Юрій Ігнат, речник Повітряних сил ЗСУ

Усю Росію засобами ППО перекрити неможливо

За два роки повномасштабної російсько-української війни Повітряні сили України пройшли серйозний шлях розвитку та вдосконалення. Які зміни відбулись за цей період, чи здатна Росія захистити свою територію від ударів з боку України, як триває підготовка до отримання винищувачів F-16, скільки РФ має бойових літаків, чи впливають політичні процеси в Сполучених Штатах Америки на забезпечення потреб Повітряних сил – про це та інше в інтерв’ю Укрінформу розповів речник ПС ЗСУ Юрій Ігнат.

У 2022 РОЦІ МИ ВІДБИВАЛИСЬ ВІД ВОРОГА ФАКТИЧНО ЛИШЕ РАДЯНСЬКИМ ОЗБРОЄННЯМ

- За 2 роки повномасштабної війни Повітряні сили пройшли серйозний бойовий шлях. Якщо порівнювати Повітряні сили лютого 2022 року і 2024 років, які б зміни ви відзначили?

Якщо б ми втратили повітряний простір, це була би катастрофа

- Ви бачили, з якими засобами і під якими ударами ворога ми розпочали війну. Тобто, ворог дуже хотів знищити Повітряні сили як вид Збройних Сил України. До війни у нас налічувалося близько 50 тисяч військовослужбовців – це величезний колектив: органи військового управління, на яких замикаються вже військові частини, бригади і так далі. Це все має працювати, як годинник, як механізм, який забезпечує охорону повітряного простору, створює єдину систему протиповітряної оборони держави, якою керує командувач Повітряних сил. Зрозуміло, що противник хотів усе це знищити, щоб безперешкодно літати тут, висаджувати десант, бомбити нас. Якщо б ми втратили повітряний простір, це була би катастрофа.

Повітряні Сили першими відчули ракетні удари балістикою, крилатими ракетами, відновились і почали продовжувати ведення протиповітряних боїв, адже до цього, в принципі, готувалося керівництво і люди на місцях. Ми знали, що таке може бути, що будуть різні сценарії – або «кримський коридор», або захоплення Донецької, Луганської областей можливе, або вся Україна і столиця. Тому завдання №1 для Повітряних сил було вигнати їх із повітряного простору та відбивати ракетні удари, наскільки це було можливо в той час, у перші тижні війни.

Окрім захисту повітряного простору та постійних ударів по противнику, треба було зосередитися й на тому, аби не допустити висадки російського десанту біля столиці. Довкола Києва є аеродроми, п’ять летовищ, де можна це робити. І Росія намагалася здійснити висадку десанту і з вертольотів, і з літаків, на що отримала рішучу відповідь як на землі, так і в небі. Відповідно це завдання було виконано, Росія відійшла з повітряного простору України з підконтрольної території. Вони зазнали величезних втрат у перші тижні війни і відійшли. Нам тоді вдалося врятувати і зенітно-ракетні комплекси, і радіолокаційні системи, таким чином система ППО запрацювала і ми почали відбивати російські крилаті ракети.

Якщо говорити про події березня-вересня 2022 року, то наша робота передусім була спрямована на підтримку дій українських військ. Ви знаєте, що були серйозні контрнаступи з боку української армії, і вдалося відтіснити противника.

У 2022 році ми боролися тим, що тоді мали на озброєнні, – тобто ще старі радянські системи «Бук М-1», С-300, комплекс С-125, ППО Сухопутних військ – «Стріла», «Ігла», «Шилка», «Тунгуска». Восени 2022 року ми отримали перші ЗРК західного зразка – NASAMS, що одразу вступає в бій, систему IRIS-T. Але це були лише невеликі підрозділи, які захищали Київщину, адже ворог тоді дуже серйозно бив по Києву, щоб зламати столицю, де стратегічні об’єкти, державні інституції.

