертні висновки НАЗК не є імперативом, який зобов’язані враховувати й імплементувати у своїх рішеннях законодавці. Але врахування позицій незалежного антикорупційного органу підвищує якість та легітимність законопроєктів, це є важливим індикатором як для суспільства, так і для міжнародних партнерів. Тому в народних депутатів є чітка мотивація зважати на висновки Національного агентства. Якщо при підготовці парламентського законопроєкту  надходить запит, наприклад від самих депутатів чи від громадськості, ми ретельно вивчаємо це питання й надаємо відповіді. Водночас наші фахівці здійснюють системний моніторинг таких законопроєктів і в разі виявлення корупціогенних факторів мають право ініціювати і провести антикорупційну експертизу.

В ширшому контексті до  процесу законотворення має бути залучене максимально широке коло — як експертне, так і громадське. Тому навіть одна з рекомендацій Групи держав проти корупції (GRECO) — органу ради Європи з антикорупційного моніторингу – стосується необхідності запровадження обов’язкового інституту публічних консультацій для ухвалення законодавчих актів, проведення консультацій розробниками цих актів.

- А які критерії вашої експертизи? Як це все відбувається на практиці? І чи ці критерії сформовані тут, в Україні, виходячи з наших реалій, чи розроблені на основі міжнародного досвіду, практики запобігання корупції у європейських державах?

- Антикорупційна експертиза — це одна з важливих функцій Національного агентства,  яка дозволяє нам виявити корупціогенні фактори у проєктах законодавчих актів, що розробляються насамперед Кабінетом Міністрів, міністерствами й відомствами. Адже регламентом передбачене обов’язкове спрямування цих проєктів до НАЗК для визначення необхідності проведення такої антикорупційної експертизи.

Як приклад, можу навести регламентування конкретних процесів, один з яких — порядок розгляду заяв про надання дозвільних документів. Дуже часто органи влади, формуючи свої проєкти актів, не зазначають конкретних термінів, відведених для надання дозвільної документації, що може призвести до такого корупційного ризику, як, приміром, розгляд документів за три дні (для тих, із ким «домовилися»), чи навпаки, їх нерозгляд упродовж пів року (для «незговірливих»).

Також серед ризиків — надмірна дискреція під час ухвалення рішень без чітких критеріїв. Чим вищий ступінь дискреції, тим більше можливостей для проявів корупції в діяльності державного службовця, тим вищі корупційні ризики та можливості для зловживань. Це одні з основних факторів, які ми, зазвичай, враховуємо в антикорупційній експертизі.

Щодо поєднання власного та світового досвіду, то багато чого в методиці і практиці антикорупційної експертизи Україна досягла сама. Наш досвід навіть впроваджують в інших країнах. 

При цьому справді йдеться про поєднання власних напрацювань і рекомендацій міжнародних партнерів. На національному рівні — це, звичайно, такі комплексні документи як Антикорупційна стратегія на 2021-2025 роки та Державна антикорупційна програма на 2023-2025 роки. На міжнародному  — огляди, оцінки діяльності, рекомендації, затверджені угодами з Міжнародним валютним фондом, Світовим банком, європейськими інституціями, оцінки Організації економічного співробітництва та розвитку. Наприклад, ОЕСР, презентуючи Огляд доброчесності та боротьби з корупцією, визнала, що Україна за останні 10 років досягла значних результатів у боротьбі та запобіганні корупції. Ці висновки базуються на іншому огляді: індикаторах публічної доброчесності, презентованих ОЕСР у грудні минулого року. Згідно з ними, Україна за багатьма показниками досягла вищого рівня, ніж середній результат країн Європейського Союзу та держав-членів ОЕСР.

- Тоді таке, мабуть, риторичне чи напівфілософське запитання. Чому ж за наявності такої передової системи антикорупційних органів, сучасного  законодавства, чітко розроблених критеріїв, про які ви казали, до України, однак багато претензій від партнерів з приводу того, що ризики корупції в публічному секторі у нас залишаються одними з найвищих у Європі?

