Тарас Кутовий, міністр аграрної політики та продовольства України
По ринку сільгоспземель необдуманих кроків не буде
- Я б не називав це проблемами. У нас є робочі моменти, які потребують поліпшення.
Перший ключовий момент для нас - збільшення квот нашої продукції в ЄС. Станом на сьогодні, а навіть січень ще не закінчився, вся наша квота по меду вже вибрана на 100%. По кукурудзі - на 100%. По ряду позицій - вже на 25-30% і більше.
Ми, звичайно, хотіли б збільшувати обсяги торгівлі. І мій досвід, у тому числі попередніх переговорів у Брюсселі, показує, що потрібен покроковий діалог. І тут дуже важливо не втрачати темп. Я тверезо оцінюю те, що різкого зростання бути не може. Європа захищає свій ринок. Я сподіваюся, що ми коли-небудь прийдемо до спільного ринку, а поки всі повинні розуміти, що ми - надійний, цивілізований, якісний партнер.
Друга важлива річ - питання в розрізі Держспоживслужби, питання ветеринарної безпеки, питання, пов'язані з африканською чумою. Ми системно закриваємо ринки на основі моніторингу. Але ми хочемо задіяти принцип регіоналізації. Тобто, якщо є випадок в якомусь регіоні Німеччини, то щоб заборона поширювалася не на всю Німеччину, а лише на цей регіон. Такого ставлення ми хотіли б і до себе, в першу чергу - з питань пташиного грипу.
У Берліні ми провели зустріч з Єврокомісаром з питань охорони здоров'я та безпеки харчових продуктів Вітянісом Андрюкайтісом. Думаю, ми вже маємо прогрес у багатьох напрямках
- По яким позиціям є перспектива збільшити квоти? Є розхожа думка, що наш експорт в ЄС падає, а ми закуповуємо в Європі все більше... Чи так це?
Ми хочемо дзеркальних умов для України, наприклад, у питанні безпеки продуктів
- Переговори не припиняються. Але на даний момент якихось протокольних намірів не існує. Це двосторонній процес. Ми хочемо бути в балансі. Ми хочемо дзеркальних умов для України, наприклад, у питанні безпеки продуктів.
Європа присутня на нашому ринку і в багатьох випадках пропонує дуже якісні продукти, які користуються у нас попитом. Ми докладаємо максимум зусиль, щоб наша продукція була впізнаваною як якісна, і було гарне поєднання якості та ціни.
Не буває так, щоб за короткий період компанія завоювала такі складні та конкурентні ринки, як ринок ЄС. У нас є успіхи, але є і поступки. Але я думаю, що ми рухаємося в правильному напрямку. Сподіваємося, що після зустрічей у Берліні у нас будуть нові успіхи, домовленості, які ми будемо реалізовувати наступні півроку.
Зовсім небагато часу пройшло з моменту підписання Угоди про асоціацію, і щось міняти, причому по деяких позиціях кардинально, умовно кажучи, кожні півроку, дуже складно. За 9 місяців, які я очолюю міністерство, ми вже один раз змінили квоти і по низці позицій їх переглянули. У грошовому вимірі, ми вважали, що це додатковий ринок на 200 млн євро для українських продуктів. Це вже великий крок.
Для великих компаній це, можливо, і не кардинально, але це може означати відкриття європейського ринку для десятків малих і середніх українських гравців. І тут ключове питання, яке ми хочемо опрацювати, це сертифікація української продукції, її якості та можливість її присутності на ринку ЄС.
Якщо ми говоримо про молочку, то давайте згадаємо, як це було: одиниці компаній експортували в Європу, зараз їх вже більше десятка.
МВФ І ЗАКОН ПРО РИНОК СІЛЬГОСПЗЕМЕЛЬ ДО КІНЦЯ БЕРЕЗНЯ: «МИ НА ЦЕ НЕ ПІДЕМО»
- Якщо вже мова зайшла про малі та середні підприємства. Вчені-аграрники, люди, які захищають інтереси фермерства, кажуть, що пропонований закон про обіг сільськогосподарських земель поганий, що він не враховує інтереси малого та середнього аграрного бізнесу, дозволяє скуповувати землю юридичним особам і це означає латифундизм назавжди...
- В поставленому запитанні вже звучить трохи елемент популізму. Насправді, закону ще ж немає. Закон Кабміном Верховній Раді ще не запропоновано. Обговорюються деякі тези, в тому числі, і на громадських широких майданчиках. Але документа як такого немає. Є напрацювання, концепції.
Створена широка група з обговорення з ініціативи прем'єр-міністра, моєї в тому числі. Ми намагаємося за різними напрямками вибудувати механізм, який сьогодні був би ефективним для України і захищав би інтереси українських фермерів. Ми розуміємо, що є дуже багато прогалин, над якими треба працювати, щоб саме українські фермери були повноправними, провідними учасниками на українському аграрному ринку, в тому числі на ринку земельних відносин. Коли концепція буде напрацьована, вона буде запропонована парламенту.
