Пам’яті солдата Василя Олексюка (позивний «Сідий»)

Хвилина мовчання

Не шукав гучних слів - просто робив те, що вважав правильним

Василь народився 15 серпня 1972 року в селі Гаврилівка на Івано-Франківщині. Він був із тих людей, про яких більше розповідають не слова, а вчинки. Працьовитий, надійний, із золотими руками. Якщо брався за справу - доводив її до кінця. Якщо обіцяв - тримав слово.

Усе його життя було пов’язане із землею. Василь працював у сільському господарстві: сіяв, вирощував і збирав урожай.

Опанував професію тракториста, мріяв розвиватися як аграрій. За освітою був будівельником, тож умів багато чого зробити власноруч. Побратими згодом також цінували його за цю рису: Василь не чекав, поки хтось вирішить проблему, а просто брався до роботи.

Удома на нього чекала родина. Разом із дружиною Людмилою виховували двох дітей - сина Василя і доньку Марину. Хотів, щоб вони мали власне життя, свої плани й можливість будувати майбутнє у вільній країні.

Коли почалося повномасштабне вторгнення РФ, Василь не залишився осторонь.

27 лютого 2022 року він добровільно став до лав територіальної оборони.

Став солдатом, водієм стрілецької роти 124-го батальйону 113-ї окремої бригади територіальної оборони. Саме тут побратими дали йому позивний «Сідий».

Василь виконував свої обов’язки так само, як звик працювати в цивільному житті, - сумлінно, відповідально, без зайвих слів. Таким його й знали побратими: людиною, на яку можна покластися, яка не підведе і не залишить у скрутну хвилину.

21 січня 2023 року у селищі Благодатне поблизу Соледара під час бойового завдання солдат Василь Олексюк загинув унаслідок наскрізного кульового поранення.

За мужність і героїзм, проявлені під час захисту територіальної цілісності та незалежності України, Указом Президента України солдата Василя Олексюка посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.

Йому було 50 років.

Василь повернувся додому на щиті. Для його рідних день загибелі - це не просто дата в календарі, а біль, із яким доводиться жити щодня. 

Для побратимів він назавжди залишиться своїм - людиною, якій довіряли й поруч із якою було спокійніше.

Для родини - чоловіком і батьком, якого неможливо замінити.

Світла пам’ять Захисникові! 

Роман Олентьєв

Фото: 113 окрема бригада Сил ТрО ЗС України

За матеріалами: 113 окрема бригада Сил ТрО ЗС України

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform