Олександр Клименко, начальник штабу - заступник начальника 199 навчального центру ДШВ ЗСУ

Вже 11 років 199 навчальний центр Десантно-штурмових військ займається підготовкою десантників і неодноразово визнавався одним із кращих у Збройних Силах України.

Кореспондентка Укрінформу поспілкувалася з начальником штабу - заступником начальника 199 навчального центру Десантно-штурмових військ Збройних Сил України полковником Олександром Клименком про те, як в умовах повномасштабної війни змінилася підготовка десантників, які сучасні технології використовують під час базової загальновійськової підготовки (БЗВП), чому не відмовляються від десантування з вертольотів та як протидіють самовільному залишенню військової частини (СЗЧ).

ЗА РОКИ ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ НАВЧАННЯ З БЗВП ПРОЙШЛИ ПОНАД 100 ТИСЯЧ КУРСАНТІВ

- У цьому місяці виповниться 11 років з дня створення 199 навчального центру Десантно-штурмових військ ЗСУ – єдиного в Україні спеціалізованого центру для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації десантників. Скільки військовослужбовців підготував центр за роки війни?

- Із початку повномасштабного вторгнення навчальний центр підготував більше 100 тисяч військовослужбовців, які пройшли базову загальновійськову підготовку, понад 40 тисяч тих, хто пройшов фахову підготовку, і більше 10 тисяч сержантів.

- Що змінилося в його діяльності за 11 років – задачі, підходи, технології, озброєння?

- Якщо до 2022 року в центрі був тільки один навчальний батальйон, на базі якого проходили підготовку військовослужбовці строкової служби та військовослужбовці за контрактом, то після вторгнення сформували інші навчальні підрозділи.

Зараз у нас є значна кількість навчальних батальйонів БЗВП та батальйон фахової підготовки. Додатково сформовані школа тактичної медицини, школа підготовки розвідників, навчальні підрозділи підготовки фахівців безпілотних систем, фахівців танкових підрозділів, сержантського складу, центр підготовки сержантського складу.

- Досі є стереотипи, що людей лякає слово «штурмові». Розкажіть, чим підготовка в ДШВ відрізняється від підготовки пересічного піхотинця механізованої бригади?

- Підготовка військовослужбовців ДШВ відрізняється від підготовки піхотинця Сухопутних військ інтенсивністю, навантаженням, повтореннями відпрацювань завдань, що дозволяє відточувати навички до автоматичного рівня.

Це досягається завдяки відмові від радянського принципу самостійної підготовки, зворотному зв’язку між командирами бойових бригад і навчальним центром, акцентуванні уваги на розвитку агресивності ведення бойових дій, проведенні заходів повітрянодесантної підготовки, як елемента психологічної підготовки.

КІЛЬКІСТЬ ВИПАДКІВ СЗЧ СКОРОТИЛАСЯ НА 40%

- Зустрічається також думка: коли людину мобілізували через ТЦК, є висока ймовірність, що вона самовільно покине військову частину ще під час підготовки в навчальному центрі. Ви погоджуєтеся з нею? Чи є у навчальному центрі проблеми з мобілізованими через систему ТЦК?

- Кожен, хто потрапляє в навчальний центр, зіштовхується зі страхом та відсутністю бажання як навчатись, так і проходити службу – через невідомість, вихід із зони комфорту та звичайну лінь, тому й виникає бажання втекти з військової частини.

Аналіз динаміки СЗЧ свідчить, що найбільш ризикованими є три етапи під час проходження базової загальновійськової підготовки. Перший – початковий, який охоплює перші 10 діб перебування в навчальному центрі. Другий – це основний період з 11-го по 41-й день. Ну, і завершальний – останні 10 днів перебування в навчальному центрі.

Кожен із зазначених етапів характеризується специфічними психоемоційними станами військовослужбовців та різною мотивацією щодо вчинення СЗЧ.

На початковому етапі відбувається первинна психологічна адаптація до умов військового середовища. Встановлено, що основними факторами, які впливають на людину, є страх за своє життя, високий рівень стресу, тривожності та невизначеності, низький рівень внутрішньої мотивації до проходження служби, сумніви у власній професійній придатності, негативні наслідки методів мобілізації, наявність невирішених соціальних, сімейних або медичних проблем, різка зміна способу життя з цивільного на військове. У підсумку це призводить до психологічної дезадаптації, і за таких обставин з’являється думка, що ще можливо уникнути подальшої служби.

