Пам’яті бійця полку «Азов» Богдана Хомовського

Хвилина мовчання

Він загинув під час терористичного обстрілу в Оленівці

Богдан Хомовський був серед тих, хто добровільно пішов боронити Україну у складі полку «Азов» ще до повномасштабного вторгнення. 24 лютого 2022-го знаходився у Маріуполі. Залишався на трагічно відомій «Азовсталі», де отримав контузію та поранення. Вижив, але разом із побратимами потрапив до росіян у полон, де і загинув під час терористичного обстрілу в Оленівці.

Фото: Дмитрівська сільська територіальна громада

Богдан народився 26 березня 1996 року в селі Дмитрівка на Кропивниччині, виховувався в родині істориків. Дідусь ще з дитинства розповідав онуку про славетну історію України.

«Вчителі молодшої школи завжди пам’ятатимуть Богдана маленьким патріотом, душею класу він залишиться для класного керівника, про перше юнацьке кохання збережуть пам’ять однокласники, вчителі залишать в серці його гарну, щиру посмішку та сяючі допитливістю очі. Богдан назавжди Герой і приклад незламності, мужності для всіх нас», - йдеться у дописі на фейсбук-сторінці Дмитрівського ліцею імені Тараса Шевченка.

«Почуття патріотизму у нього було присутнє ще зі шкільної парти. Він цікавився історією свого краю, багато читав, мав філософський склад розуму. Міг відстояти свою думку. Богдан був лідером, очолював секцію військово-патріотичного виховання при шкільному парламенті», - згадувала під час прощання з воїном класна керівниця Тамара Турлюн.

Фото: Дмитрівська сільська територіальна громада

У 2013 році хлопець закінчив школу і став студентом Миколаївського національного аграрного університету, згодом став до лав легендарного «Азову». У полку він служив водієм 1-ї обслуги міномета 1-го мінометного взводу, мінометної батареї 1-го батальйону оперативного призначення. Мав позивний "Danger". Повномасштабне вторгнення росії зустрів у Маріуполі, на одному з перших пунктів зіткнення. Стрімкий наступ ворога, оточення міста змусили наших оборонців укріпитися на території заводу «Азовсталь». Тривали важкі вуличні бої з противником, який переважав за чисельністю та озброєнням.

Кожен день був грою в рулетку зі смертю. Страшні кадри тих боїв стали щоденними сюжетами для рідних Богдана. Щодня батьки і кохана чекали на телефонний дзвінок, щоб почути, побачити його, дізнатися, що живий. 

У квітні чоловік отримав поранення правої руки і контузію, йому розтрощило суглоб одного з пальців, але він продовжував виходити на бойові завдання попри біль і обмеженість рухів. У травні стало зрозуміло, що становище захисників Маріуполя - вкрай критичне. росіяни обстрілювали «Азовсталь» надпотужною забороненою зброєю. 17 травня Богдан зробив останній дзвінок і повідомив, що вони виходять із заводу для збереження життя під гарантіями Міжнародного Червоного Хреста та Організації Об’єднаних Націй.

Рідні та кохана отримали віру і шанс дочекатися свого героя. Хоча полон для воїна найкращого українського підрозділу означав важкі випробування.

Після виходу з «Азовсталі» Богдан Хомовський перебував у російському полоні на території колишньої Волноваської виправної колонії №120 у селищі Оленівка під Маріуполем, де після окупації загарбники утримували українських полонених. Там у ніч з 28 на 29 липня росіяни влаштували теракт.

У новинах показували сюжети з обгорілими до невпізнання тілами на зігнутих і розплавлених металевих ліжках. російська сторона виклала в соцмережі списки загиблих, у яких були дані Богдана. Але про те, що воїн загинув, точно стало відомо лише 13 квітня 2023 року, коли його родина отримала результати ДНК-тесту.

У військового залишилися батьки, брат, дружина та донька.

Побратими, які воювали з Богданом пліч-о-пліч, під час прощання розповіли про відповідальність товариша, який навіть після поранення йшов у бій, бо розумів, що підрозділу потрібна підмога.

«Богдан, попри свій молодий вік, мав мудрий розум, був відважним, відстоював свої принципи, любив Україну і за неї віддав життя, - розповідав під час похорону Едуард Юрченко, хорунжий служби “Азов”. – Він зробив багато добрих справ. Пам’ятатимемо вічно, збережемо і захистимо те, за що він віддав своє життя. Він прожив коротке, але гідне життя, прославивши свою малу Батьківщину, свій рід, рідний підрозділ. Ми пишаємося його мужністю і відвагою».

Попрощалися із Богданом Хомовським у Дмитрівці 18 квітня 2023 року.

Вічна шана і пам'ять Герою!

Джерело: znamyanka.city