Олексій Громов, заступник начальника Головного оперативного управління Генштабу ЗСУ

Крок за кроком наші війська виконують завдання зі звільнення від ворога усієї території України

Літня наступальна операція Сил оборони України триває. Українські військові в тяжких боях продовжують звільняти нашу землю. Про те, які напрямки є найбільш “гарячими”, чи вплинув на наш наступ підрив росіянами Каховської ГЕС, яка західна зброя є найбільш ефективною і яких зразків ще бракує ЗСУ для більш ефективного звільнення території України, а також – чого очікувати від перекидання ПВК “Вагнер” на територію білорусі, Укрінформ поговорив із заступником начальника Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних Сил України бригадним генералом Олексієм Громовим.

ГАРЯЧА” ЛІНІЯ ЗІТКНЕННЯ ЗАРАЗ ПЕРЕВИЩУЄ 1200 КМ

- Триває український наступ. Які напрямки найбільш “гарячі”?
Скільки кілометрів становить зараз “гаряча” лінія фронту? Яку територію вже нам вдалося звільнити?

- У цілому, в ході проведення силами оборони наступальної операції оперативна обстановка різких змін не зазнала та характеризується намаганнями противника вийти на адміністративний кордон Донецької області та утримати території в Донецькому й Таврійському операційних районах. У рамках проведення наступальної операції у Донецькому й Таврійському операційних районах найбільш активними напрямками є Мелітопольський та Бердянський, де наші підрозділи просунулися в глибину оборони противника до 7,5 км.

Загалом, з початку наступальної операції Силами оборони України звільнено 9 населених пунктів. При цьому ми повернули під контроль майже 160 кв. км української землі.

Щодо протяжності так званої “гарячої” лінії зіткнення, то вона зараз перевищує 1200 км. Але тут іде мова про безпосередню лінію зіткнення із противником у Херсонській, Запорізькій, Донецькій, Луганській та Харківській областях, де тривають активні бойові дії.

Проте, ми не можемо забувати про північні кордони з білоруссю та російською федерацією, звідки ворог веде постійні ракетно-артилерійські обстріли, відмічається діяльність диверсійно-розвідувальних сил противника, зберігається загроза військового вторгнення; а також про ділянку морського узбережжя в Одеській та Миколаївській областях, де, незважаючи на зниження військово-морського потенціалу противника, ми не можемо повністю відкидати його десантних можливостей. Плюс – кордон із Придністров’ям, де росія утримує обмежене угруповання військ. Тому загалом, така лінія може складати близько 3800 км.

- Як змінилася тактика російських окупантів упродовж останнього місяця? Звідки і куди найактивніше ворог зараз перекидає техніку та живу силу?

- Об’єктивно, тактика противника суттєвих змін не зазнала. Російські підрозділи ведуть штурмові дії, прагнучи витіснити наші війська із займаних позицій. Підрозділи ПВК “Вагнер” замінені на підрозділи регулярних військ. Ворог активно використовує артилерію, штурмову та армійську авіацію. Наступає невеликими підрозділами чисельністю до роти, як правило, без бойової техніки. В окремих випадках штурмові підрозділи посилюються танками. Найактивніше ворог перекидає техніку та живу силу до окупованих територій Запорізької й Донецької областей з метою відбиття наступу Сил оборони України. Після підриву дамби Каховської ГЕС та підтоплення прибережних районів, противник отримав можливість посилення угруповань військ на загрозливих напрямках за рахунок перекидання військ з тимчасово окупованої частини Херсонської області.

- Наскільки ускладнив наступ підрив росіянами Каховської ГЕС?

Знищуючи Каховську ГЕС, загарбники мали намір зупинити наступ наших військ, проте досягли протилежного ефекту

- Перш за все, варто зазначити, що підрив російськими загарбниками цієї гідроспоруди – це злочин та терористичний акт, який призвів до техногенної катастрофи у центрі сучасної Європи. Значну шкоду завдано довкіллю, екосистемі, знищено величезну кількість господарств, будинків, підприємств, люди, що мешкають на півдні нашої країни, зазнали гіркої біди…

Знищуючи Каховську ГЕС, загарбники мали намір зупинити наступ наших військ, проте досягли протилежного ефекту. Хвиля від зрушеної греблі, окрім іншого, змила першу оборонну лінію окупантів уздовж лівого берега річки Дніпро. Та й суто з військової точки зору цей злочин не міг призвести до руйнування наших планів. Збройні Сили України мають достатньо підготовлені підрозділи, забезпечені сучасним озброєнням та військовою технікою, у тому числі – для форсування водних перешкод. Крок за кроком українські військові виконують завдання зі звільнення від загарбників усієї території нашої країни.

