Арматура війська
Про роль сержантської спільноти в ЗСУ розповідають сержанти 11-го армійського корпусу
Сержант уміє спілкуватися на рівних і з солдатом, і з офіцером, а ще не боїться чути і говорити правду.
Він бере участь в управлінні боєм та в його плануванні, але при цьому сам перебуває на позиціях разом із солдатами.
Сержант – це носій бойового досвіду, наставник, менеджер і той, від кого найбільше залежить збереження життя бійців.
Про роль сержантської спільноти на фронті – говоримо з представниками 11-го армійського корпусу: головними сержантами корпусу та однієї з його бригад, а також сержантом-інструктором, який готує нове покоління командирів.
ПОЛЕ БОЮ: «ВІЙНА ЗМІНИЛАСЯ, І МИ МАЄМО ЗМІНЮВАТИСЯ РАЗОМ ІЗ НЕЮ»
Сержанти є носіями бойового досвіду українського війська. Всі вони колись починали свій шлях як солдати: тримали оборону, проводили розвідку, штурмували або вели вогонь по ворогу з важких озброєнь... Отримавши сержантські погони, вони продовжують брати участь у бойовій роботі, вже в якості командирів малих груп та підрозділів.
► Максим на позивний «Молот» – головний сержант 54 ОМБр імені гетьмана Івана Мазепи. Вперше він потрапив до окопів у 2015-му, тож може порівнювати російсько-українську війну в період АТО/ООС, на початку повномасштабного вторгнення – і зараз.
«Повномасштабку наша бригада зустріла в районі Мар’їнки. Я б не сказав, що з 24 лютого 2022-го в нас з’явилися якісь нові емоції. Ми – військові, готові до всього, а наш напрямок і раніше був досить гарячим. Але ми побачили конкретні зміни: потужніша артпідготовка, колони бронетехніки, які з’являлися з боку Донецька, – пригадує головний сержант 54 ОМБр. Ми стали розуміти, що війна геть змінилася, і ми також маємо змінюватися разом із нею! Раніше ми вели просту окопну війну: звісно, бувало важко, але то була глуха оборона, без маневру і динамічності».
«Молот» разом із побратимами майже чотири роки на практиці опановував особливості маневрених бойових дій, в яких поєднуються класичні озброєння, креатив і новітні технології.
Щоб показати, як зараз змінилося поле бою порівняно з 2022-м, Максим пригадує один із недавніх ворожих наступів:
«Фактор БпЛА змінює перебіг війни. Нещодавно ми відбивали ворожий штурм, організований досить грамотно, – розповідає «Молот», – москалі наступали в три хвилі, з нарощенням зусиль. Перша група швидко залетіла на мотоциклах. Слідом пішла друга. А третя – вже на бронетехніці. Російські танки зараз максимально обшиті додатковим захистом: це металеві «сараї», на які згори ще й приварені розпущені троси. Один з танків на цьому штурмі витримав понад два десятки влучань FPV-дронів».
Зрештою, російському «сараю» дала раду бронегрупа 54 ОМБр: два українські танки несподівано вилетіли на поле бою. Один «розмотував» російську піхоту, тим часом інший – парою пострілів знищив багатошаровий захист «сарая», після чого його змогли добити дроном.
Українські танки зникли з поля бою так само швидко, як і з’явилися.
«У ворога непогано налагоджена взаємодія: вони майже відразу запустили БПЛА «Ланцет», щоб знищити наші танки. Але не встигли», – усміхається головний сержант бригади.
Сержант – це зазвичай той, хто керує боєм на місці. Але навіть обіймаючи високі посади (як-от головний сержант батальйону, бригади або угруповання військ), він періодично з’являється на позиціях артилеристів чи дронарів, щоб підтримати бійців та зрозуміти реальну ситуацію.
► Віктор на позивний «Друг», головний сержант 11-го армійського корпусу ЗСУ – у війську з 2006 року. Починав солдатом-кулеметником. Віктор пригадує один з бойових моментів періоду ООС, коли він уже служив головним сержантом угруповання «Північ».
«Це був хутір Вільний на Луганщині, де пролягала лінія оборони наших підрозділів, – пригадує головний сержант 11 АК. – Ми з тодішнім головним сержантом Збройних Сил України прибули на позиції саме під час бою. Забігаємо в траншею, а за нами розлітаються осколки від ВОГів (боєприпасів до автоматичного гранатомета). І солдати, і командир взводу, який відповідав за управління боєм, були приємно здивовані, побачивши, що два головні сержанти – ЗСУ та ОТУ «Північ» – прийшли попрацювати разом з ними».
Коли бій завершився, головні сержанти поспілкувалися з солдатами та командиром тих позицій: «Ми спілкувалися між собою як друзі, «на позитиві». Адже ми ніколи не цураємося солдатів. Сержант не повинен поводитися ніби якесь велике цабе, навіть якщо він є радником полковників та генералів», – упевнений «Друг».