- Питання, яке хвилює багатьох, про мораторій на землю. Ось вже і МВФ вимагає, щоб до кінця березня був закон про ринок земель с/г призначення, що передбачає терміни скасування мораторію на продаж і сам механізм майбутніх продажів...
- Так, є бачення МВФ. Ми на це не підемо. (Я так розумію, що Фонд хоче, щоб до кінця березня проект був запропонований парламенту).
Мораторій продовжено. Згідно з вимогами до парламенту, до кінця червня має бути поданий відповідний законопроект. Потім будемо якийсь час його обговорювати.
Але я тут підтримую слова прем'єра про те, що уряд точно не буде робити, я особисто як міністр не буду робити необдуманих кроків, кілька разів не обговорених, вивірених. Тому що ми розуміємо, що це кардинальне і дуже важливе для історичної перспективи України рішення. Я вважаю, що ми повинні робити тільки ті кроки, які не несуть ніякого ризику для обсягу володіння, ефективності та зміни структури присутності на цьому ринку. Я особисто буду за цим дуже уважно стежити.
Я вже заявляв, що вважаю, що потрібен ринок, насамперед, для прав оренди, потрібна банківська застава для прав оренди на землю. Але при цьому земля залишається у пайовиків, у всіх сьогоднішніх власників.
Єдине, що похідне право може бути інструментом для того, щоб збільшити ліквідність ринку та залучити нових гравців.
Крім того, мені здається, що збільшення власності в одних руках громадянами України теоретично і практично можливо і не зашкодить ні інтересам громадян, ні держави. Якщо сьогодні людина може мати у власності пай, скажімо, на 3-4 га, то якщо він буде мати право на 10 га, думаю, що у контексті національної аграрної безпеки, нічого поганого не станеться.
Але можливий продаж власниками паїв. Не секрет, що понад 30% таких людей старше 65 років. Ми вважали: мільйон людей за час після розподілу паїв померли, і 300 тисяч з них не передали землю у спадок. Ця земля повернулася державі.
Давайте будемо чесними: якщо ця реформа відбулася і розпаювання сталося, то ми дали людям права. Та ми ж їх і обмежили. Насправді люди - власники землі, а держава штучно не дає їм права розпоряджатися цим активом. Я розумію, що за цим стоїть питання безпеки, продовольчої в тому числі, і питання економічного розвитку України в цілому. Але тут має бути баланс.
- Ви готові піти на обмеження землекористування? У країнах з розвиненим агросектором такі обмеження є: в Німеччині, наприклад, гранична межа наділу 500 га, в Польщі - 300, у Данії теж 300, у Франції найбільший розмір ділянки - шість мінімальних (мінімальний 25 га). І водночас питання про агрохолдинги. Ні в США, ні у Франції таких немає, там розвинені тільки сімейні, партнерські та корпоративні господарства? Що ви думаєте з цього приводу?
- Обмеження яким чином? Якщо мова йде про володіння землею і в контексті, коли ми будемо говорити про закон про обіг земель сільськогосподарського призначення, то, звичайно, про це треба говорити.
Коли ми говоримо про агрохолдинги в сьогоднішньому розумінні, то вони ж не є власниками землі. Холдинги сформувалися на базі орендних відносин. Всі вони орендують, мінімальний строк оренди у нас обмежений, а на максимальний, як правило, люди не підписують. У середньому це до 10 років.
Якщо ми сьогодні маємо якісь негативні моменти від існування холдингів, то треба розуміти, що саме ті земельні відносини, які існують, дали цим холдингам можливість існувати. І коли ми говоримо, що нічого не треба міняти, це суперечить паралельним заявами про те, що у нас щось неправильно.
Але разом з тим хочу сказати, що бізнес, який створює робочі місця, експортний потенціал, платить податки, має бути захищений державою. Єдине, що міністерство, уряд, парламент повинні сформувати модель, яка є дієвою і максимально ефективною.
ПЕРЕГОВОРИ З КИТАЄМ ЩОДО ЗЕРНОВОЇ КОРПОРАЦІЇ ТРИВАЮТЬ
- Останнім часом знову багато чути про Державну продовольчу зернову корпорацію? Що все-таки відбувається? Яка її доля?
- Ми отримали листа від китайської сторони в контексті приватизації цієї компанії. Вони хочуть роз'яснень, оскільки умовами кредитного договору, підписаного задовго до нашого уряду, передбачалося, що будь-які корпоративні зміни, в тому числі відчуження, зміна структури, будуть узгоджуватися з китайською стороною. Ми зараз ведемо з ними переговори.
Чому вони важливі? Тому що ресурси, які знаходяться на депозиті в Ексімбанку (це фактично більше мільярда доларів), повинні працювати на ефективність і якість компанії. Компанія платить з цих грошей відсотки, але в обігу у неї реально знаходиться набагато менше грошей. Тобто, вона користується меншим ресурсом, а платить за увесь. Звичайно, це сильно впливає на прибутковість компанії.
Але, якщо говорити про перелік усіх проектів, які були розпочаті з Китаєм, то це один з найбільш успішних у контексті того, що він обслуговує відсотки. Зараз більше йде мова про те, як буде обслуговуватися тіло боргу, а це рівномірні платежі протягом 10 років вже з наступного року. Звичайно, наявність 1 мільярда повністю гарантує нас від форс-мажорів, але хотілося б, щоб зернова компанія мала можливість за рахунок фінансового результату покривати в тому числі і тіло боргу.
УКРАЇНА В ЛІДЕРАХ ПО ЕКСПОРТУ СИРОВИНИ, АЛЕ ПОТРІБНА ДОДАНА ВАРТІСТЬ
Якщо порівняти з Данією, то маючи в 17 разів більше землі в обробці, ми виробляємо більше ніж у 30 разів менше прибутку
- Тарасе Вікторовичу, який план розвитку міністерства на 3-5 років?
- У нас є стратегія. Є ключові пріоритети, які ми озвучили.
Перший. Мені видається дуже важливим питання земельної реформи. У нас обов'язково має бути просування.
Питання приватизації. Для мене ключовим маркером є приватизація компанії «Укрспирт» як джерела одного з історично корупційних проявів. Міністерством підготовлено законопроект, він підтриманий урядом і Комітетом у першому читанні. Я дуже сподіваюся, що до березня включно ми цей закон розглянемо у ВР. Це другий пріоритет. І це не одна компанія, є інші, які вимагають погляду в контексті приватизації.
Третє - питання держпідтримки. У ньому нам як міністерству вдалося досягти суттєвого прогресу. Вперше в історії України державна підтримка визначається на період, вона прив'язана до ефективності галузі. Коли я казав, що 1% від валового виробництва сільгосппродукції у вартості попереднього року має спрямовуватися на підтримку, це звучало як... заголовок. Зараз це відображено у бюджетному кодексі на наступні 5 років. За попередній рік ми маємо 5,5 млрд грн, за нашим прогнозом на наступний рік, це буде вже майже на мільярд більше. Тобто, зростає виробництво, збільшується і підтримка. У цьому році порівняно з попереднім ми маємо майже в 20 разів більшу пряму підтримку сільського господарства.
Відбулися зміни по спецрежиму оподаткування. Це вимиває ліквідність галузі, але у рамках тієї допомоги, яку нам вдалося реалізувати, ми фактично закрили питання спецрежиму по скотарям, ягідникам, по садівництву. За рахунок прямої держпідтримки фактично оплачений ПДВ буде компенсуватися для тих категорій, які ми хочемо розвивати. Там, де у нас є падіння, його треба припинити, стабілізувати ситуацію і переходити до планомірного зростання. Мова йде, в першу чергу, про тваринництво.
Одна з програм, яку ми запускаємо цього року, передбачає, що 10% держпідтримки (550 млн грн у цьому році) піде на українське машинобудування. Наступного року це буде 15% і ще за рік - 20%. У нас є інженерний потенціал, виробничі майданчики. Треба просто підхопити технології, що існують у світі, модернізувати їх, у тому числі з міжнародними виробниками, і робити в Україні, створювати робочі місця та платити податки. І, до речі, ми будемо підтримувати галузь не через підтримку конкретних машинобудівників, а через створення ліквідності та можливості купувати техніку малими та середніми фермерами.
Якщо говорити про вал, то у нас потенціал зростання ще десь додатково на 15 млн тонн. Але основна задача на перспективу - це створення доданої вартості. Як сировинний експортер ми, звичайно ж, один з глобальних лідерів. Ми - номер 1 по соняшниковій олії, в числі лідерів по кукурудзі, пшениці. Але хочеться мати додану вартість. Якщо порівняти з Данією, то маючи в 17 разів більше землі в обробці, ми виробляємо більше ніж у 30 разів менше прибутку.
Навіть в умовах невигідної для нас кон'юнктури падіння світових цін на продукти харчування ми все одно прибуткові, ми нарощуємо обсяги. У 2016 році Україна досягла максимального результату щодо врожаю зернових - майже 66 млн тонн, що значно більше показників усіх попередніх років. Це означає, що потенціал є, перш за все, у продуктивності малих і середніх підприємств. Якщо ми виведемо їх на рівень продуктивності великих холдингів, то вони будуть мати таку ж врожайність як їхні сусіди за рахунок технологій, у тому числі інноваційних, використання засобів захисту рослин, добрив.
Україна має прекрасні шанси розвиватися, але не буває сюрпризів та подарунків, коли за короткий проміжок часу все кардинально змінюється.
Ольга Танасійчук, Берлин.
Фото автора.