Різдво в окопах, або мить миру посеред війни. Першої світової…

Перемир’я, обмін подарунками, колядки, футбол на нейтральній смузі –  все це трапилось, але давно – на Західному фронті Першої світової війни

Найпопулярнішим висловлюванням 1914 року були слова, що війна «закінчиться до Різдва». В це вірили всі без винятку сторони конфлікту. Втім, як показав час, це були дещо легковажні сподівання, які ґрунтувалися радше на патріотичному запалі та вірі у швидку перемогу над супротивником. Коли ж стало зрозуміло, що війна до Різдва не закінчиться, виникла інша тема – Різдвяного перемир’я.

Чому і за яких умов про нього домовлялися і чи справді солдати ворогуючих армій грали у футбол на нейтральній смузі? Що дарували солдатам? Чи всі раділи перемир’ю?

Папа Римський і мир, або «голос волаючого в пустелі»

Одним із тих, хто невтомно закликав до миру наприкінці 1914 року, був Папа Бенедикт ХV, який посів римський престол через декілька тижнів після початку війни. Папа називав війну «самогубством цивілізованої Європи» і закликав до негайного припинення бойових дій. Він задіяв усі можливі дипломатичні важелі задля того, щоб хоча б на Різдво – світле свято народження немовляти Ісуса, свято родинного затишку й миру, гармати замовкли й припинилося вбивство. Сторони конфлікту проігнорували всі мирні ініціативи Ватикану – у прибічників війни вони викликали лише гнів. Однак заклик церкви все ж знайшов певний відгук на низовому рівні, серед солдатів – тих, хто сам ніс смерть і в будь-яку мить міг бути вбитий іншими.

Мить перемир’я, нехай і від пісні

Святкові перемир’я під час воєнних дій неодноразово траплялися в історії воєн. Можна згадати англо-бурську війну кінця ХІХ століття, або миті затишшя, коли по різні сторони окопів у Північній Африці під час Другої світової війни зачудовано слухали «Лілі Марлен» – меланхолійну пісню-символ, в якій ідеться про розлуку з коханою і яку співали як солдати Вермахту, так і союзники. «Товариші! Будь ласка, голосніше», – гукали англійці в бік німецьких окопів у 1941 році, коли чули «Лілі Марлен». Подібні факти викликали невдоволення з боку командування, але що вдієш: коли в 1943 році її переспівала «хороша німкеня» (тобто переконана антифашистка) Марлен Дітрих, зробивши світовим хітом, критики вмовкнули. І ніхто навіть не заїкався про те, що композитор, який написав музику до цієї популярної пісні, тісно співпрацював з Геббельсом і був автором пропагандистських маршів, зокрема й такого зловісного, як «Бомби на Англію».

Різдвяне перемир’я під час Першої світової

Втім, «Різдвяне перемир’я» – відомий епізод Першої світової війни. І було воно, що називається, ініціативою знизу, бо командування «не вітало». З часом таке перемир’я сприймалося як дивовижний акт людяності посеред пекла війни, але для самих воюючих воно, в першу чергу, мало суто утилітарний характер: це була нагода передихнути між боями, влаштувати скромне святкове застілля у фронтових умовах і помріяти про затишок дому.

Коротких перемир’їв і 1914 року було чимало, на всіх фронтах, крім Сербського. Втім, найбільше – на полях Фландрії між британськими та німецькими військами. Французи і бельгійці сприймали німців як окупантів, тоді як британські війська, хоча й були союзниками французів, воювали не на своїй землі. До того ж німці зверталися до британців: «Ми сакси, а ви англосакси… Хіба ж бо ми не знайдемо спільну мову хоча б на час свята?» І британці погоджувалися. Хоча були перемир’я і між бельгійцями, французами і німцями. Густав Бертьє писав у листі: «На Різдво боші знаками показали, що хочуть поговорити. Сказали, що не мають наміру стріляти… Вони втомилися від війни, у них також сім’я, як і в мене, у них немає жодних розходжень з французами, тільки з англійцями».

Типовий зразок «Різдвяного перемир’я»

Пізнього вечора напередодні Різдва 1914 року солдати Британського експедиційного корпусу почули, як німецькі вояки в окопах, розташованих навпроти їхніх, співають різдвяні гімни. Згодом вони побачили вздовж лінії окопів і невеликі ялинки, прикрашені гірляндами. Між окопами почали лунати вітання. Наступного дня британські й німецькі солдати зустрілися на нейтральній смузі, обмінялися скромними подарунками, сфотографувалися, а дехто навіть зіграв у імпровізований футбол. Вони також ховали загиблих, евакуювали поранених та ремонтували окопи та бліндажі. «Вздовж усієї нашої лінії фронту… шотландці та німці браталися найщирішим чином», – написав британський лейтенант Едвард Халс матері після Різдва 1914 року. «Якби я побачив це на кіноплівці, я б присягнув, що це підробка».

В декількох секторах Західного фронту між супротивниками відбулись співочі змагання. Німецька 2-га гвардійська дивізія, виставивши на бруствері ялинку, заспівала «Тиху ніч» і «О, Різдво!». Коли ж французи відповіли хоралом, німці заспівали «З високих небес». Потім перейшли до патріотичного репертуару: французи виконали «Марсельєзу», німці – «Сторожу на Рейні» та «Німеччина понад усе!», а потім пролунало трикратне «ура!» на честь кайзера.  

