«Робот за чотири виїзди зберіг життя 15-16 бійців»

Оборонці Запорізького напрямку тестували НРК, а бойові медики вчилися керувати логістичними платформами

Перш ніж застосувати дрон у реальних бойових умовах, його спочатку випробовують самі розробники, а потім – і військові. Роблять це на полігоні впродовж кількох місяців, а в цивільному житті – навіть років. На одному з таких тестувань побували кореспонденти Укрінформу.

НАРОБИТИ ШУМУ Й ВІДВОЛІКТИ УВАГУ ВОРОГА

Із бійцями 65 окремої механізованої бригади ми добре знайомі. На полігон їдемо в супроводі пресофіцерів Сергія Скібчика та Андрія Андрієнка. Бригада вже має на озброєнні НРК, завдяки яким провела чимало успішних операцій. Проте деякі платформи слід було вдосконалити. Тож тепер перевірятимуть, чи все чітко працює після налагодження.

Військовослужбовець на позивний “Павук” пояснює, що тестуватимуть робота, на якому встановлено кулемет “Браунінг”. Його використовують, щоб знищувати піхоту та важку техніку ворога.

- Є такі місця, де людина не може діяти. І тут найкращий варіант – надіслати робота, щоби він відпрацював або просто відволік увагу. Так би мовити, наробив шуму, а ми б тим часом виконали свою роботу. Хоч як би це звучало, але дрон – це залізо. Так, воно грошей коштує. Навіть якщо два-три виїзди зробить і його знищать, то це вже велике діло для людей. Збереже особовий склад. От у нас був дрон, який мав чотири виїзди, а потім його підбили. То він зберіг життя 15-16 бійців точно, – пояснює «Павук».

Він додає, що під час попередніх випробувань військові звернули увагу на деякі моменти, пов'язані з роботою кулемета, й попросили розробників доопрацювати програмне прицілювання на дальність стрільби.

“ВІЙНА КАРДИНАЛЬНО ЗМІНИЛАСЯ”

“Павук” згадує, що першим БпЛА, який отримала його рота і яким він особисто вчився керувати, був «Веприк». Це наземний гусеничний дрон українського виробництва, що вивозить поранених, доставляє на передову вантажі та БК. А перші безпілотники, які купували самі бійці для виконання завдань – «Тарганчики».

- Вони нам сильно допомагали в роботі. Війна кардинально змінилася. Дрони в розвідку літали, потім скиди робили з «Мавіків», а зараз усе зовсім інакше… Настільки багато різних безпілотників, що зайти на позицію й поміняти особовий склад, доставити провізію, вивезти «200» чи «300» – дуже важко, часто неможливо. Але ми це робимо завдяки роботам. От тиждень тому доставляли будматеріали і БК. Робот ішов уперед й пробивав дорогу. Там є ділянка, де росіяни «пелюстки» скидали, і один із наших бійців раніше підірвався. Відправляли за ним евакуаційну групу, – ділиться співрозмовник.

«Павук» у цивільному житті був перевізником. Сам він родом із Тернопільщини. Зазначає, що в роботі з НРК немає нічого складного, а головне – людина, яка ними керує, перебуває в укритті.

За час повномасштабної війни він устиг повоювати на різних ділянках запорізького фронту. Спочатку на Гуляйпільщині, потім перекинули на Оріхівський напрямок. На руці бійця помічаю патч із написом «Роботине». Розпитую про важкі бої за цей населений пункт. Він глибоко вдихає. Робить паузу, замислюється. Каже, що разом із побратимами брали участь у цих боях.

- Заходили туди. Багато крові пролилося – як із нашої, так і з їхньої сторони. Заходили на позиції, відбивали їх. Скажу, що поки наші позиції тримаються. Ще ні кроку назад не зробили…. Вибачайте, але не хочу більше про це говорити. Важко згадувати, – говорить боєць.

Повертаємося до НРК із «Браунінгом». Поки ми спілкувалися, його готували до стрільб.

- Це калібр 12,7 мм. Дуже цікава «цяцька». Він може зірвати наступальні дії, бо з легкістю пробиває БТРи, МТ-ЛБ та інші броньовані машини, – зауважує “Павук”.

Тим часом на полігоні зʼявилися НРК-носій дронів, платформи з РПГ та логістичної.

- Так, хлопці, ви поки швидко не ганяйте. Звикайте до керування, до самого дрона, відчуйте умови. Спочатку невелику швидкість собі виставте, а потім збільшуйте. Машина, як то кажуть, на бойовому ходу, працюйте, освоюйте, – каже один із бійців побратимам.

