Війна починається в мережі як кібероперації, штучний інтелект змінює правила гри

Про що свідчить оцінка світових загроз розвідспільнотою США - узгоджена позиція Офісу директора національної розвідки та Національної розвідувальної ради

Світова система безпеки входить у фазу, в якій конфлікт поступово перестає бути винятком і перетворюється на постійний стан міжнародних відносин. Цей висновок прямо випливає з щорічної оцінки загроз розвідспільноти США за 2026 рік, яка відображає узгоджену позицію Офісу директора національної розвідки та Національної розвідувальної ради. У самому документі, який оприлюднили наприкінці березня 2026 року, наголошується, що глобальне безпекове середовище стає дедалі складнішим, і ця складність пов’язана передусім із технологічними змінами, які змінюють саму логіку протистояння між державами.

Одним із ключових індикаторів цих змін є різке збільшення кількості конфліктів. У звіті зазначено, що у 2024 році у світі було зафіксовано 61 активний міждержавний конфлікт, що є найвищим показником за десятиліття. Автори підкреслюють, що збройні конфлікти стають дедалі поширенішими у світі, й ця тенденція має системний характер. Війна більше не розглядається як тимчасове відхилення від норми, оскільки вона інтегрується у постійний процес глобальної конкуренції.

Водночас змінюються не лише частота конфліктів, але й їхня структура. У звіті підкреслюється, що сучасні війни поєднують традиційні бойові дії з інформаційними операціями, кіберінструментами і економічним тиском. Це означає, що межа між війною і миром поступово зникає, а сам конфлікт набуває безперервного характеру. У такій моделі держави можуть перебувати у стані активного протистояння без формального початку бойових дій, оскільки ключові елементи боротьби розгортаються у прихованому режимі.

Центральне місце у цій трансформації займає кіберпростір. У документі прямо зазначено, що кіберактори з Китаю, Росії, Ірану, Північної Кореї та угруповання-вимагачі й надалі становитимуть критичну загрозу. Це формулювання вказує на постійний характер кібероперацій, які вже стали невід’ємною частиною міжнародної конкуренції. Автори також наголошують, що ці гравці мають здатність заздалегідь проникати в системи або здійснювати руйнівні атаки проти критичної інфраструктури.

Цей аспект є принципово важливим, оскільки він змінює саме розуміння початку війни. Кібероперації виконують функцію підготовчого етапу, у межах якого створюється доступ до ключових систем противника. Йдеться про так зване попереднє розміщення у мережах, коли доступ до інфраструктури закладається задовго до відкритого конфлікту. Такий доступ може залишатися неактивним протягом тривалого часу і використовуватися лише у критичний момент, що робить його стратегічним інструментом.

У цьому контексті війна перестає бути подією і перетворюється на процес постійної підготовки. Держави фактично перебувають у стані прихованого протистояння, в якому ключовим ресурсом є доступ до інформаційних систем. У разі ескалації цей доступ може бути використаний для порушення функціонування енергетики, транспорту, фінансів або військових мереж, що створює ефект паралічу ще до початку фізичних бойових дій.

Кібероперації також інтегруються з традиційними військовими інструментами. У сучасній моделі конфлікту цифровий вплив і фізичні удари не існують окремо, оскільки вони є частинами єдиної операційної логіки. Спочатку відбувається дестабілізація систем через кіберінструменти, після чого застосовуються кінетичні засоби для закріплення результату. Така взаємодія створює значно сильніший ефект, аніж використання кожного інструменту окремо.

Окрему роль у цьому процесі відіграє Китай, який у звіті визначається як найбільш активна і наполеглива кіберзагроза. Це формулювання вказує не лише на інтенсивність атак, але й на стратегічний характер діяльності. Йдеться про системне формування доступу до інфраструктури, що дозволяє створювати довгострокові позиції для майбутнього впливу. У такій логіці кібероперації стають елементом великої стратегії, а не тактичним інструментом.