Чи були братання повсюдними?

Однак в інших місцях бої тривали, і втрати були зафіксовані навіть на Різдво. Деякі офіцери були незадоволені перемир’ям і побоювалися, що воно підірве бойовий дух. Після 1914 року вище командування з обох боків намагалося запобігти повторенню перемир’я подібного масштабу. Але, незважаючи на це, під час війни, і не тільки на Різдво, траплялися окремі випадки перемир’я між солдатами. В рамках неформальної системи співчуття «живи та дай жити іншим» на спокійних ділянках фронту іноді негласно домовлялися про короткі паузи в бойових діях, що дозволяло обом сторонам відремонтувати окопи або поховати загиблих.

Найбільш відданими прибічниками святкування Різдва й Нового року були німці. Адже саме в Німеччині виникла традиція встановлювати на зимові свята ялинку. Якимось дивним чином у них парадоксально поєднувався дух непримиренного мілітаризму і войовничості з сентименталізмом. Не секрет, що Різдво святкували навіть найжорстокіші нелюди-гітлерівці в нацистських концтаборах.

Прикметно, що деякі британські солдати згодом були покарані за «тимчасову дружбу» з ворогом.

Випадок 1915 року: покарана ініціатива

Відомим став інцидент 1915 року – тоді за спробу повторити Різдвяне перемир’я 1914 року капітан Шотландській гвардії Ієн Колкухоун постав перед військовим трибуналом. 25 грудня 1915 року 28-річний Колкухоун написав у своєму щоденнику: «До мене підійшов німецький офіцер і попросив перемир’я на Різдво. Я відповів, що це неможливо. Потім він попросив дати три чверті години, щоб поховати своїх загиблих. Я погодився. Після цього наші солдати та німці протягом п’ятнадцяти хвилин розмовляли, обмінювалися сигарами.., а коли час минув, я свиснув, і обидві сторони повернулися у свої окопи. Вночі німці уздовж окопів розвішали гірлянди… Ніч була м’якою, з хмарами та повним місяцем – найкрасивіше видовище, яке я коли-небудь бачив. Але наші кулемети відкрили по них вогонь, і гірлянди миттєво згасли».

Після десяти днів на передовій під Ліллем, Колкухоун повернувся в тил, де його арештували, звинувативши в діях, що завдають шкоди військовій дисципліні за «схвалення перемир’я з ворогом». У січні 1916 року відбувся судовий процес. Попри те, що його визнали винним, Колкухоун відбувся лише доганою. Можливо через те, що британський прем’єр-міністр Герберт Асквіт був дядьком його дружини, а син Асквіта – його адвокатом.

Подарунки в окопи

Подарунки до Різдва – давня західна традиція. Особливо вона притаманна британцям, адже в них існує навіть відповідне свято – День подарунків, який відзначають наступного дня після Різдва – 26 грудня. Під час Першої світової війни принцеса Марія, донька короля Георга V заснувала Різдвяний подарунковий фонд, в рамках якого на Різдво 1914 року всім британським солдатам та морякам було роздано подарунків на суму понад 100 000 фунтів стерлінгів (станом на сьогодні понад 10 млн фунтів стерлінгів). Кожному солдату була надіслана вишукана латунна шкатулочка (для офіцерів срібна), в якій були подарунки до Різдва: тютюн, цигарки, трубка, запальничка, мило, різдвяна листівка, фотографія принцеси Марії. Випускалися також подарунки для некурців (у війську вони складали приблизно 4%) і для медсестер. Для них замість тютюну клали шоколад, лимонні льодяники від печії та письмове приладдя. Видача подарунків відбувалася навіть після 1918 року. Шкатулочки принцеси Мері отримали понад 2 мільйони британців.

З подарунками для французів і бельгійців було зовсім погано, адже на їхній землі відбувалися бойові дії, а ось німці, так само як і англійці, особливо в перший рік війни (вже в 1915 в Німеччині була запроваджена карткова система), теж отримували подарунки з дому. В них теж були їжа, напої, тютюн, комплекти чистої білизни, милі дрібнички, листівки з вітаннями, книги. А ще кайзерівське командування відправляло на передову десятки тисяч мініатюрних ялинок для підняття духу солдат.

Коли ближній стає ворогом

Ті, хто пережив Різдво 1914 року, мали провести ще кілька зим у холодних окопах, де не співали колядок і не виходили на нейтральну смугу без страху бути вбитими. Тотальна війна швидко з’їдала довіру, стирала співчуття і змушувала звикати до думки, що по той бік – не «ближній», а ворог, якого треба за будь-яку ціну знищити. І все ж пам’ять про те коротке перемир’я не зникла. Про ніч, коли між окопами лунали гімни, а замість пострілів – голоси людей, які ще не навчилися ненавидіти остаточно.

Світлана Шевцова, Київ

Перше фото – малюнок, на якому зображено знамените Різдвяне перемир’я 1914 року. Німецькі та британські солдати зустрілися на нейтральній смузі. Фото: CBW/Alamy