“ХОЧЕМО ЕВАКУЮВАТИ ДРОНАМИ, А НА ВІДТЯЖЦІ – НАДАВАТИ ДОМЕДИЧНУ ДОПОМОГУ”

Серед тих, хто мав опанувати керування логістичним НРК – бойові медики 128 окремої важкої механізованої бригади «Дике поле». Це двоє добровольців, які на фронті з 2022 року.

Один із них – Владислав – студент Данило-Галицького медичного університету. На початку повномасштабної війни він узяв академвідпустку. Служив у протитанковому підрозділі, а потім перейшов у бойові медики.

Він пробує управляти НРК, уже за кілька хвилин розуміє, що й як працює. Каже, що в принципі нічого складного.

- Схоже на керування машинкою. Тут треба трошки досвіду і все. Я сьогодні перший раз керую дроном. Думаю, що пару тижнів – і можна працювати, – ділиться хлопець.

За його словами, ще в жовтні 2025 року евакуаційні екіпажі могли на «пікапах» заїжджати на позиції, вночі забирати поранених. Тоді ще не було так багато російських “дронів-ждунів” і FPV.

- Зараз на «пікапах» не заїдеш, дуже ризиковано. Потреба в евакуації є, але немає можливості. Саме тому ми тут і вчимося. Хочемо вивозити дронами, а потім на «відтяжці» надавати домедичну допомогу і далі евакуювати поранених. Це швидкий і відносно безпечний метод, – додає бойовий медик.

За роки війни він устиг повоювати на Донецькому та Запорізькому напрямках. Зокрема був у Пісках, Часовому Яру, Гуляйполі. На рахунку Владислава – багато важких евакуацій. Розповідає про один із випадків.

- Це відбувалося на Донеччині у листопаді 2022-го. Ми повинні були евакуювати 28 чоловік. Нас супроводжувало дві БМП, одна з них підірвалась і весь екіпаж загинув. Ми були на МТ-ЛБ і підірвалися на протитанковій міні. Мій побратим-медик загинув, а механік-водій отримав тяжкі поранення. Він утратив свідомість, я витягнув його на собі, надав першу домедичну допомогу. Отримав за це медаль “За мужність” III ступеня. Із побратимом зараз усе добре. Сашко, якщо будеш читати цей матеріал, то привіт тобі! Ми досі спілкуємося, – ділиться бойовий медик.

Швидко розібрався, як керувати дроном, і його побратим – санінструктор медпункту Антон (позивний «Кощей»).

- Складного, на перший погляд, немає нічого. Але треба відчути габарити, звикнути до керування і до такої особливості, що ти не сидиш усередині НРК, не бачиш довкола, а лише прямо. Варто розуміти, що помилка може дуже дорого коштувати. Тому слід вчитися керувати і тренуватися, – пояснює він, не випускаючи пульта з рук.

У війську Антон із 7 березня 2022 року. В цивільному житті – медик-фельдшер, шість років пропрацював у лікарні ім. Мечникова у реанімації сепсису. Мав досвід роботи з мінно-вибуховими пораненнями ще до повномасштабного вторгнення. Зізнається, що ніколи не уявляв себе військовим, але розумів, що більше користі принесу саме у війську.

- Я починав як бойовий медик взводу. Всі виходи з підрозділом провів на позиціях. Коли почався Харківський контрнаступ, то на базі нашої роти була створена штурмова група добровольців. Мій батальйон був прикомандирований до 92-ї бригади, ми разом зачищали Купʼянськ і найближчі населені пункти. Пізніше, коли створили штурмову групу, я пішов туди медиком і брав участь у штурмових діях. Ми їздили на «пікапах», «буханках». А зараз більше пішки доводиться ходити, бо небо цинкується дронами, – розповідає “Кощей”.

Він додає: якщо на початку повномасштабної війни захисники рідко заходили на позиції з відстані 10 км, то зараз це вже звично.

- Не так важко нести на собі вантаж, як зайти і вийти з позицій. Хоч ми несемо близько 50 кг – броня, автомат, БК, їжа, рюкзак із різними приблудами. І ти ж не просто йдеш по прямій, а біжиш, падаєш, прикриваєш, – пояснює Антон.

