Фронтові «кур’єри»

Бійці десантно-штурмової бригади, що боронять Дніпропетровщину, розповіли про роботу «кур’єрської служби» на фронті, яку здійснюють дрони та рóботи

На фронті немає легких напрямків. Кожен має свої особливості та змушує військових швидше адаптовуватися й упроваджувати щось нове. Бійці говорять, що на війні триває постійне «перетягування каната». Втратив пильність чи послабив «хватку» – втратив позиції, людей, техніку, територію.

Війна стає більш технологічною, а успіхи в ній залежать від темпів виробництва й застосування повітряних і наземних безпілотних систем. У бригадах з’являються роботизовані підрозділи, які «ходять» у розвідку, коригують, завдають ударів, евакуюють, а логістичні рóботи доставляють будь-який вантаж піхотинцям буквально за хвилини. Бійці жартують, що у них працює власна «кур’єрська доставка».

Про роботу підрозділів наземних роботизованих комплексів (НРК) та безпілотних літальних апаратів (БПЛА) кореспонденти Укрінформу говорили з бійцями 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, що боронить Дніпропетровщину, котрі брали участь у звільненні тамтешніх населених пунктів.

ДОСТАВКУ ЗАМОВЛЯЛИ?

- Ми були на Покровському напрямку (Донецька область). Отримали наказ про переміщення наших підрозділів на Дніпропетровщину. Допоки піхота здійснювала переміщення, наші екіпажі висунулися на новий напрямок. Ми встановили пости розвідки, проводили моніторинг противника, виявляли вогневі точки і точки злету «Мавіків», «Молній» та інших дронів. Коли бригада розпочала штурмові дії, бійці завдавали вогневого ураження, – розповідає про початок контрнаступу на Дніпропетровщині командир підрозділу безпілотних ударних авіаційних комплексів 95-ї окремої десантно-штурмової бригади на позивний «Рись».

Він керує ротою великих ударних бомберів і зазначає, що його підрозділ займається доставкою великих вантажів і бомбардуванням позицій противника, виявляє та знищує ворожу піхоту, виконує різні логістичні місії. Каже, що рота постійно розвивається, а пілоти переходять на більш віддалене керування дронами.

- Якщо раніше ми могли працювати на дистанції 10-12 км, то зараз відходимо далі, і при цьому ефективність підрозділу не падає. Так, кіл-зона (ділянка місцевості, яка повністю контролюється масованим вогнем і знищується будь-яка ціль, – ред.) зростає, але ми можемо її покривати повністю. Раніше вона була умовно 5–7 км, і ми займалися прикриттям позицій нашої піхоти, а нині ми можемо працювати по пілотах противника. Якщо противник сидить далі, це не означає, що він сидить у безпеці. Ми можемо прилетіти як до ворожих пілотів, так і на логістичну точку, – говорить боєць.

У війську дрони поступово замінюють більшість людського ресурсу. Військові пояснюють, що раніше на позицію треба було відправляти групу піхоти, яка половину шляху їхала на «пікапі», а решту, наприклад 15 км, йшла пішки та тягнула на собі бойовий комплект, воду, їжу і все необхідне, при цьому втрачалося багато людського ресурсу. А зараз логістику забрали на себе дрони, чим збільшили живучість піхоти.

- Посилки доставляють важкі бомбери, а бійці вже можуть іти «порожніми». Вантаж доставляється на позицію не через добу чи дві, а через 10–15 хвилин, – розповідає «Рись».

Жартуємо про те, що на фронті, виявляється, працюють своя «нова пошта» та кур’єрська доставка. Питаю, а що незвичного доводилося відправляти побратимам на позиції.

- Бульйон у банках. Я серйозно. Холодно було, піхотинці попросили горілки та пожартували, що хотіли б бульйону. “Як мама зробила”, – сказав тоді один із хлопців. Я відповів, що, звичайно, я не мама, але щось вирішимо. І ми закинули їм бульйон. Він ще теплий навіть був. Хлопці по відеозв’язку дякували тоді нам і сказали, що ми перші, хто таку доставку зробив. Це я веду до того, що доставити можна будь-що, – каже він.

КОЛИ 100 МЕТРІВ – ЦЕ НЕ ПРОСТО ВІДСТАНЬ НА МАПІ

«Рись» родом із Дніпропетровщини. До війська долучився ще до початку повномасштабного вторгнення. У 2022–2023 роках був розвідником. Говорить, що тоді про дрони знав мало. Згадує, що колись на всю його розвідроту було два «мавіки».

- Я прийшов до армії, яка не була високотехнологічною, і зараз проходжу процес адаптації та запровадження всього нового. Коли ти бачиш ворожий «Солнцепек» і розумієш, що він тебе боїться, а не ти його, коли ти вражаєш танчик, який їде на твою піхоту, – це ейфорія, фантастичне відчуття, – додає співрозмовник.

2023 рік, за його словами, став роком розвитку FPV-дронів. Тоді українці були на дві, а то й чотири голови вищі за противника. Але й у росіян є сильні екіпажі БПЛА, зокрема, «Рубікон».

- У нас давні рахунки з цим підрозділом, ще з Курщини. Ми зараз повертаємо їм борги, – каже «Рись».

На Дніпропетровщині 95-та бригада брала участь у звільненні Новоолександрівки, Вербового, Вишневого, Степового, Олексіївки, Березового, Новомиколаївки, Злагоди, Тернового.

- Якщо для когось 100 метрів – це відстань на карті, то для мене ці 100 метрів – колосальна робота людей, проведення великої кількості заходів у підрозділах, і це все нелегко. Кожна операція ретельно планується і погоджується, – розповідає боєць.

Він додає, що цей напрямок фронту важкий і що на війні легких немає.

- На цьому напрямку основні бої відбуваються у сільській місцевості, і буквально у кожному будинку є підвал, а це означає, що ворожа піхота може це використати як укриття. Вони закривають входи і думають, що ми туди не «постукаємо». Але ми працюємо комплексно: розвідка виявила, оцінила, чи може туди залетіти FPV-дрон, якщо ні, то ударний дрон «відкриває» вхід для «fpv-шки», потім заходить піхота. Противник нас не чекав. Він думав, що сюди не буде надіслано підкріплення, вони не встигли тут закріпитися і перекинути резерви. Тут був стик кількох армій противника.

За цією операцією стоїть колосальна підготовка десантно-штурмових військ. Сама суть створення ДШВ була в тому, щоби провести швидко та ефективно ударно-штурмові дії. Ми також несемо втрати, але у нас вони менші. Кожен зачищений кілометр, кожні 100 метрів даються важко – це втрати і поранені. Але противник буде так само відповідати втратами особового складу і техніки за кожен метр нашої землі. Будь-яка зачистка наших територій від ворога – це принципова позиція. Ворога не має бути на нашій землі. Не важливо, як називається область, яку ми боронимо. Я був і на Донеччині, і на Дніпропетровщині, у мене є друзі в багатьох інших областях. Не важливо, з якого ти регіону, важливо звільнити всю територію України, – наголошує «Рись».

РОСІЯНИ БОЯТЬСЯ «ВАМПІРІВ» ТА «БАБУ ЯГУ»

Військові часто називають рóботів розхідним матеріалом. Але виявляється, навіть серед дронів є «довгожителі».

«Рись» каже, що у нього в підрозділі є логістичний дрон, який встановив рекорд, здійснивши більше 70 доставок на позиції.

- Він невловимий (сміється). Це фронтова «Нова пошта», яка не дає піхотинцям залишитися без води, їжі, БК. Це фантастичний дрон. Дуже сподіваюся, що він і надалі встановлюватиме рекорди. Також є ударний дрон, який здійснив більше 40 вильотів. Але є дрони, які доставили вантаж, а по дорозі назад були знищені. Це теж нормальна практика. На війні нормально, що якийсь дрон зробить десятки вильотів, а інший – один, – розповідає командир.

Він показує своє «військо». Одного з «залізних бійців» лагідно називає «малюком».

«Малюком» виявився дрон, що має назву «Вампір» або ж «Баба Яга». Їх дуже бояться росіяни.

- Цей «малюк» заносить 15 кг вибухівки на позиції і скидає. Такий «Вампір» виконував надскладні завдання – наприклад, знищив двоповерхову будівлю, в якій було щонайменше сім ворожих військових.

Є ще один «хлопчик» – «Heavy Shot» (український важкий багатоцільовий безпілотний авіаційний комплекс, який використовується не лише як ударний дрон-бомбер, а й застосовується для логістичних завдань). Має в своєму списку близько 20 бойових вильотів. Був трошки «поранений», ми його «підлікували». Є «хлопець», який може швидко доставити великі важкі вантажі. Щоб бути менш помітними, ми стараємося переходити на нічний спосіб життя та маскуємо дрони, – розповідає боєць.

«Рись» згадує кілька, як він каже, «божевільних операцій». Під час однієї з них дрон-розвідник помітив групу ворожої піхоти, яка йшла на заміну. Ударний борт пролетів відстань у 19 700 м та скинув БК по цій групі. У результаті – мінус п’ять ворожих піхотинців.

Ще один екіпаж великого ударного дрона взяв у полон російського бійця під час виконання зовсім іншого завдання.

- Це було в районі Покровська. Екіпаж «Вампіра» проводив пошук нової позиції – рекогностування (візуальне вивчення противника та місцевості, – ред.). В одному з будинків був підвал, і цей підвал почав «відстрілюватися». Екіпаж почав сипати туди БК. Двоє ворожих солдат там залишилися назавжди, а один обрав життя і здався в полон. Ми його евакуювали, надали першу домедичну допомогу, наклали турнікет. Це була якась божевільна місія, – згадує командир.

На моє запитання, хто був той полонений, наскільки добре був підготовлений до бою, він сказав, що росіяни добре готують своїх бійців і великою помилкою є недооцінювання сил ворога.

