Луганщина сакральна. Людовик-Сонце під захистом українських богів

Лонгрід

03.05.2016 16:18

Художників-реставраторів такого рівня, як луганчанин В'ячеслав Козак, немає навіть у Національному морському музеї в Парижі

В'ячеслав Козак стверджує, що художником він став на слюсарно-лекальній дільниці цеху №4 Луганського верстатобудівного заводу. Особисто я йому вірю. Як інженеру зі стажем, мені зрозуміла філігранність роботи будь-якого інструментальника. Але якщо він творив на "оборонному" заводі, причому на ділянці, яких на весь "великий и могутній" СРСР було всього чотири... В ті часи технічний рівень радянської зброї був цілком на рівні світових стандартів. А в Луганську робили те, що технічно на порядок складніше – обладнання, на якому ця зброя робилася. Ось і спробуйте оцінити рівень кваліфікації тих майстрів, які вчили Славу в кінці 70-х основам професії.

КАРАВЕЛИ НА КУХОННОМУ СТОЛІ

Щоб завоювати популярність в Україні, луганчанину потрібно стати або чемпіоном світу з боксу, або поп-зіркою. Але не у себе вдома, а попередньо виїхавши куди-небудь, найкраще в Москву. В'ячеслав Козак надовго Луганськ ніколи не залишав, і тому обходиться популярністю... світовою. Якщо для цього потрібні формальні підтвердження – можна пред’явити читачеві повноцінний набір золотих і срібних медалей, завойованих майстром на європейських і світових чемпіонатах з судномодельного спорту.

Тепер уже й не скажу точно, як називається цей "підвид", але В'ячеслав Валеріанович у ті часи "будував" знамениті вітрильники. Пам'ятаю, коли я вперше з'явився в його майстерні, яка розміщувалася на кухні типової радянської квартири, на столі стояла ескадра Христофора Колумба в повному складі: "Санта Марія", "Пінта" і "Нінья". Саме їм там місце... Потім були нові роботи і нові нагороди.

Щоправда, одного разу Козак сам захотів нагородити... Чи так не можна висловлюватися стосовно вінценосних осіб? Загалом, він захотів привітати королеву Англії Єлизавету II з черговим ювілеєм, який та збиралася відсвяткувати 15 років тому, а в якості подарунка виготовив розкішну модель 184-гарматного флагмана королівського флоту Генріха VIII, каракку (тип судна) "Henry Grace e'Dieu" - "Король Генріх милістю Божою". Це було справжній, без поступок, твір мистецтва. Досить сказати, що вітрила корабля були розшиті золотом. Що в оригіналу, що у копії.

Загалом, Єлизавета II походить із німецької князівської династії Веттинів, які під час I світової – з патріотичних міркувань – перейменували себе у Віндзорів. Генріх VIII же був з Уельських Тюдорів. Але він був батьком тезки нинішньої королеви, чий порядковий номер був - I-й. Обидві Єлизавети правили, ну, дуже довго, і обидва правління вважаються блискучими. Так що подарунок міг бути цілком доречним. Ось тільки українська дипломатія показала себе далеко не блискуче, і каракка до Лондона не допливла...

Останньою переможною моделлю стала розбірна копія носа французького 74-гарматного лінійного корабля, представлена на Чемпіонаті світу 2004-го у Франції. Майстер запевняє, що ніхто після нього нічого подібного створити не спромігся. Але ж за цією моделлю можна вчити курсантів морських училищ. В'ячеслав розповідав тоді про хитрий свій "маркетинговий" хід. Щоб підкреслити точність у виготовленні деталей, він на очах у членів журі вийняв з руки легіонера, що прикрашав ніс корабля, меч - і вставив у піхви, що висіли на боці. Оплески - і золота медаль чемпіона.

КОРОЛЬ-СОНЦЕ

А потім він якось випав з медіапростору. Років на п'ять. У всякому разі, мене Козак запросив подивитися нову його роботу на початку 2010-го. Роботою цієї виявилося досить велике панно, вирізане з горіха, який так полюбляє майстер. До цього він вирізав якісь фігурки, але тільки як елементи декору своїх кораблів. Тут же кораблів не було зовсім, зате вражала велика кількість об'ємних персонажів з античної міфології. Ще більше вразило авторське трактування всіх цих Аполонів, Вакх і Муз.

Відразу з'ясувалося, що своїм кораблям майстер залишався відданим. Просто після корабельного носа він взявся за корму. І не якогось там лінійного фрегата, а королівської галери "La Rеal de France". Вона виготовлена за наказом Людовика XIV в кінці XVII століття. "Король-Сонце" любив представлятися грецьким божеством Аполоном, покровителем муз. А тому переміщатися водною гладдю їх величність зволили не на якихось там затрапезних каракках, а на витворі мистецтва. Тому галеру прикрасив художник Марсельського військового порту Жан-Батист Олері.

- Він на ній що – Сеною плавав?

- Каналами Версаля; але зафіксовані випадки, коли Людовик виходив на своїй галері в т.зв. каботажне плавання. Тобто плавав уздовж узбережжя.

Франція гучними перемогами в морських боях похвалитися не може, але що стосується морського суднобудування, то англійські адмірали, які не раз перемагали своїх французьких колег, вважали подарунком долі "призові" (трофейні) кораблі, побудовані на французьких верфях. Ну, вміли французи робити зі своїх суден справжні шедеври. Причому не тільки в інженерному сенсі, а й у прямому.

В'ячеслав думку флотоводців туманного Альбіону завжди поділяв. І після того, як пройшов стажування у Національному морському музеї в Парижі, вирішив відтворити надбання Олері в Луганську.

- Проходячи на робоче місце - а треба було йти крізь велику експозиційну залу - я звернув увагу ось на це різьблене панно королівської галери. До речі, щоб помістити її разом зі стилізованим кістяком судна, спеціально була розібрана зовнішня стіна музею. Всього на галері було чотири різьблених панно: "Весна", "Літо", "Осінь" і "Зима", а крім того, окремі фрагменти, розміщені в різних її частинах. Що стосується панно "Весна": головний діючий персонаж - Аполлон. Бог сонця. А Людовика XIV, як відомо, його придворні називали "король-Сонце". Так що це, швидше за все, він і є.

Зображений з німбом над головою, на золотій колісниці, запряженій квадригою коней, в оточенні німф, Аполлон зодіакальною дугою виїжджає назустріч новому дню. Панно, хоч і зменшене порівняно з оригіналом у 3,5 раза, все ж має довжину півтора метри...

- Слава, а як матеріал? Твій улюблений горіх допомагав в роботі?

- Допомагав хіба що тим, що не давав розслабитися. Як тільки заспокоїшся, вирішиш, що все йде, як задумано - краще зупинитися. Почитати літературу... І ще: бачиш - особи одних персонажів прояснені, інші - ніби в тіні. Я спеціально так підбирав дошку, щоб світлі й темні плями хоча б приблизно перебували в тих місцях, де це необхідно за сюжетом. Точно, як ти здогадуєшся, обчислити колористику неможливо, але інтуїція так підказувала. Загалом, не помилився.

БЕЗ ПОЗОЛОТИ

До речі, про матеріал. Якось Козак поділився секретом його підготовки:

- Все дуже просто. В лютому місяці, в повний місяць, я приходив до дерева, яке призначалося для заготівлі, підрубував комель на висоті 10-12 см. Це може бути горіх, і груша, і яблуня. Протягом весни, літа й осені дерево саме висихало, оскільки корінню було перервано доступ до крони, і вона всю вологу тягнула зі стовбура. В результаті пізньої осені виходив такий напівсухий комель. За зиму він досушувався, після чого його вже можна було використовувати...

Все це більше нагадує давнє чаклунство. Яке в процесі роботи тільки посилюється.

Оригінальні панно "La Rеal de France" виконані з деревини практично за тією ж технологією, яку пізніше відтворив український різьбяр. Але Олері після закінчення роботи покрив їх листовим золотом. Його луганський колега в якості фінішної обробки застосував лляне масло. В принципі, міг би обробити панно золотою пудрою - це не суперечить загальній концепції. Але Козак вважає, що призначення його – не тільки служити предметом інтер'єру, а й бути "інструментом арт-терапії на енергоінформаційному рівні", як він сам записав у анотації. А також "предметом спілкування на тактильному рівні". Простіше кажучи, чіпати дерево пальцями – і відчувати цілющу його теплоту.

