Беата Бєронська-Лях, директорка варшавського кінофестивалю «Ukraїna!»

Від Варшави до Познані, від Кракова до Гданська – цьогорічний, уже одинадцятий, кінофестиваль «Ukraїna!» знову представить українське кіно глядачам у різних містах Польщі. Стартує він 2 листопада у польській столиці, а покази в інших містах триватимуть до середини грудня.

Про те, чим вирізнятиметься цьогорічна програма, які теми сьогодні порушують українські режисери, наскільки польська публіка відкрита до українського кіно та чи вплинула напруженість у двосторонніх відносинах на організацію фестивалю, розповіла в інтерв’ю Укрінформу його директорка Беата Бєронська-Лях.

УКРАЇНСЬКЕ КІНО ХОЧУТЬ БАЧИТИ НЕ ЛИШЕ У ВАРШАВІ, А Й В ІНШИХ ПОЛЬСЬКИХ МІСТАХ

- Цього року відбудеться вже одинадцятий кінофестиваль «Ukraїna!». Чим він відрізнятиметься від фестивалів попередніх років?

- Щороку я хвилююся, чи матимемо достатньо українських стрічок, чи буде що показувати: боюся, що в умовах війни кіновиробництво зупиниться. До того ж ювілейний десятий фестиваль торік ми відзначили на дуже високому рівні. Тож я замислювалася, що буде далі, що ми зможемо показати на одинадцятому?

Однак мої побоювання виявилися марними: українські фільми створюють. Якщо не безпосередньо в Україні, то виникає дуже багато міжнародних копродукцій. Українські кінематографісти почали шукати гроші за кордоном, і це вдається. Є чимало фондів, які фінансують українське кіно. Цього року покажемо, зокрема, польсько-українські та німецько-українські спільні проєкти. Мені приємно, що вдалося сформувати хорошу програму: на фестивалі буде представлено 50 фільмів, серед яких у конкурсах – вісім художніх, дев'ять документальних і 23 короткометражні.

Також будуть кіноподії для дітей та секція білоруського кіно. Уже багато років ми дружимо з фестивалем білоруських фільмів Bulbamovie. Опозиційних білоруських фільмів знімається дуже мало, але разом із цим фестивалем покажемо два фільми в рамках нашої білоруської секції.

- Де, крім Варшави, відбуватимуться покази фільмів у межах кінофестивалю «Ukraїna!»?

- Після варшавської частини фестиваль відбудеться ще у Кракові, Вроцлаві, Гданську, Любліні, Глівіцах, Лодзі, Жешуві, Плоцьку, Бєльсько-Бялій, Зеленій Гурі та Познані. Покази українських фільмів у цих містах триватимуть до середини грудня. Це хороша новина, адже торік у мене було відчуття, що кінотеатри поступово відступають: не хочуть показувати українські фільми або кажуть, що краще зачекати до наступного року. Натомість сьогодні бачимо, що інтерес зберігається, а отже, фільми можна буде показати в різних містах.

- Чи всі польські міста, які приймали фестиваль попередніми роками, підтвердили свою участь, і чи плануєте й надалі розширювати географію проведення кінофестивалю?

- Деякі зміни відбуваються. Наприклад, ми більше не показуємо фільми в Торуні. Але це пов'язано з реорганізацією установи, де відбувалися покази. Загалом міста й кінотеатри, які приймали фестиваль попередніми роками, хочуть продовжувати співпрацю з нами. Водночас з'являються й нові установи, які самі звертаються до нас з бажанням показувати українські фільми. Зазвичай це польські організації, фонди або кінотеатри, які хочуть відповісти на запит свого середовища. Адже в тому чи тому місті з'явилася велика українська громада, і їм важливо організувати покази як для українців, так і для поляків, щоб інтегрувати місцеву спільноту. Цього року новими містами стали Бєльсько-Бяла та Зелена Гура. Вони самі виявили бажання долучитися до проведення кінофестивалю.

- Попередніми роками був також варіант дивитися фільми фестивалю на платних онлайн-платформах у Польщі. Чи ця послуга буде доступна цього року?