На його думку, навіть якщо одну групу буде супроводжувати логістичний дрон, то це вже полегшить роботу. Так, на робота можна буде покласти вантаж, а на собі лишити броню і зброю. Взимку 2023-го бійці так робили, але замість дронів у них були звичайні санчата.

ІТАЛІЄЦЬ, ЯКИЙ ПРОВІВ НА ПОЗИЦІЯХ 163 ДНІ

“Он хто у нас герой і з ким треба інтервʼю робити”, – кажуть бойові медики про піхотинця 128 окремої механізованої бригади на позивний «Італієць». Він провів на позиціях 163 дні.

“Італієць” невисокого зросту, худенький, мовчазний. Прошу його поділитися своєю історією.

- Тяжко було дуже. Не вірив, що вийду, якщо чесно. Напарник мій також, – говорить військовий.

Він додає, що найважче було через невідомість і щоденну стрільбу.

- Кожен день, от буквально. Бувало, що не спали зовсім. Найдовше 10 днів без сну було. Ворог ліз і ліз. Погода погана, а коли була, то вони лізли, «пташки» літали. 700 метрів до ворога, – розповідає боєць.

Вони виходили з позицій у лютому по команді.

- О 4:15 ранку вийшли, о 18-ій нас забрав евак. 13 кілометрів подолали. І повзли, і йшли, й чекали, поки дрони пролетять. Страшно… Трупів багато було навколо. Доводилося лягали біля них, щоб від дронів заховатися. Виходили без води та їжі, – каже “італієць”.

Згадує, що на позиції дуже хотів солодкого. “Я навіть не знаю, скільки ваги втратив за цей час. Коли лежав у лікарні, то мені принесли цукерки і солодку воду. А потім я вже купив пиріжки і пельмені».

Він ділиться, що тепер хоче навчитися керувати дроном. “Це моя мрія. Бо на них – уся надія. Тоді мені й побратимам не треба буде ходити на такі позиції, а можна буде сидіти в укритті, управляти дроном і нищити ворога”.

“БЕЗ ПІХОТИ ФРОНТ НЕ ВИСТОЇТЬ”

Командир взводу, тимчасово виконуючий обовʼязки заступника командира роти 128 окремої механізованої бригади на позивний «Кіра» розповідає, що згадана операція по виведенню бійців із позицій була дуже важкою.

- Основний удар по нам завдавали FPV-дронами, були стрілкові бої. Хлопці проходили впритул до росіян. «Італієць» у моїх очах – герой. За час перебування на позиціях він особисто знешкодив 24 ворожих бійців. Це був прямий стрілецький бій. Ми постійно були на звʼязку, передавали привіти від близьких, їм – від хлопців, – пригадує він.

Та каже, що «італієць» і його побратим були поранені, але інші бійці не могли заїхати на позицію, аби їм допомогти. Ліки скидали дронами.

Командир взводу додає, що ініціює впровадження в своїх підрозділах НРК, бо це – “максимальне збереження особового складу, забезпечення та евакуація”.

- Ми почали набирати хлопців, які будуть проходити навчання. І в першу чергу вибір упав на тих, хто знає, що таке піхота й війна. Вважаю, що це будуть найкращі пілоти як НРК, так і повітряних дронів. У них досвід окопів, ніяка наука це не замінить, – ділиться “Кіра”.

Він сам на війні з 2014-го, має кілька поранень. Свого часу був у піхоті й тому добре розуміє військових.

- Деякі з них мене батьком називають (усміхається, – авт.). Боєць має знати, що командир – поруч із ним: корегує, радить, підтримує. Без людей війну неможливо виграти. Людина має розуміти, як керувати дроном чи будь-якою технікою, куди її направити. Кажуть, що боги війни – артилеристи. Але найвищий бог війни – піхота, бо без неї нічого не встоїть. Навіть якщо буде багато НРК, все одно потрібна піхота, але роботи спростять чергування, зможуть прикрити, – зауважує співрозмовник.

Тим часом на полігоні один за одним тестують роботизовані комплекси. Постійно лунає фраза «Увага! Постріл». Інженер-конструктор Денис особисто виконує пристрілку.

- Ми намагаємося взяти найбільшу дистанцію, щоби стріляти влучно. Особисто виїжджаємо на полігон і тестуємо, двічі на місяць точно. Фідбек від бійців отримуємо постійно, це важливо, – каже він.

Військовим із бойовим досвідом вистачило кількох годин, аби зрозуміти, як працюють НРК та визначити, що слід удосконалити виробникам.

Ольга Звонарьова

Фото Дмитра Смольєнка