- На це впливає багато чинників. По-перше, сприйняття проблематики як всередині України, так і за її межами формується у тому числі на основі публічного медійного дискурсу. Медіа широко висвітлюють корупційні кейси, що постійно актуалізує цю тему. Але постійні викриття, кримінальні справи і вироки свідчать не так про високий рівень корупції, як про активну протидію їй. Про це, до речі, відкрито говорять наші європейські партнери, які на експертному рівні оцінюють антикорупційний прогрес України. 

Якщо казати про сприйняття корупції всередині країни, то близько 90% громадян вважають, що рівень корупції в державі є високим, однак реальний корупційний досвід мали лише менше 20% людей. Отже, така ситуація може свідчити про демократичність медіа в Україні, про свободу слова і відкритість даних, коли про корупцію в країні можна  говорити фактично необмежено.

Також важливу роль відіграють можливість та бажання використовувати інформацію про корупцію для дискредитації України. Це один з елементів, які активно використовує наш ворог. Тож зусилля російської пропаганди також впливають на таке сприйняття України.

Тому надважлива функція міжнародних організацій — ОЕСР, GRECO, Єврокомісії, МВФ, Світового банку – полягає в постійному моніторингу ситуації в Україні та донесення відповідних висновків до нашого суспільства і до міжнародної спільноти. Робити висновки про корупцію в Україні варто на основі цих даних, а не повідомлень в анонімних телеграм-каналах.

- Але ж погодьтеся, незважаючи на те, що про корупцію у нас багато говорять, маємо велику кількість інформації про підозри публічним особам, які не завжди закінчуються судовими вироками. І велика кількість оголошених підозр не свідчить про те, що усіх корупціонерів уже виявили і що всіх буде покарано. З аналізу інформаційного простору, в Європі такі скандали, як, приміром, нещодавно довкола дачі Орбана, поодинокі. У нас же інформація про можливу корупцію високопосадовців -  нехай і нижчого рангу, ніж угорський прем’єр,  — з’являється ледь не щотижня.

- Принцип невідворотності покарання в Україні працює не ідеально, але механізм притягнення до відповідальності за корупцію все ж набирає обертів, що добре ілюструє, насамперед, статистика вироків ВАКС. Проте не варто забувати, що найефективнішим у подоланні корупції є запобігання їй. Запобігання - це про ефективну антикорупцію, а не про ефектні заголовки, тому новини про діяльність у цьому напрямі не набирають багато переглядів та охоплень аудиторії. Превентивну діяльність з усунення причин корупції складно описати чи виміряти, але її наслідки відчуває кожен громадянин.

Водночас над обома компонентами подолання корупції потрібно ще працювати і працювати. Так, наприклад, Вищий антикорупційний суд ухвалив доволі багато вироків, зокрема і рішень за результатами діяльності НАЗК. Йдеться, насамперед, про застосування інструменту цивільної конфіскації, який набирає обертів. Водночас, відповідно до досліджень НАЗК, середній термін від реєстрації кримінального провадження до рішення суду становить сім років. І це ми не говоримо про складні  економічні справи, тому що вони не потрапили до цієї вибірки, рішень судів щодо них, на жаль, і досі немає… Погодьтеся, 7 років для порівняно нескладних випадків корупційних правопорушень - досить значний термін.

Частково рішення є - ухвалення розробленого нами законопроєкту про недопустимість зловживання процесуальними правами, що може запобігти затягуванню розгляду справ і швидше задовольняло б запит суспільства на кінцевий результат та справедливе покарання корупціонерів.

- А який з точки зору керівника НАЗК «ідеальний» термін від реєстрації кримінального провадження до рішення суду?

- Це філософське питання. Адже на кінцевий результат у межах кримінального провадження впливають багато чинників  - це і врахування гарантій сторони захисту,  можливостей сторони обвинувачення, необхідність відновлення порушених кримінальним діянням прав тощо. Для розгляду одноепізодних справ про хабарі, звичайно, має відводитися короткий період часу. А якщо справа стосується зловживань у господарській діяльності, з багатьма епізодами та багатьма учасниками,  - це вже інша річ.