Позолота оригіналу зробила неявними другорядні деталі. Наприклад, В'ячеслав, розглядаючи "Весну" у натуральному, так би мовити, вигляді, не помітив деякі фігури. Наприклад, саламандру на колінах у однієї з німф. Знайомлячись з історичною літературою, він дізнався, що саламандра була символом всіх королівських династій Франції - як претензія на те, що французький монарх у вогні не горить й у воді не тоне. Але куди цікавіше виявилася інша знахідка. Вивчаючи фотографії панно, зняті з різних ракурсів, на одній майстер угледів свинячий п'ятачок на зодіакальній дузі.

НАШІ В МАРСЕЛІ?

- А ти впевнений, що це не рибина якась? Адже саме Риби передують Овну, першому "весняному" знаку Зодіака.

- Та ні, я ж довго вдивлявся. Це - свиня. До речі, за дохристиянським українським календарем Новий рік починався у березні, а символом березня – була свиня. Або кабан. У давніх германців світлоносний Фрейр в'їжджав на небо верхи на кабані із золотою щетиною.

- До чого тут українці ?! А німці? Панно ж французьке!

- Так. А сюжет - давньогрецький. Стандартний для європейців тієї епохи. Під час підготовки, а особливо в процесі різання я весь час шукав інформацію - і знайшов в українській міфології сюжети, які греки повторюють один в один. Тут інше цікаво - що в сюжеті французького панно є певні відхилення від грецької класики - і якраз в сторону праукраїнської міфології. Ну наприклад. Зодіакальну дугу, якою піднімається в новий день Аполлон, тримає на собі Мистецтво, представлене чотирма жіночими фігурами: Скульптурою, Архітектурою, Малярством і Музикою. І Музика при цьому композиційно відокремлена від трьох своїх сестер. Чому?

- І чому?

- Тільки в українській міфології, щоб стати музикантом - му-зИ-кою - необхідно було підписати договір з нечистою силою. Треба думати, тому Музика тут і стає ніби ізгоєм. А ось, зверни увагу: на зодіакальній дузі три весняні місяці - Овен, Телець і Близнюки. Придивися до зображення Тельця-Бика. Біжить на Захід, дивиться - на Схід. Чи не Україна це часом? У правому нижньому кутку - образ Сну. Чи не український це народ? Вже й вітерець на нього дихнув, вже сонячні промені на нього впали, вже і Мара пішла. Починається новий день - а він все спить...

Тут не вийде відтворити всі аргументи, які навів В'ячеслав на користь своєї версії. Можу тільки, зі своєї дзвіниці, нагадати курс історії за п'ятий клас. Елліни, які витіснили пеласгів з півдня Балканського півострова, прийшли звідкись із півночі. Суходолом. Хто там у нас на північ від Балкан? Знову ж греки ніколи не переривали зв'язків з Північним Причорномор'ям - згадати хоча б Ольвію. А ще можна припустити, що в Олері був у підпорядкуванні різьбяр з українців (Україна тоді була ще досить автономною, щоб не переривати зв'язків з Європою). До речі, сам Олері не був французом - фламандцем.

Після "Весни" була "Осінь". Цю роботу я встиг побачити, але тим все й скінчилося. Почалась війна. "Літо" майстер різав уже під обстрілом.

- Страх долав роботою. Коли працюєш, забуваєш про війну. Але коли чув постріл, повертався до реальності. Чую: свистить; хапаю роботу, біжу в коридор - там найбезпечніше місце. Ти ж пам'ятаєш розташування моєї квартири - вікно виходить на ту сторону, звідки стріляли. Всі бігли в підвал, а я з дошкою метр на сімдесят сантиметрів, груша, вона важка, бігти так далеко не міг. У коридорі дві капітальні стіни, попереду й позаду. За себе не хвилювався, роботу було шкода...

* * *

Між іншим: у звіті куратора, який опікувався українським стажером, Аленом Нідерліндером, зазначено: "Фахівців такого рівня, як В.Козак, хто міг би виконувати всі види реставраційних робіт, у Національному Морському музеї немає".

Михайло Бублик, Сєверодонецьк.