Показали себе в роботі й IRIS-T, і NASAMS, ми почали отримувати ще додаткові системи й зрештою інші регіони почали отримувати системи ППО. Французький Crotale теж непогано себе зарекомендував. Прийшли «Гепарди», плюс відбувалося нарощення тих самих NASAMS та IRIS-T. Тоді ми відстояли нашу інфраструктуру завдяки міжнародній допомозі. Йшлося не лише про західні системи і боєприпаси до них, але й про допомогу радянськими системами, а головне ракетами до них – до «Буків» до С-300. Це все теж захід нам дає.

У 2022 - на початку 2023 років ми відбивалися фактично старими радянськими системами. Від жовтня 2022 року в нас почали з’являтися перші західні системи, потім навесні з’явився перший «Patriot». На сьогодні ми маємо дуже багато номенклатури озброєння західного зразка, однак це багато в найменуваннях, а в кількості – не так багато. Очікуємо, що, можливо, запрацює ефективно проєкт FrankenSAM, ви знаєте про поєднання радянських комплексів з американськими ракетами.

Словом, усе те, що можна буде застосовувати ефективно проти різних засобів повітряного нападу ворога, воно буде йти в хід, тому що, як ви бачите, інтенсивність ударів дуже велика. Це показало 29 грудня 2023 року. Маємо посилюватися. Якщо підсумувати все сказане, то на початку ми мали лише радянські системи, а зараз маємо цілий «зоопарк» засобів.

МОБІЛЬНІ ВОГНЕВІ ГРУПИ – ЦЕ ВІДКРИТТЯ, ВОНИ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ РЕЗУЛЬТАТ ІНКОЛИ ДО 100% У ЗБИТТІ «ШАХЕДІВ»

- Яку роль відіграють мобільні вогневі групи у захисті неба, адже раніше про них мало хто знав?

- Роботу мобільних вогневих груп варто відзначити окремо. Це відкриття, тому що спершу було не так просто збивати повітряні цілі силами цих мобільних груп. На початку вони виїжджали на позиції, починали стріляти тисячами боєприпасів, але ефективність була низькою. Тому що збити «шахед», який летить начебто і не швидко, начебто і не високо, але це так здається – візуальний обман, тут потрібно було мати навички. Бійці здобували досвід на тих ділянках фронту, куди «шахеди» найчастіше літали, де їх застосовували.

Потім постало питання щодо ефективності цих мобільних груп, питання в збільшенні їх кількості, в оснащенні їх необхідним автомобільним транспортом, щоб оперативно виїжджати в поле, в бездоріжжя. Для цього потрібні машини високої прохідності. Радіус мобільних груп дуже маленький – кілька кілометрів, тому треба було бути вчасно на шляху «шахеда». Для цього потрібно було правильно проводити організацію управління групами, надавати програмне забезпечення, де відстежуються повітряні цілі. Також мобільні групи забезпечували необхідними вогневими засобами – це крупнокаліберні кулемети, оптичні приціли, далі – тепловізори, прилади нічного бачення, додаткові джерела живлення, прожектори, лазерні указки – це все в комплексі.

Зараз мобільні вогневі групи забезпечують результат інколи до 100% у збитті «шахедів». Це дуже добре, бо ми не витрачаємо на це зенітні керовані ракети, завдання яких – знищувати крилаті ракети, а також стримувати російську авіацію.

Основне, з чого я почав розмову і на чому хочу наголосити, – ми не маємо права допустити їхні літаки у нас над головами, тому що це буде крах. Основне завдання Повітряних сил саме в цьому полягає.

УКРАЇНА ПЕРЕХОДИТЬ НА F-16 В ЕКСТРЕНОМУ ПОРЯДКУ, ЯК ЦЕ НЕ РОБИЛА ЖОДНА КРАЇНА В СВІТІ

- Весна наближається, питання щодо поставок F-16, яке надмірно «перегріте» в суспільстві, вам ставлять ледь не щодня. Чи не «зсувається» знову постачання літаків? Ми отримаємо їх навесні?