- Наступаючи, наші війська стикаються з тим, що росіяни замінували десятки тисяч гектарів на окупованих територіях. Чи достатньо в нас броньованих машин та машин механізованого розмінування?

- За даними розвідки, противник влаштував на окупованих територіях глибоко ешелоновану систему інженерних загороджень, яка складається з декількох смуг перешкод протяжністю від 10 до 40 км кожна, і їхня щільність досить велика. Кожна смуга загороджень включає в себе протитанкові мінні поля, невибухові загородження у вигляді протитанкових ровів, бетонних пірамід (так званих “зубів дракона”), протитанкових їжаків, дротяних перешкод. Крім того, противник підступно використовує міни або групи мін, встановлюючи їх на невилучність, як міни-пастки. Для подолання таких загороджень також застосовується спеціальна інженерна техніка. Звичайно, в ході виконання завдань ця техніка зазнає пошкоджень або виходить з ладу. У зв’язку з цим та для подальшого нарощування спроможностей наших військ у подоланні мінно-вибухових загороджень противника є домовленості з країнами-партнерами про продовження постачання необхідної кількості інженерної техніки, а саме – установок та зарядів розмінування, танкових мостових укладачів, техніки для пророблення проходів у вибухових та невибухових загородженнях.

ЗА ПЛАНАМИ КРЕМЛЯ, ДО ЛАВ ЗБРОЙНИХ СИЛ РФ ПЕРЕДБАЧАЄТЬСЯ ДОДАТКОВО ЗАЛУЧИТИ ДО 500 ТИСЯЧ ОСІБ

- Чи триває мобілізація в рф, скільки російських мобілізованих зараз проходить навчання в центрах підготовки?

Керівництво рф планує у стислі терміни поліпшити ситуацію шляхом формального “влиття” до складу збройних сил бойовиків приватних військових компаній (окрім “групи Вагнер”) чисельністю близько 40 тисяч осіб

- Офіційно мобілізація в рф призупинена. Однак, здійснюються заходи з набору військовослужбовців за контрактом для комплектування та поповнення втрат підрозділів у зоні бойових дій. За планами кремля, до лав збройних сил передбачається додатково залучити до 500 тис. осіб. Але рівень підготовки та забезпечення військовослужбовців, що підписують контракти, є недостатнім для виконання завдань за призначенням – вони набувають необхідний досвід безпосередньо в ході бойових дій. Проте, зважаючи на значний мобілізаційний ресурс, росія здатна повністю забезпечити власні збройні сили особовим складом для ведення тривалої війни на виснаження. У період з початку весняного призову (орієнтовно – за 2,5 місяця) противник залучив на контрактну службу лише від 6 до 15 тис. осіб. Водночас керівництво рф планує у стислі терміни поліпшити ситуацію шляхом формального “влиття” до складу збройних сил бойовиків приватних військових компаній (окрім “групи Вагнер”) чисельністю близько 40 тисяч осіб. Наразі в центрах підготовки на території білорусі проходять навчання від 3 до 5 тис. мобілізованих російських військовослужбовців.

- Чи правда, що в росії вже не так масово набирають до війська ув’язнених, і з чим це пов’язано?

- Загалом, в рф масового набору ув’язнених осіб до регулярних військ не було. У складі загальновійськових з’єднань та військових частин діють лише штатні роти “шторм-z”, які комплектуються засудженими, що погодилися підписати контракт з міністерством оборони російської федерації. Масовий набір ув’язнених, за окремими оцінками – до 27 тисяч осіб, здійснювався в ПВК “Вагнер”. Саме її підрозділи виконували завдання в інтересах регулярних військ рф та активно застосовувалися в бойових діях у Бахмуті.

