Валерій Мурга, начальник управління Закарпатського лісомисливського господарства

09.09.2016 09:00

Декларувати доходи лісників? Я за!

Наша розмова з головним закарпатським лісівником Валерієм Мургою стосувалася, насамперед, масових рубок у Карпатах. Наразі саме цей аспект діяльності лісівників найбільше турбує суспільство, привертає увагу усіх, від активістів до генпрокурора. Примітно, що самі лісівники цю тему не люблять. Адже рубати ліс - це їхня робота. Тож викликає повагу те, що пан Мурга знайшов час та бажання поспілкуватися з нами із цього приводу й дав відповідь на всі запитання стосовно масових рубок на Закарпатті.

«ЛІСОВОЗИ ЇЗДЯТЬ, БО ВОНИ ЛІТАТИ НЕ МОЖУТЬ»

- Нещодавно Закарпаття відвідали міністр екології Остап Семерак та голова Держлісагенства Христина Юшкевич. На спільній зустрічі йшлося про розширення меж заповідників. Це питання розглядалося також у сенсі одного із заходів для зменшення рубок?

- Так, спільна нарада стосовно природно-заповідного фонду була продуктивною. Йшла мова про розширення трьох національних парків - «Синевир», «Ужанський» та «Зачарований край». Якщо взяти статистику природно-заповідного фонду, він зараз складає 6,5% від загальної території - це по Україні в цілому. Науковці говорять про оптимальну цифру 20%. Найбільше має Хмельницька область - 15,7%, Івано-Франківськ - 15,5%, Закарпаття третє - 14%. Тобто від пропонованого показника у 20% ми не далекі. Лісівники не проти того, аби цей заповідний фонд розширити. При тому плані роботи, який маємо наразі, по темпах розширення можу сказати, що до 1 листопада матимемо 16%. Тоді за кількістю заповідних територій будемо перші по країні.

- На тій зустрічі про масові рубки, я так розумію, не йшлося, але розмови про них не вщухають. Особливо після літнього візиту генпрокурора Юрія Луценка на Закарпаття. Цей градус суспільної напруги відчутний у роботі лісівників - за останній місяць?

- Ми працюємо у стандартному штатному режимі. Просто за якийсь період ми втратили інформаційний простір. Тому зараз більше спілкуємося з пресою, стараємося подати більше інформації, довести, що не так погано ми працюємо...

- Можливо, показувати позитивний досвід дійсно треба. Але наразі у суспільстві є запит на те, аби вирішити проблему із масовими рубками. Люди бачать ці дірки у лісових масивах, бачать лісовози, які постійно снують дорогами, - і повідомлення про те, що десь лісівники висадили кількасот гектарів молодого лісу їх не надто, знаєте, зачіпає...

- Я вам скажу на це так: лісовози їздять, бо вони літати не можуть. Якщо ми у рік заготовляємо на наших підприємствах, яких є наразі 19 на Закарпатті, 1,4 млн кубометрів деревини - лісовози мусять їздити. За таким принципом працює наша галузь економіки. Працюють приватні підприємства, працюють люди в лісі, є багато структур, які займаються переробкою деревини для українського споживача. Ці кошти - це податки в бюджет, робочі місця, ремонт доріг, шкіл, дитячих будинків, лікарень. Про це також неодмінно треба пам'ятати. Як і про те, що ліс - ресурс, який відновлюється, і якщо зараз ми перестанемо його заготовляти, він просто втратить свою технічну якість. І коли говорять про ці дірки - вони були, є і будуть, бо у державі ведеться заготівля лісу. Різними способами: як вибірково, так і суцільно. Я один із прибічників ідеї проекту “FORZA” щодо того, аби відходити від суцільних рубок. Плануємо започатковувати на Закарпатті саме таку практику в лісгоспах.

«МИ ХОТІЛИ Б ВІДМОВИТИСЯ ВІД ПРАКТИКИ СУЦІЛЬНИХ РУБОК. АЛЕ ЦЕ ДОВГИЙ ТА ЗАТРАТНИЙ ПРОЦЕС»

- Тобто ви декларуєте, що хотіли би відмовитися від суцільних рубок?