ПРО ПІДСУМКИ КАМПАНІЇ З ДЕКЛАРУВАННЯ

- Далі пропоную перейти від так би мовити «теоретичної» частини до практичної –  аналізу «звичної» роботи Агентства. В липні НАЗК завершило автоперевірки декларацій, поданих за минулий рік. Розкажіть про підсумки.

-  Цього року загалом подано майже 630 тисяч щорічних та виправлених щорічних декларацій. 90% з них пройшли автоматизовану перевірку (ред. - понад 596 тис.), проте довідку про її успішне проходження отримано для 40% перевірених декларацій (ред.- понад 241 тис.). Це перший етап оцінювання ризиків за результатами відомостей, поданих декларантами. У попередні періоди ми отримували 24-28% успішних автоперевірок. Ми вдосконалюємо процеси, турбуємося про декларантів, щоб вони максимально швидко та комфортно заповнювали декларації і не вносили одні й ті ж дані знову і знову, якщо держава уже має їх у своїх реєстрах.

- А що далі із тими деклараціями, які не пройшли автоматизованої перевірки?

- За результатами логічного й арифметичного контролю кожній декларації присвоюється рейтинг ризикованості. І надалі ті декларації, які мають найвищий рейтинг ризикованості, проходять повну перевірку уповноваженими особами.

- А як формується такий рейтинг? Це залежить від сум, що задекларовані, від посади декларанта абощо?

- Є спеціальна формула та інші критерії, що впливають на показник рейтингу ризикованості. Чим більша невідповідність даних у декларації відомостям із державних реєстрів, тим вищий ступінь ризику. Так само впливають значні розбіжності між доходами та витратами, а також існування можливих ознак конфлікту інтересів, отримання подарунків з порушенням антикорупційного законодавства та низка інших аспектів.

- А як відбуваються повні перевірки, і скільки це займає часу, адже ми розуміємо, що йдеться про сотні тисяч документів?

- Перевіряти сотні тисяч декларацій, в принципі, не потрібно. Система відбору для перевірки, яка базується на ризик-орієнтованому підході, уже продемонструвала свою ефективність у порівнянні із попереднім підходом, який діяв до 2021 року, коли перевіряли декларації лише залежно від посад.  Термін повної перевірки регламентований - не більше 120 днів. Проте передбачено можливість її продовження (за наявності підстав для витребування чи перевірки додаткової інформації) ще додатково до 60 днів, тобто загалом - не більше 180 днів.

- Декларантів про початок таких перевірок інформують чи ставлять до відома уже за їх результатами?

- Відповідно до вимог законодавства, декларанта інформують і про початок повної перевірки, і про її результати, які документально підтверджуються. Також інформація про результати повної перевірки обов’язково оприлюднюється на сайті НАЗК. Із цією інформацією може ознайомитися будь-який громадянин (звичайно, з виключенням інформації, яка містить персональні дані).

- А чи є ризики того, що ретельно перевірятимуть дрібних чиновників, які ні на що не впливають, але просто припустилися помилок у деклараціях, а посадовці високого рангу, заповнювати документи котрим допомагали юристи, залишаться поза увагою, бо вони ж набагато нижче у рейтингу?

- Не існує маленької корупції, за кожну є відповідальність. Декларування - це інструмент доброчесності посадовця і він сам має бути зацікавлений в чесному відображенні своїх статків, адже це його репутація. Ми переконані, що більшість публічних службовців доброчесні. Якщо хтось випадково припустився технічної помилки, це не означає, що його декларація відразу стане першою в черзі на повну перевірку, адже важлива сума невідповідностей, кожна з яких має різний ступінь ризику. Повторюю: не кожна декларація потребує повної перевірки, тому тут не варто прив’язуватися до посади, треба орієнтуватися на коефіцієнт ризикованості декларації посадовця, в чому і полягає наш підхід.

Кейс очільниці Хмельницької обласної МСЕК яскраво показав, що навіть порівняно невисокі посади можуть бути джерелом незаконного збагачення в небачених розмірах. При цьому, якщо говорити про топпосади, то особи, які займають відповідальне або особливо відповідальне становище, посади з високим рівнем корупційних ризиків, належать до першого рівня черговості при відборі декларації для повної перевірки.