- У січні поточного року противник анонсував формування щонайменше 20 нових дивізій. Ви можете оцінити, наскільки йому вдалося/не вдалося реалізувати ці плани? Чи є ознаки збільшення стратегічних резервів та перекидання їх до кордонів України?

Нам відомо про формування противником нових військових частин та підрозділів у складі 25-ї загальновійськової армії центрального військового округу та 40-го армійського корпусу південного військового округу

- Формування такої кількості нових з’єднань потребуватиме додаткових людських і матеріальних ресурсів. Слід уявляти, що лише одна дивізія, в залежності від озброєння та призначення, може налічувати від 5 до 20 тисяч військових… В умовах війни та санкцій з боку країн Заходу, а також із урахуванням нещодавніх подій, пов’язаних із бунтом ПВК “Вагнер”, реалізувати такі плани в повному обсязі дуже складно.

На цей час нам відомо про формування противником нових військових частин та підрозділів у складі 25-ї загальновійськової армії центрального військового округу та 40-го армійського корпусу південного військового округу. Ці сили можуть бути застосовані як стратегічний резерв.

За нашими даними, до складу 25-ї армії будуть входити мотострілецька дивізія, дві мотострілецькі та одна танкова бригади. До складу 40-го армійського корпусу – мотострілецька дивізія та бригада. Можливі терміни їх готовності – не раніше початку наступного року. А строки перекидання до кордонів України залежатимуть від рівня готовності до ведення бойових дій.

- Кількість важкопоранених у ворога дуже висока і багато з них помирає у місцевих госпіталях, не дочекавшись транспортування до рф.
Чи є дані щодо розгортання нових госпіталів росіянами поблизу кордону з Україною?

- Противник активно використовує у своїх інтересах захоплені лікувальні заклади Міністерства охорони здоров’я України на окупованих територіях. Частину поранених відправляють на територію росії, у т.ч. з використанням авіаційного транспорту. На початку повномасштабної агресії у противника були проблеми з медичним забезпеченням. Зараз лікування важкопоранених здійснюється, у тому числі із залученням можливостей цивільних лікувальних закладів прикордонних з Україною областей рф. За наявними даними, з цією метою впродовж останнього часу розгорнутий додатковий медичний заклад в Шебекіно (Бєлгородська обл.).

- Яка ситуація наразі в тимчасово окупованому Криму, наскільки масово родини російських військових залишають півострів?

- У тимчасово окупованому Криму противник активно готується до оборони: практично завершене будівництво фортифікаційних споруд на півночі півострова, створюється система протидесантної оборони на північно-західному та західному узбережжі Криму для запобігання можливій висадці морських десантів Сил оборони України. Однак, точних даних стосовно масового виїзду родин російських військових з півострова ми не маємо. Та варто очікувати значного збільшення кількості осіб, які намагатимуться виїхати з Криму, у разі загрози знищення кримського мосту, наближення угруповань військ (сил) Збройних Сил України до Перекопського та Чонгарського перешийків у зв’язку з початком підготовки до звільнення півострова від окупантів.

СИСТЕМИ PATRIOT ПЕРЕВЕРШИЛИ ВСІ НАШІ ОЧІКУВАННЯ ЩОДО ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ

- Україна продовжує отримувати західну допомогу та активно застосовує її на фронті. На ваш погляд, які види озброєння перевершили очікування та які найбільше користуються попитом у різних родах військ?

- Ми цінуємо всю надану країнами-партнерами військово-технічну допомогу, кожен зразок має свою цінність та користується попитом у військах – від комплектів супутникового зв’язку Starlink до реактивних систем залпового вогню HIMARS. Беззаперечно, зенітні ракетні системи PATRIOT (USA) перевершили всі наші очікування щодо ефективності їх застосування.

З їх отриманням Збройні Сили України набули нових спроможностей та зруйнували міф стосовно неможливості знищення не тільки аеродинамічних (крилаті ракети, ударні БпЛА, літаки, вертольоти), а й балістичних цілей (балістичні ракети типу “Іскандер-М”, аеробалістичні ракети “Кинджал”).