- На жаль, уже два роки ми не показуємо фільмів онлайн і не використовуємо для цього жодних платформ. Мені трохи шкода, бо це дає змогу дістатися до ширшої аудиторії. Але ліцензії на онлайн-покази дуже дорогі. Якщо ми показуємо 50 фільмів, а дозвіл маємо лише на десять, то важко називати це онлайн-фестивалем. До того ж деякі стрічки вже продані телебаченню або платформам, які мають ексклюзивні права на них. Після періоду пандемії коронавірусу фестивалі загалом відмовляються від такого формату, бо хочуть, щоб глядачі повернулися до кінотеатрів.

УКРАЇНСЬКЕ КІНО ДЕДАЛІ БІЛЬШЕ ДОСЛІДЖУЄ ЛЮДИНУ У ВІЙНІ, А НЕ САМУ ВІЙНУ

- Чи будуть прем'єрні покази під час фестивалю?

- Так. Це стосується й короткометражок, серед яких є навіть світові прем'єри. Для нас особливо важливий фільм «Демони» Наталки Ворожбит. Його вже показували в Польщі, але тепер разом із продюсерами – студією Apple Film Production і Даріушем Яблонським, який є не лише копродюсером, а й президентом Польської кіноакадемії, – ми хочемо зробити офіційну прем'єру стрічки в межах відкриття кінофестивалю. На неї приїде і режисерка Наталка Ворожбит. Чому цей фільм важливий? Це – українсько-польська, спільна продукція. І не варто забувати, що в ньому ми побачимо Руслану Писанку – українську акторку, відому в Польщі за фільмом «Вогнем і мечем». На жаль, це була її остання прижиттєва роль. Наталка відзняла 90% матеріалу, але завершувала фільм уже після смерті Руслани. Тож цю стрічку можна вважати даниною пам'яті Руслані, яка в цьому фільмі зіграла просто чудово.

На церемонії закриття, окрім вручення нагород і відзнак, виступить польсько-український гурт Dagadana. Музиканти спеціально готують живу музику до німого фільму Олександра Довженка «Сумка дипкур'єра». Це буде новинка і цікава подія на завершення кінофестивалю.

- Які ще фільми з програми кінофестивалю ви особливо рекомендуєте глядачам?

- Для мене важливий також фільм «За перемогу!» Валентина Васяновича, бо це – один з моїх улюблених режисерів. Його «Атлантида» і досі лишається фільмом-пророцтвом, антиутопічним, адже показує важке майбутнє після війни, у якій Україна переможе. Це буде непростий час, і цю тему режисер продовжує у трагікомедії «За перемогу!». У центрі сюжету стрічки – митець, який перебуває на війні (режисер сам зіграв у цьому фільмі), а його родина – дружина й діти – виїжджає до Відня. Яке майбутнє в української родини? Що буде після війни? Чи вдасться возз’єднати жінок, які виїхали з України, і чоловіків, які залишилися, якщо за ці роки вони мали зовсім різний досвід і переживання? Чи це взагалі можливо? Це дуже важлива і чутлива тема.

Загалом під час підготовки до цьогорічного кінофестивалю я помітила, що режисери вже не так зосереджуються на тому, щоб показати війну України з Росією чи воєнні історії. Вони більше говорять про людину: про те, який вплив війна має на неї, на стосунки між людьми, на кохання, на родину, навіть на довкілля. Документальна стрічка «Дівія» показує вплив війни на екологію. У фільмі «Втомлені» двоє людей намагаються збудувати стосунки під час війни, а в «Театрі ветеранів» військові за допомогою театру намагаються впоратися з власною воєнною травмою. Тем багато, і вони дуже цікаві. Цього року на фестивалі зібрано багато цікавих фільмів.

Окремо хочу також виділити українського кандидата на «Оскар» – фільм «Сліди» Аліси Коваленко та Марисі Нікітюк – про сексуальне насильство щодо жінок. Це дуже сильна стрічка, яку неодмінно треба побачити.