- Так, але це складно. Ми не готові технічно, ми не маємо того техзабезпечення, яке є в Європі, де працюють зовсім інші машини та обладнання. Є різні установки, які нам потрібно буде закупити, аби пройти процес технічного переоснащення наших підприємств.

- Наскільки це затратно?

- Це надзвичайно дорого. Скажімо, один харвестер (багатоопераційна лісозаготівельна машина. - Ред.) коштує півмільйона євро.

- І у нас їх не виробляють, звичайно, і треба закуповувати за кордоном?

- Так. Тільки за кордоном. Тільки після придбання такого техскладу у наші держлісгоспи можна буде від теорії переходити до практики. А до того ще треба узгодити усі питання на рівні закону.

Але, разом із тим, залишаються питання щодо всихання ялинників. Це цілі масиви, які вмирають. Якщо їх зараз не забирати, не рубати суцільно - повірте, у результаті ми втратимо набагато більше.

«ПРИ ОБЛЬОТІ КАРПАТ БУВ ПРИЄМНО ВРАЖЕНИЙ: РУБКИ ПРИБРАНІ, ЗАЧИЩЕНІ, РОСТЕ МОЛОДНЯК»

- Ми писали про проблему всихання ялинників, це справді екокатастрофа. Але наразі мова йде про окремі райони, наприклад, Рахівщину на Закарпатті, де це масове явище. Разом із тим, суцільні рубки ми спостерігаємо по всій області, зокрема, на Перечинщині та Хустщині, де багато несанкціонованих рубок. Але тут букові ліси, тут не всихають ялинники.

- У букових масивах суцільні рубки ведуться у лісах головного користування. Це ліс, який для того й вирощувався. Ці ділянки чітко визначені у планах, такого лісу є 530 тис. кубометрів на Закарпатті. Я як начальник управління десь розумію, що активістів та людей нервують ті плями на схилах. Але мушу тут сказати, що це не пустирі, не лисі Карпати. Коли ви глянете ближче - побачите молоді культури, 5 років, 7, 10, 20, 30 - ліс росте. Це не порожні плями.

До речі, під час спільної поїздки Карпатами з генпрокурором з вертольота це теж чітко було видно. Я тоді, навпаки, мав приємне відчуття - що ліс росте, що ділянки, де були рубки, прибрані, усі зруби чисті, потоки розчищені. Мене це приємно вразило - і після того на загальній нараді я подякував своїм директорам лісгоспів за роботу. Подякував також активістам, бо вони були рушієм, який змусив лісівників якісно попрацювати й навести лад на місцях масових рубок.

- Цікавий нюанс, бо генпрокурор побачене назвав «екоцидом» Карпат...

- Тут мова про різне сприйняття. Я, як професійний лісівник, побачив добротну роботу лісівників, які прибрали місця масових рубок, та ліс, що росте. Він побачив екоцид Карпат. От гляньте (звертає увагу на картину на стіні з типовим карпатським пейзажем - авт.), напроти нас на стіні є картина художника Сапатюка. Це його подарунок Управлінню при створенні в 1993 році. Це типовий карпатський краєвид. Але придивіться - там теж є суцільні рубки.

- Щодо різного, як ви кажете, сприйняття проблеми масових рубок. Могла його якось спостерігати: під час поїздки хтось із колег вирішив подискутувати із лісівником щодо рубок і сказав: «Що не кажіть, але рубають зараз багато». Його опонент розсердився: «От ти, коли дома помідори садиш, - не даєш же ти їм згнити, а збираєш. Але хочеш, аби лісівники лишили ліс гнити!»

- Погоджуюся з лісником, бо на помідорах просто процес гниття дуже швидко можна побачити. Це кілька тижнів. Для лісу це десятки років.

- Але допоки проблема з масовими рубками на слуху - чи можливо накласти на них мораторій, хоча б до моменту, поки не спаде суспільна напруга? На рік, півтора, два - можливо? Не тільки в заповідному фонді?

- Ліс заготовляти треба. Бо якщо цього не робити - він згниє, й держава втратить гроші. Продукція, яку дає нам ліс, потрібна кожен день. Це і меблі, й наші хати, і дрова. І я ще раз наголошую, що ліс - це ресурс, який відновлюється. Нафту, газ вибирають - лишаються пустоти. І це теж впливає на процес зміни клімату на Землі: і грунтові води опускаються, і те, що ми не маємо зими. Але акцент - на лісі й на роботі лісівників. Ви кажете про призупинку роботи підприємств... А як бути із людьми, що працюють в цій галузі? Друге питання: а чи не звинуватять нас нащадки, що ми дали лісові просто вмерти, згнити, а не посадили для них новий, котрий через сто років буде більш ефективний, ніж той, що йому уже зараз під 100 років?

- Ви згадали про державу й гроші. Парадокс, але окремі активісти вказують, що господарства ліс заготовляють - але гроші йдуть мимо держскарбниці, у кишені директорів... А лісгоспи, де цей ліс заготовляють, виявляються ще й збитковими. Наприклад, є така інформація щодо Хустського ЛГ.

- У нас нема збиткових підприємств. Жодного. У Хусті невеликий прибуток, але він є. «Закарпатагроліс» був збитковий, але ми його розкололи - і розбили між іншими лісогосподарствами.

«ЧИ ПОТРІБНІ ЛІСГОСПАМ ДРОНИ? НЕ ЗАВАДЯТЬ - ЦЕ ТОЧНО»

- Ваша шефиня пані Юшкевич говорить, що треба посилювати захист лісу. Мова про закупівлю дронів - для забезпечення постійного нагляду за територіями. Але ж насправді ніхто не знає лісу краще за лісника. Він знає, де росте цінна деревина, де треба краще дивитися за нею... То чи потрібні насправді дрони?

- Не завадять, якщо чесно. Друге питання, чи всюди вони будуть ефективні. Там, де є велике скупчення населення, - так, аби не рубали самовільно. Для контролю пожеж вони б дали відповідний ефект.

Я частково погоджуся з вами також і у тому, що краще за лісника ніхто не знає ліс. Тому зараз жорстко ставлю питання щодо того, як поводитися із працівниками лісової охорони. У разі виникнення питання про несанкціоновані рубки - людину звільняємо. Але є розкидані обходи, є у нас багато хат у лісовому фонді. Якщо кожен зрубає по дереву, це буде відчутно...

- Направду, ці люди ж не становлять загрози для Карпатського лісу, вони ж його не возять лісовозами...

- Ну це якщо мова про десятьох порушників. А якщо їх 200, 300? От наприклад, у селі Порошково на Перечинщині - там багато проблем саме із місцевою громадою. За кількістю самовільних рубок цей регіон - лідер на Закарпатті. 90% виявлених лісовою охороною випадків самовільних рубок - звідси. Друге питання. Лісник мусить охороняти свій ліс. Це аксіома. Зараз маємо 230 справ, переданих до правоохоронних органів через незаконні рубки.

- Слідкуєте, як рухається слідство?

- Ми передаємо справи, а потім кожного місяця наші підприємства роблять запити щодо того, як вони просуваються. Маю сказати, що не завжди так, як би хотілося. Є різні чинники.

«ЗАРАЗ БЕЗ ПІДПИСУ ПРЕДСТАВНИКА МІСЦЕВОЇ ГРОМАДИ НЕ МОЖЕ ВІДБУТИСЯ ЖОДНА РУБКА»

- Що можуть, на вашу думку, зробити лісівники уже зараз, аби зменшити градус напруги у питанні масових рубок?

- Спілкуватися з громадами, давати пояснення своїй роботі - щодня. Маю колегу з Польщі, то розкажу вам на їхньому прикладі, як вони працюють із громадою. Він каже: «Коли давно при Совєтах мене запитувала громада: а що ви робите? - я казав, мовляв, це не ваша справа. А коли питають зараз, я півгодини дякую, що вони цікавляться проблемою збереження лісів, а ще півтори години потім розповідаю, що й для чого ми тут робимо». Він правий на 100%. Друге, що ми можемо зробити й робимо - мінімізувати рубки й активізуватися у плані захисту від самовільних рубок. До речі, зараз ми націлюємо працівників попередньо погоджувати усі свої дії з громадою.

