ЗСУ в очікуванні західної зброї: зможемо не тільки зупинити ворога
Жодне озброєння не є панацеєю, але його наявність та достатня кількість реально здатні допомогти ЗСУ значно покращити ситуацію на фронті
Невдовзі Україна нарешті почне отримувати від партнерів основну масу озброєння, яке Київ називав пріоритетним упродовж останніх зустрічей у форматі «Рамштайн». Йдеться про першу партію боєприпасів різних калібрів (180 тисяч) у межах чеської ініціативи, які будуть поставлені в червні. Крім того, очікуються додаткові артилерійські системи, ППО HIMARS, Patriot, IRIS-T, SAMP/T і ракети до них, бронетехніка, далекобійні засоби, як от ATACMS. До слова, росіяни постійно звітують про нібито знищення згаданих американських ракет. Це насправді так? Теоретично, їм можуть протидіяти системи С-400 «Тріумф». Але ж ми бачимо «вибухові» результати прильотів ATACMS, які, до слова, почастішали: є інформація, що у ніч на 15 та на 16 травня ЗСУ гатили саме цими ракетами по тимчасово окупованому Криму. Наслідок – пошкоджено головний артилерійський склад військового аеродрому «Бельбек», де зберігалася більшість ракет для літаків Су-27, Су-30 і МіГ-31. Ще більше – на супутникових знімках Mixar, які "гуляють" Мережею (чекаємо офіційну інформацію): два знищених МіГ-31 та один МіГ-29, а також пошкоджений Су-27. Дуже непогано…
Ну і, звісно, як не згадати про винищувачі F-16. Хоча, деякі військові експерти закликають українців позбутися надто обнадійливих сподівань на ці літаки. Мовляв, F-16 – справді досконаліше наявної в Україні авіації, але це не якась «вундерваффе», а лише платформа, така ж, як і старі літаки – Міг-29 або Су-27. І частка правди в цьому справді є, втім, навіть якщо використовувати F-16 виключно для оборони (функція ППО), то ефективність західних винищувачів на голову вища за винищувачі радянські. Чому? А тому, що F-16 можуть збивати більше «Шахедів» та крилатих ракет. Для радянських винищувачів «Шахед» – це надто важка ціль, бо у них погана радіолокаційна станція. Це, по-перше. А по-друге, багато чого залежатиме від ракет, які будуть надані з F-16, для ураження повітряних, наземних і морських цілей. Саме тому України прагне отримати, зокрема, ракети класу «повітря-повітря» AIM-120 AMRAAM, «повітря-земля» AGM-158 JASSM, протикорабельні AGM-119, плануючі керовані авіабомби (КАБи) AGM-154 Joint Standoff Weapon тощо. Відтак не варто щодо F-16 підносити планку надто високо, це справді не «срібна куля», яка змінить усю війну, але точно значно підсилить бойову здатність нашого війська. Як і загалом – вище згадана нами військова допомога від партнерів.
Втім, наскільки ця допомога в цілому може/здатна змінити ситуацію на фронті на нашу користь, чи існують реальні перспективи для того, що в ЗСУ відкриється «вікно можливостей» для переходу від оборони до наступу, хай і локального для початку?
Є НИЗКА ФАКТОРІВ, ЯКІ СВІДЧАТЬ, ЩО НЕВДОВЗІ ІНІЦІАТИВА ПЕРЕЙДЕ В НАШІ РУКИ, І ПОЧАТОК НАДХОДЖЕННЯ ЗБРОЇ ВІД ПАРТНЕРІВ – ОДИН ІЗ НИХ
«Надходження озброєння від партнерів, зокрема від США, змінить ситуацію на полі бою радикально. Оскільки важко воювати, коли в тебе недостатньо боєприпасів, артилерії, бронемашин, ППО», – коментує Укрінформу директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь.
За його словами, те, що відбувалося протягом останніх восьми місяців, коли у жовтні минулого року росіяни перейшли у наступ, коли Конгрес США став на паузу, а Європа ще не була готова швидко замінити Америку в питанні забезпечення ЗСУ озброєнням і технікою, найперше снарядами – дуже дорого коштувало нашій державі на фронті, відбулося просідання на деяких ділянках, особливо біля Авдіївки, яку ми, зрештою, втратили.
