Памʼяті мінометника, старшого сержанта Андрія Коваленка

Хвилина мовчання

Любив авіацію, мотоцикли й активне життя, а з першого дня великої війни став на захист України

Андрій народився 28 лютого 1983 року в Борисполі. Закінчив загальноосвітню школу №4 (нині - ліцей «Перспектива» імені Володимира Мономаха), після чого вступив до Криворізького фахового коледжу Національного авіаційного університету. 

Багато років працював у ТОВ «Інтеравіа», обслуговуючи повітряні судна в Міжнародному аеропорту «Бориспіль».

Колеги згадують його як фахівця, закоханого в цивільну авіацію, відповідального й надійного працівника, готового допомогти та поділитися знаннями. Він був наставником для багатьох, створював навколо себе доброзичливу атмосферу і завжди знаходив привід для жарту. 

Андрій любив подорожувати, займався боксом, захоплювався мотоциклами. Разом із родиною вільний час проводив активно: каталися на байдарках і лижах, їздили до лісу та в гори. Свою любов до мотоциклів він передав старшій доньці. 

Коли 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Андрій не вагався: вже першого дня звернувся до військкомату й долучився до Збройних сил України. 

Служив на Сумському, Харківському та Донецькому напрямках. Був старшим сержантом, командиром міномета мінометного взводу мінометної батареї батальйону територіальної оборони. У листопаді 2024 року за мужність і успішне виконання бойових завдань отримав почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест». 

«Він жив службою та побратимами, які стали його другою родиною. Дуже їх любив, вони жили пліч-о-пліч, завжди допомагав та навчав тих, хто тільки приєднався до лав ЗСУ», - розповідала дружина. 

Побратими називали Андрія справжнім другом і братом по зброї, з яким хотілося продовжувати боротьбу. Командир згадував його як хороброго, ініціативного воїна, який не відмовлявся від складних завдань і власним прикладом підтримував інших. 

Андрій Коваленко отримав смертельні поранення внаслідок влучання ворожого ударного безпілотника 5 листопада 2025 року на Краматорському напрямку. Йому назавжди 42 роки.  

Як йдеться в петиції на сайті Президента, лише за останній вихід на позиції, які мужній воїн утримував 31 день без ротації, Андрій ліквідував понад 100 військовослужбовців Російської Федерації, знищував ворожі укріплення і «табірні» розташування противника, чим суттєво вплинув на стабілізацію обстановки на ділянці фронту. 

Захисник похований на Книшовому меморіальному парковому комплексі в рідному Борисполі. 

У Андрія залишилися дружина, дві доньки та мати.  

Честь і шана Герою! 

Фото: ГО "Громада "Козацька варта"

За матеріалами: Бориспільська міська рада

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform