Микола Сольський, міністр аграрної політики та продовольства України

Перші кораблі для «зернових коридорів» зафрахтовані, домовилися про ставки та страхування

Відкриття «зернових коридорів» поступово сприятиме зниженню ціни на перевезення і фермери в Україні зароблять більше

22 липня у Стамбулі було підписано угоду про відкриття «зернових коридорів» для вивозу сільгосппродукції, передусім зерна, з трьох портів України на Чорному морі. Туреччина взяла активну посередницьку роль у переговорному процесі для досягнення угоди та виступила гарантом її виконання, документ від турецької сторони підписав міністр оборони. У Стамбулі вже почав роботу координаційний центр, Туреччина відправила в Чорне море два фрегати та підводний човен. Прохід перших кораблів очікується з дня на день.

Міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський приїхав у Туреччину в розпал підготовки до відкриття «зернових коридорів», аби «звірити годинники» у питанні їх роботи з державними органами влади та турецьким бізнесом та обговорити нові проєкти, реалізацію яких планують почати одразу після перемоги.

В інтерв’ю Укрінформу Микола Сольський розповів, який вплив матиме відкриття «зернових коридорів» на ціни продовольства у світі та дохід в економіку України, як вирішуються питання підтримки українських аграріїв і забезпечення проведення посівної та, відповідно, врожаю наступного року, а також про відновлення та очищення сільгоспземель від наслідків дій російської армії, можливості відшкодування фермерам за вкрадене окупантами зерно.

ВІДКРИТТЯ «ЗЕРНОВИХ КОРИДОРІВ» ПРИНЕСЕ СУТТЄВИЙ ДОХІД В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

- Пане міністре, яка мета вашого візиту в Туреччину? Чи є зараз на порядку денному щось, окрім «зернових коридорів»?

- Візит у Туреччину має дві цілі. Перша пов’язана з тим, що Туреччина – традиційний покупець українського зерна і, враховуючи її важливу роль у відкритті українських портів, важливо було зустрітись, актуалізувати інформацію. Йшлося, зокрема, про те, скільки і якого зерна в нас зараз є, чого очікують фермери й трейдери, яким ми бачимо процес вивезення зерна, яка має бути послідовність наших дій. Відповідно, зорієнтували турецький бізнес, турецькі державні органи, аби швидше прийти до підписання контрактів. У цьому зацікавлені і ми, і турецька сторона.

Друге питання – реалізація спільних проєктів зі зрошення. Туреччина має великі обсяги земель під зрошенням, професійно до цього підходить. Тут є і проєктні організації, і фірми з виробництва спеціального обладнання, і будівельники відповідного профілю. Маємо такі проєкти й в Україні, які треба було б перевести у площину реалізації. З цього питання ми почали спілкуватися з турками ще два місяці тому. Зараз команда спеціалістів з України приїхала в Туреччину, щоб познайомитися з їхніми зрошувальними технологіями на практиці. Ми готові запропонувати Туреччині участь у проєкті по відновленню зрошення в Одеській області. Мова йде про величезні площі – 257 тисяч гектарів. Це високовартісний проєкт, тому зараз розглядаємо залучення міжнародних інституцій, можливість експортно-кредитного фінансування та інші кроки.

- Яка вартість цього проєкту і чи доцільно в нинішніх умовах реалізовувати його в Одеській області?

- Вартість проєкту станом на зараз – приблизно 580 млн доларів. Згодом ця цифра може як збільшитися, так зменшитися, залежно від багатьох, здебільшого технічних, факторів. Що стосується реалізації... По-перше, рано чи пізно війну ми закінчимо, на наших умовах. По-друге, якщо нічого не робити, то реалізація цього проєкту відкладеться надовше. Підготовча робота є досить тривалою і передбачає: виїзд на місцевість, розробку пропозицій, складання проєктів, прорахунок обсягів фінансування, переговори з банками та інституціями, які готові це профінансувати, а також визначення, яку частину проєкту готова взяти на себе Туреччина та інші держави, а що Україна самостійно може зробити. І це займе не один місяць. Тому хочемо в ідеалі, коли війна закінчиться, бути готовими починати роботу.

- Ви зауважили про важливу роль Туреччині у відкритті зернових коридорів. Раніше вказували, що ця угода дасть змогу вивезти зерна на 10 млрд доларів та згодом зерна та іншого збіжжя ще на 20 млрд доларів. Наскільки це поповнить золотовалютні резерви України?

- Це загалом кошти, які підуть в економіку України. Гроші спочатку приходять фермеру за зерно, частину з яких він повинен заплатити в порту за послуги (Укрзалізниці або власникові автотранспорту), своїм працівникам, частину – за оренду землі (в Україні приблизно 6 млн пайовиків). Частину коштів витратить на закупівлю всього необхідного для посівної наступного року. На кожному із цих етапів сплачуються податки і це прямий дохід держави. Непрямий дохід –значно більший. Люди отримують зарплату, здійснюють покупки, підвищується внутрішній попит, що також збільшує обсяги ВВП.

З ВІДКРИТТЯМ «ЗЕРНОВИХ КОРИДОРІВ» ЦІНИ НА ПОСЛУГИ З ПЕРЕВЕЗЕННЯ ЗНИЗЯТЬСЯ

- Нещодавно ви сказали, що українські фермери з умовних 350 доларів за тонну зерна отримують лише 150, а 200 віддають за перевезення та інші послуги, тоді як у світі цей показник становить 15% від ціни. Як можна вирішити це питання?

- Так і у нас було до війни. Різниця між ціною, яку мав аграрій, коли завозив зерно на елеватор, і ціною, яку він мав вже в порту, становила приблизно 15%. Чому зараз по-іншому? Тому що охочих продати зерна багато, а можливостей його перевезти значно менше. В результаті, хто має інфраструктуру для вивезення, диктує умови. При чому аграріям доводиться погоджуватися на захмарні тарифи, бо іншої інфраструктури – вагонів та барж, зерновозів та портів, немає. Як із цим боротися? Дуже просто – збільшувати логістичні пропозиції з боку інфраструктури. Ось відкриття портів для вивозу продукції стало ключовим моментом. Це означає, що можливості для вивезення суттєво збільшуються, має з’явитися більша кількість суден для вивозу продукції, кількість трейдерів, готових її купити. В якийсь момент пропозиція і попит зрівняються. Коли ж пропозиція з перевезення перевищуватиме попит, то й ціни за ці послуги підуть вниз. І це ті задачі, які потрібно виконати всім державним органам – Мінінфраструктури, Мінагрополітики та решті. Маємо йти до цього крок за кроком, іншого рецепту немає.

- У Туреччині прогнозують, що завдяки відкриттю портів ціна на зерно глобально знизиться…

- Глобальна ціна на продовольство залежить не лише від України, хоч відкриття портів – важливий фактор для її зниження. Зараз на ціну зерна, наприклад, впливає засуха в Європі, яка останні 3-4 тижні стала критичною та значно зменшила очікування по врожаю. Це утримуватиме ціни досить високими. Однак додатковим фактором зниження ціни, окрім відкриття українського ринку, є очікування великого врожаю в Бразилії. Ще один фактор, що тиснутиме на ціну, – це хороший врожай у США. У таких випадках американський уряд досить часто зменшує обов’язкову частку біоетанолу в звичайному бензині, що, відповідно, звільняє обсяги кукурудзи для зовнішніх ринків.

Натомість зростанню цін можуть сприяти намагання країн сформувати резерви на наступні рік-два або й три. З нападом росії на Україну світ змінився і невідомо, що буде завтра. Не виключено, що ситуація може погіршуватися. Тому створення резервів – це наслідок значних побоювань країн-імпортерів зерна. У цій ситуації досить важко прогнозувати рух глобальних ринків. Можу впевнено сказати, що будуть досить суттєві коливання цін. Зрештою, час покаже.

УКРАЇНІ СЛІД СТВОРЮВАТИ НЕ ЗЕРНОВИЙ, А ГРОШОВИЙ РЕЗЕРВ

- Як і за рахунок чого наповнюватиметься Держрезерв цього року та які обсяги нам потрібно закласти? Звідки ми можемо залучити для закупівлі і чи допоможуть в цьому міжнародні донори?

- У класичному розумінні Держрезерв для нас не є першочерговою метою. Держрезерв потрібен для того, аби убезпечити себе на випадок, коли в країні не стане зерна. У нас ситуація абсолютно інша – Україна останні 20 років живе з профіцитом зерна. Деякі великі країни, такі, наприклад, як США, вже кілька десятиліть використовують інший підхід – накопичують гроші. Вони завжди мають величезний профіцит зерна, тому не бачать доцільності витрачати час та гроші на формування ще якогось додаткового резерву. Ми живемо в країні, яка постійно має надлишок зерна, тому наша задача інша – зробити резерв в грошах, а не у зерні.