У більшості випадків рішення про СЗЧ на цьому етапі має імпульсивний характер та обумовлене емоційно реакцією на зміну середовища.

Другий етап є найбільш показовим щодо зростання кількості випадків СЗЧ, адже пов’язаний із переходом від адаптації до усвідомлення реальних умов служби. Основними факторами ризику є реальне сприйняття складності військової служби, фізичне навантаження та накопичене психологічне виснаження, формування стійкого страху перед участю в бойових діях і розчарування між очікуваними та фактичними умовами служби.

Сукупність таких факторів суттєво підвищує ризики протиправної поведінки. Рішення про вчинення СЗЧ, як правило, вже є більш свідомим, а не емоційним.

Третій етап характеризується різким зростанням психологічної напруги у зв’язку з наближенням направлення до бойових підрозділів. На ньому людиною керують страх безпосередньої участі в бойових діях, психологічне виснаження після інтенсивного навчального процесу, втрата відносної стабільності навчального середовища, а також сприйняття цього етапу як останньої можливості уникнути служби у бойових підрозділах.

Рішення втекти з військової частини у цей період, як правило, має усвідомлений характер та обумовлене прагненням уникнути подальшого виконання завдань в умовах підвищеного ризику.

Серед факторів, які підвищують ризик СЗЧ, також є примусова мобілізація – «бусифікація», що обумовлює низьку мотивацію до проходження служби, психологічне несприйняття військових обов’язків, зниження рівня відповідальності.

На це також впливає інформаційне середовище, зокрема поширення в соціальних мережах наративів, які частково або повністю виправдовують вчинення СЗЧ та формують толерантне ставлення до правопорушення. Ну, і відчуття безкарності, а саме низький відсоток притягнення до кримінальної відповідальності та відсутність невідворотності покарання за вчинення СЗЧ.

- Як у 199 навчальному центрі ДШВ протидіють СЗЧ?

- У нашому навчальному центрі проводяться заходи з адаптації новоприбулого особового складу, з яким працюють психологи, юристи, адміністрація. Окрім того, забезпечено постійну присутність представників адміністрації поруч із військовослужбовцями. Зокрема, головні сержанти взводів проживають з підпорядкованими, перебувають на заняттях, прийомі їжі.

Особовий склад постійно інформують про відповідальність за вчинення СЗЧ, проводять роз’яснювальну роботу щодо важливості виконання військового обов’язку та захисту Батьківщини. Здійснюється патрулювання території спільно з представниками військової служби правопорядку. Окрім того, практикують телефонні дзвінки військовослужбовцям, які самовільно покинули військову частину з метою заохочення їх до повернення на службу.

У нас також упроваджений комплекс заходів запобігання СЗЧ, організований належний облік та контроль за місцем знаходження особового складу.

Порівнюючи перший кварталу 2025 року й аналогічний період 2026 року констатуємо, що завдяки всім цим заходам кількість випадків самовільного покидання військової частини зменшилася на 40%.

«ДІДІВЩИНИ» У НАВЧАЛЬНОМУ ЦЕНТРІ НЕМАЄ

- Мобілізовані та їхні рідні бояться поганих умов під час навчання, як-от відсутність належної медичної допомоги, антисанітарія. Як ця система влаштована у вас? У яких умовах перебувають новоприбулі в навчальний центр?

- Новоприбулі військовослужбовці розміщуються в бліндажах, у яких повністю облаштовані умови для проживання. У кожному навчальному батальйоні обладнаний медичний пункт, де допомогу надають чергові фельдшери та інструктори з тактичної медицини, а також є лазарет. Медпункт забезпечений флюорографом, облаштований стоматологічний кабінет.

У кожному таборі обладнані місця для миття особового складу, прання та сушіння речей.

- У попередні роки була інформація, що під час перебування у вашому навчальному центрі помирали курсанти. Зрозуміло, що людина може померти будь-де, але смерть на полігоні завжди викликає питання, чи була вона природною. Чи контролюєте нестатутні відносини, так звану «дідівщину» в навчальному центрі?

- Нестатутних взаємовідносин у нас не виявлено. «Дідівщини» теж немає.

