Пам'яті Сергія Іконнікова, сержанта 72-ї ОМБр

Хвилина мовчання

Він загинув 13 жовтня – у свій день народження. Того дня йому виповнилось 25.

Як звичайні хлопці стають Героями? Мабуть, так розпоряджається доля. Її не обдуриш – вона точно знає, що звичайнісінький київський студент, душа компанії та невпинний громадський активіст має міцний внутрішній стрижень. Велика війна тому доказом.

Киянин, виходець зі звичайної дружної сім'ї, улюбленець батьків та двох сестер – старшої та молодшої. У школі зірок, як то кажуть, з неба не хватав, але привертав до себе увагу надзвичайною упертістю та наполегливістю у вирішенні будь-яких задач. Після занять ганяв з друзями у футбол, а ще дуже багато читав – мабуть, його багатий світогляд сформувався саме під впливом улюблених книжок.

По-справжньому зацікавився навчанням Сергій уже в університеті, де буквально за місяць до початку Великої війни здобув ступінь магістра права. Червоний диплом!

Родина пишалася сином, друзі щиро вітали. Але його "коником" була громадська діяльність. Спочатку – активний член ВГО "Солідарна молодь", потім – помічник депутата Київради та активіст Печерського осередку партії "Європейська Солідарність". Його голос був голосом громадських акцій "Європейської Солідарності" у Києві – сильний, глибокий, підсилений мегафоном. У відповідь на гучне "Слава Україні!" навіть пересічні перехожі не могли не відповісти: "Героям Слава!" Енергетика у хлопця була неймовірна! Знаючи максималізм та безкомпромісність Сергія, друзі зауважували: коли Іконніков стане відомим політиком, слово "корупція" стане анахронізмом.

І він би був політиком нового покоління, проєвропейським та виваженим, але російські загарбники внесли в ці плани свої брудні корективи.

У перший день Великої війни Сергій став до лав 206 батальйону ТРО. Разом із побратимами брав участь у визволенні від загарбників рідної Київщини. Коли орківську пошесть відкинули від столиці, хлопець прийняв рішення – буде кадровим військовим! Не одразу, але Сергій свого добився та став солдатом 72 ОМБР. Воював на Вугледарському напрямку. Майже за рік виріс до звання сержанта. За відмінну службу був відзначений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ "Золотий хрест". Має відзнаку Президента України "За оборону України".

Лідер від природи, був командиром взводу. Командир роти Сергія подав його кандидатуру на присвоєння первинного офіцерського звання. Через три дні після рокового дня народження гідний Воїн мав долучитись до відповідного навчання.

13 жовтня. П'ятниця, 13-те. День народження справжнього Патріота рідної держави, надійного Захисника, цікавенного співрозмовника-розумника та душі будь-якої компанії. В цей чорний день Сергія не стало.

Він сповна віддав рідній Україні все, що мав. Улюблені слова державного гімну: "Душу й тіло ми положим за нашу свободу..." – це про нього. Про сержанта Сергія Іконнікова.

Йому назавжди залишиться 25.

Вічна Слава Герою!

Ольга Демченко

Фото з Фейсбук-сторінки Сергія Іконнікова