► Старший сержант Валерій, позивний «Дим» – інструктор на базових курсах сержантського лідерства, що проводяться на Сході. «Дим» прийшов до війська за мобілізацією у 2023-му, починав піхотинцем. Він пригадує свої перші бої під Водяним, Невельським і Пісками на Донеччині: тоді Валерій керував штурмовим відділенням.
«Був успішний штурм: ми відбили нашу позицію, яку раніше захопив противник. Перед виходом узгодили всі нюанси, а з неба нам допомагав дрон. Вибили росіян і трималися, доки не отримали наказ про відхід. Ворог, зрозумівши, що втратив позицію, почав крити її всіма калібрами. Один з нас отримав осколкове поранення в ноги. Ми провели евакуацію власними силами».
Штурм з використанням ефекту несподіванки, димової завіси та дрона супроводу, а ще домедична допомога побратиму та його евакуація – все це відбулося впродовж кількох годин, під час одного бою. А таких бойових завдань «Дим» виконав чимало.
Знання та навички, отримані під час бойової роботи, тепер допомагають «Диму» навчати нове покоління сержантів: «Лише досвід, отриманий на полі бою, дає змогу навчати інших», – підсумовує він.
НАВЧАННЯ: «ПІДГОТОВКА СЕРЖАНТІВ – ВАЖЛИВА, БО САМЕ ВОНИ ПЛАНУЮТЬ БІЙ І КЕРУЮТЬ НИМ»
«Я сконцентрував на собі всю підготовку особового складу 54 ОМБр: як фахову солдатську, так і сержантську освіту. Як відправку на курси і відбір кандидатів для них, так і підготовку всередині бригади за командирським напрямком», – розповідає «Молот».
Навчання – одна найважливіших передумов для ефективного виконання бойових завдань.
Якою тут є роль сержантів? Вони не лише опікуються підготовкою солдатів, а й виховують собі заміну: нове сержантське покоління.
Кожне підвищення сержанта має супроводжуватися додатковим навчанням.
В Сухопутних військах є чотири етапи такої підготовки:
-
курси лідерства (поєднані з базовою підготовкою сержантів та командирів відділень);
-
середній рівень (підготовка для головних сержантів взводів і рот);
-
підвищений (для головних сержантів батальйонів);
-
найвищий рівень підготовки (для головних сержантів бригад та більших військових формувань).
Як організована ця система в 11-му армійському корпусі?
«Друг» розповідає, як він із побратимами допоміг налагодити навчання сержантського складу в зоні бойових дій. Командир невеликого підрозділу навчається за скороченою програмою: за 21 день він отримує найважливіші знання та навички. І, що важливо, в разі загострення ситуації він може перервати підготовку і повернутися до своїх бійців, а навчання продовжити за кілька днів або тижнів.
«Підготовка сержанта – дуже важлива. Особливо, якщо це командири нижчої ланки, які керують відділенням, взводом чи ротою. Саме вони працюють з особовим складом під час бойових дій, планують бій і керують ним», – аргументує головний сержант 11-го армійського корпусу.
Прикметно що ключову роль у військовій підготовці та перекваліфікації бійців бригад, що воюють на Донеччині, виконують саме сержанти, які мають достатній бойовий досвід та лідерські навички для того, щоб навчати інших.
Старший сержант «Дим» – один з таких інструкторів.
За його словами, знання, які він передає курсантам, не обмежуються тактикою стрілецького бою. Командир відділення чи взводу повинен добре розумітися на тому, як працюють свої та ворожі дрони, знатися на зв’язку, РЕБ/РЕР (радіоелектронна боротьба та розвідка, – ред.) на фортифікації, маскуванні та домедичній допомозі. А ще – на психології та управлінні людьми.
«На початку навчань ми знайомимося з бійцями, дізнаємося, хто і як воював. Навчаємо за програмою, ділимося власним бойовим досвідом, але й переймаємо досвід наших курсантів. Фактично, навчаємося одне в одного. Війна постійно змінюється, і наші знання завжди мають бути актуальними», – вважає старший сержант та інструктор «Дим». І тут він ділиться з курсантами власним досвідом:
«В нашому штурмовому взводі не було чіткого поділу на посади. Кожен міг бути за потреби стрільцем, санітаром, сапером, гранатометником, кулеметником. На бойовому виході всі займаються спільною справою, всі навчені та все вміють, всі взаємозамінні!»
СПРАВЖНІЙ СЕРЖАНТ ТА ЙОГО ХАРАКТЕР
Йому потрібні дві визначальні риси. Всі інші – похідні, вважає «Молот»:
«Сержант має бути дуже вимогливим. Але водночас – ніколи не допускати навіть найменшого прояву неповаги, непрофесіоналізму, боягузтва. Ти, попри свою вимогливість, маєш бути людяним: в тебе на вагах лежить не тільки виконання наказу, а й життя особового складу».
Людяність означає, що сержант має розділяти зі своїми підлеглими всі ризики війни.
