Культурний погром у Москві
Обшуки та арешти у справі навколо Гоголь-Центру та його художнього керівника Кирила Серебренникова
У вівторок президент Путін підписав указ, який щедро роздає до сотні орденів і медалей різного достоїнства. Ну, щодо "достоїнства" – це сумнівно, хоча б тому, що орденом "За заслуги перед Вітчизною" II ступеня нагороджений губернатор Псковської області Андрій Турчак. Він більш за все відомий тим, що, по-перше, довів регіон до боргової ями, по-друге, судячи з усього, замовив тяжке побиття журналіста Олега Кашина.
Так от, пану Путіну, мабуть, варто було б нагородити себе і ще сотню своїх найближчих соратників за посилене і прискорене створення в Росії революційної ситуації. Це ж першочергова заслуга перед Вітчизною, бо жодна російська опозиція (тим же Кремлем роздроблена і маргіналізована) не зробила для цього стільки, скільки сама влада.
УМІННЯ ПЛОДИТИ ВОРОГІВ
Схоже, саме відсутність реальної опозиції, більш-менш оформленої альтернативи існуючій владі, грає з нею злий жарт. З'являється небезпечне відчуття, що все настільки закатано під асфальтом, настільки схоплено і під контролем, що з країною можна робити все, що завгодно. І вони роблять...
Для прославляння путінських друзів по дзюдо братів Ротенбергів придумують систему "Платон". Правда, і тим олігархам доходу вона дає мало. Але зате перетворює у ворогів колишніх вірних путінців і кримнашівців – далекобійників, міцних мобільних мужиків, які звикли швидко пересуватися країною, вміють при необхідності спритно справлятися, як мінімум, з монтуванням. До водіїв долучилися і подружилися з ними кубанські фермери, втомлені від свавілля. Але їхній тракторний марш теж досить жорстко розігнали.
Навальний зумів розгойдати ситуацію з "підпільною імперією нерухомості" Медведєва. І ось вже якась частина молоді теж готова взяти участь у протестах. А заходи, що вживаються проти цього, тільки розкручують ситуацію.
У Москві погано розходиться житло, яке понабудовували. А давайте затіємо реновацію! І спишемо під цю справу гірку бабла (з тієї гори золота, що пролилася на країну в буремні роки). І ось москвичі, здавалося б, абсолютно упокорені, які не мають в Мосміськдумі жодного притомного, тобто не провладного депутата, на очах знову стають якобінцями.
Таке враження, що російська влада обвела каламутним оком навколо себе і задумалася: "Кого б ще зачепити, і так, щоб сильно злішими стали?..". І таки придумала, обравши найкращий об'єкт. Творча інтелігенція, лідери громадської думки. Судіть самі. Міцні мужики (далекобійники+фермери) у ворогах вже є? Є. Легка на підйом молодь, яка при нагоді швидко радикалізується, є? Є. Столичні жителі, без яких жодна революція неможлива, розлючені? Розлючені. Бракує харизматичних креативників, після 2012 року загнаних під плінтус. Ату їх!
ВІЙНА З ТЕАТРАМИ ТА ВИСТАВКОВИМИ ЦЕНТРАМИ
Ранок-день 23 травня здавалися якоюсь фантасмагорією. Обшук у популярного театрального і кінорежисера Кирила Серебренникова, а також у Гоголь-центрі, художнім керівником якого він є. Що, як, навіщо? Мовчанка. Ніби спеціально, щоб підігріти увагу. І сили, що до режисера, що до театру, надіслані добірні, ніби для арешту банди терористів - ФСБ.
Слідом – обшук у виставковому комплексі "Винзавод". Колись це був чи не перший у Москві центр сучасного мистецтва на місці старого занепалого підприємства. Шалено модне і популярне місце. Зараз, коли з'явилося багато таких самих, слава його зменшилася, але ностальгічна любов до "Винзаводу" в народі залишилася. Та й як не любити російській людині культпростір з такою назвою.
Ще новина, як з фронту бойових дій - обшуки в РАМТі. Російський академічний молодіжний театр – також один з найкращих і популярних театрів Москви. Розташований, до речі, між Великим театром і Державною думою. Потім надійшло уточнення: обшук не в самому РАМТі, а у його нинішнього директора Софії Апфельбаум. Причому обшук щодо давніх проектів, коли вона була керівником держпідтримки мистецтва в Міністерстві культури РФ.
Ага, тут згадалося, що і на "Винзаводі" були не тільки художні виставки, але й експериментальні постановки, у рамках проекту "Платформа", який курує Серебренников.
Здалося, що пасьянс зійшовся. Все зрозуміло.
Але пояснення, які прийшли невдовзі, показали, що ситуація є ще більш драматичною.