ПЕРШІ КОРАБЛІ ДЛЯ РУХУ «ЗЕРНОВИМИ КОРИДОРАМИ» ВЖЕ ЗАФРАХТУВАЛИ

- Повертаючись до зернових коридорів… Чи вже визначені судновласники, які здійснюватимуть вивезення? Як вирішуватиметься питання страхування, бо його ставки вже значно зросли?

- Це працює наступним чином: держава говорить, що є така угода і вивезення здійснюватиметься з таких-то портів, але потрібно виконувати додаткові вимоги (догляд суден, завчасне погодження заявок на захід та вихід суден та інше). Як на мене, це не складні умови, тим більше решта залишається, як було раніше. Фрахтування суден є роботою тих, хто цим займався завжди, – зернотрейдерів. Вони до цього питання активно повернулися у той самий день, коли було підписано угоду про відкриття «зернових коридорів». Їм потрібен час на те, щоб поторгуватись, оцінити ризики. Наскільки мені відомо, станом на вчора, перші кораблі на наступний тиждень вже зафрахтували.

Вже вдалося домовитися про ставку страхування. Очевидно, що спочатку страхуватимуть дорожче, бо багато інших компаній, власників суден, чекають результатів, що ж буде з «першопроходцями». І, звісно, весь процес сильно залежатиме від дій однієї країни, яка завжди всім заважає. Якщо росія й далі битиме ракетами в порти, все це ускладнюватиме, затримуватиме процес. Вивезення зерна відбуватиметься дуже повільно і ставки страхування триматимуться високими. Це як мінімум. Максимум – світ залишиться без українського зерна, а ми – без валюти.

ВИВЕЗЕННЯ ПШЕНИЦІ З ПОРТІВ ВІДБУВАТИМЕТЬСЯ БЕЗ ПРИВ’ЯЗКИ ДО НОВОГО ЧИ СТАРОГО ВРОЖАЮ

- Якщо врахувати обсяги зерна, пропускну здатність трьох відкритих українських портів, то «зернові коридори» мали би діяти постійно, а не обмежений час, як в угоді. Спочатку для вивезення старого врожаю, згодом – нового… 

- Трейдерам не важливо, яке зерно привезе їм у порт аграрій, тобто експорт працює без прив’язки до старого чи нового врожаю. Тут важливі лише якісні показники того чи іншого зерна та формування товарних партій. Трейдери працюють за іншими параметрами, зокрема, за культурами, якістю, обсягами, можливостями портових елеваторів тощо.

- Отже, інформація про те що, зерно старого врожаю продаватимемо дешевше не відповідає дійсності?

- Ціну визначає лише ринок – як тиждень тому, так і зараз. Ми думаємо, якщо воєнно-політична ситуація не погіршиться, то зернова логістика дешевшатиме. Це означає, що український фермер, а відповідно, і держава, отримає більше грошей.

- На початку посівної ви казали, що зернові коридори дадуть змогу забезпечити фермерам посівну, але вони ще не запрацювали. Чи є механізм допомоги від держави, щоб фермери змогли посіяти та мати урожай наступного року?

- У нас була програма кредитування під держгарантії: на 80% кредиту надається держгарантія та 20% забезпечується заставою, у тому числі зерном. Ми її плануємо відновити в найближчі тижні та дати можливість фермерам перечекати складні часи, доки відновиться ринок.

- Скільки територій сільгоспугідь не використовуються зараз через широкомасштабну військову агресію рф проти України? Яка частина з тих, що доступні, будуть засіяні?

- Цього року засіяно приблизно на 25% менше, ніж минулого. Як на мене, це дуже добрий показник, бо в ці 25% незасіяних вже включені землі під окупацією. Тобто неокупована територія була максимально засіяна. Тож прогнозуємо зменшення посіву озимих культур протягом серпня-вересня десь на 30-60% у порівнянні з минулим роком. Поясню, чому. Ціна зерна на момент посівної (а це пару місяців) ще повністю не відновиться і аграрії, очевидно, захочуть почекати, бо є ще можливість засіяти ці поля наступної весни. Таким чином, зерновий сезон не втратять. Зрозуміло, що аграрії хочуть більше впевненості й більше грошей на момент посівної.

- На врожай наступного року це якось вплине?

- Якщо поля будуть засіяні весною (а не восени), то не вплине.

ВИСОКА ЦІНА НА ГАЗ І АЗОТНІ ДОБРИВА ВПЛИВАЄ НА РІШЕННЯ АГРОВИРОБНИКІВ, ЩО СІЯТИ

- Який урожай пшениці плануємо отримати наступного року?

- Тут зробити точний прогноз дуже важко. Бо, окрім вже зазначених факторів, дуже сильно, особливо останнім часом, впливає рекордно висока вартість добрив. Ціна на газ доходить до 2,2 тисячі доларів, тому ціна азотних добрив, що виробляються з газу та є основними фактором урожайності більшості культур, – настільки велика, що це стає ключовим аргументом для відмови агровиробника від тієї чи іншої культури. Це глобальна проблема, вона для України не унікальна. Який наслідок матиме проблема дорогих добрив для України? Агровиробники переходитимуть, наприклад, більше на сою, яка потребує менше азотних добрив. Тобто можливі різкі зміни в сівозміні та загальних обсягах посівів різних культур. Зараз рішення про те, що і скільки сіяти наступної весни, – мабуть найскладніші за останні 10-20 років, бо вони приймаються вже в умовах війни.

- Держава зацікавлена в тому рішенні, яке приймуть агровиробники? Як вона може на нього впливати, заохочувати певним чином?

- Держава може впливати хіба грошима та регуляторними стимулами, ми ж не в плановій економіці живемо, яка б строго вказувала, кому що сіяти. Ми всі перебуваємо зараз у тумані невизначеності. І це не стосується лише України, а й інших країн. Спілкуючись з багатьма міністрами-колегами, бачу, що вони задають собі ті самі питання, що і й ми: як прогнозувати в цих умовах, на що розраховувати? Зараз сценаріїв більше, ніж звичайно. Замість 1-2 моделей розвитку як раніше, буде 3-5 і навіть 6. Тому урядовці зараз мають думати над цим більше, аніж раніше, приймати рішення завчасно.

ВІЙНА МОЖЕ ПРИСКОРИТИ ПЕРЕХІД ВІД ЕКСПОРТУ СИРОВИНИ ДО ЕКСПОРТУ ПРОДУКЦІЇ З ДОДАНОЮ ВАРТІСТЮ

- Туреччина є потужним експортером борошна та макаронних виробів, це продукція з доданою вартістю, яку виробляють на основі в тому числі українського зерна. Чи плануємо перехід від постачання сировини до експорту продукції з доданою вартістю? Можливо, війна стане поштовхом у цьому процесі?

- Так, війна – це однозначно поштовх і може такий перехід прискорити. І багато підприємців такий перехід вже робить. Вигідніше і логістично простіше експортувати продукти з високою доданою вартістю, бо їх обсяги менші й вони дорожчі. У цьому також допомагає відкриття ринків Європи. Поки що тимчасово, на рік, але готовність європейців дозволити нам більше торгувати своєю переробною продукцію додає підприємцям бажання і настрою. Рано чи пізно цей перехід станеться. Але водночас слід зрозуміти, що нам потрібні зараз швидкі рішення.

- Які зобов’язання в агросекторі накладає на Україну кандидатство на вступ до ЄС? Як йде робота по зменшенню кількість мит та квот на постачання агропродукції до ЄС?

- Передусім вже є багато законів, прийнятих Верховною Радою за останні три роки. До середини серпня потрібно кілька законів доопрацювати та швидко прийняти. Таким чином аграрна сфера – перша з тих, яка найбільше підтягла свої стандарти до європейського рівня.

Щодо квот, то їх обнулили у травні. Домовленість з Євросоюзом наступна: ми замовили дослідження про те, як відкриття квот для України вплине на тамтешніх фермерів та європейські ринки. Результат дослідження очікується у вересні-жовтні. Потім ми почнемо переговори про подальше відкриття ринків для нашої продукції. Але для цього треба мати розуміння, як воно вплине на різні країни, щоб обговорювати конкретні сценарії.

МАЄМО БУТИ ГОТОВІ – РОЗМІНУВАННЯ ТЕРИТОРІЙ ЗАЙМЕ РОКИ

- З новин чуємо про непоодинокі випадки загибелі працівників аграрного сектору в результаті підриву сільгосптехніки на полях. Яка процедура підготовки полів до збору врожаю, щоб таким випадкам запобігти?

- Передусім проводиться робота самими фермерами. Є багато тих, хто самі провели підготовчу роботу і залучили мінерів весною, коли поля ще стояли незасіяні. На таких полях випадків підривів немає. Ті, хто затрималися з якихось причин або десь не додивився, мають неприємності. Зараз виявити міни та боєприпаси на полях набагато важче, деколи фізично неможливо, на жаль. Щоб виявити залишені боєприпаси чи вибухові пристрої треба пройти кожен квадратний метр. Це фізично неможливо зробити на тисячах гектарів одразу.

Наприклад, у Чернігівській чи Сумській областях фермери активно сприяли, аби їхні поля були зачищені від мін, залишків снарядів. Вони різними способами допомагали представникам МЧС, зокрема візуально шукали, рахували, фіксували місця знаходження на своїх полях вибухових чи небезпечних об’єктів. Фермери самі були в цьому зацікавлені, тому й робота відбувалася досить активно. Як наслідок Сумська і Чернігівська області максимально засіялися. Як і Харківська – на звільнених територіях.

Скоріше за все, випадки нових вибухів і далі траплятимуться, російська армія залишає за собою значні руйнування та небезпечний слід. Один день активних бойових дій на певній місцевості за міжнародними нормами – це 30 днів робіт з розмінування. Тому маємо готуватися, що розмінування та очищення територій займе багато часу – мова, на жаль, йде про роки.

АГРАРІЯМ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ СЛІД ФІКСУВАТИ КРАДІЖКИ ТА ПОШКОДЖЕННЯ, ЗДІЙСНЕНІ ОКУПАНТАМИ

- Як проводитиметься рекультивація земель, які зараз окуповані?

- Вже є процедури, пов’язані з рекультивацією, є норми, які ще треба доопрацювати законодавчо, методика визначення шкоди, завданої землі, ґрунтам. Там цілий комплекс. Дехто із землевласників цим займається, дехто – ні, якщо говорити відверто. Просто вказати пальцем і сказати, що ось це земля, яка була під окупацією і потребує рекультивації, щоб отримати компенсацію, – так це не працюватиме. Доведеться пройти певні процедури. Хтось хоче це зробити, а хтось не хоче зв’язуватися. Але процедури існують, вони вже затверджені і працюють.

- росія продовжує викрадати зерно та інше збіжжя, яке належить українським виробникам, на тимчасово окупованих територіях. Чи вже визначено і діє механізм формування правового захисту та фіксації таких дій, аби надалі була змога звертатися (і до кого звертатися) за відшкодуванням збитків?

- Зрозуміло, що українську поліцію туди не викличеш. Тому слід максимально фіксувати те, що відбувається. У будь-який спосіб: записувати дати, події, свідків; якщо є змога, фотографувати, записувати на відео. Згодом на основі цих матеріалів буде проведена юридична оцінка і, відповідно, отримана компенсація. Треба збирати щонайбільше доказів про незаконні дії, крадіжки. Ми наполегливо радимо це робити. Правові механізми будуть діяти після деокупації.

- Про зруйноване житло вже можна подати дані в електронному вигляді. Не плануєте таку саму схему зробити для сільськогосподарських об’єктів?

- Після деокупації буде запропоновано кілька подібних рішень, зараз вони напрацьовуються. Давайте не будемо забігати наперед.

ВІДМОВА ВІД ОКРЕМИХ КОНТРАКТІВ ІЗ ПОСТАЧАННЯ ЗЕРНА НЕ ВПЛИНЕ НА ОБСЯГИ ЙОГО ПРОДАЖУ

- Єгипет відмовився від постачання 240 тисяч тонн українського зерна, зокрема, це сталося після візиту міністра закордонних справ рф сергія лаврова. Це окремий випадок і якою може бути причина?

- Не можу сказати, що це поодинокий випадок, але й масовості немає. У нас відбувалося масове невиконання умов контрактів за останні 4-5 місяців через зрозумілі причини. Підприємцям якось потрібно передомовлятися, як мінімум визначатися з новими термінами. Це питання до сторін контракту. Тут не бачу сенсу втручатися державі, приватники із цим точно впораються. А не впораються, то підуть у суд. І там уже будуть юридичні наслідки.

Щодо Єгипту, то може бути багато варіантів причин відмови. Питання, хто був сторонами контракту (вітчизняні чи міжнародні трейдери), які претензії висувалися, – ми цього точно не знаємо. Та власне і не потрібно. Завдання держави – організувати політичні рішення, які дадуть змогу працювати вітчизняному бізнесу, зокрема, аграрному.

Ольга Будник, Анкара.

Фото автора