Найбільш вдале поєднання бойових можливостей та універсальності застосування в інтересах практично всіх видів (родів) військ (сил) відзначається в роботі безпілотного авіаційного комплексу “Байрактар-ТВ-2” виробництва Туреччини. Саме завдяки безпілотникам цього типу наші військові мали можливість ефективно вести повітряну розвідку, своєчасно викривати дії противника та одночасно уражати його об’єкти. На початку війни це мало особливо важливе значення за умов швидкого просування російських окупаційних військ територією України.

З кращої сторони зарекомендував себе береговий ракетний комплекс “Гарпун” – завдяки його високій ефективності, простоті застосування, малого часу на підготовку персоналу, що його експлуатує.

Крім того, слід відзначити потужні вогневі можливості ПТРК Hellfire з термобаричними ракетами АGM-114-2, ПТРК “Джавелін”, ПЗРК “Стінгер”,

155-мм артилерійських систем М-777, М-119, а також високі показники щодо захисту особового складу в ББМ МаххPrо та автотягачах OSHKOSH.

Дійсно, Україна останнім часом отримала чимало зразків артилерійського озброєння іноземного виробництва. Станом на сьогодні це більше 10 різних типів артилерійських систем (М777, FH-70, TRF-1, САУ PzH 2000, AHS Krab, Caesar, Zuzana, AS90, M109, М119, L119) та більше 5 типів реактивних систем залпового вогню (М142 Himars, М270 MLRS, MАRS-ІІ, LRU, APS-40, RM-70). При цьому очікується надходження нових систем, які на даний час підрозділами ЗС України ще не використовувалися – таких як Archer, Firtina.

Виділяти, які з цих систем кращі, – недоречно. Кожна з них призначена для застосування в різних умовах та для виконання певних завдань і в цілому кожна система з такими завданнями справляється.

Це – високотехнологічна зброя, за допомогою якої ми здатні досягати визначених цілей з меншими втратами, – ми зберігаємо особовий склад. Адже ні для кого немає сумніву, що людське життя – це найдорожча цінність.

Усі зазначені системи є очікуваними та бажаними у підрозділах як ЗСУ, так і інших складових Сил оборони України.

- Після підриву Каховської ГЕС уже ніхто не може виключити злочинів рф на території Запорізької АЕС. Чи готові до такого розвитку подій наші війська та чи забезпечені військові в цій операційній зоні всім необхідним?

На фронті на випадок радіаційної небезпеки українські військові забезпечені засобами індивідуального захисту та радіаційного контролю

- Слід зауважити, що сценарій з відносно високою імовірністю підриву Запорізької АЕС не є новим. Він є об’єктом ретельного вивчення та постійного моніторингу ситуації – як можливих наслідків реалізації такого сценарію, так і для оцінки впливу на виконання завдань військами та вжиття необхідних заходів з реагування.

Безпосередньо на фронті на випадок радіаційної небезпеки українські військові забезпечені засобами індивідуального захисту та радіаційного контролю.

Крім того, Сили оборони мають підготовлені та оснащені сучасними приладами резерви особового складу, які можуть безпосередньо виконувати завдання радіаційної розвідки, контролю та деконтамінації підрозділів, що потрапили в зону радіоактивного зараження. (“Деконтамінація” – процес проведення медико-санітарних заходів з метою усунення хімічних, радіаційних чинників та біологічних агентів з поверхні тіла людини, в продукті або на продуктах, приготовлених для споживання, на інших предметах, включаючи транспортні засоби, які можуть становити ризик для здоров’я населення. – Ред.).

Підрозділи ДСНС також будуть залучатися до виконання заходів, специфічних для них.

НА СЬОГОДНІ НАЯВНІСТЬ ЯДЕРНИХ ЗАРЯДІВ У БІЛОРУСІ Є МАЛОЙМОВІРНОЮ

- 16 червня Путін заявив, що до білорусі доставлено першу партію ядерних зарядів, які планується розмістити на території країни. Чи можете ви підтвердити цю інформацію? На вашу думку, чи реальна загроза використання ядерної зброї проти України?

