Сергій Лихоманенко, військовослужбовець, диригент

У межах Національного «Схід Опера Фест – 2026», що триває в Харкові за підтримки Українського культурного фонду, відбувся концерт «Ода стійкості» – одного зі знакових проєктів фестивалю – музичної антології національного спротиву. Цей проєкт є міжнародною мистецькою платформою, яку ініціювали військовослужбовці 5 окремої штурмової Київської бригади ЗСУ.

Проєкт поєднує мистецьку діяльність із культурною дипломатією: його концерти презентують сучасну українську симфонічну музику, транслюють українську стійкість і протидіють російським пропагандистським наративам.

Про ідею «Оди стійкості», повернення до диригентського пульта під час війни та сучасну музику ми поговорили із Сергієм Лихоманенком, автором і диригентом-постановником проєкту, старшим офіцером цивільно-військового співробітництва Харківського військового шпиталю, який до цього чотири роки служив у 5 окремій штурмовій бригаді ЗСУ.

«ОДА СТІЙКОСТІ» ВИНИКЛА ЯК ІДЕЯ У 2024 РОЦІ, КОЛИ Я ПРОХОДИВ СЛУЖБУ В КРАМАТОРСЬКУ

– Пане Сергію, «Ода стійкості» об’єднує військових, композиторів, оркестри та культурні інституції з України та світу (Італія, Німеччина Азербайджан, Нова Зеландія) задля створення та виконання сучасного оркестрового репертуару, який фіксує досвід України під час повномасштабної війни. Як і коли у вас виникла ідея створення цього проєкту?

–  «Ода стійкості» виникла як ідея у 2024 році, коли я проходив службу в Краматорську. Наша бригада тоді вела активні бойові дії на таких напрямках, як Ступочки, Часів Яр, поблизу Бахмута… А відновлювався я класичною музикою: коли мав час, слухав її в телефоні. Мій друг, композитор Влад Солодовников, який на фестивальному концерті був представлений твором «Сім струн» на поезію Лесі Українки, постійно надсилав мені свої нові композиції. І це стало поштовхом подумати: чому б не спробувати знову повернутися до диригентського фаху?

Уже 2025 року і командування моєї бригади, і Міністерство культури України надали мені можливість продиригувати першою «Одою стійкості» в Києві, в Колонній залі Київської міської державної адміністрації. Власне, з цього моменту я повернувся, реінтегрувався у професію і знову став за диригентський пульт.

– Але, наскільки я розумію, ви хотіли, щоб «Ода стійкості» почалася саме з Харкова?

– Якщо чесно, я хотів починати не з Києва, а з рідного Харкова. До початку повномасштабної війни я тут був диригентом Харківського молодіжного симфонічного оркестру «Слобожанський». Але реалізувати цю ідею вдалося лише зараз, коли я перевівся до Харківського військового госпіталю. На другий день я прийшов до ХНАТОБУ, його генерального директора – Ігоря Тулузова, і  запропонував поставити в театрі «Оду стійкості».

– Як ви підходили до відбору творів для фестивального концерту і як обирали, що мають звучати саме вони?

– Це твори виключно харківських молодих композиторів: Влада Солодовникова, Руслана Каширцева та Єлизавети Волошиної. Усі три – світові прем’єри і, сподіваюся, вони стануть частиною репертуару театру.

Отримав ці твори я досить давно, але об’єднати їх в одному концерті дала змогу концепція Схід Опера Фесту, згідно з якою на фестиваль запрошені вистави, концертні програми, перформанси, створені під час цієї великої війни, і база Харківського національного академічного театру опери та балету. Адже в театрі є хор, симфонічний оркестр і вперше «Ода» отримала ще і свого режисера. Тобто я не займався всім підряд – і це було дуже комфортно для мене як для музиканта насамперед.

