Чому МВФ вірить у гривню більше, ніж Кабмін і НБУ
Відсутність після 20 жовтня позитивного рішення МВФ щодо продовження співпраці з Україною буде приводом для занепокоєння
Міжнародний валютний фонд прогнозує, що середньорічний курс гривні до долара у 2019-ому становитиме 28,66, роком пізніше - 29,93. В Уряді ж і Нацбанку пророкують стрімкішу девальвацію української валюти – до 29,4 та 30,2 відповідно.
Ще менше «вірить» у національну валюту вітчизняний бізнес – при розрахунках на наступний рік він, здебільшого, використовує долар по 30. Існують і так би мовити «апокаліптичні» сценарії, за якими без кредитної підтримки МВФ американський «зелений» уже до кінця цього року може коштувати більше 40 гривень.
А ось «вітчизняні» прогнози зростання валового внутрішнього продукту України навпаки – дещо сміливіші, аніж розрахунки Міжнародного валютного фонду. В Уряді очікують, що наступного року обсяг ВВП складе $134,2 млрд., а 2020-ого - $147,4 млрд. Натомість аналітики Міжнародного валютного фонду прогнозують відповідні показники на рівні $132,9 і $141,8 млрд.
Також, як ідеться в жовтневому огляді світової економіки, МВФ знизив оцінку зростання валового внутрішнього продукту України в наступному році до 2,7% (із 3,3%, які експерти Фонду прогнозували у квітні). Автори звіту погіршили і прогноз зростання ВВП на 2020 рік - із 4 до 3,4%. Зате цьогорічний показник в МВФ навпаки поліпшили - із 3,2 до 3,5%.
Мета - подолати економічні дисбаланси
«Економіка України нині демонструє доволі непогані показники. Зокрема, з огляду на сприятливу для вітчизняного експорту зовнішньоекономічну кон’юнктуру, - пояснив у коментарі Укрінформу причини поліпшення МВФ цьогорічних прогнозів директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський, - І все ж реальне зростання ВВП (з урахуванням показників інфляції), вочевидь, буде меншим, аніж номінальне, і за підсумками року не перевищить 3%. Це начебто й непогано. Але на тлі стрімкого падіння, яке вітчизняна економіка пережила на початку російської агресії, утримання у середньостроковій перспективі темпів зростання ВВП на такому рівні недостатнє», - нагадує економіст.
Тим паче, що збалансувати зовнішній платіжний баланс Україні допомагає аномальна для нормальної економіки ситуація, коли подолати від’ємне торговельне сальдо допомагають не інноваційний розвиток чи розширення ринків збуту і номенклатури експортних товарів, а валютні надходження від мільйонів українських «заробітчан». Це гарантує певний запас міцності і на наступні роки – тож суттєвих змін та пов’язаних із ними коливань не передбачається.
«Але уявімо, що обставини зміняться і в заробітчан з’явиться можливість масово переїхати закордон разом із родинами. Обсяги переказів зменшаться. А Україна опиниться «біля розбитих ночов», - каже Ілля Несходовський, - Таким чином, дисбаланс на валютному ринку посилиться і курс долара стрибне угору».
Тому, як вважає експерт, завдання на найближчу перспективу – зменшити критичну залежність валютного ринку від переказів із-за кордону. Хоча у рік двох виборів – президентських і парламентських – зробити це буде складно.
Із наближенням виборів пов’язані й певні інфляційні ризики, які, на думку виконавчого директора Економічного дискусійного клубу Олега Пендзина, в МВФ поки що належним чином не оцінили (передбачена у звіті інфляція-2019 – 7,3% - ред.). Йдеться про ризики ухвалення у переддень виборів різноманітних популістських рішень, які обернуться пришвидшенням інфляційних процесів.
Саме додатковими «передвиборчими ризиками» економіст пояснює і погіршення прогнозних показників темпів зростання українського ВВП у наступні роки:
«В МВФ чітко розуміють, що рік виборів – не найкращий час для економічних реформ і для приходу в країну інвесторів. А без цього на швидкі темпи зростання економіки годі сподіватися. Тому перегляд аналітиками Фонду попередніх прогнозів свідчить про те, що в цій міжнародній фінансовій інституції уважно стежить за ситуацією в Україні, враховуючи потенційні впливи на розвиток подій не лише економічної, а й політичної та соціальної складових».
Серед основних ризиків для збереження темпів економічного зростання Олег Пендзин назвав величезний державний борг і дисбаланси, що можуть виникнути за відсутності домовленостей про подальшу співпрацю з МВФ і неможливості залучити інші кошти для рефінансування нашої заборгованості. Також даватимуться взнаки характерні для передвиборчого періоду гальмування реформ і зменшення потоку інвестицій.