- Паралельно тривають перевірки декларацій, поданих за попередні періоди. Зустрічається щось «цікаве»?

- Для початку — про загальні тенденції. Поміж порушень — зазначення активів, яких у декларанта насправді не існує. Це особливо поширено для готівки та криптовалют.

- Це, щоб підстрахуватися, раптом такі активи з’являться у майбутньому?..

- Думаю, мотивів може бути багато і кожен випадок необхідно оцінювати індивідуально. Ми проаналізували публічну частину реєстру декларацій, і це дуже показово. У документах за 2022 рік задекларовано 40,1 млрд грн готівки, 2,46 млрд дол. США, 398 млн євро; у деклараціях за 2023 рік - 46,9 млрд грн, 2,97 млрд дол. США та 457 млн євро; за 2024 рік - 51 млрд грн, 3,12 млрд дол. США та 529 млн євро. Звичайно, це не означає, що декларування всієї цієї готівки свідчить про порушення, однак можу сказати про кілька вироків судів за матеріалами НАЗК.

Наприклад, суд визнав винним колишнього депутата Турбівської селищної ради Вінницької області, який вказав неправдиві дані про наявність у членів його сім’ї грошових коштів, у тому числі готівки, на понад 5,5 млн грн.

Також винним визнано посадовця Управління Держенергонагляду в Одеській області, який зазначив недостовірні відомості про наявність у нього та дружини готівки на понад 1,1 млн грн.

Щодо криптовалют, трапляються ще «цікавіші» порушення, адже часто в поясненнях декларанти повідомляють про виникнення «складних життєвих обставин», коли вони або забувають коди доступу до своїх гаманців, або не знають, де зберігаються носії їхньої криптовалюти – чи то хтось вкрав, чи то вони десь їх загубили… Наприклад, посадовець Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Миколаївській області, задекларувавши криптовалюту «Bitсoin», не зміг підтвердити наявність великих обсягів «крипти», пояснивши, що у нього викрали холодний криптогаманець та ключ до нього.

У декларації  співробітника Донецької обласної прокуратури за 2022 рік НАЗК виявило декларування недостовірних відомостей на понад 23 млн грн. Лише щодо криптовалюти службовець вказав недостовірні відомості на 22,5 млн грн, зокрема про наявність, кількість та вартість численних цифрових активів, а про деякі взагалі забув згадати. При цьому пояснив, що частину криптовалюти йому подарувала біржа, яка працювала в тестовому режимі та не була приєднана до блокчейну, а вказана ціна криптовалюти є рекламною кампанією біржі для приваблення клієнтів, а не реальною вартістю «крипти». Депутат Вінницької міської ради у декларації за 2021 рік вказав відомості про наявність у члена його сім’ї криптовалюти «Bitcoin» у кількості 20 токенів вартістю понад 2 млн грн та DOT - на майже 7,5 млн грн, що не зміг підтвердити під час проведення повної перевірки. Водночас член сім’ї декларанта надав скриншот, який не дозволяє встановити правдивість зазначеної у декларації інформації, а щодо «Bitcoin» також зазначив, що наразі втрачено доступ до активу на біржі. За результатами повної перевірки встановлено відображення недостовірних відомостей на 12 млн грн, розпочато кримінальні провадження.

- Із попереднього досвіду – який відсоток виявлених під час арифметичного й логічного контролю ризиків підтверджується?

- Завдяки ризик-орієнтованому підходу в понад 50% декларацій, які пройшли повну перевірку, виявляються ознаки недостовірних відомостей. Якщо порівнювати з попередніми роками, то в 2021 році, коли обов’язкові перевірки здійснювалися лише залежно від посад декларантів, ефективність перевірок становила 21%.

- Це свідчить, що метод ефективніший, чи просто зараз намагаються більше приховувати?