Проблема в тому, що люди, які зараз мобілізуються, уже приходять до нас із хворобами, набутими в цивільному житті. Можливо, вони не були виявлені під час проходження ВЛК. До нас людина приходить із довідкою, що вона повністю придатна до військової служби, а потім через інтенсивність навантажень у неї проявляється гостра сердечна недостатність, хоча всі курсанти навчаються в однакових умовах.

Раніше про такі випадки говорили менше, бо й людей у навчальних центрах було менше, а зараз курсантів більше і таке трапляється частіше.

На жаль, люди помирають незалежно від того, скільки їм років, і який у них стан здоров’я.

- Періодично виникають дискусії довкола того, що в навчальних центрах неналежно працює напрямок психологічної підтримки персоналу. Мовляв, курсанти не відчувають підтримки, не отримують психологічної допомоги. А як із цим у 199 навчальному центрі?

- У навчальному центрі напрямок психологічної підтримки персоналу організований та здійснюється відповідно до керівних документів.

Робота з психологічної підтримки персоналу спрямована на забезпечення належного морально-психологічного стану курсантів, їх адаптацію до умов військової служби, а також надання своєчасної психологічної підтримки і практичних рекомендацій тим, хто зіштовхується з труднощами або переживає психологічні проблеми. Окрім того, здійснюються заходи з психологічного вивчення новоприбулих військовослужбовців та їх подальший психологічний супровід під час навчання.

Заступники з психологічної підтримки персоналу проводять індивідуальні та групові бесіди з особовим складом, який звертається за психологічною допомогою та з іншими проблемними питаннями.

Щомісяця проводиться анонімне анкетування особового складу, результати якого аналізуються та враховуються при організації заходів, спрямованих на покращення морально-психологічного стану військовослужбовців і підвищення ефективності психологічної підтримки.

У нас також щодня проходить командирське інформування особового складу, під час якого озвучується актуальна інформація про важливі події, своєчасне попередження і спростування неправдивої інформації чи фейків, що може негативно впливати на морально-психологічний стан.

Для підняття морального духу до навчального центру запрошуються з концертними програмами військові творчі колективи та цивільні виконавці.

У військовій частині також здійснюються заходи душпастирської опіки особового складу.

ПІД ЧАС НАВЧАННЯ АКТИВНО ВИКОРИСТОВУЮТЬ СУЧАСНІ ТРЕНАЖЕРНІ КОМПЛЕКСИ

- Розкажіть, які сучасні підходи використовуєте в навчанні курсантів. У лютому командир навчального батальйону вашого центру в інтерв’ю Укрінформу розказував про роботу з тренажерами VR-реальності. Можливо, з того часу з’явилися інші новації? Чи освоюють курсанти НРК?

- Упродовж останніх років у навчальному центрі триває системне впровадження сучасних навчальних технологій на базі віртуальної реальності та комп’ютерного моделювання. Основна увага приділяється інтеграції симуляторів у процесі базової загальновійськової підготовки та фахового навчання.

Із метою формування сталих навичок без додаткових витрат боєприпасів активно експлуатуються тренажери «Дронобій», які призначені для відпрацювання навичок стрільби по повітряних цілях, зокрема БПЛА.

Використовуються симулятори протитанкових засобів, а саме тренажери IT-4 та РПГ-22, що дозволяють імітувати умови реального бою. Мультимедійні тири застосовуються для вдосконалення вогневої підготовки в умовах, максимально наближених до бойових.

Також для підвищення ефективності тактичної підготовки, починаючи з 2024 року, було масштабовано використання страйкбольного обладнання, що дозволило проводити інтенсивні заняття на навчальних локаціях, де застосування бойової зброї обмежене або неможливе, та відпрацьовувати тактику дій у складі малих груп у забудові та закритих приміщеннях.

Почався і розвиток лазерної імітації бою. Зокрема, суттєво нарощено технічну базу обладнання Lasertag Mainz. Ця система інтегрована в такі напрямки, як інженерна підготовка (мінування та розмінування в ігровій симуляції), тактична підготовка (двостороннє тактичне навчання з фіксацією умовних уражень), вогнева підготовка (відпрацювання методів протидії БПЛА та FPV-дронам).