- Тобто, простими словами кажучи, якщо у моєму селі буде запланована рубка, то я про це дізнаюся за скільки - за рік? І зможу впливати на процес?

- Так. Якщо є стихійні лиха - бурелом, всихання, шкідники, - ми ставимо питання про рубку та погоджуємо її із місцевою громадою. У санітарних правилах тепер є зміна, і вона стосується обов'язкової присутності представника місцевого самоврядування у комісії, що розглядає доцільність проведення суцільної рубки. Акт про рубку та її квиток не буде дійсним без підпису представника місцевої громади.

- Хто і як формує висновки про необхідність масових рубок?

- Старт дає майстер лісу. Він пише листок сигналізації, що у нього в такому-то кластері є вітровал, шкідники, всихання тощо... Далі керівник підприємства формує листи на Управління та лісопатологічну службу, яка нам не підпорядкована, - закарпатців, скажімо, обслуговує «Львівлісозахист» або «Франківськлісозахист». Після того формується комісія - лісничий, лісопатолог, представник управління, які досліджують ділянку та дають дозвіл на проведення рубки.

- Чи можна цей дозвіл оскаржити, якщо виявлено, наприклад, що рубка сфальсифікована й здоровий ліс хочуть видати за пошкоджений, аби зрубати, продати й заробити? Як це було із скандальною рубкою на Хустщині нещодавно.

- Я ту справу знаю. За висновком лісопатологів, та рубка відповідає вимогам. Друге: є порушена кримінальна справа прокуратурою, наразі рубка не проводиться, дії зупинені повністю. Ми з активістом знайомі, у нього є позиція своя, я її ціную. Але він не завжди фахово дає оцінки. Пан Роман Келемен показує бук, який рубатимуть, із засічками. Я як лісівник бачу, що ці засічки говорять про те, що це здорове дерево, й це границя рубки: до нього дерева рубають, від нього уже ні. Тобто це дерево не підлягало рубці. У деяких моментах активістам, перш ніж поширювати інформацію, треба спитати фахівця, можливо, він дасть коментар, який змінить потім думку самого активіста.

«ЗАРПЛАТА В ЛІСНИКІВ НЕПОГАНА: СЕРЕДНЯ - 6 ТИС. ГРН., Є Й 20 ТИС.»

- Маю до вас ще питання про гаманець. Наразі чимало людей виступають за декларування доходів чиновників. Оскільки лісівники з порівняно невеликими зарплатами мають непогані іномарки та маєтки, виникає питання доцільності декларування також їхніх доходів. Бо є усі ознаки невідповідності між офіційними доходами та побутом. Тож - чи варто декларувати свої доходи лісникам?

- Ну, по-перше, зарплата лісників не така вже й погана - середня по області складає 6 тисяч грн. У лісовій охороні мають більше, у деяких лісорубів, що працюють у лісі, є й 20 тисяч. Сказати зараз, які у лісівників автомобілі, не можу - у декого бачу, у декого ні... Сказати, щоб бідували, теж не можу. Скажу так: закарпатці - ділові люди. Кожен має своє господарство, є родина, яка займається бізнесом. Не можу сказати офіційно, чи є зараз приватні пилорами у когось із моїх підлеглих. У родичів - так. Чому б ні? Якщо мій брат хоче займатися переробкою лісу, чому він не може цього робити? Але якщо я про це знаю, то дбатиму, аби у брата на рівні закону було все чисто - бо у разі чого акценти змістяться на мене. Другий момент: лісівники - це люди, які люблять порядок і роблять порядок. Стараються зробити його й у себе дома біля хати. Тому мірятися хатами - нерозумно. Тим більше на Закарпатті. А з приводу того, аби декларувати доходи - я за. Але всім.

«КОЛЕГИ СУДЯТЬСЯ ІЗ ЗАКАРПАТСЬКОЮ МИТНИЦЕЮ, І ЇХ МОЖНА ЗРОЗУМІТИ: ЇМ ПРАЦЮВАТИ БЕЗ ЕКСПОРТУ СКЛАДНО»

- Цікава ваша позиція щодо скандальних чопських вагонів, затриманих за розпорядженням Москаля (у Чопі в серпні затримали вагони з деревиною, яку відправляли на експорт під виглядом дров. - Ред.). У той час, коли усі лісгоспи подають позови до митниці через затримані вагони, гудять на всю країну про збитки державі, ви стоїте осторонь, майже не коментуєте ситуацію. Це тому, що серед тих вагонів нема закарпатського лісу? Чи це солідарність із керівництвом області у питанні експорту лісу?

