Театральні прем’єри листопада-2023: «Мандрагора», «Хазяїн» та «З цією виставою щось не так»

Театральні майданчики країни на цей місяць заявили щонайменше про 15 прем’єр

Укрінформ спільно з порталом «Театральна риболовля» зібрав для читачів путівник українськими театрами у листопаді 2023 року.

  • «Мандрагора» за Нікколо Макіавеллі, над якою працює Іван Данілін у Київському академічному театрі «Актор»
  • «Хазяїн» Івана Карпенка-Карого у постановці Івана Уривського на сцені Київського театру на Подолі
  • «Клуб «Зневіра» за мотивами «Intermezzo» Михайла Коцюбинського від постановника Владислава Білоненка на малій сцені Львівського театру ім. Лесі Українки
  • Виставу за текстом Еріка-Емманюеля Шмітта «AGNORIS» готує Олексій Лісовець у Київському театрі ім. Лесі Українки.
«З цією виставою щось не так»

«Найбільшою подією листопада, року та й взагалі сучасного українського театру обіцяє стати київська прем’єра вистави «З цією виставою щось не так» – спільного проєкту Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра (Україна), Ризького театру Дайлес (Латвія) та Лондонського Вест-Ендського Mischief Theatre (Велика Британія). Режисерка Емі Мілбурн відтворила версію популярної лондонської комедії-франшизи «The Play That Goes Wrong» для українських акторів, які у липні 2022 року зіграли в Ризі. Тепер 25 листопада 2023-го –  вистава на київській сцені. Але це буде вже зовсім інша історія, каже театральний аналітик, засновник проєкту «Театральна риболовля» Сергій Винниченко.

ТЕАТР ДАВНО ВИЙШОВ ЗА МЕЖІ ГЛЯДАЦЬКОЇ ЗАЛИ ЗІ ЗРУЧНИМИ КРІСЛАМИ, РАМПОЮ ТА КУЛІСАМИ. ДЕ ЗАРАЗ СПЕКТАКЛІ ГРАЮТЬ

Пан Винниченко зауважує, що театр давно вийшов за межі глядацької зали зі зручними кріслами, рампою та кулісами. Великі зали театральних споруд вимушені були простоювати з багатьох причин, але крок за кроком відновлюють свою роботу. Натомість стали неймовірно затребуваними камерні простори, альтернативні приміщення. Особлива перевага в тих, де обладнане укриття.

  • Театр «Б І Т» започатковано у Миколаєві на базі Центральної міської бібліотеки ім. Марка Кропивницького. Основний фокус у формуванні репертуару – автори, імена яких безпосередньо пов’язані з Миколаївщиною. Якщо в травні випустили перформанс за творчістю Дмитра Креміня (в рамках року Дмитра Дмитровича), то вже з жовтня до репертуару увійшов перформанс «Тепла лампова хунта» за творчістю Гліба Бабіча, життя якого 28 липня 2022 року на Харківщині обірвала російська навала.

  • Київський простір «Gara» – родзинка театрального поля. Перші покази – це були відомі вистави столичних театрів, але з кожним новим кроком пропозиція ставала дедалі більш ексклюзивною. Дійшло до того, що продюсери отримували права на постановки п’єс, яких не зустріти в жодному іншому театрі країни. Як от «Двоє оголених чоловіків» Себастьяна Тері, прем’єра яких відбулася у грудні 2022 року. Цього жовтня – зіграли теж ексклюзив – виставу «Обіцянка на світанку» із Олексієм Богдановичем та Надією Кондратовською за автобіографічним романом двічі гонкурівського лауреата Ромена Гарі.
Вистава «Гарбузик» Київського приватного театру ляльок «Равлик»
  • Київський приватний театр ляльок «Равлик» запрошує до перегляду своєї нової роботи «Гарбузик», яка вибудована на надзвичайно щемливому автобіографічному матеріалі – «Зачарованій Десні» Олександра Довженка. Звісно, всі «текстові» глибини повісті лишаються в книжці – інструментами театру ляльок відтворюються лише декілька ліній сюжету. Мандрівний формат театру – сцена на коліщатах – може перетворитися на зустріч з театром майже у будь-якій точці міста і не тільки.

Глядачі вистави «Гарбузик» Київського приватного театру ляльок «Равлик»

ТЕАТРИ СТАВЛЯТЬ В РЕПЕРТУАР І НОВЕ, І ДОБРЕ ЗАБУТЕ СТАРЕ

Про прем’єри жовтня Укрінформ писав тут.