Глядачі у Варшаві також активно розкуповують квитки на художній фільм «Довженко. Перший погляд» – першу екранізовану біографію славетного українського кінематографіста. З огляду на значне зацікавлення ми додали ще один сеанс цього фільму під час фестивалю. Ізюминкою програми фестивалю буде гостросюжетний художній фільм про війну «Кіллхаус», який у Польщі демонструватиметься вперше.

- Яких почесних гостей зможуть зустріти глядачі на фестивалі?

- Ми дуже раді, що приїде Наталка Ворожбит. Вона буде на відкритті, наступного дня зустрінеться з глядачами й проведе майстер-клас з драматургії, адже Наталка передусім відома своїми п'єсами та драматургічними текстами. «Демони» – її другий фільм після відомих «Поганих доріг», який нікого не залишив байдужим. Чудовий фільм, тож ми раді, що Наталка приїде цього року.

Будуть також продюсер фільму «Втомлені» і голова правління Української кіноакадемії Пилип Іллєнко, а з польського боку – президент Польської кіноакадемії Даріуш Яблонський.

ВАЖЛИВО, ЩОБ ПОЛЬСЬКІ ДІТИ МОГЛИ КРАЩЕ ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВІДЧУВАЮТЬ ЇХНІ УКРАЇНСЬКІ ОДНОЛІТКИ

- Які ще події супроводжуватимуть фестивальні покази?

- Традиційно відбудеться панель для продюсерів з Польщі та України. Ми щоразу шукаємо відповіді: що ще можна зробити, які фільми спільно зняти і передусім де знайти фінансування для власної продукції. Я вже згадувала про майстер-клас Наталки Ворожбит. Ще одна важлива тема нашого фестивалю – боротьба з дезінформацією. Цього року відбудеться дискусія, присвячена цій темі. Під час неї, зокрема, представимо опублікований нещодавно звіт про насильство щодо дітей у Польщі, передусім українських, через їхню національність. Також буде оприлюднено звіт про те, хто стояв за хвилею ненависті щодо української активістки у Польщі Наталки Панченко. Крім того, відбудуться практичні заняття з розпізнавання дезінформації та фактчекінгу.

- Чи передбачені заходи для дітей і молоді?

- Так. Уже традиційно показуватимемо мультфільми, після яких відбудуться заняття з аніматором і майстер-класи для наймолодших. Відбудеться й театральна вистава для дітей. Усі події для дітей у нас – безплатні.

Цьогорічною новинкою кінофестивалю є освітній напрям. Мені дуже хотілося його розвинути. Тож ми організовуємо покази фільмів для школярів. Крім того, у Центрі кінокультури імені Анджея Вайди проведемо майстер-класи для шкільної молоді – теж про дезінформацію, але у відеоформаті. Разом з монтажером учні дізнаються, як розпізнати дезінформацію у фільмі, як достатньо трохи інакше змонтувати фрагмент відео, щоб повністю змінився сенс. Для нас це важливо, бо ми виховуємо нове покоління свідомих глядачів і хочемо, щоб фестиваль розвивався.

- Чи є зацікавлення з боку варшавських шкіл цими майстер-класами?

- Щиро кажучи, я не сподівалася такої значної зацікавленості цим проєктом з боку шкіл, які тепер мають на вибір багато різноманітних пропозицій. На ці майстер-класи записалися учні польських шкіл, шкіл з навчанням англійською та українською мовами. Я вже думаю над тим, як розширити програму наступного року, щоб заняття тривали не лише під час фестивалю, а принаймні пів року. Усі ці заняття будуть безоплатними. Мені хотілося побачити, чи буде інтерес до теми дезінформації, маніпуляцій, ненависті, насильства, до пошуку себе в новій реальності. Дуже важливо, щоб польські діти могли краще зрозуміти, що часом відчувають їхні українські однолітки.