За нашими оцінками, за місяць російський ВПК спроможний виробляти близько 100 ракет

- Я не можу підтвердити цю інформацію. Для зберігання ядерних боєприпасів необхідно створити спеціальні умови, розгорнути базу для їх обслуговування. Це дуже складний технологічний процес. На сьогодні наявність ядерних зарядів на території білорусі є малоймовірною. Наскільки реальною є загроза використання ядерної зброї проти України – важко сказати. Не треба забувати, що це – війна з підступним противником, який не дотримується міжнародного права та готовий на все заради досягнення своїх цілей. Яскравим прикладом для нас є знищення росіянами Каховської ГЕС.

- У росіян залишилася велика кількість балістичних ракет, якими вони атакують наші міста. Крім того, вони продовжують атакувати крилатими ракетами, запаси яких вичерпні. За вашими оцінками, скільки таких ракет, яких типів, зараз може виготовляти російський ВПК за місяць, чи зросли/впали темпи їх виробництва?

- За нашими оцінками, за місяць російський ВПК спроможний виробляти близько 100 ракет, у т.ч. понад 10 одиниць для ОТРК “Іскандер”, до 30 одиниць морського базування “Калібр” та до 60 одиниць крилатих ракет повітряного базування, включаючи гіперзвукові аеробалістичні ракети “Кинджал”. На жаль, рф вдається зберігати темпи їх виробництва, а за окремими зразками озброєння – підвищити, що пов’язано з переходом російських підприємств на цілодобовий режим роботи та з використанням елементної бази, що закуповується в обхід накладених санкцій.

- Нещодавно ви повідомляли, що російські війська нарощують у прикордонних з Україною регіонах кількість тактичних груп ракетних військ. Зокрема, в Брянську область переміщений дивізіон берегового ракетного комплексу “Бал”. Що нам потрібно для того, щоб максимально ефективно їм протистояти?

- Так, є підтверджена інформація, що ворог перемістив береговий ракетний комплекс “Бал” до Брянської області рф. Але наявні зенітні ракетні комплекси, що є на озброєнні ЗС України, дозволяють перехоплювати ракети Х-35 (Х-35У).

З питань протистояння є два рішення. Перше – надійне протиповітряне прикриття, друге – виявлення та знищення зазначених підрозділів. З урахуванням дальності стрільби ракетного комплексу “Бал”120-260 км, для його ураження нам необхідно мати ракетний оперативно-тактичний комплекс з дальністю ураження 300-500 км.

- На брифінгу в лютому ви говорили, що ракети, які росія запускає для обстрілів України, дедалі частіше розриваються у повітрі над територією рф, так і не долетівши до цілі. Чи маєте статистику: який відсоток російських ракет, запущених по Україні, не досягли цілей?

Значна більшість російських ракет не досягає своїх цілей. Завдяки західній допомозі, нині ми здатні збивати крилаті, балістичні та аеробалістичні ракети

- Дійсно, з початком запровадження міжнародних санкцій проти рф значно почастішали випадки підриву ракет у повітрі, статистика таких випадків є, проте ми її не розголошуємо, щоб не надавати ворогу додаткову інформацію про бойову ефективність їхньої так званої “високоточної зброї”. Ймовірно, такі випадки частішають через так зване “імпортозаміщення”, коли високотехнологічні елементи, що виробляються в західних країнах, замінюються на їх російські (іранські) аналоги, у тому числі з побутових приладів.

Значна більшість російських ракет не досягає своїх цілей. Завдяки західній допомозі, на теперішній час ми здатні збивати крилаті, балістичні та аеробалістичні ракети. Через застарілість та відсутність належного технічного обслуговування, а також недосконалі технічні рішення при модернізації озброєння, частина ракет розривається у повітрі над територією рф, або не відбувається штатний старт боєприпасів з носія. Позаштатні випадки застосування ракетного озброєння противником ретельно приховуються. Не виключається, що саме у зв’язку з цим пуски крилатих ракет повітряного базування переважно здійснюються у повітряному просторі над акваторією Каспійського моря.

- Що потрібно для того, щоб знищити російські ракетоносії в Чорному морі?

