Як Україні виграти війну безпілотників

Блоги

Саме ця війна виокремила БпЛА у самодостатній і життєво необхідний на полі бою інструмент

Про те, що у війні з Росією неможливо перемогти старими методами та зброєю, без якісної переваги, висловились безліч експертів. Останньою, безумовно, найрезонанснішою стала публікація в The Economist головнокомандуючого ЗСУ генерала Валерія Залужного, де йдеться про технологічний стрибок як необхідну передумову перемоги. Зокрема, головком основним інструментом забезпечення такої переваги влучно визначає масоване використання недорогих безпілотних систем, а також потребу в протидії таким же безпілотним системам ворога.

Війна рф проти України, власне як і будь-яка велика війна в історії людства, справді привела до появи нових форм і методів ведення бойових дій. Насамперед, таким новим зразком вона зробила безпілотні літальні апарати. Незважаючи на те, що безпілотні бойові літальні платформи офіційно використовуються людством з 1849 року (з часу бомбардування Венеції австрійською армією із застосуванням безпілотних запалювальних повітряних куль), саме ця війна виокремила БпЛА у самодостатній і життєво необхідний на полі бою інструмент.

При цьому саме українські Сили оборони стали революціонерами у питанні пристосування безпілотних платформ неспеціалізованого призначення для потреб збройної боротьби. Більше того, протягом тривалого часу Україна, як здавалося, випереджала ворога у насиченості фронту безпілотними системами всіх гатунків (як прийнятих офіційно на озброєння військових апаратів, так і придбаних та пристосованих до потреб військ цивільних дронів). Водночас, події літа-осені 2023 року демонструють, що ворог перелаштовується і насичує фронт своїми БпЛА як імпортованими та виготовленими по ліцензії, так і власного виробництва.

Як Україна може перемогти у цій повітряній битві? Такі можливості в України є і, на мою думку, полягають вони у зміні підходу і філософії постачання нових зразків до війська.

Першим пунктом у такому підході має стати спрощення та прискорення процедури контрактування безпілотних систем та боєприпасів до них від приватних виробників.

Певні кроки у цьому напрямку вже здійснені з прийняттям постанов Кабінету міністрів України про експериментальні проєкти від 24 березня 2023 р. № 256 та від 21 липня 2023 р. № 763, які значно спростили процедуру постачання БпЛА та боєприпасів до них. Позитивним для спрощення контролю над ціноутворенням стало також внесення змін до постанови уряду від 11 листопада 2022 р. № 1275, які відмінили радянські вимоги до контролю за обрахунком нормогодин.

Водночас усе ще зберігається значна зашкарублість системи контрактування нових зразків. На теперішній час виробник, який пропонує подібну продукцію власного виробництва замовнику, повинен пройти численні перевірки та узгодження, які не відповідають ані ситуації довкола держави та на фронті, ані реаліям сьогодення. Скажімо, ризиковими вважаються підприємства із малим статутним капіталом, що є нонсенсом, оскільки абсолютна більшість контрактів за бюджетом у рази перевищує статутні капітали компаній-виробників. Більше того, рушіями появи новітніх зразків та платформ стають саме новостворені ентузіастами стартапи. За такого підходу вони практично не мають шансу офіційно через систему держзакупівель запропонувати свою продукцію, навіть новаторську, для наших Збройних Сил.

Чи є вихід? Таким виходом із нескінченного кола перевірок і перестраховок, коли посадовцям краще взагалі не контрактувати нові зразки, аніж взяти на себе відповідальність та укласти перший контракт з молодою компанією, стало б укладання невеликих за обсягами контрактів з стимулюванням успішних компаній до нарощування власного виробництва та розширення потужностей.

Другим пунктом має стати створення сприятливого інвестиційного клімату для залучення у галузь виробництва БпЛА та боєприпасів до них іноземних та великих українських інвесторів. Не допустити, а де він присутній – негайно припинити невиправданий тиск контролюючих та ревізорських органів на виробників БпЛА та боєприпасів до них! Наш шанс наростити виробництво власних дронів та боєприпасів полягає у розширенні потужностей приватних компаній, що можливо лише через залучення іноземного капіталу, створення спільних підприємств та використання іноземних промислових майданчиків. Для цього необхідно створити максимально комфортні умови для роботи національних виробників та всіляко сприяти розвитку співпраці з іноземними оборонними компаніями.

Останнім за черговістю, однак не останнім за значенням, є зміна радянського сприйняття виробника як «буржуя-кровопивці». На жаль, у нашому суспільстві все ще домінує негативна думка про власника заводу чи організатора певного виробництва як про негідника, який «наживається на чужих мозолях і ще й прибуток собі закладає у товари військового призначення у воєнний час». Хіба не свідченням цього стали численні негативні коментарі читачів під статтями про розслідування Держаудитслужби стосовно неправомірності отриманих прибутків виробниками оборонної продукції? Від таких оцінок та вражень необхідно позбавлятися якомога швидше, сприймаючи власника як роботодавця та партнера робітника у виконанні оборонного замовлення.

Хоч яким би це видавалось комусь несправедливим, але слід усвідомити, що компанія-виробник не може працювати без прибутку. Без прибутку не буде розвитку компанії, не з’являтимуться нові зразки, не здійснюватиметься нарощування виробництва, не задовольнятимуться існуючі потреби! Не кажучи про те, що жодний притомний іноземний чи місцевий інвестор не вкладатиме кошти в компанію, метою діяльності якої є принесення збитків інвесторам та виконання державних контрактів з високим ступенем ризиковості та відповідальності.

Ми не можемо допустити невиправданої розтрати коштів, особливо, під час війни? Для цього існують механізми перевірки власника на доброчесність, що досить просто реалізується на рівні державної податкової служби шляхом контролю за використанням отриманих прибутків.

Як практик можу впевнено сказати: в України є інноваційний, технологічний та науковий потенціал для реалізації наших планів, зокрема, у виборюванні переваги в повітрі. Потрібні організаційні, адміністративні зміни, які дозволять цьому потенціалу реалізуватися. Якщо це станеться, ворог назавжди втратить перевагу в повітрі.

Олександр Карпенко, кандидат політичних наук, миротворець Місії ООН в Ліберії, директор компанії «Стандарт.Т»