Яким був 2023 рік: Внутрішній людський потенціал перебуває в структурно-депресивному стані

Блоги

Західна фінансова допомога у 2023 році лишила Україну на плаву, і рядовому обивателю може здаватися, що в економіці ситуація стабільна

Не зайвим буде звернути увагу на процеси, які доформувалися цього року і тепер змінюють самі підвалини існування української економіки.

По-перше, стара сировинна експортна модель продовжила руйнуватися. Це було очевидно ще в 2022-му році, але ситуацію пом’якшив Чорноморський зерновий коридор. Нині ця модель економіки збанкрутувала.

Це підтверджує і блокування українських перевізників на кордоні з Польщею. “Польщу не задовольняє, що сировинна, аграрна Україна може увійти в Європейський Союз. Політично – поляки за те, щоб Україна вступила до ЄС, але наша економічна модель їм категорично не підходить. Нам треба шукати свої ніші, виробляючи те, що цікаво європейцям і на що в Європі найближчим часом буде зростати попит.

Замінити зерно, може біопаливо, рослинний білок або те, в чому Європа не задовольняє потреби повністю в рамках так званого “зеленого переходу”. Україна, яка експортує залізну руду, метал і зерно, в її нинішньому форматі не вбудовується у європейську економічну модель – клубу складних розвинутих економік...

Зерновий коридор без участі Росії дійсно є досягненням України у 2023-му. Але варто зважати на контекст. Тактично – день простояти, ніч протриматись – це позитивне явище. Ми можемо відвантажувати з одеських та дунайських портів не тільки зерно, а й метал та залізну руду, що добре для гірничо-металургійного комплексу. З геополітичних міркувань це також є промовистим фактом, досягненням чинної влади та здобутком ЗСУ. Але стратегічно країна не зможе розвиватись, якщо основні логістичні шляхи і порти перебуватимуть під постійною загрозою ураження з боку росіян.

В будь-який момент можуть прийти шахеди, ракети, росіяни ставлять морські міни, зараз вони виробляють морські дрони. Для чого, якщо у нас і бойових кораблів особливо немає? Можливо, для того, щоб атакувати прості торговельні судна.

Ці ризики нівелюватимуть можливості системного довгострокового розвитку. “Проблеми з морськими логістичними шляхами – вони надовго. Тому єдиний шлях – понижувати фізичні обсяги експорту за рахунок збільшення доданої вартості. А це можливо лише за рахунок переробки сировини...

Друге вкрай важливе явище 2023-го – небезпечні процеси у структурі людського капіталу. Тут можна згадати і міжнародне дослідження PISA, яке показало катастрофічне падіння рівня знань в Україні, і потужну міграцію за кордон. При цьому внутрішній людський потенціал – ті, хто працює у країні, — перебуває у структурно-депресивному стані. “Тут даються взнаки і процеси мобілізації, економічно активне населення забирається з економіки. І ці два фактори я б назвав серед найбільш небезпечних...

Прогнози на 2024-й рік також не райдужні. Можна очікувати пряму кореляцію стану економіки з темпом війни і динамікою зовнішньої фінансової допомоги. Треба готуватися, що Росія, яка закладає військовий бюджет на рівні 120 млрд доларів і 6% ВВП, спробує зробити так званий “останній акорд”. Скоріш за все, буде потужний російський наступ, і це буде напряму відбиватись на економічних процесах...

Динаміка міжнародної фінансової допомоги також може бути не такою, як очікує Україна – дещо, а може і суттєво меншою за 2022-2023 роки. Це вплине на рівень життя, показники валютних курсів і теж є суттєвим фактором.

Можна чекати суттєвої кризи в аграрному секторі, де виробники трималися на резервах минулих років. 2022-2023 роки були дуже неоднорідними. Великі зернотрейдери мали доступ до портової інфраструктури й отримували надприбутки за рахунок низьких внутрішніх та високих зовнішніх цін. А невеличкі аграрні господарства не могли збути зерно за нормальними цінами, продавали нижче собівартості. Криза може бути саме в цьому сегменті.

Нарешті, нестача людських ресурсів. Працівників все більше мобілізовуватимуть на фронт. Відповідно, в економіці буде суттєвий дефіцит робочих рук, і він уже відчувається.

Проте шанс переможно вийти з цих випробувань в України є. Україні треба швидко вчитися на помилках і змінюватися. Адаптувати економіку до актуальних умов. Формувати нову політику використання людського капітал. Запускати нові моделі розвитку, зокрема переробку сировини. Має бути глибока структурна перебудова.

Олексій Кущ
Політарена