Важливою особливістю сучасного кіберпростору є також зростання ролі недержавних акторів. У звіті зазначено, що атаки з використанням програм-вимагачів завдають шкоди критичній інфраструктурі та бізнес-операціям. Це означає, що економічний вимір кіберзагроз набуває все більшого значення. Порушення роботи компаній, фінансових систем або логістики може мати стратегічні наслідки, навіть без прямого військового втручання.

Таким чином кіберпростір перетворюється на інструмент економічного тиску. Доступ до даних, фінансових ресурсів і корпоративних систем дозволяє впливати на економічну стабільність держави. Це розширює поняття сили, оскільки вплив здійснюється не лише через військові можливості, але й через контроль над інформаційними потоками.

Паралельно з розвитком кіберзагроз зростає роль штучного інтелекту. У звіті наголошується, що штучний інтелект є визначальною технологією XXI століття. Автори також зазначають, що він уже використовується у конфліктах для впливу на таргетинг та оптимізації процесу ухвалення рішень. Це означає, що штучний інтелект змінює не лише інструменти війни, але й її темп.

Ключовим фактором стає швидкість обробки інформації. У документі підкреслюється, що штучний інтелект дозволяє аналітикам швидко працювати з величезними масивами даних. Це скорочує час між виявленням загрози і реакцією на неї, що дає вирішальну перевагу у динамічному середовищі.

У кіберопераціях ця перевага набуває особливої ваги. Штучний інтелект дозволяє автоматизувати пошук вразливостей, аналіз мережевого трафіку і проведення атак. Водночас він використовується для захисту, що створює симетричну конкуренцію. У результаті формується ситуація, у якій виграє не той, хто має більше ресурсів, а той, хто швидше обробляє інформацію і адаптується до змін.

Однак розвиток штучного інтелекту пов’язаний із ризиками. У звіті наголошується на необхідності збереження контролю людини над такими системами, що вказує на небезпеку надмірної автономізації. Втрата контролю у середовищі, де рішення приймаються з високою швидкістю, може призвести до непередбачуваних наслідків.

Технологічна конкуренція також охоплює комерційний сектор. У звіті підкреслюється роль комерційних технологій, включаючи супутникові мережі і цифрові платформи, які стають частиною військової інфраструктури. Це означає, що приватні компанії дедалі більше інтегруються у систему безпеки, а держава втрачає монополію на ключові ресурси.

Ця тенденція змінює баланс сил, оскільки доступ до технологій стає ширшим. Навіть держави без власної інфраструктури можуть використовувати комерційні рішення для забезпечення зв’язку, розвідки і координації. Водночас це створює нові вразливості, оскільки такі системи стають цілями для атак.

Традиційні аспекти війни продовжують існувати, але інтегруються з новими технологіями. У звіті підкреслюється, що майбутня війна вимагатиме балансу між якістю і кількістю, що означає поєднання високотехнологічних систем із масовими дешевшими рішеннями. Окремо зазначається, що безпілотні системи вже є повсюдними на полі бою, що демонструє масштаб технологічної трансформації.

Ці процеси також пов’язані з використанням кіберінструментів для перевантаження систем оборони. Поєднання дешевих засобів ураження, високоточних систем і кібероперацій створює багаторівневий тиск, який ускладнює захист і змушує переглядати традиційні підходи до безпеки.

Український досвід підтверджує ці тенденції на практиці. Війна проти Росії демонструє, як кібероперації, безпілотні системи й аналітика даних інтегруються в єдину систему. Швидкість адаптації і здатність використовувати нові технології стають ключовими факторами ефективності.

У підсумку сучасна війна формується як багаторівнева система, у якій кіберпростір виступає базовим елементом. Контроль над мережами, даними й алгоритмами визначає здатність держави до захисту і впливу. У таких умовах кіберзахист перестає бути допоміжною функцією і перетворюється на основу національної безпеки. Держава, яка втрачає контроль над своїми інформаційними системами, ризикує програти ще до початку відкритого конфлікту, оскільки сама логіка війни зміщується у цифрову площину.

Віктор Таран, експерт з оборонних та військово-технічних інновацій, спеціалізується на безпілотниках та кібербезпеці