Спроби занизити курс: звідки «ноги ростуть»
Економіст Олег Пендзин вважає, що курсовий прогноз міжнародних експертів, який відрізняється від оцінок Уряду та НБУ, - це більш ніж прозорий натяк українській владі на те, що дохідна частина майбутнього бюджету невмотивовано «роздута». І при підготовці законопроекту про Основний фінансовий документ країни на 2019-ий рік владі доведеться багато чого пояснювати не лише вітчизняним парламентаріям і суспільству, а й нашим міжнародним партнерам.
«Річ у тім, що дохідна частина бюджету значною мірою формується за рахунок ПДВ на імпорт товарів і послуг. Цей же податок розраховується за середньорічним курсом. Чим він вищий – тим більше номінальних доходів матиме наша казна і тим більше коштів можна використати для фінансування витратної частини державного кошторису. Таку проблему ми, до речі, маємо і у нинішньому році – прогнозований Урядом середньорічний курс - 29 гривень 30 копійок за долар. Фактично ж він становить 27.70 – 27 гривень 80 копійок», - нагадав Олег Пендзин. Тож вимога щодо уточнення валютного курсу, на його думку, може стати ще одним «каменем спотикання» для української влади на переговорах із МВФ.
При цьому Пендзин вважає, що насправді середньорічний курс долара буде дещо вищим, аніж прогнозовані МВФ 28,6. На ситуацію можуть вплинути кілька чинників. З-поміж них - і вже згадане «величезне бажання» наповнити бюджет саме за рахунок заниження курсу національної валюти, і можлива зміна кон’юнктури на зовнішніх ринках.
«Але у Фонді поки що розглядають позитивний варіант розвитку ситуації, що забезпечить достатній рівень збалансованості наших валютних резервів і, відповідно, збереже контрольованість ситуації на валютному ринку. І це може опосередковано свідчити, що МВФ налаштований на позитивний результат переговорів із Києвом про продовження кредитування», - вважає Ілля Несходовський.
Хоча, звісно ж, напряму доволі оптимістичні прогнози Фонду не дають підстав стверджувати, що рішення про продовження ним кредитної підтримки Києва ось-ось буде ухвалене.
Найближчий тиждень – «критичний» для співробітництва з МВФ
Як відомо, рішення про продовження співпраці Фонду з Україною (чи то пролонгацію чинної програми співробітництва, чи затвердження нової), на яке очікували за підсумками вересневого візиту оціночної місії МВФ, ще й досі не ухвалене. Інформація про перебіг переговорів – лише на рівні чуток. Чи ж має непокоїти українців пауза, яку взяла перед винесенням ухвали міжнародна фінансова інституція?
«І так, і ні, - каже в коментарі Укрінформу виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко, - Як правило, місії Міжнародного валютного фонду після роботи у тій чи іншій країні потрібно кілька тижнів для опрацювання документів і узгодження позицій. Адже місія доволі чисельна, в рамках її приїзду відбувається чимало зустрічей на різних рівнях, багато хто бере участь у дискусіях. Остаточне ж рішення, яке ухвалюється Радою директорів МВФ, має ґрунтуватися саме на загальному висновку усіх учасників місії, які працювали за різними напрямками (хтось обговорював комунальний сектор, хтось – бюджет, хтось оцінював ефективність втілення реформ)», - пояснює експерт.
Тож нинішня ситуація цілком нормальна. І якби не йшлося про жовтень, то причин для занепокоєння, на думку Олега Устенка, взагалі б не було. Але чим ближче до кінця року, тим серйознішими будуть вимоги МВФ до українського бюджету. Якщо рішення не буде ухвалене найближчим днями, то обговоренням лише робочих документів (як у вересні) вже не обійдешся: у Фонді захочуть оцінити затверджений парламентом кошторис.
«А, зважаючи на інтереси різних політсил у Верховній Раді та ще й наближення виборів, існують ризики, що не все в цьому документі відповідатиме жорстким вимогам наших основних кредиторів», - каже Олег Устенко. Він також нагадує, що чим ближче до кінця року, тим гірші справи із золотовалютними резервами країни, тим важче країні обходитися без додаткових «вливань» від МВФ:
«Обсяги резервів Нацбанку скорочуються чотири місяці поспіль і вже фактично досягли критичного рівня. Подальше скорочення може стати негативним сигналом для інвесторів і кредиторів. Це додає занепокоєння. Адже в умовах «безвиході» переговорні позиції української влади суттєво погіршаться. До того ж, уже згадані вибори - чим ближче до піку політичного циклу, тим більше буде вимог. МВФ намагатиметься перестрахуватися, адже знижуватиметься рівень довіри до України: зростатимуть ризики невиконання зобов’язань, які наша влада взяла у процесі переговорів», - підсумував Олег Устенко.
Тому наступний тиждень, на його думку, стане визначальним: відсутність після 20 жовтня позитивного рішення Ради директорів МВФ щодо продовження співпраці з Україною буде серйозним приводом для занепокоєння.
Владислав Обух. Київ