КАНТАТА «24 ЛЮТОГО» БУЛА НАПИСАНА У 2022-МУ, ТОМУ ПЕРЕДАЄ АТМОСФЕРУ ТОГО РОКУ

– Кантата Єлизавети Волошиної «24 Лютого» – п’ятичастинний хоровий цикл на тексти Ліни Костенко, Сергія Жадана та інших поетів відтворює колективну пам’ять про перший день вторгнення: від вибуху до надії…

– Єлизавета Волошина – аспірантка Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського. Особисто – ми ніколи не зустрічалися, лише листувалися.

До речі, у проєкті я вже виконував її симфонічну сюїту «Архітектурні портрети» – це присвята незламному місту Харкову. Кантата «24 лютого» була написана у 2022 році, тому в ньому передана атмосфера того року. Крім того, не лише засобами оркестру, а передовсім хоровими партіями. Композиторка  використовує дуже цікаві прийоми: там є азбука Морзе, закодовані репліки, вигуки, дуже різнобарвна сучасна поезія Ліни Костенко і Сергія Жадана. Тобто це справді сучасний твір, який може звучати на великих міжнародних сценах. І я дуже тішуся, що мені випала честь здійснити його світову прем’єру.

– Ще один масштабний твір програми – інвенція Руслана Каширцева «Київська Русь – Україна», написана в Харкові під обстрілами 2022 року.  

– Руслан Каширцев – доктор філософії, хоча він доволі молодий. Цей твір написаний для величезного симфонічного оркестру. Використовується й орган. До того ж орган ми дописали вже тут, у Харкові, щоби компенсувати масштаб духових інструментів. Насправді він складний і для диригента, і для оркестру, тому ми досить довго його вчили. Але він настільки монументальний і відповідає характеру своєї назви «Київська Русь – Україна», де закодовані певні сенси – від григоріанського хоралу до князівських часів.

– Влад Солодовников – ще один композитор, чия вокально-симфонічна поема «Сім струн» – дев’ятиактне переосмислення поезії Лесі Українки.

– Влад зараз навчається в консерваторії в Дюссельдорфі й там само працює. Це дуже плідний молодий композитор, який уже написав багато творів для проєкту «Ода стійкості». «Сім струн», на мою думку, – вершина його вокально-інструментальної творчості. Твір був написаний ще до війни, але вже під час неї Влад написав вступ і постскриптум, у такий спосіб обрамивши композицію за принципом бахівської прелюдії та фуги. Нам дуже пощастило з вокалісткою – Олександра Дяченко блискуче виконала сольні партії цього твору.

«ОДА СТІЙКОСТІ» – ЦЕ МУЗИЧНИЙ ДОКУМЕНТ НАШОГО ЧАСУ

– Ви говорите про «Оду стійкості» не лише як про окремі концерти, а як про масштабну платформу. Якою вона є сьогодні?

– У нас у репертуарі вже багато творів, і всі виконати в одному, хай навіть фестивальному, концерті неможливо. Тому ми створили онлайн-антологію. Ми збираємо не лише українських композиторів, а й іноземних, які пишуть і присвячують свою музику – Україні. До кінця року в нашій колекції буде близько 100 творів і 50 композиторів. Лишається одне – виконувати, виконувати й виконувати. Бо музика має звучати. Особливо музика, яка народилася в цей час і говорить про нього безпосередньо.

– Тобто «Ода стійкості» –  це своєрідний архів війни, створений мовою музики?

– Саме так. Це музичний документ нашого часу. Власне, саме тому й народилася ідея «Оди стійкості». Ми хочемо, щоби сучасна українська музика не просто існувала сьогодні, а залишилася свідченням того, що переживає Україна. І водночас важливо, щоб ця музика виходила за межі України. Тому «Ода стійкості» для мене  – це також культурна дипломатія. Це музика, народжена тут, у нашій реальності, але готова до глобальної сцени.

Любов Базів. Київ

Фото Тетяни Юрченко та надані прес-службою «Схід Опера Фест – 2026»