Безпідставна істерика кремля: «ядерної» загрози снаряди зі збідненим ураном не несуть

росіян дуже лякає те, що Україна може отримати британські снаряди, які гарантовано вразять та підпалять будь-який їхній танк

Після того, як у Великій Британії повідомили, що танки Challenger 2 для ЗСУ будуть надходити із бронебійними снарядами зі збідненим ураном, у кремлі почався традиційний «вий на болотах».

путін заявив, що рф буде змушена «реагувати»: «Схоже, що Захід дійсно вирішив воювати з росією до останнього українця вже не на словах, а на ділі, але хотілося б у зв'язку з цим зазначити, що якщо все це відбуватиметься, то відповідним чином росія змушена буде реагувати, маючи на увазі, що колективний Захід починає застосовувати вже зброю з ядерним компонентом».

Своєю чергою міністр шойгу зазначив, що до ескалації «пройдено ще одну сходинку, але їх усе менше й менше».

Не зміг промовчати і лавров: «Я не здивуюсь такому розвитку подій, але немає жодних сумнівів, що це погано для них закінчиться. Цим Лондон продемонструє готовність йти не просто на ризики, а на порушення міжнародного гуманітарного права».

То про що взагалі йдеться? Чи існують узагалі якісь підстави говорити, що збіднений уран має стосунок до ядерної зброї? Маленький спойлер: ні, це повна маячня або, як висловилися експерти, «фізику в школі пацієнти не осилили».

Збіднений уран: що це таке та чи шкідливий він?

Природний уран складається, як відомо, із 99,27% ізотопу U-238, 0,72% ізотопу U-235 та 0,0055% ізотопу U-234. В ядерній зброї та ядерних установках використовується лише ізотоп U-235. Для цього природний уран збагачують шляхом розподілу ізотопів по масі. Збіднений уран — це саме побічний продукт цього збагачення.

Основна частина радіоактивних ізотопів (U-235 і U-234) витягується ще на етапі збагачення, тому збіднений уран вважається навіть менш радіоактивним, аніж уранова руда. Доза зовнішнього випромінення від збідненого урану становить всього 60% того, що дає руда тієї ж маси.

Ще однією особливістю збідненого урану є його висока твердість та щільність. Саме через ці якості він широко використовується у виробництві військової броні (наприклад, у танках M1 Abrams) та боєприпасів (найчастіше в осердях снарядів).

Бронебійний снаряд, що має наконечник зі збідненим ураном, ілюстративне зображення з відкритих джерел

Хоча у збідненого урану мала радіоактивність, він все ж вважається канцерогенним і токсичним. Основна проблема у тому, що людина може вдихати пил, який утворюється після руйнування снарядів. Однак, в усіх випадках, коли такі боєприпаси використовувалися, не було підтверджено згубного впливу його на людський організм або навколишнє середовище. Наприклад, за результатами дослідження впливу збідненого урану на ветеранів війни в Іраку у них не було виявлено проблем із здоров'ям.

«Під час першої війни в Іраку в 1991 році армія США витратила 14 тисяч танкових снарядів зі збідненим ураном і 940 тисяч 30-мм пострілів, які також містили збіднений уран. Однак єдиними, хто зазнав від цих боєприпасів реальних втрат, виявилися іракські військові, але й тут втрати обчислювалися в спалених танках та знищених одиницях особового складу, а не в міфічному збитку для навколишнього середовища і здоров'я людей», - розповідає журналіст Антон Корж.

До слова, у Збройних силах США раніше також наголошували на безпечності уранових боєприпасів, але є нюанс: «Якщо після вибуху снаряда його уламки не застрягнуть в тілі солдатів, то радіоактивне зараження для них буде мізерно малим і не становитиме загрози». Тож якщо російські окупанти й виживуть після вибуху такого снаряду, то для них це буде точно найменша з проблем.

Втім, продовжимо…

Після війни в Югославії в італійській пресі зустрічались повідомлення «про наявність наслідків застосування збідненого урану». Однак за даними розслідування ЮНЕП ООН, використання збідненого урану ніяк не позначилося на довкіллі та населенні, а також учасниках бойових дій. Більш того, італійські вчені, які досліджували питання забруднення місцевості, лише підтвердили трохи підвищений вміст урану в ґрунті, але це значення не перевищувало допустимі норми.

А ще – у грудні минулого року Генасамблея ООН ухвалила «обережну» резолюцію: «Дослідження, проведені відповідними міжнародними організаціями, не забезпечують достатньо повного уявлення про масштаби можливих довгострокових наслідків для людини та навколишнього середовища, спричинені застосуванням зброї та боєприпасів, що містять збіднений уран».

«Зараз російська пропаганда активно розганяє маніпуляцію, що застосування боєприпасів із збідненим ураном – це все одно, що застосування ядерної зброї. І що наслідки від цих пострілів катастрофічні для екології, що вони перетворюють землю на радіоактивні поля. Невже серед російських пропагандистів включилася колективна Гретта Тунберг? Насправді – ні. Екологія, турбота про навколишнє середовище та інше – чужий російському менталітету гуманізм. Зрештою, усі їхні заяви залишаються на рівні теорій екологів без жодної конкретики», - каже військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.

А це – заступник глави Комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Роман Костенко: «Цинічно чути подібні заяви від росіян, а особливо після того, як майже кожного дня здійснюють ракетні обстріли і б’ють по нашим цивільних об’єктах».

Нарешті, варто згадати заяву Міноборони Великої Британії: «Це стандартний компонент, який не має нічого спільного з ядерною зброєю або потенціалом. І росія знає це, але навмисно намагається дезінформувати світ».

Точно не ядерна зброя, але раша також має «уранові» снаряди

Військові експерти акцентують, що підкаліберні снаряди або БОПСи із осердям зі збідненого урану – це не якась екзотична зброя, а штатний боєприпас, який використовують багато армій світу.

Такі снаряди складаються з тонкого осердя, яке виготовляють із важких та міцних сплавів із застосуванням вольфраму або збідненого урану, та оболонки, яка, навпаки, має бути легкою.

Осердя схоже на стрілу з оперенням. Ідея полягає в тому, щоб снаряд розганявся в каналі ствола як звичайний боєприпас, а вже під час польоту, позбавляючись оболонки, але не сильно втрачаючи в масі, перетворювався б на тонку "стрілу", яка не зустрічає великого опору повітря. Такий снаряд може летіти на величезній швидкості і, стикаючись з бронею, виділяти велику кінетичну енергію - основний фактор бронебійного снаряда.

Тож підкаліберні снаряди – один із найефективніших боєприпасів для боротьби з бронетехнікою. І їх, до речі, застосовували ще у Другій світовій війні.

«Вперше ідея застосування снарядів зі збідненим ураном була висловлена ще в Третьому Рейху. Міністр озброєнь нацистської Німеччини, Альберт Шпеєр, наказав застосовувати в бронебійних снарядах збіднений уран, оскільки німецька промисловість потерпала від дефіциту вольфраму – металу, з якого виготовляються сердечники для бронебійних та підкаліберних танкових і артилерійських боєприпасів», - каже Антон Корж.

Згодом тематикою БОПСів з осердям зі збідненого урану також зайнялися США та інші країни, зокрема СРСР, а згодом і рф. Щодо останніх двох… Такі снаряди розроблялися з 1980-х років. Для гармати 2А46М-4, якою озброєні танки сімейства Т-80 та гармати 2А46М-5, яку встановлюють на Т-90А та Т-90М. Кілька років тому було створено снаряд 3БМ59 "Свинець-1" з урановим сердечником. Ще один, найпоширеніший танковий боєприпас із застосуванням збідненого урану - 3БМ32 "Вант".

«У СРСР такі снаряди зі збідненим ураном для танків були, відповідно у росії – теж є. Їх можуть використовувати усі лінійки танків: Т-72Б, Т-80Б, Т-90А та інші модифікації. Тому те, що передають партнери нам такі снаряди – це дуже добре. За своєю бронепробивною здатністю вони набагато кращі за російські», - наголошує колишній танкіст та розробник військових тренажерів підприємства «Енергія 2000» Микола Саламаха.

Його доповнює Олександр Коваленко: «… ці снаряди не є безпосередньо ядерною зброєю. Це різновид загально-конвенційної зброї, себто це традиційне, загальне озброєння. Ще в часи СРСР вироблялася велика кількість номенклатури боєприпасів для артилерії й танків з серцевиною зі збідненого урану. Нині росіяни самі ж виробляють та застосовують ці снаряди. Зокрема, у серії бронебійних оперених підкаліберних снарядів 125-мм «Свинець» присутній постріл 3БМ59 з сердечником із збідненого урану».

За його словами, ЗСУ вже брали, як трофеї, постріли 3БМ60 "Свинець-2" із сердечником на основі вольфраму. Факту застосування 3БМ59 із сердечником на основі урану – не було зафіксовано.

«Але з урахуванням широкого застосування всієї номенклатури пострілів, які є у російських окупаційних військ, невже хтось може сумніватися, що окупанти не використовували запаси 3БМ59?» - каже військовий експерт.

У контексті можливої передачі Британією для ЗСУ снарядів для танків Challenger 2, найімовірніше, може йтися про снаряди L26 (CHARM 1) або L27A1 (CHARM 3).

L-26 - це подовжений бронебійний снаряд з збідненого урану, що використовується разом з металевими зарядами в гільзі L14A1 або L14A2.

L27A1 має більше відношення довжини до діаметру і вважається набагато ефективнішим.

росіян дуже лякає те, що ЗСУ можуть отримати снаряди, які ніщо не зможе зупинити і які гарантовано вразять та підпалять будь-який їхній танк

Полковник запасу ЗСУ Роман Світан наголошує, що від такого боєприпасу фактично неможливо втекти. Адже снаряд дуже точний і ефективний. Ба більше, такий снаряд пробиває навіть композитну броню, яка розрахована на протидію кумулятивним снарядам.

А ще – перехопити його неможливо.

«Стартова швидкість такого снаряду – надзвукова. Якщо він потрапляє у броню - танка вже немає», - наголосив військовий експерт.

Микола Саламаха підтверджує: «Якщо цей снаряд влучає у ціль, то зовнішня оболонка корпусу руйнується, а осердя проникає в броню, тоді збіднений уран стискується, нагрівається і починає горіти, осердя розривається. Після цього вибуху і горіння нічого не залишається».

На думку експертів, ворог не зможе захиститись від такої зброї. А тому висловлюють сподівання, що Велика Британія надасть нам достатню кількість бронебійних снарядів для Challenger 2, аби ці танки стріляли саме ними.

«Ці машини можна відправляти на прорив. Танки Challenger 2 снарядами зі збідненим ураном розчистять простір попереду себе від техніки противника», – переконує Роман Світан.

Отже, різку реакцію керівництва ворожої держави, схоже, викликала не стільки «токсичність» британських снарядів, скільки те, що ними ЗСУ невдовзі зможуть більш ефективно вражати їхні танки.

«Страх перед пострілом, який ніщо не зможе зупинити, який гарантовано вразить і підпалить будь-який російський танк. Саме це й розриває пропагандистів. А завтра розриватиме їх танки», - резюмував Олександр Коваленко.

Переможемо!

Мирослав Ліскович. Київ