Ворог готує нові удари по енергооб’єктах: що потрібно для захисту України

Бункерні приміщення допоможуть уберегти інфраструктуру від російських уражень

Російські окупанти готуються до подальших ударів по енергетичній інфраструктурі нашої країни в опалювальний сезон 2023–2024 рр., але й Україна відбиватиме ці атаки. Проте з урахуванням нинішнього досвіду варто розуміти, що протидія таким загрозам важлива не лише в найближчому майбутньому, це загалом має стати частиною концепції енергетичної безпеки.

Тож які рішення та кроки можуть її забезпечити? З’ясуймо.

ЩО НАМ «СВІТИТЬ» УЗИМКУ

Безліч прогнозів вказують на те, що зима буде складною через російські атаки на енергетичну інфраструктуру. Пам’ятаєте їхній торішній терористичний екстаз? Тоді мені спало на думку, чому б найдорожче та ремонт-непридатне у разі пошкодження обладнання, що критично впливає на ККД енергетичного живлення, не переносити під землю?

На сьогодні майже вся енергетична компонента в Україні зосереджена на поверхні, що полегшує її пошкодження не лише такими засобами, як крилаті ракети, – навіть банально дешеві Shahed-136 є загрозою для обладнання, що коштує мільйони й десятки мільйонів доларів.

Зрозуміло, одночасно й разово це все реалізувати неможливо, та й не всі елементи можна розміщувати під землею, але поступово найдоступніші вже можна було б. Особливо з огляду на те, що в нас і так є проєкти бункерних приміщень проти російських засобів ураження навіть проникального типу і тут не потрібно винаходити велосипед.

Наприклад, розмістити розподільну станцію в бункерного типу приміщенні, здатному витримати попадання Х-47М2 «Кинджал». Звичайно, у багатьох відразу виникне запитання, а як щодо проєкту такого приміщення під Х-47М2 «Кинджал»? Цю ракета лише останні півтора року активно почали застосовувати, хто візьметься за проєкт бункера, здатного витримати влучання настільки невивченої ракети?

КРІМ ППО, ПОТРІБНІ Й УКРИТТЯ

Насправді відповідь проста – проєкти такі є. І це проєкти бункерів, які створювали з орієнтацією на характеристики протибункерної бетонобійної бомби БетАБ-500ШП. Адже саме ці старі радянські бомби є бойовою частиною Х-47М2 «Кинджал» та ракет ОТРК «Іскандер» – типу, що проникає.

Річ у тому, що майже всі засоби ураження, які на сьогодні має Росія, – це або радянське озброєння, або модернізація радянської номенклатури. І Х-47М2 «Кинджал» – це, хоч як би банально звучало, реактивний двигун, прилаштований до старої радянської БетАБ-500ШП, навколо чого був натягнутий гарний обтічник, що надає цьому витворові похмурих геніїв вигляд ракети, та ще й з приставкою «гіперзвукова».

Але найцікавіше те, що всі проєкти бункерів, які створювали за радянських часів, ґрунтувалися саме на показниках пробивання радянською зброєю. І це стосується абсолютно всіх радянських та російських проєктів, бо прямого та необмеженого доступу до західних засобів ураження для випробувань іншого формату вони не мали.

Тобто той самий радянський С-300 випробовували, збиваючи радянські крилаті та балістичні ракети. Аналогічно С-400. Просто тому, що у совєтів не було «Томагавків» чи LGM-30 Minuteman. Були тільки дані про їхні характеристики та можливості, але фізичного випробування в «залізі» – ні.

Аналогічно з бункерами, які перевіряли на міцність з урахуванням випробувань на БетАБ-500ШП та інших типах бомб і ракет радянського зразка, протибункерного типу.

ЗАГРОЗА НЕ ЗНИКНЕ

Це я все до чого? До того, що базові проєкти є і достатньо їх застосувати для переведення енергетичного сектора під землю. Адже одна річ, коли по розподільчій станції російські окупанти застосовують, наприклад, 20 дронів-камікадзе «Shahed-136» (для прориву ППО та знищення обладнання на мільйони доларів – за витрат у 600–700 тисяч), а зовсім інше, коли дістатися до неї можливо лише дорогою та дефіцитною Х-47М2 «Кинджал», і те – не факт. Відчуваєте різницю? Безумовно, і не тільки про неї йдеться.

Так, це може виявитися дуже трудомістким і витратним проєктом у масштабах усієї країни, але наш божевільний сусід, на жаль, нікуди не подінеться, так само, як і від свого божевілля ніколи не вилікується. Він сотні років зазнає жадібних позивів до захоплення наших територій, а тому подібний проєкт, нехай і довгостроковий, виконуватиме добру службу в майбутньому.

Причому це стосується не лише енергетичного сектору, а загалом усіх галузей стратегічного значення.

Інформаційний спротив