ПОВЕРНЕННЯ І РОЗКВІТ КУЛЬТУРИ ДОНОСІВ
У Росії останнім часом люди всіх політичних поглядів люблять наводити, доречно і не дуже. слова Сергія Довлатова: "Ми без кінця лаємо товариша Сталіна, і, зрозуміло, за діло. І все ж я хочу запитати – хто написав чотири мільйони доносів?".
Кожен вкладає в ці слова свій сенс. Але всі дружно забувають про закінчення довлатовських міркувань:
"Людина людині... як би це краще висловитися - табула раса. Інакше кажучи – все, що завгодно. Залежно від збігу обставин. Людина здатна на все погане і хороше. Мені сумно, що це так. Тому дай нам Бог стійкості та мужності. А ще краще – обставин часу і місця, що розташовують до добра..."
А ким створюються "обставини часу і місця", які розташовують чи то до добра, то то до мільйонів доносів? Владою країни, її громадянським суспільством (якщо таке існує).
У сьогоднішній Росії для доносів саме роздолля. Ось і культурний погром у вівторок почався з них. Виявляється, кримінальну справу, що призвела до всіх цих обшуків, було порушено за результатами прокурорської перевірки, проведеної на початку 2015 року за зверненням якогось підкремлівського фонду з брехливою назвою "Мистецтво без кордонів". Для популяризації своєї діяльності у сфері доносів тоді ж цей фонд провів у Москві виставку "На дні", на якій були представлені фотографії сцен з резонансних театральних постановок із зазначенням кількості грошей, виділених на них з бюджету. З тих перевірок і закрутилася машина, яка призвела до нинішніх обшуків і звинувачень у розкраданні 200 млн рублів.
Але наскільки можуть бути обґрунтованими такі звинувачення? Чудовий російський режисер Володимир Мірзоєв, нічого не знаючи про обставини справи, висловив таке судження: "Власне, влада робить все, щоб будь-яка людина була на гачку. Вони навмисно створюють... спотворюють економічну середовище з тим, щоб ніхто не міг почувати себе у безпеці. Це робиться абсолютно навмисно. Тому не можу нічого сказати конкретно. Але середовище патологічне – це правда".
Так, на жаль, це добре знайома, перевірена радянська система. Коли закони такі, що не можна бути успішним директором великого підприємства, не порушуючи закон. А значить - всі на гачку. І як тільки-но починаєш гавкати або щулитися на владу, гачок підсікають.
ЯКЩО ТИ НЕ ЙДЕШ ДО ПОЛІТИКИ, ПОЛІТИКА ПРИХОДИТЬ ДО ТЕБЕ
А що ж це за людина - Кирило Серебренников. Чому так сколихнули Москву, Росію гоніння на нього?
У світі він, мабуть, більше популярний як кінорежисер. Учасник Венеціанського та Каннського фестивалю. Так що, якщо його заарештують – галасу буде ого-го. (До честі його буде сказано, ще у травні 2014-го Серебренников чітко висловився на підтримку Олега Сенцова. Писав досить гострі пости в Фейсбуці, втім, не переходячи якоїсь "червоної межі").
У Росії ж більше помітна не така фестивально-святкова, а повсякденна театральна робота режисера. Хороший спектакль – чесний спектакль. Оголяє больові точки. Обов'язково змушує думати. Кирило Серебренников просто ставив, ставить гарні вистави. Дуже гарні. Європейського рівня.
Серебренников очолив театр імені Гоголя в серпні 2012 року. При Сергії Капкові, який керував у той час Департаментом культури Москви. Мабуть, ні при комусь іншому цього статися не могло б. Недарма сановного Капкова, колишнього депутата російської Держдуми, називали кумиром московських хіпстерів. Чиновник обстоював прогресивне сучасне мистецтво, ходив на вистави, театральні фестивалі, виявляв інтерес до різного роду новацій. Тому і на посаді довго не затримався – відпрацював усього два роки.
Доводилося бачити пана Капкова особисто. І Софію Апфельбаум, яка проходить тепер "по одній справі" з режисером Серебренниковим, – теж. Як вже говорилося, у часи процвітання проекту "Платформа" та становлення Гоголь-Центру Апфельбаум очолювала Департамент державної підтримки мистецтва та народної творчості Міністерства культури РФ. І Капков, і Апфельбаум сильно відрізнялися від інших федерально-московських чиновників. У них були людські обличчя. На цих обличчях проступали нормальні людські емоції. Ці люди не повчали, не менторствували, не дарували себе публіці, з ними можна було нормально спілкуватися.
При цьому ніяких особливих демаршів, тим паче - виступів проти "лінії партії та уряду" з їхнього боку не було. Пам'ятається, коли Серебренников захотів показати у себе в Гоголь-Центрі фільм про справу Pussy Riot, Капков заборонив – і довелося підкоритися. Як уточнив Серебренников – щоб не підставляти Капкова. Не сильно допомогло - буквально відразу ж того й звільнили. Не виніс уряд Москви людського обличчя, навіть така дрібниця виявилася надмірною.