«Чому трапилося те, що трапилося? Ну, про це насправді було вже багато сказано. Головне – тепер допомога буде. І це сильно підкосило плани Кремля, де сподівалися до листопада цього року, до виборів у Сполучених Штатах, підготувати ситуацію, коли Україна вже не зможе оборонятися. А новому президенту США, хто б ним не став, запропонувати свій варіант переговорів – договору, який означав би, по суті, капітуляцію України, і щоб таким чином завершити цю війну, яка насправді дуже обтяжує кремлівський режим», – наголошує пан Самусь.
Про це свідчать останні заяви Путіна про «готовність до миру» в інтерв’ю китайському агентству «Сіньхуа», а також низка інших процесів, які відбуваються всередині РФ, зокрема ті, що почалися після так званих «президентських виборів»…
«Насправді у РФ не все так райдужно, як це намагається зобразити їхня пропаганда», – стверджує військовий експерт.
Значна частина «нескінченних» ресурсів для ведення війни, наприклад, бронетехніки, знаходиться на критичній межі.
«Як відомо, сьогодні основний ресурс поповнення армії РФ – бази зберігання старої радянської техніки. І українські, і західні OSINT-аналітики, використовуючи супутникові фото, ведуть підрахунок бронемашин і артустановок, що залишилися в Росії. Цифри багатьох досліджень відрізняються, але не докорінно, – каже наш співрозмовник. – Так от, за нинішньої інтенсивності боїв та російських втрат, танки на базах зберігання Росії можуть закінчитися на початку 2026 року. Ще швидше вичерпаються запаси САУ, БМП, БТРів та інших бронемашин. Слід розуміти, що коли наш ворог знімає щось із бази зберігання, це не означає, що всі 100% потрапляють на війну. Це означає, що триває велика ревізія. І щось модернізується, ремонтується, щось розбирається на запчастини, а щось просто утилізується, бо це вже брухт».
Зрештою, ці проблеми видно вже зараз. Не лише Михайло Самусь, але й інші військові експерти, як от Олександр Коваленко, Костянтин Машовець та інші – постійно наголошують, що у підрозділів російських окупаційних військ відзначається нестача техніки згідно зі штатною комплектацією.
«Для Росії 2025 рік стане критичним, щонайменше з бронетехнікою дійсно будуть проблеми. Можливо, допоможуть союзники? Ні, у РФ немає союзників, які б могли швидко наростити поставки саме броні, – запевняє пан Самусь. – Боєприпаси? За даними південнокорейської розвідки, близько трьох мільйонів боєприпасів КНДР поставити росіянам могла. Але є величезні питання до їхньої якості».
Є безліч даних, що отримані Росією боєприпаси від КНДР часто мають дефекти і вибухають перед пострілом, завдаючи пошкоджень артсистемам російських окупантів та мінометам. Зафіксовано навіть випадки загибелі артилеристів. РФ також використовувала північнокорейські балістичні ракети для атак на українські міста, і близько половини з них відхиляються від курсу.
«Але це не все. Зараз у РФ є ознаки конкуренції за більший доступ до влади і ресурсів між двома групами впливу. Перший – новоспечений радник Путіна Патрушев та силові органи. Другий – гендиректор корпорації Ростех Сергій Чемезов, російський ВПК і олігархи», – каже директор New Geopolitics Research Network.
Після всіх ротацій у російському уряді будуть два віцепрем’єри: син Патрушева Дмитро та креатура Чемезова – Денис Мантуров, нагадує він. Через них обидві групи будуть протискувати свої інтереси.
Але російська система не може без корупції…
«Бєлоусов – професійний економіст, який досі не мав відношення до армії. Його призначили, щоб підвищити ефективність роботи Міноборони, вичистити корупцію. Теоретично це має сенс. Але в Росії вся система управління – корупційна. Експорт нафти чи імпорт мікроелектроніки можливі лише за чорними схемами через санкції. Якщо уявити, що хтось почне ламати схеми – буде протидія і саботаж в Міноборони».
Відтак, беручи до уваги вище перелічені фактори…
«Надходження озброєння від партнерів змінить ситуацію радикально. Очевидно, треба почекати ще кілька тижнів, аби логістика і бюрократія зробили свою справу. І тоді конче необхідна номенклатура, як от снаряди до арти, далекобійні ATACMS, з'являться на полі бою. Нині «вікно можливостей» для росіян закривається. І ворог це розуміє, а тому намагається це «вікно» по-максимуму використати. Те, що ми зараз спостерігаємо – це класичний прийом, коли ти починаєш якісь операції, щоб командування противника розтягувало свої війська. Проте наше командування було готове до подібних сценаріїв», – запевняє Михайло Самусь.