МИ НЕ ДОЗВОЛИМО ПОЛІТИКАМ ЗРУЙНУВАТИ НАШІ ВІДНОСИНИ

- Упродовж останніх декількох місяців погіршилися польсько-українські відносини. Чи важко було готувати фестиваль у таких умовах? Чи не було провокацій?

- Ні. У мене навіть склалося враження, що торік було складніше. Тоді перша зустріч з волонтерами стосувалася безпеки. Вони запитували, що робити в разі провокацій, викликати поліцію чи охорону кінотеатру. Ми відчували, що може щось статися. Нічого, звісно, не сталося: фестиваль пройшов у чудовій атмосфері, без жодних інцидентів. Цього року я не боюся нічого подібного. Мені здається, що ми стали мудрішими. Ми усвідомлюємо, що нами маніпулюють, уміємо розпізнавати дезінформацію й хейт, знаємо, що переважно за цим стоять боти чи штучний інтелект, а не люди. Про це йдеться у звітах, які буде представлено під час наших дискусій про дезінформацію. За цими даними, реальних людей, що пишуть ненависні коментарі, – приблизно 15%, натомість решта – штучно згенерований контент. Жити значно легше, коли усвідомлюєш, що боти не виходять на вулицю і не ходять у кіно. Я переміщуюся Варшавою у громадському транспорті, буваю на заходах, які організовують українці або які присвячені українцям, і не стикалася з жодним проявом насильства чи провокацій. Тож маю враження, що все це відбувається переважно в інтернеті.

- Чи не ускладнив погіршення стосунків на найвищому рівні між обома країнами пошук коштів на організацію фестивалю?

- Ні. Фестиваль активно підтримують польська та українська сторони. Цього року наш фестиваль фінансово підтримують Польський інститут кіномистецтва, Міністерство культури Польщі та місто Варшава. Від Варшави маємо трирічну дотацію, тож цьогоріч і ще два наступні фестивалі точно відбуватимуться у польській столиці. Ще не було ситуації, щоб хтось нам відмовив у фінансуванні через нинішнє погіршення суспільних настроїв.

Мені здається, ми вже стали розумнішими, знаємо, що за цим нерідко – політичні мотиви: хтось, поширюючи фейки або лякаючи поляків українцями чи, навпаки, українців поляками, хоче заробити на цьому політичний капітал. Звісно, за цим часто стоять також росіяни, адже мають у цьому свій інтерес. Але ми вже на це не піддаємося, політики ніяк не можуть зіпсувати наші стосунки з друзями та знайомими з України. Ми не дозволимо тим чи тим політикам зруйнувати наші відносини. Ми не маємо впливу на те, що говорять ті чи ті політики. Звісно, у них значно більша влада, вони можуть багато чого зіпсувати. Але робімо своє! Цей фестиваль – святкова мить українського кіно, час зустрічі поляків та українців. І це найважливіше, адже тоді ми зустрічаємося, інтегруємося, можемо розповісти про себе більше. Після такого фестивалю ми всі збагачуємося досвідом і, сподіваюся, стаємо сильнішими.

- Які ваші очікування від цьогорічного фестивалю?

- Одне вже здійснилося. Моєю мрією й очікуванням було розвинути освітню діяльність фестивалю, щоб виховувати молодого глядача для сприйняття українських фільмів. Цим я вже задоволена. Звісно, мрію про повні зали не лише на кінохітах, а й на документальних фільмах, бо їх складніше сприймати, але вони справді варті уваги. Ще хочу, щоб не було жодних інцидентів чи провокацій, щоб наші гості приїхали без перешкод, і щоб відбувалися зустрічі після фільмів, які часто є дуже зворушливими. І щоб створювалося якомога більше українських фільмів, щоб було що показувати на наступних наших кінофестивалях. Моя мрія – щоб закінчилася війна в Україні, тоді наша співпраця була б зовсім іншою. Але це, певно, мрія кожного українця: щоб закінчилася війна і всі родини нарешті могли бути разом.

Юрій Банахевич, Варшава

Фото: Agencja Muzyczna Polskiego Radia, Ukraina Festiwal Filmowy, Beata Bierońska Lach / Facebook