І Серебренников продовжив підставлятися вже на самоті. Повторюючи, як мантру: "Мій ідеал – Щастя. Мистецтво. Краса". Він дійсно абсолютний апологет мистецтва. Не раз підкреслював, що заради можливості творити, готовий на компроміси: "З будь-якою владою треба йти й розмовляти. Ти кажеш: "Владо, я знаю, що ти брехлива, корислива, але за законом ти повинна допомагати театру, мистецтву, тому будь ласкава - виконай свої зобов'язання". Заради театру мені не соромно це робити"...
Але ось нічна новина 24 травня, що вже настало, – по даній справі затримано колишніх гендиректора і головного бухгалтера театральної компанії Серебренникова "Сьома студія" Юрія Ітіна та Ніну Масляєву. А це означає, що кримінальна спіраль почала розвертатися і так просто тепер не зупиниться.
Історія Серебренникова (та й Аппельбаум, і Капкова) – втілення прописної істини: якщо ти не йдеш до політики, вона сама йде до тебе.
Та й чекістська влада в Росії особливо злопамятна, поганого не забуває. А от скажімо 21 травня 2014 року, невдовзі після арешту Олега Сенцова, Кирило Серебренников ось що наговорив: "Перше. Величезною небезпекою і справжньою загрозою всьому існуванню суспільства є ситуація, коли влада, і насамперед влада над умами, опиняється в руках у силовиків. Коли поступово переможною виявляється логіка війни, логіка, за якою одні громадяни для інших виявляються ворогами, зрадниками і "п'ятою колоною", коли будь-яка незгода з існуючим станом справ риторично перетворюється на спробу захоплення влади, загрозу тероризму та інше. Ця ситуація ні до чого доброго не призведе. Вона призведе тільки до великої крові, до великої біди".
"НЕБЕЗПЕЧНИЙ ГАЗ ВИДІЛЯЄТЬСЯ І СКОРО СТАНЕТЬСЯ ОБВАЛ"
За закликом Гоголь-Центру близько 17:00 біля його будівлі зібралося безліч людей. І Чулпан Хаматова в присутності інших діячів культури прочитала заяву на підтримку Кирила Серебренникова і театру "Гоголь-центр". Під листом поставили підписи артисти і режисери: Євген Миронов, Чулпан Хаматова, Олег Табаков, Марк Захаров, Сергій Гармаш, Алла Демидова, Олексій Агранович, Вікторія Толстоганова, Анатолій Білий, Ксенія Раппопорт, Євген Стичкін та інші.
Чудовий одеський художник, чоловік нашого улюбленого кінорежисера Кіри Муратової Євген Голубенко так відреагував на події: "У списку тих, хто протестує проти репресій відносно театру К. Серебренникова через одне чую прізвища діячів культури, які підтримали введення військ на територію України. Нічого дивного в цьому немає. Не вони перші хотіли продемонструвати лояльність до скаженої собаки - може, пронесе, може, не помітить. І при Сталіні не працювало і зараз не спрацює. Така природа речей: за підлість доводиться платити". Краще не скажеш.
І знову згадується Олег Сенцов, засланий до Якутська, справа Української бібліотеки, в якій ось-ось почнуться дебати і ще невідомо, чим все закінчиться...
Кирило Серебренников, який опинився тепер під ударом, нехай акуратно, нехай у рамках, але висловлював свій протест. І ніколи не ставав на бік тих, хто підтримує війну. І його слова, сказані три роки тому, сьогодні звучать пророчо. Ними і закінчимо. Ось закінчення цитати, початок якої ми вже наводили: "Друге. Навіть у випадку воєнних дій протиборчі сторони в останню чергу брали в полон лікарів, поетів, артистів, художників. Тому що ці люди в силу обдарованості, в силу їхнього загостреного сприйняття ситуації завжди були під негласним захистом суспільства, в якій би гострій фазі протиборства з зовнішнім або внутрішнім ворогом воно не знаходилося. Ці люди, і особливо художники, поети, режисери, музиканти – як канарки в шахті, першими повідомляють про наближення великої біди. Якщо хтось вирішить передушити в шахті всіх канарок, то він цим підписує собі смертний вирок - ніхто не зможе повідомити, що небезпечний газ виділяється і скоро станеться обвал".
Ой, мало не забули... Що це ми все від себе та від себе.
Господи! Адже навіть страшно уявити, що скаже у своєму новому монолозі Ксюша Собчак. Як з хіпстерською безоглядністю вона розмаже російську владу і персонально Путіна по стінці. Чекаємо!
Рита Болотська, Олег Кудрін, Москва-Рига.
Пеше фото: Агентство городских новостей "Москва"