«У своїй людяності ти маєш бути буквально безжальний, – пояснює «Молот». – Ти ухвалюєш рішення і даєш накази, які можуть призвести до втрат. Тому ти й сам повинен ці накази виконувати: сержант має йти на найбільш ризиковані завдання, на яких можуть бути поранені чи загиблі. Можливо – це буде він сам…»
Старший сержант та інструктор «Дим» називає чотири найважливіші, на його думку, якості:
«Сержант має бути чесний, відповідальний, вихований і професійний».
«Друг», головний сержант 11-го армійського корпусу, говорить про те, що сержанту треба виховувати в собі ті якості, яких потребує сучасна війна. І конкретизує:
«Ініціативність, як на мене – це основне для сержанта. Якщо на війні ти не маєш ініціативи, то мало чого досягнеш: залишатимешся на одному місці. Ти нічого нового не створиш і не започаткуєш. В кращому разі – відтворюватимеш те, що вигадали до тебе».
Головний сержант корпусу згадує про особливості служби командирів різних рівнів: кожна сходинка в сержантській вертикалі має свої нюанси.
«Сержант – це передусім друг та побратим для солдата. Це той, хто йде з ним разом (під час виконання бойового завдання) та веде за собою, – пояснює «Друг». – Сержант вищих ланок (йдеться про головних сержантів батальйонів, бригад та більших з’єднань) – це вже як батько, який завжди турбується про особовий склад. А ще – менеджер, здатний вирішити цілу низку питань».
Українська армія розвивається, тож її система управління перебирає дедалі більше позитивних рис від корпоративної культури, ділиться спостереженнями «Молот», головний сержант 54 ОМБр. А відтак змінюється і роль сержантства:
«Перехід до корпоративних стандартів означає, що в армії не повинно залишатися анахронізмів на кшталт: «Я начальник, ти – дурак». Командир повинен заслужити довіру та повагу людей. Якщо поваги немає – ти не командир, не сержант, а просто якась випадково призначена особа, яку (в уявленні бійців) слухати не обов’язково».
Сержант в українській армії – це командир, який не керує «здалеку», а безпосередньо взаємодіє з бійцями. І саме це закладає основу його авторитету й довіри до нього.
І тут варто сказати кілька слів про місію, яку виконує сержантська спільнота у нашому війську.
МІСІЯ СЕРЖАНТІВ: ЧУТИ І ГОВОРИТИ ПРАВДУ
Віктор «Друг» порівнює українську сержантську спільноту з кістяком, «арматурою» війська, яка тримає на собі управління боєм, підтримку та заохочення бійця, менеджмент і взаємодію підрозділів, а також комунікацію між солдатами та офіцерами всі рівнів, аж до генералів.
«Я працюю безпосередньо з головними сержантами бригад та з особовим складом – там, де потрібна моя допомога. А з нами радяться генерали, коли мають таку потребу», – коротко каже «Друг» про свої функції.
«Сержантський легіон – це не окремий підрозділ, а сукупність усіх сержантів та старшин у ЗСУ, об'єднаних спільною ідентичністю, цінностями та роллю лідерів, які відповідають за життя та підготовку солдатів, реалізуючи накази офіцерів», – окреслює суть проєкту головний сержант 11 АК.
Місцем роботи головного сержанта бригади є всі її підрозділи, ділиться «Молот». Мета роботи – чути правду від бійців і говорити правду командирам усіх рівнів.
«Майже кожен день я перебуваю в якомусь підрозділі: вбачаю велику необхідність в тому, щоб говорити з людьми. Розмова має бути не лише з сержантами, треба спускатися вниз до солдатського складу, – переконаний головний сержант 54 ОМБр ім. гетьмана Івана Мазепи. – Тому що, не будемо приховувати, будь-якого керівника тримають у теплій ванні. Я працюю для того, щоб в нашій армії не було такої проблеми, як “кругове намахалово”, як її колись влучно сформулював командир підрозділу “К-2” Кирило Верес».
Сержанти є:
-
керівниками малої групи або підрозділу під час бойового завдання. В умовах дефіциту офіцерів сержанти можуть керувати навіть підрозділами на кшталт роти (близько ста бійців);
-
помічниками командування батальйону, бригади або угруповання військ, які відповідають за роботу з особовим складом;
-
носіями бойового досвіду і прикладом для наслідування інших бійців;
-
відповідальними за навчання, заохочення та підтримку особового складу;
-
менеджерами з цілої низки питань;
-
помічниками як для солдатів, так і для офіцерів. Причому помічниками, які мають сміливість чути і говорити правду.
«Сержант – може на рівних говорити як із солдатами, так і з офіцерами. Він розуміє і тих, й інших, і тому здатний допомогти їм у різних ситуаціях», – підсумовує «Друг».
Головне, що треба зрозуміти: сержантські звання не є просто «проміжними» між солдатом та офіцером. Сержантство – це окрема система ієрархії в українському війську. Рухатися вгору її сходинками може той, хто вміє і любить працювати з особовим складом, ділитися досвідом, дбати про бійців і про те, щоб командири вищих щаблів їх чули.
Євген Солонина, 1-й Центр інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ
Фото Євгена Солонини, Романа Чопа, 11-го армійського корпусу, а також з архіву «Друга», «Молота» і «Дима»