Вірші, картини й волонтерство: як українка в Чехії допомагає своїй країні
Рівнянка Оксана Заєць стала за кордоном поетесою, художницею й голосом української діаспори
Рівнянка Оксана Заєць живе в Чехії вже десять років. І стільки ж пише вірші та картини. У її творчому доробкові – дві повноцінні поетичні збірки, численні публікації в різноманітних часописах, Усеукраїнська літературна премія імені Анатолія Криловця, виставки картин, зустрічі з діаспорою не лише в Чехії, а й в інших європейських країнах.
А ще пані Оксана відома своєю активною громадянською позицією та волонтерством, які помітили, зокрема, на місцевому рівні та в Сенаті Чеської Республіки.
«ХИСТ ПРИЙШОВ САМ СОБОЮ, БОЮСЯ ЙОГО ВТРАТИТИ, ТОМУ ПРОСТО СМАКУЮ ЦЕЙ ЧАС»
Оксана Заєць приїхала в Чехію у 2016 році, за її словами, у дуже важкий для неї період серйозних життєвих потрясінь.
«Я приїхала в цю країну на два місяці, щоб змінити погляд на життя, і… знайшла тут свою долю», – розповідає пані Оксана.
Долею, «скелею» та підтримкою, яку кожна жінка вважала б за щастя мати поруч, став Зденек Фішер, професор Карлового університету.
Малює Оксана також з 2016 року. Тоді ж почала писати вірші. У своєму попередньому житті вона навіть не підозрювала, що має художній талант.
«Цей хист прийшов сам собою, і мені дуже сподобалося. Це маленьке вміння, якого я лише вчуся, бо десять років – це ніщо. Боюся, щоб цей дар, який прийшов до мене нізвідки, не зник… Тому мені хочеться скористатися цим часом, я його просто смакую», – каже Оксана.
Хоча десять років – справді невеликий період для становлення творчої особистості, Заєць регулярно публікується в українських часописах і навіть видала власним коштом дві повноцінні поетичні збірки: «Ти знаєш» і «На лінії дотику». Восени має вийти третя, у ній буде переважно філософська лірика й, звісно, тема війни.
Воєнна тематика посідає важливе місце й у книжці «На лінії дотику», яка з’явилася на світ торік.
Запитую, як про це пише людина, що жодного разу не їздила на фронт і не перебуває в постійній небезпеці, хоча пані Оксана регулярно їздить додому, на Рівненщину, де живуть її діти та онуки.
Відповідає моя співрозмовниця просто: «Бо ми українці – коріння нікуди не ділося. Хоча я вже десять років живу за кордоном, завжди залишуся українкою, а Україна завжди буде зі мною. Де б ми не перебували, стояти осторонь цієї теми не можна». Вона також розповіла, що виросла в патріотичній родині: батько завжди позиціонував себе як українець, ще хлопцем носив записки повстанцям УПА, за що був засуджений і відсидів тюремний термін.
Водночас поетеса зізнається, що їй часто спадає на думку, чи має вона право, перебуваючи в безпеці, писати на тему війни. Але, додає, оминути цю тему неможливо.
Останнім часом пані Оксана також почала перекладати чеською мовою українські казки – уже переклала дві казки рівненської авторки Валентини Люліч.
Іншим проявом «неочікуваного» таланту Оксани Заєць є малювання олійними фарбами, переважно пейзажів, а також створення картин із шовкових стрічок. У західній Чехії було організовано вже сім виставок олійних картин художниці, тепер проходить восьма, у місті Хеб, яка називається «Ніжне світло».
«НІКОЛИ НЕ ПРОВОДЖУ ЗУСТРІЧІ, ЩОБ ПРОСТО ПОПИТИ ЧАЮ»
Свої картини пані Оксана не тільки виставляє, а й розглядає їх як можливість допомогти Батьківщині й українському війську. Авторка придумала своєрідні «розіграші»: виставляє час від часу в соцмережах якусь зі своїх картин, сама робить перший грошовий внесок, а потім кожен може переказати якусь суму. Після цього проводиться лотерея, переможець якої отримує картину, а художниця кошти передає двом волонтеркам з Рівненщини на нагальні потреби конкретних підрозділів. З цими волонтерками пані Оксана співпрацює від початку великої війни й повністю їм довіряє.
Але такої волонтерської діяльності пані Оксані замало.
Вона зізнається, що протягом семи років життя в містечку Маріанські Лазні на Заході Чехії (до цього мешкала у Празі) їй завжди бракувало спілкування з краянами. Після початку повномасштабної російської агресії їх значно побільшало – люди мали потребу зустрітися, поговорити, виговоритися... Тож Заєць заснувала «Спілку українців у Маріанських Лазнях», яку офіційно оформила два з половиною роки тому.
Протягом першого року працювали на грантових американських програмах, завдяки яким мали можливість орендувати приміщення для проведення заходів і зустрічей. Цього року оплатити оренду допомогла одна чеська організація.
Місцева влада, за словами Заєць, ставиться до спілки прихильно, діалог є, хоч матеріально ніяк не допомагає.
Тепер спілка тісно співпрацює з релігійною організацією «Гуситська церква», яка часто допомагає, зокрема, в організації заходів з нагоди початку повномасштабного вторгнення. На зустрічі часто приходить їхня пасторка.
За словами голови спілки, у ній об’єдналося багато людей зі Сходу України, історії виїзду яких дуже важко слухати.
Вона наголошує, що ніколи не проводила і не проводить зустрічі, «щоби просто попити чаю».
На початку перед спілкою стояло завдання допомогти шукачам притулку з юридичними та соціальними питаннями, тож запрошували юристів та інших фахівців. Тепер переважно організовують тематичні зустрічі з нагоди певних подій або запрошують істориків, науковців, фахівців із різних сфер. Велику зацікавленість викликають розповіді про представників кількох хвиль української діаспори, які залишили помітний слід у Чехії. Багато з них поховані в цій країні.
Діяльність спілки привернула увагу і в Празі. Заєць разом з іншими головами українських спілок у різних регіонах Чехії (нагадаємо, ця країна прийняла найбільше українців у перерахунку на кількість населення) були запрошені до Сенату. Там відбулося змістовне обговорення актуальних питань: активісти розповіли про свої проблеми, а їх вислухали представники міністерств внутрішніх справ, освіти, соціальної політики та інших відомств.
Ще одна частина діяльності пані Оксани – зустрічі з поціновувачами поезії, переважно в діаспорі, але також в українських містах.
Заєць є співавторкою альманаху «Діаспора UA». Видавництво «Час змін Інформ» і художниця Олена Завітайло створили це видання, у якому публікують твори українських письменників і поетів, розкиданих по всьому світові. Заєць як представниця Чехії робила його презентацію в посольстві України у Празі. На неї приїхали представники з Австрії, Польщі, Італії, Німеччини, інших країн.
«Я зараз скажу, напевно, дещо цинічне: через цю війну, через цю біду цілий світ дізнався, що є така досить неординарна, талановита нація – українці», – каже авторка.
Останнім часом вона часто їздить на літературні зустрічі за межі Чехії. Зокрема, минулого року відбулися презентації в Австрії, Польщі та Франції.
У планах – зустрічі, подорожі та робота.
Ольга Танасійчук, Маріанські Лазні