- Одним з варіантів знищення російських ракетоносіїв у Чорному морі є наявність сучасних багатоцільових винищувачів покоління 4++, що дозволяють застосовувати авіаційні засоби ураження по морських цілях на дальності 200 км і більше. За умов отримання Україною сучасних літаків F-16 (F-18) з відповідним обладнанням та озброєнням – це стане можливим.

Крім того, боротьба з ракетною зброєю полягає не тільки у знищенні безпосередньо її носіїв, а також й в ураженні місць її зосередження та зберігання, перевантаження під час транспортування. Всі можливі варіанти нами враховуються та використовуються, в залежності від обстановки та даних розвідки.

Слід розуміти, що засоби та способи протидії ударним можливостям противника є досить чутливою інформацією, розповсюдження якої може надати ворогу перевагу в питаннях збереження своєї ударної зброї.

Для ураження суден противника під час переходу морем або на рейді необхідні останні модифікації протикорабельних крилатих ракет типу Harpoon, Brimstone, “Нептун”

На рахунок того, чи здатні ми самостійно виробляти відповідні засоби протидії, – так, здатні, ми вже це робимо. Підтвердженням цього є застосування противником своїх носіїв ракетної зброї лише на відстанях, які убезпечують їх від ураження нашої ударної зброї.

У подальшому ми будемо нарощувати свої ударні можливості, щоб нівелювати останній козир ворога – просторову перевагу, позбавивши його ініціативи через загрозу ураження носіїв ракетної зброї в будь-якому районі Чорного моря.

Для ефективної боротьби з чорноморським флотом рф необхідна далекобійна, високоточна зброя. Наприклад: для ураження суден противника під час переходу морем або на рейді необхідні останні модифікації протикорабельних крилатих ракет типу Harpoon, Brimstone, “Нептун” або їх аналоги. Для ураження бойових кораблів противника в місцях базування потрібні балістичні ракети ATACMS або їх вітчизняні аналоги – балістичні ракети “Сапсан”.

Окремої уваги заслуговують крилаті ракети Storm Shadow класу “повітря-земля”, за допомогою, яких ми маємо можливість знищувати критично важливі військові об’єкти противника на відстані до 250 кілометрів. Свідченням ефективності крилатих ракет даного класу є пошкодження мостів через Сиваш поблизу Чонгару, що значно ускладнило постачання противника боєприпасами та іншими матеріально-технічними засобами. Також завдяки цим ракетам під постійним вогневим впливом знаходяться пункти управління та місця зберігання матеріально-технічних засобів противника.

- Росіяни тримають у Середземному морі свої ракетоносії. Як ви вважаєте, вони можуть атакувати Україну звідти?

- Дійсно, противник має технічні можливості завдавати ракетних ударів з акваторії Середземного моря. Дальність пуску ракет – близько 1500 км, що дозволяє їх застосування по об’єктах у південних регіонах нашої держави. Водночас, це може викликати небажаний для росії міжнародний резонанс у зв’язку з необхідністю заходу кораблів у внутрішні води та прольотом цих ракет через повітряний простір країн-членів НАТО. А при нинішній консолідації блоку НАТО я вважаю такі дії рф маловірогідними. Адже наслідки будуть непорівнянні з діями, аж до негайного потоплення цих ракетоносіїв.

- Ви маєте дані про потенційну кількість БпЛА ворога? Вони продовжують отримувати іранські дрони? Наскільки наростили виробництво власних? Чи достатньо в них промислових і технологічних можливостей для цього?

рф досягнула з Іраном домовленостей про будівництво заводу з виробництва дронів типу “Шахед” на території Татарстану

- Ворог використовує значну кількість БпЛА різних типів. Зокрема, від Ірану росія отримала до 1800 дронів типу “Шахед”, з яких застосовано під час бойових дій близько 1600 одиниць, залишок – понад 200 одиниць. Запаси цих БпЛА постійно поповнюються за рахунок постачання з Ірану. Крім того, рф досягнула з цією країною домовленостей про будівництво заводу з виробництва дронів типу “Шахед” на території Татарстану, в районі на відстані 10 км від Казані.