- Посадовці, які подають декларації вже десятий рік, звичайно, більш професійно декларуються. У цій ситуації ми зацікавлені в наданні максимальної допомоги та сервісів, щоб декларанти правильно і якісно заповнювали документи. Щодо виявлених порушень, це може свідчити як про їх існування, так і про певну недбалість посадовців при заповненні декларацій, яка є неприпустимою. Навіть якщо недостовірні відомості внесені через неуважність, людина також може понести за це відповідальність.

Що стосується загальної віддачі, то ризик-орієнтований підхід дуже ефективний у  запобіганні порушенням. Він надає НАЗК можливість перевіряти декларації всіх публічних службовців в Україні. Тепер кожен недоброчесний службовець усвідомлює, що його декларація може потрапити на повну перевірку. Це, звичайно, спонукає не тільки тих, чиї декларації у 2021 році підлягали обов’язковій перевірці, а всіх без винятку декларантів в Україні заповнювати документи якісно, чесно, з усіма достовірними даними.

- А як при цьому вибудовується співпраця між вашими уповноваженими особами і декларантами? Це якісь зауваження, коли декларант може виправити щось самостійно, запити на отримання додаткових документів?

- Звичайно. По-перше, НАЗК при здійсненні функції фінансового контролю має право отримувати інформацію від фізичних, юридичних осіб для перевірки тих відомостей, які зазначені в декларації. Також ми запитуємо пояснення і від самого декларанта.  За результатом вивчення всіх матеріалів складаються довідка про проведення перевірки або ж обґрунтовані висновки, які є підставою для подальшого реагування правоохоронних органів чи самого НАЗК відповідно до законодавства. Тому фізичні особи, стосовно яких здійснюється повна перевірка декларації, мають бути зацікавлені в наданні максимальної кількості документів, які підтверджують зазначені при декларуванні відомості.

ПРО ПОКАРАННЯ ЗА СПРОБИ ОБДУРИТИ ДЕРЖАВУ 

 - Деталізуйте, якими можуть бути наслідки для тих, хто не проходить успішно повну перевірку? Коли йдеться про судові розгляди, а коли  – про адміністративне покарання? І чим загрожує посадовцям внесення до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення?

- НАЗК складає обґрунтований висновок і скеровує його до правоохоронних органів, або ж рішення ухвалюється безпосередньо в агентстві. Це залежить від виду відповідальності, що передбачена законодавством за виявлене порушення: дисциплінарна, адміністративна, цивільно-правова чи кримінальна.

При виявленні ознак необґрунтованості активів матеріали скеровуються до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яка  надалі подає позов до Вищого антикорупційного суду з метою цивільної конфіскації активів в бюджет. Цей інструмент демонструє дедалі більшу ефективність. У 2023 році ВАКС за результатами моніторингу способу життя чиновників ухвалив два рішення на 3,8 млн грн, у 2024-му - чотири на 24,7 млн грн, а за сім місяців 2025 року маємо уже 7 рішень на 30,5 млн грн. Це реальні кошти, стягнуті в дохід держави без тривалих очікувань обвинувальних вироків фігурантам проваджень.

Якщо ми говоримо про межу між адміністративною та кримінальною відповідальністю, то після останніх законодавчих змін адмінвідповідальність передбачена за порушення в межах від 150 до 750 прожиткових мінімумів. Це приблизно 450 тисяч і 2,2 мільйона гривень незадекларованих активів. До 450 тис. грн може наставати дисциплінарна відповідальність - догана, сувора догана, звільнення тощо.

Щодо більших сум, то тут уже настає кримінальна відповідальність, розслідування злочинів правоохоронними органами, такими як НАБУ, ДБР або Нацполіція, залежно від посади декларанта. Якщо у нас є підстави вважати необґрунтованими активи на понад 9 млн грн, то може йтися про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення.

- А є випадки, коли беретеся за повну перевірку декларації так би мовити поза чергою, навіть якщо вона десь низько у рейтингу ризикованості чи взагалі успішно пройшла автоперевірку?  

- Підставами для початку повної перевірки декларації є відбір за ризик-орієнтованим підходом, за посадою для деяких категорій осіб, а також звернення громадян, що  містять факти, які можна перевірити, чи звернення правоохоронних органів. Тут важливо розуміти, що мають бути реальні факти, а не чиїсь здогадки, приміром «мій сусід купив машину – отже, корупціонер».

Ось кілька останніх прикладів, коли посадовців притягнули до відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією злочини саме за зверненням громадян. Всіх визнано винними у поданні недостовірних відомостей в декларації (ч. 1 ст. 366-2 КК України). Вироки судів щодо них вже набрали законної сили.

Це вироки двом ексдепутатам однієї з місцевих рад на Сумщині, які приховали від декларування майно на понад 4,4 млн грн та 7,4 млн грн, а також колишній керівниці Дніпропетровської обласної МСЕК, яка не вказала у декларації за 2023 рік об'єкти нерухомості, автомобіль чоловіка та його дохід.

- Чи вбачаєте проблему в заниженні декларантами вартості придбаного майна і майна, що перебуває у їхньому користуванні? Плюс те, що іноді  посадовці користуються «чужим» (але насправді, часто буває, своїм) майном, записаним на непрямих родичів – приміром, тестів чи свекрух.

- Декларант зобов’язаний зазначати не лише майно, яким володіє, а й те, яким користується, навіть якщо воно зареєстроване на третіх осіб. Якщо такі відомості не зазначаються, з’являються підстави для притягнення посадовця до відповідальності. Кожен факт заниження вартості майна потрібно аналізувати окремо. Щодо нерухомості, у нас є процедура її оцінки. З приводу заниження вартості автомобілів, то з 1 січня 2025 року також запроваджено систему оцінювання вартості транспортних засобів, що теж важливо для недопущення декларування майна із заниженою вартістю. Варто зазначити, що у випадку виявлення необґрунтованих активів ми орієнтуємося на ринкову, а не на задекларовану вартість активу.

Тому в інтересах декларантів зазначати реальну вартість, здійснювати реальні операції купівлі-продажу-дарування і не порушувати як законодавство про декларування, згідно з яким необхідно зазначати достовірні відомості, так і національне податкове законодавство.

- Як при цьому реагуєте на результати журналістських, громадських розслідувань? Цього року дуже популярною темою у розслідувачів і, судячи з усього, популярною схемою в декларантів є заниження вартості  автомобілів, коли ледь не за 10 тисяч гривень купують далеко не стару іномарку.

- Звісно, таку інформацію обов’язково перевіряємо. Ми й самостійно фіксували випадки, коли декларанти набували транспортні засоби за ціною, суттєво нижчою за середньоринкову. Проте це не завжди свідчить про порушення. На вартість автомобіля насамперед впливають його експлуатаційний знос, технічний стан тощо. Тому декларантам важливо зберігати документи, що підтверджують обставини, через які транспортний засіб придбано за ціною, меншою за ринкову. На формування значно нижчої за ринкову вартості автомобіля також може впливати наявність родинних зв’язків між продавцем і покупцем. Кожен такий випадок підлягає детальному аналізу. 

- А сигнали громадськості і так званих «викривачів»? Чи приносить результат робота профільного порталу? 

- Кожне повідомлення попередньо аналізується та ухвалюється рішення, чи достатньо інформації, наведеної в ньому, і чи містить вона відповідні фактичні дані для проведення перевірок та вжиття подальших заходів. Ми працюємо над тим, щоб люди чітко розуміли, куди і про що вони можуть повідомити та за яких обставин отримають статус викривача.

Портал викривачів дозволяє громадянам повідомляти про порушення антикорупційного законодавства в органах влади чи серед публічних осіб. Отримані сигнали перевіряють, визначають підстави для реагування і за потреби передають як до НАЗК, так і до правоохоронних органів. Кількість таких повідомлень зростає щороку.

- НАЗК щомісяця звітує про складені протоколи і надані приписи при виявленні випадків потенційного конфлікту інтересів українського чиновництва. Розкажіть детальніше про цю ділянку роботи. Може, з показовими прикладами?  

- Загалом у частині конфлікту інтересів Україна має доволі якісну законодавчу рамку з дотримання вимог та обмежень при зайнятті посад і при ухваленні рішень. Однак порушень не уникнути. За результатом їх виявлення НАЗК вносить приписи, які є підставою і для дисциплінарної відповідальності, і для ухвалення рішень про складення адміністративних протоколів агентством і Нацполіцією.