- Пілоти перенавчаються, інфраструктура адаптується, робляться якісь тимчасові укриття, злітно-посадкова смуга десь удосконалюється. Ми не можемо в умовах війни капітально будувати під F-16 інфраструктуру, згідно з вимогами країн НАТО, але літаки й так можуть злітати з того, що у нас є. Зараз ніхто точно не знає, коли в Україні будуть F-16. Ми очікуємо якомога швидше.

Хочу наголосити, що Україна переходить на F-16 в екстреному порядку, як це не робила жодна країна в світі. І всі так чекають, ніби прийдуть літаки і все – перемога. Ви ж розумієте, що спочатку прибуде невелика група пілотів, починатимуть працювати в небі, звичайно, Росія буде на це реагувати відповідно. Але процес підготовки пілотів і збільшення їх в Україні буде йти поступово.

Нам не дадуть зразу 40, 70 чи 120 літаків. До речі, нам не найновіші модифікації дають. Тому процес іде, льотчики вже літають, виконують польоти в небі. Поки що тривають польоти з інструкторами. Українські пілоти мають повністю освоїти техніку, керувати самостійно, без інструкторів. Проводяться тренувальні польоти. Вони вивчають тактичні прийоми для того, щоб перш за все здійснювати польоти з перехоплення повітряних цілей. Це багатоцільовий літак, тому надалі треба відпрацьовувати завдання ударів і по наземних, і по надводних цілях. Тому наші пілоти роблять це в екстреному порядку, як я сказав – у пришвидшеному, тому що взагалі курс перепідготовки має тривати 2 роки. А ми робимо це значно швидше.

У нас є чіткий план дій, відповідно до нього йдуть навчання пілотів, інженерів.

- На вашу думку, чи впливають політичні процеси в США, інших країнах на швидкість постачання озброєння і техніки для потреб Повітряних сил?

Безумовно, головний наш союзник у плані постачання озброєння – це США

- Безумовно, будь-які процеси впливають. Ми не лише зі Сполучених Штатів отримуємо техніку та озброєння. Є ще потужні європейські країни такі, як Німеччина, Франція, Велика Британія, які нам дають і ракети, і боєприпаси додаткові до систем ППО та інше. Але, безумовно, головний наш союзник у плані постачання озброєння – це США.

Ми розраховуємо на їхню допомогу, яка включає в себе озброєння, засоби ППО, ті ж самі Patriot. Крім того, йдеться не лише про техніку та ракети, є ще фінансування певних процесів. Процес навчання пілотів, скажімо. Їх можуть фінансувати як Сполучені Штати, так й інша європейська країна, яка бере на себе відповідальність у межах авіаційної коаліції. Це все прописується. Тому без варіантів – допомога у вигляді великих фінансових вливань Україні потрібна. І той пакет допомоги, який був оголошений Сполученими Штатами, – це, безумовно, дуже серйозне питання для нас.

- Розкажіть більш докладно про міжнародну співпрацю командувача Повітряних сил Миколи Олещука, наскільки вона тісна, який досвід міжнародних партнерів запозичили собі українські Повітряні сили завдяки їй?

- Командувач Повітряних сил був у різних країнах, де спілкувався зі своїми колегами. Зокрема це була Швеція, де командувач ознайомлювався з можливостями надання Україні літаків Gripen. Так само були й інші зустрічі. Нещодавно зустрічався з генеральним директором Baykar Makina Халуком Байрактаром щодо перспектив безпілотної авіації в Україні.

Проте зараз проводити очні зустрічі, щоб потиснути руку, неможливо. Багато зустрічей проводиться онлайн, тет-а-тет з керівниками тих чи інших видів і родів військ країн-союзників. Триває постійна співпраця і діалог. Більшість – конфіденційно. У нас є чимало фахівців, які працюють 24/7 і в Рамштайні, й у Сполучених Штатах Америки, і в інших країнах, які допомагають роботі наших Повітряних сил. У них є свій спектр роботи щодо потреб Повітряних сил у ракетах, щодо забезпечення засобами тощо. Тобто, є координаційні групи офіцерів, які цим займаються і доповідають командувачу. Коли бере участь сам командувач, то це скоріше офіційні, публічні зустрічі. Така робота триває постійно.

РОСІЯ МАЄ БЛИЗЬКО 1500 БОЙОВИХ ЛІТАКІВ, АЛЕ ЇХ АВІАТЕХНІКА ЗНИЩУЄТЬСЯ ПОСТІЙНО

- Щодня в зведеннях Генштабу є інформація про втрати ворога. На сьогодні вже знищено 338 ворожих літаків, понад 320 гелікоптерів та 7560 БПЛА оперативно-тактичного рівня. Можете сказати, орієнтовно скільки це становить відсотків від загальної кількості ворожої авіаційної техніки? Йдеться про 5%, 10% чи ми так не можемо порахувати?

- Літаки різні – є військово-транспортні, є стратегічна, винищувальна авіація, штурмова та інше. Те, що знищено на землі, теж береться до уваги. Пам’ятаєте, скільки гелікоптерів у Чорнобаївці накривалися одночасно? У Росії багато авіації. Приблизно 1500 бойових літаків, які Росія має в складі по всій території, плюс є якісь застарілі на зберіганні. Гелікоптерів теж у них достатньо. Але, якщо навіть із 1500 знищено близько 300, то це серйозний відсоток. Ви щодня бачите знищення їхньої авіатехніки.

Крім того, щороку вони поставляють нові літаки, але їх не так багато. Вони кажуть «партія», а «партія» – це може бути 2, може бути 4 одиниці. Наприклад, минулого року було поставлено 4 літаки СУ-30СМ, кілька СУ-34. Це не так багато, як вони це пафосно заявляють. Але знищено нами, як бачите, теж чимало.

- У ЗМІ неодноразово бачили повідомлення, що російські літаки «гублять» бомби ще на території РФ до підльоту до України. Чи свідчить це про зношеність їхнього парку? Скільки авіаремонтних заводів зараз працює в Росії й чи знаходяться вони в зоні досяжності ураження нашими безпілотниками?

- Не варто сподіватися на те, що у них щось зноситься. Вони мають заводи, які можуть відновлювати і продовжувати ресурс старих літаків. А те, що не долітає, – це їхня криворукість, можливо, помилка, можливо, якісь інші фактори спричинили те, що бомба зійшла просто раніше, може, просто не хочеться підлітати ближче і ставати ціллю для нашої ППО? Так само Ту-95 ракети пускають, і часто вони падають у Каспійське море. Там багато вже «плаває», мабуть, по морю тих ракет, які просто не спрацювали. Сподіваємося, що таких ракет буде все більше й більше. Можливо, через санкції, які частково впливають і вони недоотримують якісь запчастини, замінюють їх якимось іншими компонентами, можливо, це впливає.

Що стосується досяжності наших безпілотників до об’єктів на території Росії, я не знаю, як вам на це питання відповісти. А як ви думаєте, знаходяться чи не знаходяться в зоні досяжності?

- Сподіваюсь, що знаходяться.

- Усі ж бачать, що безпілотники до Москви долітають. Очевидно, що цілі в Росії атакуються безпілотними системами українського виробництва. Ви бачите – підгорає то там, то там. І буде більше!

ВСЮ РОСІЮ ЗАСОБАМИ ППО ПЕРЕКРИТИ НЕМОЖЛИВО

- В одному з інтерв’ю ви казали, що Росія має досить потужну ППО, однак перекрити всю територію РФ все одно неможливо. Також ми бачили заклики окупаційної влади Криму про необхідність перекидання туди додаткових систем ППО. Чи спостерігаються якісь рухи в цьому питанні, чи фіксували, що Росія оголює якісь одні ділянки і посилює інші?

- Була така інформація. Зрозуміло, що Росія нагромаджує системами протиповітряної оборони лінію бойового зіткнення, безумовно. Без ППО російським військам буде дуже складно, тому що можуть бути по них повітряні атаки, зокрема й нашої авіації. Тому вони будуть прикривати лінію фронту – це зрозуміло. Також будуть прикривати Крим. Інші міста теж, де щось таки долітає до них, вони мають засоби прикриття. Але, як-то кажуть, в полях там немає жодного ППО.

