Нульовий день: мистецтво управління кіберкризами

Знання і досвід України, набуті під час активного протистояння агресії РФ, – безцінна інвестиція у спільну безпеку

У результаті серйозної кібератаки енергетичні, телекомунікаційні та транспортні мережі США зазнали руйнівного удару. Зловмисники, використовуючи передові технології, паралізували критичну інфраструктуру, що призвело до катастрофічних наслідків. Тисячі людей загинули через скоординовані атаки, а країна опинилася на межі колапсу, зіткнувшись із безпрецедентною кризою. Розвіддані підтвердили, що за атакою стоїть Росія. У відповідь уряд США почав розробляти заходи відплати, які не обмежуються кібервиміром…

Поки що це не реальна історія, а події з нового серіалу Netflix «Нульовий день». Проте інтенсивність кібератак і посилення гібридного втручання робить подібний сценарій можливим у середньостроковому майбутньому. Здатність ефективно й скоординовано відповідати на серйозні кібератаки проти цивільної інфраструктури – необхідна складова сучасних безпекових стратегій.

Саме тому таким важливим є представлений наприкінці лютого проєкт плану ЄС для управління кризами в кібербезпеці (Cyber Blueprint). Європейська Комісія задекларувала намір вдосконалити координацію між усіма стейкхолдерами. Документ охоплює досить багато питань: посилення ситуаційної обізнаності для передбачення кіберінцидентів; використання усіх механізмів ЄС для швидкого реагування; інструменти для пом’якшення наслідків і стримування атак; зміцнення взаємодії між цивільними та військовими структурами, включно з НАТО. 

Зокрема, пункт 34 проєкту передбачає, що ЄС буде намагатися посилити систему контактів і комунікації для координації з НАТО у випадках кіберкриз – як для обміну даними про ситуацію, так і для застосування контрзаходів. Центр інтегрованого кіберзахисту НАТО, про створення якого члени Альянсу домовились у 2024 році на саміті у Вашингтоні, може стати ключовим елементом таких процесів.

Подібна взаємодія ЄС із НАТО актуалізує ще одне запитання: яка кібератака дає правові підстави для колективної самооборони? Наразі рішення про те, чи призводить кібератака до застосування статті 5 Договору НАТО, приймається Північноатлантичною радою в кожному конкретному випадку; загальних критеріїв не існує. Водночас НАТО офіційно визнало, що кібератака «може завдати такої ж шкоди сучасному суспільству, як і звичайний напад», і що «кіберзахист є частиною основного завдання НАТО з колективної оборони». Потенційне спільне управління кіберкризами може дозволити ЄС та НАТО напрацювати стійку методологію оцінки атак.

Запропонований Єврокомісією проєкт також створює нові можливості для України. Пункт 39 передбачає, що, зважаючи на кількість інцидентів у сусідніх країнах, ЄС має залучати держав-кандидатів до спільних дій і навчань. Маючи унікальний досвід успішної протидії атакам Росії, Україна може значно посилити підходи ЄС до управління кіберкризами. Подібна взаємодія пришвидшить інтеграцію України до загальноєвропейських механізмів безпеки. Крім того, це дозволить краще співпрацювати із союзниками для захисту української критичної інфраструктури. Це відповідає принципам, закладеним у Спільних безпекових зобов’язаннях між Україною та Європейським Союзом. Зокрема, підписаний влітку 2024 року документ декларував: «ЄС підтримуватиме Україну в запобіганні, стримуванні та реагуванні на ці загрози шляхом комплексного використання інструментарію ЄС, а також підвищуватиме кіберстійкість шляхом розбудови потенціалу, навчання з питань кібербезпеки, підтримки розробки законодавства та політики, методологічної сумісності, технічної допомоги, а також, за необхідності, шляхом підтримки заходів швидкого реагування. Європейський Союз і його держави-члени також отримають переваги від досвіду України в цих сферах».

Крім того, Україна має адаптувати власні стратегії управління кіберкризами до нових підходів ЄС. Важливою є як координація національних стейкхолдерів, так і чіткий алгоритм взаємодії з міжнародними партнерами. Колективна відповідь на серйозні кібератаки – не лише гарантія невідворотної відповідальності порушників, але й ефективний запобіжник та інструмент стримування.

Протягом найближчих років ЄС та НАТО навряд чи зможуть повною мірою убезпечити себе від серйозних кібератак. Проте уникнути безконтрольних і хаотичних кіберкриз – цілком досяжна мета. А знання і досвід України, набуті під час активного протистояння агресії РФ, – безцінна інвестиція у спільну безпеку.

Ілона Хмельова, докторка філософії (PhD) за спеціальністю «Міжнародне право», секретар Ради економічної безпеки України (РЕБ)