Якщо говорити про результати, то за перше півріччя 2025 року НАЗК завершило 139 моніторингів, з яких 60 - за результатами розгляду повідомлень про корупцію. Складено сім протоколів про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією. Внесено 39 приписів про усунення порушень вимог антикорупційного законодавства, складено 35 обґрунтованих висновків.

З останнього: в червні ми склали протокол стосовно заступника начальника одного з регіональних сервісних центрів Головного сервісного центру МВС України. Він отримав у подарунок будинок та землю в Миколаєві від третьої особи, яка не є для нього ані родичем, ані близькою особою, чим порушив обмеження щодо отримання подарунків. У серпні ми скерували до суду протокол стосовно колишнього судді Полтавського районного суду, котрий також порушив згадані обмеження. Крім того, НАЗК на постійній основі виявляє випадки зловживання службовим становищем посадовців, які призвели до суттєвих збитків для бюджету держави. Цією тематикою також займається підрозділ з конфлікту інтересів.

Вже триває кілька досудових розслідувань про вчинення корупційних правопорушень на підставі наших обґрунтованих висновків. Із зовсім «свіжого»: за матеріалами НАЗК Офіс Генерального прокурора розпочав кримінальне провадження про вчинення посадовими особами ДП «Львіввугілля» порушення через незаконне видобування корисних копалин та зловживання владою або службовим становищем.

- Знаю, є випадки, коли посадовці відмовляються надавати інформацію у відповідь на ваші запити про підтвердження існування чи відсутності ознак конфлікту інтересів.

- Може бути й таке. Але обов’язок надання інформації на запити Національного агентства передбачений законом, як і відповідальність за ненадання такої інформації. За відмову посадову особу можуть притягнути до адміністративної відповідальності. Один з останніх таких випадків – історія із директоркою департаменту КМДА, яка відмовилася надавати інформацію на запит НАЗК. Запити стосувалися надання інформації та документів щодо укладання інвестиційних договорів, призначення премій та інших управлінських рішень, які могли містити ризики конфлікту інтересів або ознаки порушення антикорупційного законодавства.

Шевченківський суд ухвалив рішення про притягнення посадовиці до адміністративної відповідальності і призначив адмінстягнення у вигляді штрафу. Своєю чергою, після судового рішення Київський міський голова на виконання припису Національного агентства видав доручення надати НАЗК усі документи та інформацію, що запитувалися, а також поінформував про початок службового розслідування щодо директорки Департаменту.

- А болюче питання спецперевірок, покликаних унеможливити допуск до посад на публічній службі осіб, котрі мають активи, не підтверджені законними доходами, які подали недостовірні документи для призначення, співпрацюють з ворогом тощо. Такі перевірки відновили майже два роки тому.  Який результат?

- Проведення спеціальних перевірок, призупинене на початку повномасштабної російської агресії, відновили в жовтні 2023 року. Відтоді відбулося понад 33,5 тисячі спецперевірок. Звичайно, це було великою проблемою не лише для Національного агентства, зважаючи на великі обсяги, а і для всієї державної служби. Адже призначення людей на посади зупинилися, що могло спричинити колапс. На жаль, законотворець не передбачив жодного перехідного періоду і, як наслідок, всі «відкладені» спеціальні перевірки, які не проводилися майже два роки, треба було здійснити у найкоротші терміни. Зараз незавершених спеціальних перевірок близько 900, тоді як на час мого приходу на посаду (у лютому 2024 р., - ред.), їх було понад 13 тисяч.

Тож об’єктивно - за цим напрямом маємо якісний  результат.

Спецперевірки – це досить якісний елемент нашої діяльності, який дає можливість не допустити недоброчесних громадян до державної служби. Випадків, коли ми запобігли таким призначенням, було близько 300.

- А специфіка перевірок спецсуб’єків, посадовців закритих структур, таких як СБУ, розвідка тощо?

