Рівнянка вишила повний текст «Конституції Пилипа Орлика»
Звільнення України від іга московського було задеклароване в цьому документі ще 315 років тому
Рівненська письменниця, лавреатка літературної премії імені Уласа Самчука, майстриня народної творчості Олена Медведєва вишила повний текст «Пактів і конституцій законів і вольностей Війська Запорозького», або «Конституції Пилипа Орлика». Мрії щодо майбутнього України, які утвердили в цьому акті гетьман Пилип Орлик та його помічники, перегукуються зі сьогоденням. Іще понад три століття тому автори маніфесту попереджали про підступність Московії та необхідність звільнення «Вітчизни нашої від ярма московського».
Докладніше про це кореспондент Укрінформу поспілкувався з майстринею.
ПІД ЧАС БЛЕКАУТІВ ЗАПАЛЮВАЛА СВІЧКУ Й ВИШИВАЛА
«Текст я розмістила на двадцяти сторінках із білого полотна розміром 48х35 сантиметрів, які склали книгу. Букви вишиті чорною ниткою DMC французького виробництва: їх товщина ‒ 1 міліметр, висота ‒ 1 сантиметр, ширина ‒ 0,5 сантиметра», ‒ сказала Медведєва.
За її словами, обкладинку, виготовлену із цупкої тканини, оформила рівненська художниця Наталія Серветник ‒ тут вміщено портрет Пилипа Орлика, який вона намалювала.
Ідея створити такий фоліант виникла в Олени Медведєвої під час відвідування у 2021 році в Національному заповіднику «Софія Київська» виставки «Раритети української козацької держави – Гетьманщини ΧVII–XVIII століть». Серед експонатів вона побачила оригінал скороченого варіанту латинською мовою привезеного зі Швеції документа Pacta et Constitutiones Legum Libertatumque Exercitus Zaporoviensis («Пакти і конституції законів і вольностей Війська Запорозького»). І тоді вирішила вишити українською переклад цього документа. В історіографії його ще називають «Бендерська конституція», «Козацька конституція», «Конституція Української гетьманської держави», «Перша конституція України», «Конституція Війська Запорозького».
Почала роботу після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Навіть під час блекаутів запалювала свічку й вишивала…
ПРО СМУТУ ВОЄННУ ТА ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПІДДАНСТВА МОСКОВСЬКОГО
«Мрії щодо майбутнього України, які утвердили в цьому акті гетьман Пилип Орлик та його помічники, перегукуються з нашими тривожними днями, ‒ ділиться майстриня. ‒ Коли я вишивала преамбулу, то усвідомлювала, що в ній висловлені й сьогоднішні надії... На це вказують, наприклад, умови, викладені в "Пактах…", за яких українська держава житиме щасливо: "…щоб після звільнення, дасть Бог, Вітчизни нашої від ярма московського…"; "… як заспокоїться наша Вітчизна від смути воєнної і після звільнення її, дай Боже, від підданства московського…"; "…після звільнення Вітчизни від іга московського…". Зважте, що задеклароване це 315 років тому…»
Олена наголошує, що її бажання вишити такий державотворчий маніфест було відгуком на те, як вона розуміє глибокий генезис української політичної думки про самостійність.
На першій сторінці майстриня вишила повну назву цього документа, який став результатом обрання у Бендерах (нині Молдова) Пилипа Орлика гетьманом української держави після смерті Івана Мазепи. Тут (для тексту характерні довгі речення) йдеться про те, що «Пакти і конституції законів і вольностей Війська Запорозького між ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорозького, та між генеральними старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, прийняті публічною ухвалою обох сторін і підтверджені на вільних виборах встановленою присягою названим ясновельможним гетьманом, року Божого 1710, квітня 5, при Бендерах».
«А тут, – вказує Олена на другий розділ, ‒ констатовано, що попередник Пилипа Орлика гетьман Іван Мазепа вирішив не миритися з гнобленням, якого українська держава зазнала від Московії після смерті Богдана Хмельницького. Остання "численними винахідливими способами змогла права та вольності військові, нею ж підтверджені, порушити і вщент зруйнувати, а на вільний козацький народ, нею ніколи не завойований, накинути невільниче ярмо. І скільки разів Військо Запорозьке в тому насильство терпіло, стільки ж разів змушене було кров'ю і відвагою боронити цілісність своїх прав, і цій обороні сам Бог, месник, сприяв"».
ПРО ЧІТКІ КОРДОНИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
Обґрунтовано, зокрема, і чіткі кордони української держави, які мають зберігатися відповідно до Зборівського мирного договору 1649 року часів Богдана Хмельницького (західний рубіж тоді було встановлено по річці Случ).
Особливе місце відведене необхідності покровительства Швеції над Україною. Це виражене у зверненні до «найяснішого маєстату Його Королівської Величності Шведської як оборонця і протектора нашого, щоб Його Величність не дозволяв нікому не тільки прав і вольностей, а й кордонів військових порушувати і привласнювати».
«Як сумно повторилися обставини, – Олена звертає погляд на рядки, у яких висловлений намір просити у шведського короля, щоб він сприяв звільненню з московського полону українців, і щоб домігся, аби "всі завдані Україні за теперішньої війни збитки Москвою були сплачені і справедливо відшкодовані"».
Олена зауважує, що велику увагу в «Пактах…» приділено реконструкції влади, ліквідації гетьманського абсолютизму.
Читаємо на вишиваних сторінках обґрунтування необхідності таких перемін: «І оскільки колишні гетьмани Війська Запорозького, залишаючись під самодержцями московськими, зважилися привласнити собі понад міру владу самодержавну, чим завдали значної шкоди давнім порядкам, правам та вольностям військовим, наклавши тягар на весь народ…», то «домовились з Ясновельможним Його Милості паном Пилипом Орликом ‒ новообраним гетьманом ‒ і постановили, аби не тільки його вельможність за щасливого свого гетьманського володарювання всіх досягнутих постанов і договорів непорушно дотримувалася, але щоб і за інших, майбутніх гетьманів Війська Запорозького, вони були збережені і дотримувалися так, як тепер складені».
ПОДАРУНКАМИ НЕ СПОКУШАТИСЯ, ЗА ХАБАРІ В УРЯДАХ ПОСАД НЕ ДАВАТИ
Щодо демократичних засад, то «Генеральна Старшина, кошовий отаман та все Військо Запорозьке домовились і постановили з Ясновельможним гетьманом при елекції його вельможності таке право, яке має бути вічно у Війську Запорозькому збережено: у Вітчизні нашій першість серед радників належить Генеральній Старшині…»
Тут зафіксована норма, що коли гетьман щось порушить, то «Генеральна Старшина, полковники і генеральні радники будуть уповноважені вільними голосами» висловити йому осуд і «докір щодо порушення прав та вольностей».
«А хіба можуть не викликати повагу формулювання про совісність гетьмана, яку він має сповідувати у веденні всіх справ, зокрема фінансових? – наголошує Олена. ‒ Візьмімо, наприклад, правила використання казни, вміщені у дев’ятому розділі: "Сам же Ясновельможний гетьман не повинен мати жодного відношення до військового скарбу і не витрачати ці кошти на власні потреби, а має задовольнятися прибутками й доходами, передбаченими для гетьманської особи і булави. Це ‒ індукти, збори з полку Гадяцького, сотні Шептаківської, маєтків Почепівських й Оболонських та інших, які здавна ухвалені та затверджені на уряд гетьманський…"
Встановлене чітке обмеження: "Більше ж державних маєтностей та угідь Ясновельможний гетьман не має права ані самовільно собі привласнювати, ані роздавати іншим людям, менш заслуженим у Війську Запорозькому..."
Є і застереження щодо корупції, від якої страждають найбільше бідні люди. Щодо них чинять "утиски і здирства та пригнічують їх тягарями владолюбні хабарники… Тому остаточно постановляється, щоб Ясновельможний гетьман жодними, хоч би й найбільшими, подарунками та респектами не спокушався, нікому за хабарі в урядах ні полковничих, ні інших військових чи посполитих посад не давав і насильно в уряд нікого не призначав"».
ПІЛЬГИ ДЛЯ ВДІВ-КОЗАЧОК ТА ОСИРОТІЛИХ ДІТЕЙ
«Цей маніфест свідчить про закладання засад гуманізму, суспільної рівності й поваги держави до тих, хто її боронить, – продовжує розповідь вишивальниця й розгортає одинадцятий розділ. – Гетьман знав, що свободу Україні можна буде здобути лише в бою, а отже, поляже багато українських воїнів... Тому турботою слід оточити тих, у кого загинув годувальник сім′ї: "Вдови-козачки й осиротілі діти козацькі" щоб до "всяких громадських повинностей не притягалися і сплатою податків не обтяжувалися…" Таку ж пільгу повинні мати і "двори козацькі й жінки в час відсутності козаків, які перебувають в походах або на якійсь іншій військовій службі"».
«Свої плани не довелося Пилипу Орлику втілити в життя, ‒ говорить Олена. ‒ Знаючи його гіркий життєвий шлях, вишивала цей документ і проймалася жалем… Гнаний недолею, гетьман проживав то у Швеції, то в Польщі, а згодом опинився у грецькому місті Салоніки, що належало Османській імперії. Був тут інтернований, а після звільнення виїхав у Центральну Європу».
Його смерть 24 травня 1742 року в Яссах (нині Румунія), означала, що не стало головного рушія державотворчих змін для України. І не було вже благодатного ґрунту для їх поширення на землі його боротьби…
БІБЛІОТЕКА З ВИШИТИХ КНИГ МАЙСТРИНІ
Олена Медведєва вже сформувала своєрідну бібліотеку з книг, які вишила. Вона відтворила голкою за допомогою ниткографії вишиваного слова повні тексти «Євангелія від Івана», «Євангелія від Марка», «Євангелія від Луки», «Євангелія від Матвія», «Лісової пісні» Лесі Українки, збірки Івана Франка «Народна пісня», Ліни Костенко «Я мальву поцілую у щоку» (усі ‒ розміром 60х42 см). Також у її доробку ‒ вишитий «Кобзар» Тараса Шевченка (видання 1840 року), уривки з «Оди молодості» Адама Міцкевича, «Марії» (українською й англійською мовами) Уласа Самчука, книги-мініатюри за міжнародним (85х93 мм) стандартом із короткими фрагментами творів українських письменників.
Віктор Мазаний, Рівне
Фото автора