Орангутани не схильні до “флешмобу” позіхань, але наслідують почісування
Нідерландські біологи з'ясували, що калімантанські орангутани можуть заражати один одного чуханням — точно так само, як люди починають позіхати, коли бачать, як це роблять інші.
Результати дослідження було опубліковано в American Journal of Primatology.
«Наші результати свідчать про те, що заразна поведінка не просто вища між особинами з більш міцними соціальними стосунками, але й що заразність поведінки може змінюватися залежно від контексту та соціальних факторів. Ми обговорюємо ці висновки з огляду на адаптивну функцію, яка може зменшити агресію», - йдеться в анотації до статті.
Так, вчені протягом трьох місяців стежили за дев'ятьма дорослими особинами, що живуть у неволі. Виявилося, що заразливе чухання поширене серед недружніх особин у групі та частіше трапляється в напруженій соціальній ситуації.
За весь час спостережень ученим не вдалося зібрати достатньо даних, щоб вивчити заразність позіхання серед орангутанів, тому вони прийшли до висновку, що ця форма поведінки проявляється рідко і не копіюється. Випадків же чесання було досить багато — 597.
Вчені з'ясували, що в орангутанів значно частіше «починає свербіти», якщо до цього при них почухався інший орангутан. Заразне чесання спостерігалося приблизно в три рази частіше, ніж одиничне, коли орангутани не бачать один одного, а заражають почісуванням тварини одне одного в перші півтори хвилини.
Частота заразного чесання залежала від ситуації, в якій спостерігалися двоє тварин, а також від їх відносин один з одним. Так, найбільш заразним чесання було серед недружніх особин у напруженій ситуації, яка, наприклад, могла закінчитися бійкою.