- Кажуть, що вони не вміють воювати. Це не так. Якби вони не вміли воювати, то ми б це закінчили ще у 2022–2023 роках, але вже і 2025 позаду, і 2026-й іде. Будь-який противник – це в першу чергу противник, й у нього також є зброя, і він так само вміє стріляти. Це не «мобіки», це бійці, які проходять підготовку. За два місяці його навчать стріляти, повірте, а це його основне завдання на війні, – відповів співрозмовник.

Питаю, чи є у росіян щось, що хотіли б, щоб було в нас на озброєнні?

- Так. «Шахеди». Багато «Шахедів». Хочу, щоб ці люди відчули на собі те, що вони творять з українцями. Як там вони кажуть – «ураження інфраструктури», а фактично завдають вогневе ураження по мирних людях. Так-от хотів би, щоб у нас такі «Шахеди» не закінчувалися і вся ця недокраїна відчула на собі все те, що вони натворили. Вони думали, що за три дні візьмуть Київ, а зрештою самі зав’язли в боях. Я ніколи не порівнюю напрямки фронту, бо кожен має щось нове. На Курщині ми «познайомилися» з оптоволокном. Коли я дивився на дрон, який влітає в мою машину, а РЕБ не працює, то для мене це було чимось незрозумілим, але ми потім дійшли до оптоволокна. Але на тій самій Курщині ми показали противнику, що також можемо заходити на його територію і диктувати правила війни. Ми постійно «граємо в перетягування канату»… Щось вони раніше вигадали, як оптоволокно, а щось – ми, як ударні дрони», – каже на закінчення розмови командир підрозділу БПЛА.

ДРОНИ РЯТУЮТЬ ЖИТТЯ БІЙЦІВ

Побратим «Рисі», командир роти наземних безпілотних систем на ім’я Захар (позивний «Пастор») так само каже, що війна лише за кілька років стала геть іншою.

На початку повномасштабного вторгнення на позиції спокійно могли заїжджати «мотолиги» (МТ-ЛБ), а зараз – цю роботу виконують НРК і важкі бомбери. Він показує роботизовані комплекси, які сьогодні виконують логістичні та евакуаційні місії, завдають вогневе ураження противнику.

Серед них НРК-камікадзе – безпілотні платформи, що самознищуються при ураженні цілі. Вони призначені для підриву ворожих укріплень, танків, техніки та ефективно використовуються на фронті для знищення вогневих точок.

Він показує «Веприка», говорить про його переваги, також є «Терміт», «Рись Про». Окремо зупиняється на НРК «RATEL М», який має чималий бойовий досвід та застрягав, за словами Захара, у всіх можливих інженерних загородженнях, але доставляв логістику. Є дрони, які здатні перевозити до 400 кг вантажів, каже він.

- Ворожі засоби вражають такі дрони, але краще нехай НРК вражають, аніж особовий склад. Якщо противник виявляє НРК, то все летить по ньому, не по особовому складу. Навіть якщо пілот ворога побачить маленького «Тарганчика», то битиме по ньому. Тож НРК забере на себе увагу.

У нас була ситуація, коли ми вигнали рóбота в поле, і туди все вороже полетіло, а наш особовий склад у цей час зайняв позиції і виконував завдання, – говорить Захар.

Він розповідає про НРК «Колобок», який відпрацював на фронті два тижні.

- Це нормально для НРК. На нього «зайшло» два ворожих крила – дві «Молнії», але вони не влучили, а потім його наздогнав FPV, і він згорів. Він працював на великі відстані. Завіз у межах трьох тонн вантажів, і коли його виявили, то він трошки не встиг виїхати з місця, – розповідає боєць.

Говорячи про евакуацію поранених, Захар згадує, як на початку штурмових дій на цьому напрямку вивозили побратимів на НРК «Терміт». Операцію виконали успішно.

Однією з важких він називає місію з евакуації тіл полеглих бійців. Її проводив дрон «RATEL Н».

- Хлопці до того намагалися вивезти полеглих, але їм завадили ворожі дрони, і тому прийняли рішення витягувати на НРК, у нас була можливість. Він був пошкоджений, але своє завдання виконав – зберіг особовий склад тієї евакогрупи, яка мала евакуювати тіла. Ми віддали тіла полеглих побратимів їхнім батькам, аби вони могли з ними проститися і поховати, – розповідає командир.

Бойове хрещення його підрозділ проходив на Дніпропетровщині, адже саме тут були реалізовані важкі місії з евакуації та доставки. Боєць пояснює, що надзвичайно важливо ретельно все спланувати. Мовляв, якщо НРК не довезе щось на позиції, то важко буде хлопцям, які там виконують завдання.

- Якби не НРК, то зачищення території відбувалося б із більшими втратами, мені здається. Чому так? Бо противник працює зараз конкретно по логістиці, – пояснює Захар.

Слід додати, що під час звільнення населених пунктів Дніпропетровщини його підрозділ доставив декілька тонн вантажів та забезпечував усім необхідним не лише своїх побратимів, а й бійців з інших військових підрозділів.

Ольга Звонарьова

Фото Дмитра Смольєнка