Доведено цифрами: живемо вже не гірше, ніж до війни

Аналітика

Середня заробітна плата в доларовому еквіваленті досягла рівня 2013 року. Іншими словами, економічне провалля війни майже подолано

Судячи з останніх статданих, Україні знадобилося п’ять років, щоб повернути втрачені після анексії Криму та війни на Донбасі Україні основні економічні позиції. Як Укрінформ вже писав, на докризовий рівень повернулися золотовалютні резерви, а тепер і середня заробітна плата (йдеться про номінальну).

За даними Держстату, динаміка середньої заробітної плати штатних працівників підприємств в Україні склала (у порівнянні за березень): в 2013 – 3212 грн (при курсі 8,16 грн/долар, тобто $394), 2019 – 10237 грн (при курсі 26,6 грн/долар, тобто $385).

При цьому середня зарплата в березні на 22% перевищила аналогічний показник минулого року, та в 2,5 рази – мінімальну. Судячи з усього, на ринку праці вже існує конкуренція з умовною Польщею (хоч наразі для Києва це не головний фактор), і роботодавці змушені піднімати зарплати та перейматися продуктивністю. Так, вищі за середні зарплати у березні цього року отримували працівники промислових підприємств (11,8 тис. грн), торгівлі (10,6 тис. грн) й транспорту (11,2 тис. грн), сфери ІТ (17,3 тис. грн) та фінансів (20,4 тис. грн). На жаль, освітяни та медики – наразі отримують значно менше – 7,6 тис. грн та 6,7 тис. грн. відповідно. Втім, варто зазначити, що приріст реальної середньої зарплати з урахуванням інфляції склав 12,5% за рік (тобто зарплати росли швидше ніж інфляція).

На жаль, офіційні показники середньої зарплати щоразу породжують в суспільстві дискусії про коректність підрахунку. Мовляв, як можна узагальнювати, якщо один умовний “Кравцов” (Євген Кравцов, очільник Укрзалізниці – один з найдорожчих топ-менеджерів в Україні, зарплата якого з преміями часом доходить до 3 млн грн. – Авт.) дорівнює кільком сотням зарплатних “мінімальників”? А ще ж тіньова економіка, а ще значна частина штатних, по суті, працівників фірм, які працюють у статусі фізосіб-підприємців. Та й долари вже далеко не тієї ваги, що були раніше... Одним словом, не вірять люди у те, що загалом добробут підвищується, і що за паритетом купівельної спроможності ми зараз живемо вже так, як і до війни.

Укрінформ застосував нехитрий спосіб доведення, аби показати, що Україна, втративши частину своєї території, ледве не чверть економіки та живучи вже п’ять років у стані неоголошеної війни, реально відновлюється. Ми порахували купівельну спроможність на прикладі кількох основних складових споживчого кошика українця – чого і скільки ми могли собі дозволити у період мирного “розквіту” 2013-го (середня зарплата 3121 грн) та що у воєнному “занепаді” 2019-го (середня зарплата 10237 грн) за актуальними на той момент цінами.

Отже, середній українець в 2013 році на свою середню зарплату міг купити:

  • бензину марки А-95 – 292 л;
  • проїзд в столичній підземці – 1606 поїздок;
  • електроенергії – 11,5 тис. кВт;
  • курячого філе – 71,4 кг;
  • свинини – 70 кг;
  • соняшникової олії – 214 л;
  • молока – 459 л;
  • хліба “Українського” – 640 буханок.

За простими підрахунками – у 2019-му:

  • бензину марки А-95 – 353 л;
  • проїзд в столичній підземці – 1280 поїздок;
  • електроенергії – 11,4 тис. кВт;
  • курячого філе – 107,8 кг;
  • свинини – 73 кг;
  • соняшникової олії – 341 л;
  • молока – 445 л;
  • хліба “Українського” – 569 буханок.

Тож, як бачимо, у деякі позиціях показники зменшились, інші залишилися на однаковому рівні, а в деяких категоріях товарів (ми спеціально виділили їх жирним шрифтом) сучасний споживач може купити навіть більше, ніж у “довоєнний” час. Інше питання, що за п’ять років, що минули, відбулося кілька економічних змін, які так чи інакше вплинули на динаміку ціноутворення на різні товари. Наприклад, в Україні було відмінено державне регулювання на так звані соціальні продукти харчування. Тому, молоко і хліб, наприклад, могли відносно здорожчати більше, ніж олія чи свинина. А от цілком “ринковий” бензин, як бачимо, залишається сьогодні навіть більш доступним, ніж п’ять років тому.

Те, що кожна конкретна людина може не відчувати наявного цінового паритету на власному гаманці говорить лиш про те, що розподіл доходів в Україні досі залишається досить нерівномірним між різними верствами населення та категоріями працівників. І тут владі ще є над чим працювати. Але це відміняє позитивної динаміки в цілому. Висновок очевидний – Україна, навіть перебуваючи під зовнішньою агресією, таки йде догори.

От цікаво, що агресор при цьому, навпаки – котиться донизу. Так, в накачаної нафтою та газом Росії середня зарплата у доларовому нині значно вища, ніж в Україні – $690. Але ж на початку “української авантюри” в 2014 році росіяни отримували в середньому $940! Ми встояли, а вони тепер нехай скажуть спасибі своєму “далекоглядному” правителю...

Оксана Поліщук, Київ