Ось нам часто ставлять питання – чому так далеко до українського тилу долітають ворожі ракети й дрони. Тому що вони так прокладають маршрути, де у нас немає достатньо засобів, щоб їх знищувати. Засоби у нас розосереджені і прикривають локально міста, об’єкти, війська та інше. У них, в принципі, така ж сама ситуація. Усю Росію перекрити неможливо, немає стільки засобів, щоб таку територію щільно наситити ППО. Тому противник використовує її на тих напрямках, які вважає загрозливими для себе. І звісно вони переміщують ППО з інших регіонів, де в них немає такої потреби, а посилюють прикордонні області з Україною.

- Які аеродроми в Криму російська влада зараз найактивніше використовує, і які є, умовно кажучи, нашими найбажанішими цілями?

- У них 5 основних аеродромів використовуються, з яких злітає російська авіація, – Саки, Бельбек основні. Тут вони особливої погоди не роблять. У Росії є десятки летовищ на різному віддаленні довкола України і для авіації неважливо, де розміщуватися. Вони можуть вилітати з Ростовської області, з північних територій і завдавати ударів.

ВИПУСКНИКИ ЛЬОТНОГО ФАКУЛЬТЕТУ 2023 РОКУ ПРОХОДИТЬ ПІДГОТОВКУ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ

- Яка ситуація зараз із поповненням молодими пілотами? Чи відбирає ваше командування найкращих курсантів ще на етапі навчання?

- Що значить найкращих курсантів? У нас усі кращі. У нас є Харківський університет Повітряних сил, який продовжує готувати захисників неба і в Україні, й за кордоном. Але Повітряні сили – це не лише пілоти. Пілоти – це дуже невелика частина Повітряних сил. Повітряні сили – це протиповітряна оборона, до складу якої входить і авіація винищувальна, яка теж є частиною ППО.

Харківський університет Повітряних сил готує фахівців для всіх Повітряних сил – радіотехнічні, зенітні ракетні війська, частини логістики та зв’язку, льотні бригади, включаючи безпілотну авіацію. Є різні спеціальності, які затребувані в Повітряних силах. Харківський університет Повітряних сил зараз змінив свою базу. Він залишається харківським, але розосереджений по всій території України в окремих регіонах, тому що в Харкові навчання стає неможливим через постійні обстріли.

Курсанти сьогодні проходять навчання навіть безпосередньо в бойових бригадах разом із викладачами. Частина курсантів – навчається за кордоном. Випуск льотного факультету 2023 року проходить підготовку у Великій Британії, щоб освоювати літаки F-16, у них буде більш довгострокова дворічна програма підготовки. Навчаються там і льотчики, і штурмани, й авіаційні інженери. У вересні вони виїхали, тож рахуйте – 5 місяців там вчаться. Вони вивчають авіаційну термінологію англійською мовою. Українською мовою ніхто книжки та документацію перекладати не буде. Далі вони проходитимуть підготовку на легкомоторних літаках, а потім буде вирішене їхнє подальше перебазування на аеродроми чи навчальні центри, де є F-16.

Також курсанти Харківського університету Повітряних сил зможуть у подальшому проходити підготовку і в країнах НАТО, готуватись до роботи на IRIS-T, Patriot, NASAMS та інших системах. Тому всі охочі можуть долучатися до харківського університету, я думаю, скоро буде виставлена програма, умови вступу до вишу, хто хоче стати професійним захисником неба – льотчиком, ППО-шником, – ласкаво просимо в наш університет.

- Станом на сьогодні скільки Героїв України є в Повітряних силах?

- У Повітряних силах 47 військовослужбовців удостоєні звання Герой України. Крім того, сотні захисників отримали високі державні нагороди – це лицарі орденів Богдана Хмельницького, Данила Галицького, «За мужність» та інші.

Ірина Кожухар