Противник також активно застосовує ударні БпЛА власної розробки типу “Ланцет”, які серійно виробляються на акціонерному товаристві “Іжевський механічний завод”, що входить до концерну “Калашніков”. Усього було виготовлено до 900 одиниць цих апаратів, з яких 850 були застосовані в зоні бойових дій. Відповідно, їх залишок на теперішній час – орієнтовно, близько 50 БпЛА.

Але слід зазначити, що внаслідок економічних санкцій Заходу та через відсутність доступу до сучасних технологій технологічні можливості противника з виробництва сучасних дронів залишаються обмеженими.

- У росії залишається досить великий парк літаків та гелікоптерів. Як змінилась динаміка їх застосування?

- Незважаючи на втрати, яких зазнала тактична та армійська авіація противника – станом на 3 липня 2023 року українською армією знищено 309 вертольотів і 315 літаків, ворог продовжує застосування тактики нанесення ракетних ударів з меншими інтервалами між ударами та менш чисельних ударів замість масованих.

Ймовірно, з метою перевантаження нашої системи ППО противник комбінує ракетне озброєння з ударними БпЛА. Водночас, росіяни перестали концентрувати зусилля на об’єктах енергетичної інфраструктури (хоча повністю не відмовилися від цієї мети та періодично намагаються завдавати таких ударів, у першу чергу – по енергопідстанціях різної потужності) та змінили пріоритетність цілей. Наразі ворог намагається вразити об’єкти нафтової, газовидобувної промисловості, ймовірні місця зосередження сил та засобів Збройних Сил України, а також – будівлі урядових органів – як із застосуванням БпЛА-камікадзе типу “Shahed-136”, так і ракетами різних типів.

- Чи можна буде сподіватись, що після отримання Україною західних зразків авіації потенціал ворога буде в рази зменшений?

- Так, отримання від країн-партнерів платформи сучасного багатоцільового винищувача покоління 4++ – типу F/А-18, F-16, F-15, JAS-39 “Gripen”, Eurofighter Typhoon, Rafale – дозволить нести та застосовувати сучасні авіаційні засоби ураження, які є на озброєнні країн-членів НАТО, виявляти засоби повітряного нападу противника на великій відстані – не менше 200 км, знищувати їх на відстані понад 160 км без входження в зону ураження ППО противника та застосовувати сучасні авіаційні засоби ураження по наземних і морських цілях на відстані до 200 км і більше.

ЛІДЕРАМИ У ДОПОМОЗІ РФ ЗАЛИШАЮТЬСЯ ІРАН, БІЛОРУСЬ ТА ПІВНІЧНА КОРЕЯ

- Держсекретар США Ентоні Блінкен після дводенних переговорів з Сі Цзіньпіном заявив, що Китай не допомагатиме росії зброєю. Які країни, крім Ірану, залишаються лідерами у допомозі рф?

- Не виключається, що взаємодія між збройними силами рф та КНР, об’єктивно, буде продовжуватись. З одного боку, ослаблена росія є гарантією податливості москви до китайської політики, тобто – рамки російської міжнародної та військової активності відповідатимуть інтересам Китаю. З іншої сторони, Пекін зацікавлений у вивченні саме бойового досвіду російської армії, який вона отримала у протистоянні із західними системами та зразками озброєння.

Разом з тим, не слід забувати, що Китай має насамперед амбітні економічні інтереси як на Американському континенті, так і в Африці. В таких умовах поліпшення відносин між КНР і США може уповільнити темпи китайсько-російського військового співробітництва.

Натомість, лідерами у допомозі рф залишаються такі країни як Іран, Білорусь та Північна Корея. Крім того, окремі країни пострадянського простору сприяють завезенню на територію рф високотехнологічних складових для виготовлення сучасного озброєння та військової техніки.

- Як ви вважаєте, чи можуть росіяни захопити Придністров’я? Ударити по Молдові?

В умовах ведення бойових дій на території України, ймовірність збільшення військової присутності рф у Придністров’ї залишається низькою

- Стосовно захоплення Придністров’я… А ви вважаєте, що вони ще цього не зробили? Вони мають там проросійський уряд, активну російську пропаганду, громадян з російськими паспортами і військовий контингент. Єдине, що вони могли б ще зробити – це провести референдум за сценарієм тимчасово окупованих областей України та закріпити територію Придністров’я у складі рф на законодавчому рівні.