- Це категорія закритих декларантів. Багато з них мають право на відтермінування подання декларацій у зв’язку з виконанням обов’язків з оборони нашої країни.  Але це не унеможливлює проведення як повних перевірок їхніх раніше поданих декларацій, так і моніторингу їхнього способу життя. За результатами цієї роботи можемо говорити про випадки виявлення необґрунтованих активів, недекларування доходів чи незаконного збагачення посадовців цих категорій.  Вже маємо кілька випадків завершених моніторингів високопосадовців Служби безпеки України, зокрема полковника та генерал-майора.

ПРО НАЙБЛИЖЧІ ПЛАНИ НАЗК

- До 1 вересня Національне агентство з питань запобігання корупції має створити Реєстр прозорості, який забезпечуватиме відкритий доступ до інформації про суб’єктів лобіювання та їхню звітність. Чи є якісь проблемні моменти, які можуть завадити вчасному запуску цього реєстру?

- Створення реєстру на завершальній стадії, технічну частину вже завершено, наразі система тестується. За її результатами, а також після запровадження системи захисту інформації, плануємо запуск Реєстру прозорості до 1 вересня, як і передбачено законодавством. Також, проводимо ознайомчі навчання для всіх стейкхолдерів та спільно напрацьовуємо розуміння норм Закону. З вересня продовжимо це робити, але вже матимемо законодавчо визначені повноваження щодо надання офіційних розʼяснень у галузі лобіювання. Хочу наголосити, що лобіювання - це не про покарання, а про відкритий діалог і партнерство між державою та лобістами.

- Поясніть читачам, про що йдеться і що дасть суспільству впровадження цього реєстру?

- Лобіювання — це коли люди чи організації намагаються вплинути на владу, щоб вона ухвалила потрібні їм закони або рішення. Цей процес має бути прозорим, адже це один із важливих елементів запобігання корупції, який зараз дуже активно пропагується і розвивається в країнах Європейського Союзу. Створення реєстру –  частина  рекомендацій ЄС Україні для запобігання корупції на політичному рівні. Відкритість діяльності з доброчесного лобіювання з боку суб’єктів лобістської діяльності дасть можливість суспільству бачити відкриту інформацію та розуміти, що ризики політичної корупції в країні зменшуються.

Реєстр є ключовим інструментом для забезпечення функціонування галузі лобіювання - особи, які виявлятимуть бажання займатися лобістською діяльністю, матимуть змогу самостійно зареєструватися в Реєстрі і одразу ж розпочати діяльність. Це є ключовою умовою - спочатку набуття статусу суб’єкта лобіювання шляхом реєстрації в Реєстрі, після - лобіювання та здійснення впливу. Набути відповідного статусу можуть як фізичні, так і юридичні особи. Звісно, Закон «Про лобіювання»  визначає і низку обмежень щодо права бути лобістом, наприклад, це стосується чинних посадовців, громадян або резидентів країни-агресора чи підсанкційних осіб, а також тих, хто має непогашену або незняту судимість за кримінальні правопорушення.

- Насамкінець узагальніть, на чому концентруватиметься діяльність Агенції у найближчі місяці? На які результати цієї роботи чекати українському суспільству?      

- Найважливіше - це запуск Реєстру прозорості та декларування лобістської діяльності. Другий напрям - підготовка нових Антикорупційної стратегії та Державної антикорупційної програми. Це ключові документи у формуванні антикорупційної політики та створенні законодавчої рамки для плану дій держави зі змін в суспільстві з метою мінімізації корупції. І, звичайно, окремі аспекти законотворчої діяльності -  ті закони, які також є елементом затверджених Україною «дорожніх карт» у процесі євроінтеграції. Одним із ключових таких актів має стати вже згаданий закон про неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Насамкінець нагадаю, що ЄС висунув до України вимоги включити антикорупційні ініціативи до всіх переговорних розділів – від енергетики та цифрової трансформації до медіа (так званий «антикорупційний мейнстримінг»). Жоден розділ переговорів із Євросоюзом не буде успішно закритий без виконання антикорупційного блоку, тому обсяг наших завдань справді значний.

Владислав Обух, Київ

Фото Геннадія Мінченка