«Коли в нас буде достатньо боєприпасів – ми зможемо потужно вражати артилерією і їхні штурми піхотою і бронетехнікою. Останні пів року нашим «чарівним інструментом» були fpv-дрони, якими ми намагалися перекрити дефіцит снарядів. Але fpv-дрони не все можуть уразити. Ворог це зрозумів, а тому й побільшало на фронті «творінь російської військово-технічної думки» – тих же «танків-сараїв», – звертає увагу аналітик.
«Сараї», які прикривають бронетехніку, можливо, для протидії fpv-дронам справді ефективні, але перед артилерією – ні: «Артилерія їх просто рознесе. Тому надходження боєприпасів, а також протитанкових засобів – фактично одразу змінить ситуацію на фронті. Бо fpv-дрони плюс арта і ПТРК… Ворогу буде вже не до штурмів, особливо за умови дефіциту бронетехніки».
Крім того, наше військо дуже очікує на ATACMS, інші додаткові далекобійні ракетні засоби, як от Storm Shadow, SCALP-AG.
«А ще – на крилаті бомби на кшталт російських ФАБів з модулями управління. Певен, ми їх отримаємо. Вкупі – це істотно змінить наші можливості, і не лише для оборони, але й для проведення контрнаступальних дій. ATACMS, звісно, в обороні можна використовувати для того, щоб ефективно знищувати ворожу логістику, командні пункти, склади з боєприпасами. Але ще більш ефективно ці ракети можна використовувати в наступі», – наголошує пан Самусь.
І, звісно, винищувачі F-16 та системи ППО.
«Перш за все, F-16 мають покласти край російському пануванню в повітрі, можливостям з використання КАБів і ФАБів проти нас. І якщо це буде зроблено, тоді наступальний потенціал росіян різко впаде», – переконує експерт.
Схоже, що ЗРК малої дальності уже поступили на фронт. За останній тиждень було знищено і Су-25, і К-52.
Загалом його прогноз доволі позитивний: «Піде зброя – правила гри на полі бою зміняться на нашу користь».
АГЕНТУРА КРЕМЛЯ «ЗІ ШТАНІВ ВИСТРИБУЄ» – «ВІКНО МОЖЛИВОСТЕЙ» ДЛЯ РФ ЗАКРИВАЄТЬСЯ
«Багатомісячна невизначеність з боєприпасами для ЗСУ нарешті вирішилася. І це ключове – ти не можеш планувати операції, якщо не знаєш якими ресурсами будеш оперувати», – наголошує керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія XXI» Павло Лакійчук.
Сам факт того, каже він, що партнери підтвердили свою допомогу і окреслили орієнтовні терміни – уже призвів до перших змін на фронті. Адже це дозволило нашому командуванню розпакувати НЗ, який тримали «на чорний день»: «Це, звісно, поки не зрівняло наші вогневі можливості з ворогом, але з’явилося чим відповісти, а на критичних напрямках – сконцентрувати вогневу міць. Це ще не «друге дихання», але вже його передчуття».
Далі багато буде залежати від ритмічності поставок зброї.
«Але й все і відразу теж не добре – це може перевантажити логістику, дає шанс ворогу накрити великі обсяги боєприпасів на маршрутах, ще до того, як вони потраплять на фронт. Саме тому кремлівська агентура зі штанів вистрибує – отримали команду. «Вікно можливостей» для окупантів поступово закривається», – стверджує пан Лакійчук.
Але й наше «віконечко» тепер відкрити не так то просто – завдання перехопити ініціативу надскладне: «Складність переходу з оборони в контрнаступ полягає в тому, що ОДНОЧАСНО треба вимотати противника стійкою обороною і у той же час накопичити резерви для ведення наступальних дій. Невдалий контрнаступ 2023 року – тому яскравий приклад».
Отже, треба більше ресурсів, більше зброї, більше воїнів.
«І якщо навіть зі снарядами, ракетами та літаками наші партнери нам допоможуть, то з людським ресурсом нам доведеться вирішувати задачу самостійно. Якщо ми хочемо звільнити нашу землю від загарбників, треба воювати нам, тут жодні «франко-канадійські експедиційні сили» ситуацію не зламають, на це годі розраховувати. Розраховувати треба на себе. В Перемогу треба не лише вірити, а вперто будувати її потом і кров’ю. Сьогодні і зараз. Крок за кроком», – акцентує експерт.
А з якого боку починати звільняти Нашу Землю – це другорядне питання.