Сучасні тренажерні комплекси стали основою для спеціалізованого навчання. Підготовка фахівців ППО, теоретичні та практичні курси вже повністю переведені на спеціалізовані тренажери, що забезпечує високу навченість. Використання симуляторів при підготовці операторів безпілотних систем дозволяє сформувати базові навички пілотування, маневрування та орієнтування перед початком польотів у реальних умовах.

Впровадження усіх цих засобів сприяє підвищенню рівня підготовки особового складу, оптимізації використання матеріальних ресурсів та забезпеченні безпеки під час навчання.

Щодо використання наземних роботизованих комплексів, ми проводимо безпосередньо фахову підготовку операторів НРК. У кінці курсу БЗВП відбувається комплексне тактичне заняття з курсантами, під час якого ми показуємо використання НРК для евакуації особового складу та логістичних завдань.

ДЕСАНТУВАННЯ З ВЕРТОЛЬОТІВ СПРИЯЄ ПСИХОЛОГІЧНІЙ АДАПТАЦІЇ

- Минулого року термін БЗВП збільшився до 51 дня. А чи вплинуло це на ефективність навчання?

- Збільшення терміну проведення навчань дає можливість мотивованому курсанту отримати значно глибші теоретичні знання, набути та вдосконалити практичні вміння і навички, необхідні для виконання службових обов’язків або спеціальних завдань.

У підготовці більше уваги приділяється протидії БПЛА і тактиці дій малих тактичних груп.

- На вашу думку, чи треба зараз вносити змінити до програми БЗВП?

- Програма БЗВП постійно потребує змін, бо має йти в ногу з розвитком подій на полі бою. Раз у пів року вона доопрацьовується. Програма узагальнюється, а потім пропозиції щодо її вдосконалення надаються командуванню, проводиться апробація і вносяться зміни. Вони були у грудні минулого року і, можливо, будуть у липні.

- Поясніть, чому досі проводять навчання десантування з вертольотів, якщо в умовах сучасної війни це фактично нереально застосувати на практиці?

- Це слушне питання. На перший погляд, десантування з вертольотів у сучасній війні справді виглядає дуже ризикованим, але його не виключає з навчань жодна країна НАТО, і це не просто так.

Навіть якщо класичний масовий десант тепер малоймовірний, то навички залишаються важливими. Війна постійно змінюється. Те, що зараз складно втілити через насичену ППО, може знову стати актуальним, якщо з’являться нові засоби придушення ППО, зміниться характер фронту або потрібно буде діяти в інших умовах, наприклад, поза інтенсивною зоною бойових дій.

А насамперед – це дуже хороший метод психологічної підготовки особового складу.

- Можливо, поділитеся кількома історіями, коли із розгублених і наляканих курсантів після вашого навчального центру вийшли ефективні військовослужбовці.

- Ми не можемо оцінювати кожного, але точно пишаємося кожним. Вчорашні цивільні за 51 день стають справжніми десантниками, ефективно протистоять ворогу на найважливіших ділянках, а про їхні подвиги та мужні вчинки щодня говорять у новинах. У тому, що Україна зберігає свій суверенітет, однозначно є левова частка заслуги десантників, яких ми готуємо.

- А як ви потрапили у 199 навчальний центр ДШВ?

- Моя служба розпочалася у 1996 році, коли я вступив до Сумського військового інституту артилерії при Сумському державному університеті, який закінчив у 2000 році. Далі служив у 93 окремій механізовані дивізії, а після реорганізації ЗСУ – в 93 механізованій бригаді на посаді командира мінометного взводу.

Потім проходив військову службу в 25 окремій повітрянодесантній бригаді на посадах командира самохідного артилерійського взводу, заступника командира батареї з повітрянодесантної підготовки, командира самохідної артилерійської батареї, командира батареї управління артилерійської розвідки, начальника штабу самохідно-артилерійського дивізіону, заступника начальника штабу бригадної артилерійської групи, начальника штабу бригадної артилерійської групи.

У серпні 2018 року після закінчення контракту я звільнився з лав ЗСУ, а вже в жовтні був призваний на військову службу в 3-тю бригаду оперативного призначення Національної гвардії України, де проходив службу на посаді начальника артилерії бригади.

У кінці березня 2021 року наказом міністра оборони України був призначений на посаду начальника штабу 199 навчального центру, де досі служу.

Ірина Чириця, Житомир

Фото надав 199 навчальний центр Десантно-штурмових військ ЗСУ