- Ми маємо достатньо можливостей реалізовувати свою деревину на Закарпатті. Звісно, сенс вивозити і продавати за кордоном є - деревина дорожче, зменшення податкового навантаження. Але якщо я живу на Закарпатті - я роблю так, аби ця сфера розвивалася тут. У нас достатньо підприємств, які закуповують у нас деревину. 210 тисяч кубометрів ми виставили минулого сезону, 198 було реалізовано за першу сесію аукціону. Попит на деревину тут є. Наші підприємці закуповують додатково ще й у інших областях.

По-друге, ми не коментували, бо закарпатських вагонів дійсно там не було. З'явилося розпорядження голови ОДА про заборону вивозу лісу, довшого за 1 м. Я звик працювати у такому форматі, що коли є вказівка голови ОДА - її треба виконувати. Тим паче, що у тому для Закарпаття не бачу якогось негативу. Водночас зрозуміла позиція колег. Для Київської області, наприклад, працювати без експорту складно. Із 100% своєї продукції вони можуть реалізувати на внутрішньому ринку всього 45%. Вони мусять вивозити за кордон.

- Геннадій Москаль не раз в контексті своєї боротьби із контрабандою лісу заявляв про те, що змінила би ситуацію із вивозом лісу можливість керувати обласними лісгоспами на місцях. Що ви з цього приводу думаєте як лісівник - потрібна нам децентралізація лісгоспів?

- Не готовий дати відповідь, чи це допомогло би на 100%. Я завжди працював в умовах централізації. Але рано чи пізно ми прийдемо до того, що керувати процесом будуть громади на місцях. Ми доживемо до часу, коли лісівник буде мати вагоме слово у суспільстві. Я за кордоном якось спостерігав це. Коли лісівник приймає рішення - і ніхто йому не заперечує. Я здивувався, чому на місці рубки залишили пень 1,2 м - це ж не по стандартах. А лісник каже, мовляв, я прийняв таке рішення, бо бачу, що коли тут буде котитися каменюка - цей пень її зупинить. Він сам вирішує, що й як робити у своєму лісі.

«НАШІ ЛІСІВНИКИ ГОСПОДАРЮЮТЬ НЕ ГІРШЕ ЗА ЄВРОПЕЙЦІВ»

- Якщо вже зайшла мова про Європу й роботу лісівників - не можу не спитати. От їдеш Словаччиною, Чехією, я уже мовчу про Австрію - у них теж ліси, але цих лисих гір, дірок у масивах нема. Принаймні, не видно...

- Тут треба зважити, що коли ви їдете по Європі, то їдете автобаном, а якщо звернете трохи убік - то будете здивовані побаченим, бо вони свій ліс також використовують. Просто заготівля лісу ведеться в зовсім інших місцях. У нас також поїдете міжнародною трасою Київ-Чоп - і не побачите цих дірок.

- Неправда, от тільки на короткій ділянці від Мукачевого до Ужгорода цих дірок у лісі, що по праву сторону на лісовому хребті, - не перерахуєш.

- Ну, з великих там лише одна. А до того ж, це саме й є ліси головного користування. На Свалявщині є рубки у місцях масового всихання. Наші лісівники господарюють не гірше за європейців. Закарпаття, до слова, було першою областю, яка пройшла європейську сертифікацію у 2005 році. В минулому році сертифікат закінчився. Тепер проходимо черговий аудит, є нова вимога: на кожне підприємство має бути окремий сертифікат. Дає його незалежна організація, їхній офіс знаходиться в Південній Африці, мати якісь поблажки від них нереально. Наразі 9 підприємств отримали висновок аудиторської команди і матимуть сертифікат на свою роботу вже у вересні. Інші ще в процесі.

Тетяна Когутич, Ужгород.

Фото: Сергій Гудак / Укрінформ.