ВІЙСЬКОВА ДОПОМОГА ПАРТНЕРІВ ЗНАЧНО ПІДВИЩИТЬ ЕФЕКТИВНІСТЬ НАШИХ ДІЙ ЯК В ОБОРОНІ, ТАК І В НАСТУПІ
Полковник запасу ЗСУ Петро Черник переконаний, що військова допомога зайде в Україну без зволікань. Власне, уже заходить. Більше запитань виникає в її обсязі.
«Адже зброї в повномасштабній війні багато не буває», – акцентує він.
За наявності великої кількості снарядів для артилерії українські військові зможуть не просто загальмувати, а зупинити росіян: «Коли ми отримаємо боєзапас, характер бойових дій зміниться. Тому що зараз ми ворога знищуємо на близькій дистанції, тобто це все робиться піхотою. А тепер буде достатня кількість снарядів, і ми знищуватимемо ворога на підходах, а не в той момент, коли вони штурмують наші окопи».
Також Петро Черник згадав про ATACMS. Ними ми зможемо нищити логістику ворога, зокрема залізничні ешелони: «95% всього, що завозять в Україну окупанти, перевозиться залізничницею. Звичайні вантажівки, як КАМАЗ або Урал, беруть на борт у межах до 50-60 снарядів 152-го калібру, чи 30 снарядів до систем РСЗВ Град… А залізничний вагон 50-тонний бере 500 (снарядів, – ред.) 152-го мм і 300 снарядів до «Градів». Якщо це все знищувати, то в них нічого не буде».
На далекобійні ракети звернув увагу й військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко: «ATACMS є різні. Є модифікація касетного типу, що ефективно працює по аеродромах, великих скупченнях людського ресурсу. Є модифікація осколково-фугасного типу, бетонобійного типу – це проти укріплених об'єктів, наприклад проти штабу, що знаходиться під землею, або укріпленого об'єкта. Наприклад, якогось мосту».
Того ж – Керченського, який з'єднує тимчасово окупований Крим із материковою Росією. За всіма військовими правилами цей міст є законною ціллю для українських військових.
«Окупувавши південно-східну частину України, росіяни взялися за будівництво залізниці. Але вона – не найнадійніший спосіб забезпечити фронт, тому Керченський міст залишається у пріоритеті. Якщо українським Силам оборони вдасться його розбити, знищивши опори або кілька прольотів, якими пролягає залізниця, наслідки для РФ будуть катастрофічні», – запевняє пан Коваленко.
Звісно, важливу роль відіграватимуть F-16, які можуть змінити ситуацію з ударами ворожої авіації КАБами по мирних містах і позиціях українських військ.
Петро Черник: «Є прекрасна ракета з бойовим радіусом 180 км, а КАБ скидається з відстані у 70 км. От якщо відігнати або перебити якомога більше носіїв – «Сушок», яких у ворога не так і багато – десь 80, більше немає – це відчується одразу... Уявіть собі, що ми, умовно, 30 з них збили. То росіяни задумаються, чи їх варто масово застосовувати».
А Олександр Коваленко доповнює, що під прицілом F-16 опиняться не лише літаки росіян: «Номенклатура озброєнь до американських винищувачів доволі широка – існують десятки засобів для ураження не тільки повітряних, а й наземних і морських цілей»
У будь-якому разі допомога від партнерів надасть ЗСУ повноцінні можливості як для стабілізації лінії оборони, так і для контрнаступальних дій.
«Так, дійсно, ми за останні пів року поки не отримували достатньо озброєння і техніки, втрачали позиції. Проте лінія оборони не посипалась, прориву фронту не відбулося, як пророчили деякі «експерти». Хоча важко справді було. Та ЗСУ стримали російську навалу. А ж коли ЗСУ стримували ворожу навалу великою ціною і з дефіцитом озброєння, то що буде, коли почнемо отримувати все необхідне – боєприпаси, техніку тощо? Аби відповісти на це питання, не треба бути генієм. Ми значно підвищимо ефективність – як в обороні, так і в наступі», – зазначив військовий оглядач.
Усе відбуватиметься у два етапи. Перший етап – стабілізація лінії оборони.
«Другий етап – це формування наших резервів для контрнаступу. Де саме, по якому перспективному напрямку ми наступатимемо – говорити не буду нічого, бо вже відомо, до чого ми договорилися у 2023 році. Де треба, там і буде. Коли почнеться – всі це побачать, а дехто відчує на власній шкурі», – резюмував Олександр Коваленко.
Мирослав Ліскович, Київ