Саме тому забезпечення сухопутного коридору до Молдови було таким бажаним для кремля – ми це спостерігали за напрямком головного удару угруповання російських окупаційних військ на півдні нашої країни в перші дні широкомасштабного вторгнення.

Російський військовий контингент, який перебуває на території Придністров’я, призначений для виконання миротворчих завдань та має обмежені можливості з ведення бойових дій. Збройні формування Придністровського регіону Республіки Молдова перебувають під контролем росії, мають низький рівень оснащення та підготовки. Розгортання додаткових сил і засобів збройних сил рф на території самопроголошеної республіки можливе виключно повітряним шляхом через повітряний простір Молдови або України. В умовах ведення бойових дій на території України, ймовірність збільшення військової присутності рф у Придністров’ї залишається низькою.

Об’єктивно, ці підрозділи є заручниками рішень кремля. Понад рік вони не мають змоги провести ротацію, понад рік вони перебувають у стані повної бойової готовності й в очікуванні отримання самовбивчих наказів. Це, щонайменше, виснажує та демотивує.

ТА КІЛЬКІСТЬ “ВАГНЕРІВЦІВ”, ЩО МОЖУТЬ БУТИ ПЕРЕДИСЛОКОВАНІ В БІЛОРУСЬ, – ЛИШЕ ВИСНАЖЕНІ РЕШТКИ

- Після невдалого заколоту в росії на чолі з Євгеном Пригожиним є інформація, що ПВК “Вагнер” буде передислоковано на територію білорусі. Чи не вважаєте ви це додатковою загрозою для нашої країни?

- Ми прораховуємо і готуємось до будь-якого сценарію. Ворог підступний, тому можливість того, що спроба держперевороту була не більш як добре спланованим інсценуванням для подальшого переміщення зазначених підрозділів на територію білорусі – ми теж не виключаємо. І на сьогодні, за наказом Президента України – Верховного головнокомандувача ЗС України, ми посилюємо наші війська у тому числі вздовж кордону з Білоруссю.

Однак, як уже повідомляв лідер нашої країни, більшість найманців були успішно знищені підрозділами Сил оборони України, тому та кількість “вагнерівців”, яка може бути передислокована в білорусь, – лише виснажені рештки, які не можуть бути загрозою для професійно підготовлених, добре оснащених та мотивованих військовослужбовців ЗС України.

Також відомо, що ПВК “Вагнер”, незважаючи на невдалий заколот Пригожина, після понесених втрат продовжує агітувати та набирати бойовиків по всій російській федерації. Мобілізовані прагнуть підписувати контракт з ПВК, а не з міністерством оборони рф. Ті, що підписали контракт, відправляються на пункт збору, а потім слідують до навчального центру в Молькіно.

Що стосується передислокації ПВК “Вагнер”, то найбільш імовірно, що територія білорусі буде використана для тимчасового перебування та підготовки цих бойовиків для виконання завдань насамперед в Африці. Одночасно з цим, частина найманців будуть використовуватися в якості інструкторів для підготовки підрозділів збройних сил та інших силових структур рф і білорусі.

Ми не виключаємо, що у випадку прийняття відповідних рішень, ймовірними діями противника можуть бути ведення противником демонстраційних та провокаційних дій у прикордонних районах України з метою сковування наших військ та відволікання резервів.

У той же час існує думка, яка також має право на життя. Полягає вона в тому, що пропозиція передислокувати найманців до білорусі – тактичний хід Лукашенка, який не має намірів відправляти свої війська на війну в Україні, однак і втрачати заступництво Путіна теж не готовий. Насправді, сенс цього питання значно глибший, аніж ми думаємо. Чи може так статися, що наразі Лукашенко розуміє, що має два шляхи: або звільнитися від путінського зашморгу, або втратити президентство, – а, можливо, і життя – за умов державного перевороту.

Як ми знаємо, всі диктатори закінчили життя лише одним способом. Тож, перебуваючи у глухому куті, цілком можливо, що саме за допомогою “вагнерівців” Лукашенко може задовольняти власні фантазії.

Марина Сингаївська
Ірина Кожухар

Фото – з архіву Укрінформу