Бути провідником - дрони, «откритка», шалені кілометри

На відміну від навігатора, на який діють засоби РЕБ, досвідчений провідник не заблукає та не розгубиться в екстремальних умовах. Однак фізичної витривалості й уміння орієнтуватися на місцевості недостатньо в умовах надзвичайної активності дронів. Ротації ретельно планують і готують, очікуючи сприятливої погоди й намагаючись відвернути увагу противника. 

«РОТАЦІЯ МОЖЛИВА, БУЛО Б КИМ МІНЯТИ» 

Хартієць «Інтерпол» – та людина, яка проводить стежками, полями та посадками до позицій і виводить з них. Ми розмовляємо з ним неподалік від Харкова, до лінії зіткнення – 20 кілометрів. А безпосередній виїзд хлопців знімаємо лише за кілька тижнів після того, пізно ввечері, коли нарешті звучить: «Є умови».  

- На Харківському напрямку ми знаходимо можливості міняти людей, але було б на кого міняти. Тепер маємо більше позицій, ніж раніше, і людей не вистачає… А люди (цивільні, – ред.) – розслабилися, бо не хочуть нічого робити, щоб Україна перемогла, – говорить військовослужбовець.  

Його самого мобілізував ТЦК майже півтора року тому. 

- Був вибір, у яку бригаду йти. Я вирішив у «Хартію», бо мій батько вже служив у Нацгвардії. Мої завдання – різні, що потрібно, те й роблю. Заводжу людей на позиції як провідник, а коли треба, то я і водій, і старший машини, – зазначає піхотинець.  

Військовий родом із Сумської області, міста Середина-Буда, яке давно потерпає від ударів російських КАБів та FPV-дронів. 

- Від мого дому – пішки 10 хвилин до кордону, – каже захисник.  

- «Інтерполе», ви в розшуку були? Таке псевдо… – не втримуюся.  

- Та ні… Узагалі-то мій перший позивний – «Єнот», мене так паралельно і називають, але є ще «Єнот» у підрозділі БпЛА, тому командир дав мені інший. 

- Але ж має бути за ним якась історія? 

- Та хай вона залишиться за кадром… Молоде, дурне було, чудив у 17–18 років, – сміється «Інтерпол».  

Нині йому 27. І минуле літо видалося, певно, «найжаркішим» за попередні роки.  

- Найбільшу відстань, яку я подолав, – це майже 60 кілометрів за три дні. Увечері групу привозять, уночі я їх веду, а вранці забираю з точки людей – і так три дні поспіль. Хотілося після цього нові ноги! Такі відчуття… Кілька діб ти просто відходиш, – ділиться «Інтерпол».  

Найбільша небезпека на його маршрутах – дуже багато відкритих ділянок, там немає де сховатися від ворожих безпілотників. Лише приблизно кілометр шляху пролягає через посадку, каже провідник. Він згадує одну зі своїх літніх «піших прогулянок».  

- Перебігали «откритку», поле між посадками. Було десь метрів 200. І коли ми дійшли до середини, з-за посадки вигулькнув дрон. Була думка, що це – свій. Але я пройшов декілька метрів, повернув голову – а він розвернувся і летить уже в наш бік. Кілька секунд – вибух біля бійця, що за мною. Я до нього – руки-ноги на місці, дуже сильно пощастило, лише подряпини. Підіймаю його, кажу: «Треба тікати, бо зараз буде другий». Підняв побратима, дісталися до посадки – і там уже нас почали утюжити з міномета і скидами, «запальничками». Дрон на оптоволокні намагався залетіти в бліндаж, де ми були, – розповідає захисник.  

«МИ ЗНАЄМО, ЩО ПРОВІДНИК УПОРАЄТЬСЯ» 

Заступник командира роти з роботи з особовим складом на позивний «Філя» – один із тих, хто формує склад груп, планує ротації та готує резерв, якщо десь на довіреній ділянці фронту ситуація стрімко ускладниться.  

- Звісно, ми намагаємося так формувати групи, щоб новачки опинялися поруч з уже досвідченими воїнами. Той, хто прийшов тиждень-два тому, буде з бійцем, який, наприклад, служить уже рік. Щоб передавався досвід про  перебування на позиціях. І відбувається планування ротацій – що, як застосовуватимемо, як, коли й на чому будемо добиратися, – каже старший лейтенант.  

У визначений день і час до певної точки піхоту довозить броня, далі – пішки. У спроможності своїх провідників заступник командира роти не сумнівається.  

- Не лише «Інтерпол» стільки находить. У нас є військовослужбовець – тепер уже головний сержант взводу, а раніше провідник, – який, було, за день пройшов майже 50 кілометрів. Він заводив три групи – уранці, удень і ввечері. Бо це треба було зробити саме тоді, терміново. І він ішов. Так, це навантаження, але потрібно цю роботу виконувати. Водночас запевняю: ми б не посилали жодного провідника, знаючи, що він не дійде. Ми знаємо людину, як вона себе проявляє, як діє у стресовій ситуації, – пояснює «Філя».  

Він, як і друг «Інтерпол», говорить про нестачу людей.  

- Тому що я дивлюся: так, скільки в мене людей і скільки позицій, як мені їх поміняти. Бійців, що перебувають на відпочинку, утричі менше, ніж тих, які перебувають на позиціях! Навіть 50 на 50 не виходить. Так що важко планувати, але ми це робимо. Обурливо за хлопців, які на позиціях. Я був на їхньому місці, розумію, що це таке. Вони мають нормально відпочивати, – наголошує заступник командира роти. 

Новин про гучні викриття та скандальні заяви, від яких мало не щодня волають у соцмережах і в побутових розмовах українці, «Філі» читати нíколи.  

- Та й бажання такого нема. Дивлюся інформацію лише про обстріли – про наслідки для цивільних. Так само не в курсі про переговори, перспективи, прогнози… Своїми силами нам треба боротися. Усе. Іншого шляху нема, – вважає військовий.  

За словами «хартійців», на Харківському напрямку ситуація контрольована. 

- Росіяни застосовують дуже багато FPV-дронів – для усього: ураження, скидів, доставляння. Вони завжди експериментують, я не вважаю, що діють шаблонно. Але просування ворожих військ у нашій смузі відповідальності немає, боронимо наші позиції й боронитимемо далі, – говорить «Філя».  

Юлія Байрачна, Харків 

Фото В’ячеслава Мадієвського