З нього видно, що, формуючи репертуар, трапляється так, що театри згадують про добре забуте старе – беруть вистави, що вже мають «пробіг» (перевірені часом та глядацьким запитом) і видають їх як нові прем’єри. Наприклад, жовтнева прем’єра в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка «Люкс для іноземців», яка є поновленням антрепризної вистави Анатолія Хостікоєва 2011 року з репертуару театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв». Раніше вона здебільшого їздила і збирала аншлаги в регіонах – з 2023-го збиратиме зали на Національній сцені.

Буває й по-іншому, коли один і той же літературний (драматургічний) матеріал хвилює різних митців знову і знову та надає поштовх до власних рефлексій різними засобами. Як приклад, знаменита повість-казка Антуана де Сент-Екзюпері – один з найвдаліших приводів побачити для театральних колекціонерів.

«У жовтні 2023-го відбулися одразу два театральні «Маленькі принци». У Кривому Розі – із 16-річним Іваном Курилом у ролі титульного героя. Та у Хмельницькому – де події на астероїді 332 розгортаються у форматі музично-хореографічної вистави на музику хмельницького композитора Станіслава Ярецького з одночасним залученням близько 120 учасників. Тут створена спеціально для проєкту музика та хореографічний мікс з контемпорарі, джазу та джаз-модерну у супроводі симфонічного оркестру та хору», – розповів Сергій Винниченко.

У ролі Маленького принца Іван Курило

Театральний аналітик каже, що «потік» «Маленьких принців» на театральних підмостках не спадає. Останні п’ять років найширші можливості цієї історії досліджували у театрах ляльок (Олександра Одокієнка у Харківському творчому об’єднанні «Театр Тетра», Юрій Чайка у Хмельницькому театрі ляльок), підліткових студіях та майданчиках для юних глядачів (Дмитро Татарінов у Тернопільській студії «Третій дзвінок», Яніка Коппел в Одеському театрі юного глядача).

Окрема глибина відкривається у постановках інклюзивних театрів (Ірина Корольова у Херсонському інклюзивному ляльковому театрі, Юрій Паскар у Рівненському театрі особливих акторів «Намисто»). Зовсім інші відчуття від зустрічі з пластичним вирішенням «Маленького принца» – версія Андрія Богуна в Студії «Простір» при Великоолександрівському БК на Херсонщині або непередбачуваний Раду Поклітару, який музично огранив постановку Київського театру «Київ Модерн-балет» ранньою музикою Моцарта та українськими колисковими у виконанні Марії Пилипчак.

Тут варто додати кілька слів і про жовтневу прем’єру Раду Поклітару – балет «ДискриміНАЦІЯ».

«Це потужний конструкт щонайменше з трьох окремих вистав, майстерно зібраних в одній постановці. Кожна окрема новела про різні форми дискримінації. Робота тяжіє до високої планки клоунади – дієвий ряд та образи – гарна задачка для глядацького трактування. І, зрештою, неймовірно містке титульне слово «ДискриміНАЦІЯ», яке відіграє особливу роль у тілі вистави – подібно до складання менших слів із літер більшого, літери утворюють прямо на сцені нові й нові слова, які миттєво обертаються сенсами. Тож дивитися можна, скажімо, лише балетну партію або огортати увагою все «меню», запропоноване командою постановників» – поділився власними враженнями про «ДискриміНАЦІЮ» Сергій Винниченко.

В УКРАЇНІ ПОЖВАВИВСЯ ГАСТРОЛЬНИЙ РУХ

Театральний експерт, хоча й говорить, що не досліджував театрального трафіку просторами країни, все ж констатує пожвавлення  «гастрольного руху» всередині країни:

  • Рівненський музично-драматичний театр показав свої вистави у Миколаєві, Києві та Луцьку
  • «За двома зайцями» Одеського театру ім. Михайла Водяного побачили на сцені Київського театру ім. Лесі Українки
Луганський український театр в Національній філармонії України
  • З великими спільними гастролями Київ відвідали Сумський національний та Луганський український театр – три вистави на сценах Київського театру ім. Івана Франка та одна – в Національній філармонії України
  • «Корсиканку» Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра побачили у Полтаві, Кривому Розі, Дніпрі та Кропивницькому
  • Умови в Миколаєві стали на заваді відкриття 53-го сезону Миколаївського театру ляльок, тож лялькарі вдалися до насиченого гастрольного туру містами України, в жовтні число вистав на виїзді перевалило за 50
  • Крім того, вистави проєкту «Говори тілом» (Let the body speak), реалізовані Платформою сучасного танцю привозили в Одесу, Рівне, Львів, Київ, Запоріжжя. 31 жовтня – покази у Вільнюсі (Литва). Одна з цілей туру – збір коштів на тепловізори для ЗСУ.

Для закордону український театр, за словами аналітика, забезпечив такі події:

«HA*L*T» у Білостоку
  • участь вистави «HA*L*T» Тамари Трунової у Білостоку на фестивалі «Kierunek Wschód VII»
  • акторський курс Богдана Струтинського («УкрДрамКом» за п’єсами Куліша та Корнійчука) повернувся з перемогою у номінації «Найкраща вистава» з V Міжнародного театрального фестивалю у місті Малтепе (Туреччина)
  • моновистава Ірини Волицької «Стара пані висиджує» у виконанні Лідії Данильчук відкрили поважний XVIII фестиваль в місті Висагінас (Литва)
Хмельницький театр ляльок у місті Пасваліс
  • а «Солом'яним бичком» Хмельницького театру ляльок закривали міжнародний театральний фестиваль «Театральний кластер» у литовському місті Пасваліс.

У жовтні відбувся Відкритий театральний фестиваль «Homo Ludens 12+1»

Відкритий театральний фестиваль «Homo Ludens 12+1»

Сергій Винниченко, який брав участь у роботі експертної ради, говорить, що у незламному прифронтовому Миколаєві – уже півтора року після вторгнення – колектив Миколаївського академічного художнього драматичного театру балансує «на перетині» правил безпеки із проведенням таких жаданих для місцевих мешканців культурних заходів. «Сцена в укритті» стала тією рятівною соломинкою, яка дозволила виконувати всі безпекові вимоги й отримувати мистецький продукт.

Вистава Херсонського театру ім. Миколи Куліша «Юда»

Своїм фаворитом з дюжини переглянутих вистав експерт назвав роботу Херсонського театру ім. Миколи Куліша «Юда» за драматичною поемою «На полі крові» Лесі Українки. «Сповідь біблійного зрадника вибудована режисером Сергієм Павлюком через безкінечність внутрішнього з’ясування власного вчинку вартістю в 30 срібних монет та спробу створити бодай одного глечика, який ліпиться та розвалюється в руках апостола, що коротає дні за гончарним колом у тісній та задушній майстерні», – говорить він.

Другий Фестиваль «Митниця. Нова режисура». Переможець – Роб Фельдман

А 4-го листопада Другий Фестиваль «Митниця. Нова режисура» оголосив переможця. Ним став Роб Фельдман – український актор театру та кіно, зараз робить перші кроки на театральній сцені як режисер. У «Митниці» він брав участь з п'єсою Ніни Захоженко «Копи проти равликів». Очікується, що прем’єру вистави може бути вже в наступному театральному сезоні на сцені Театру на лівому березі Дніпра

«ОСІННІ» НОВІ КЕРІВНИКИ ДЕЯКИХ УКРАЇНСЬКИХ ТЕАТРІВ

Давид Петросян – головний режисер Львівського національного театру ім. Марії Заньковецької 

У жовтні вистачало «прем’єр» на керівних посадах в українських театрах.

  • У Харківському академічному драматичному театрі представили нового директора. Після кількох конкурсів, результати яких тричі не затверджували депутати обласної ради, вийшли на компроміс: призначено Олега Яцину, кандидата історичних наук, який до того працював начальником управління культури і туризму Харківської облдержадміністрації.
  • На посаду головного режисера Харківського театру для дітей та юнацтва повернувся працювати Андрій Лебедь – постановник вистав: «Гидке Каченя», «Червона Шапочка», «Таємниця Снігової Королеви», «Назар Стодоля», «Дженнарен’єлло (Кохання по-італійськи)» та інших.
  • У конкурсі на головного режисера Львівського національного театру ім. Марії Заньковецької переміг Давид Петросян, до того – режисер-постановник Київського національного театру ім. Івана Франка. Конкурс відбувся вже після прем’єри вистави «Земля», яку Давид Петросян представив львівському глядачеві.

НОВИНКИ ТЕАТРАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Книга Василя Неволова «Творчі мандри через роки…»

Цієї осені вийшла друком книга «Творчі мандри через роки…» відомого українського письменника, драматурга та театрознавця Василя Неволова.

«Вартує погортати відточені та вивірені тексти, які складають одну з частин книжки. Інша віддана під спогади та драматургічні взірці – драма «Нема мені життя без тебе» чекає на прочитання та на постановки», – поділився Винниченко.

Також восени на поличках театральної літератури з’явилася книга учня та соратника Леся Курбаса Степана Бондарчука «Майстерство актора. Мімограмота», яка вийшла у видавництві «Євро-Волинь».

А у лондонському The Royal Court Theatre пройшла презентація збірки «Українська нова драма після Євромайдану» видавництва Bloomsbury / Methuen Drama. Це перекладені англійською тексти Наталки Ворожбит, Максима Курочкіна, Анастасії Косодій, Ольги Мацюпи, Лєни Лягушонкової, Наталки Блок, Катерини Пенькової та Андрія Бондаренка.

Любов Базів, Київ

Фото з ФБ сторінок театрів