Федір Веніславський, представник Президента у парламенті, член Комітету ВР із питань нацбезпеки і оборони

Жодних “перемог” до річниці повномасштабного вторгнення росія продемонструвати не зможе

Укрінформ записував інтерв’ю з народним депутатом, членом Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки, а з вересня 2022 року - Представником Президента України у Верховній Раді України Федором Веніславським, фактично, за місяць до повномасштабного російського вторгнення в Україну. Цьогоріч – напередодні річниці від його початку. Під час розмови ми обговорили ймовірну ескалацію на фронті, яку росія може готувати до 24 лютого, можливість наступальних операцій російських військ, у тому числі на північному та волинському напрямках. Окрім того, обговорили питання забезпечення військовослужбовців, реформування системи військово-лікарської комісії, постачання озброєння міжнародними партнерами. Детальніше - в тексті інтерв’ю. 

ІЗ 22 ПО 24 ЛЮТОГО Є ВЕЛИКА ЙМОВІРНІСТЬ ЗАГОСТРЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СИТУАЦІЇ  

— Незабаром - річниця від початку повномасштабного російського вторгнення. Що росіяни - прихильники певного символізму - можуть готувати до 24 лютого?

— На мою думку, із 22 по 24 лютого є велика ймовірність загострення військової ситуації. Яким може бути це загострення? Ми зараз бачимо, що російські війська використовують хибні цілі – повітряні кулі з відбивачами, які імітують проліт безпілотних літальних апаратів або крилатих ракет, – для перевірки нашої системи протиповітряної оборони. Оскільки вони почали активно застосовувати їх упродовж останніх днів, я вважаю, що таким чином триває підготовка до масованої атаки.

росія намагатиметься максимально застосувати такі засоби ураження, які були б відчутними для України. Напевно, під час атаки можуть використовуватися Shahed, тому що росіяни ще мають певний запас цих безпілотників. Також у них залишаються ракети, хоч їх і критично мало.

Я думаю, що 22, 23 і 24 лютого варто очікувати повітряних атак із застосуванням ракет та БПЛА. Можливо, на лінії фронту буде загострення, спричинене застосуванням ворогом авіації.

— Ви згадали про кількість засобів ураження, наявних на озброєнні збройних сил російської федерації. Можете назвати приблизні цифри?

— За різними даними, рф отримала декілька сотень іранських безпілотників Shahed. Уже використано – до сотні. У запасі залишилося ще пару сотень.

Кількість ракет різних типів дуже різниться. Високоточних – від десятків до сотень. російські війська використовують їх, попри критично низький рівень запасів, чого не можна робити з точки зору військової стратегії і військової тактики. У них просто більше немає варіантів, щоб якимось іншим чином дошкуляти українцям. Цілком імовірно, що з 22 по 24 лютого війська рф можуть їх використовувати, але це будуть точно не сотні, а десятки, можливо, - до ста ракет.

— Останнім часом постійно повідомляється про інтенсифікацію бойових дій на сході. Це може бути пов’язано з планами окупантів захопити нові українські території до річниці вторгнення, щоб презентувати це як «перемогу»?

— Безперечно, путіну необхідно щось представити своїм громадянам. Вже анонсовані його виступ під час концерту на стадіоні “Лужники” у москві 22 лютого, звернення до державної думи та ради федерації. Обов’язково будуть інші публічні виступи. Він намагатиметься щось представити як «перемоги».

Однак, ймовірність того, що вони дійсно зможуть щось продемонструвати, - нульова. Об’єктивно, зараз на лінії фронту досягнуто паритету сил між російськими та українськими військами. Друга армія світу та українські Збройні Сили, які були в другій чи третій десятці рейтингу до повномасштабної війни, демонструють, що вони нарівні протистоять попри те, що у російської армії значно більший ресурсний потенціал.

росія нічого не може зробити. Стратегічна мета рф — вихід на адміністративні кордони Луганської і Донецької областей. Вони цього дуже прагнуть, але нічого не виходить. Впродовж останніх місяців відбувається тупцювання на місці — невеличкі просування на 100-200 метрів, кілька кілометрів не відіграють жодної стратегічної ролі. Захоплення Соледара вони подають як одну зі своїх наймогутніших перемог за останній час. Бахмут розглядають як основу нашого спротиву, хоча в нас достатньо ешелонована лінія оборони і захисту.

Жодних перемог до річниці повномасштабного вторгнення, 24 лютого, росія точно продемонструвати не зможе. Єдиний спосіб завдати Україні шкоди, який росіяни можуть використати, — це терористичні повітряні атаки, враження об’єктів критичної інфраструктури.

 НАРАЗІ НЕМАЄ ЗАГРОЗИ ПОВТОРНОГО НАСТУПУ ЗС РФ НА ПІВНІЧНОМУ НАПРЯМКУ

— Поговорімо про перебіг війни без прив’язки до конкретної дати. 16 лютого видання BBC опублікувало інтерв’ю Президента України Володимира Зеленського, в якому він заявив, що російський наступ, якого чекали навесні, уже розпочався. На яких напрямках це відбувається?

— Я вважаю, що великий наступ росії почався тоді, коли росіяни перекинули  свої війська після відступу з Херсонщини і Харківщини, де українська армія їх контратакувала, на Луганський і Донецький напрямки, частину на Запорізький. Фактично всі боєздатні підрозділи перебувають на лінії зіткнення Луганської і Донецької областей, частково в Запорізькій області. Інтенсивність дуже зростає. Наступ почався. Вони намагаються штурмувати, втрачають техніку, особовий склад, але це їх не зупиняє. російським військам потрібно продемонструвати просування, але українські сили оборони успішно стримують їх.

— Ймовірність повторної спроби наступу на північному напрямку зберігається?

— Виключати таку ймовірність ми не можемо. Разом із тим, ситуація дуже ретельно моніториться нашими розвідувальними органами. Станом на зараз угруповань, які б створювали загрозу просування російських окупаційних військ із північного напрямку, ми не бачимо. На цей момент загрози точно немає.

Однак, загроза, яка постійно існує з північного напрямку, з території білорусі, змушує нас тримати там потужні сили. Ми не відводимо звідти війська. Лінія оборони побудована дуже гарно.

— російська федерація ще не відмовилась від намірів захопити столицю України?

— Я б сформулював інакше: росія не відмовилася від планів знищити Україну як державу, знищити український народ як націю. Тому, звичайно, якби вони мали спроможність, намагались би захопити Київ. Наразі таких спроможностей у російської федерації немає. Вона може використовувати тільки самогубні десантні операції, які призведуть до катастрофічних наслідків для самої росії. Оборона Києва побудована достатньо грамотно. Ми маємо сили та засоби, які не дозволять окупантам досягти жодних цілей.

— Що стосується Волинського напрямку, чи існує там загроза вторгнення зі сторони республіки білорусь? Днями білоруський диктатор олександр лукашенко заявив, що готовий дозволити росії використати білорусь як плацдарм для нового наступу на Україну…

— Я думаю, що заява лукашенка – це елемент гібридної війни. Упродовж останніх тижнів почалась дуже інтенсивна інформаційна війна. При чому росія вдається до інформаційних атак не лише на території України, а й на території західних країн. росіяни намагаються дискредитувати Збройні Сили України, українське військово-політичне керівництво.

Окрім того, я вважаю, що лукашенко просто вкотре продемонстрував сигнали лояльності до путіна, оскільки росія має величезний вплив на білорусь. На мою думку, сформовану на основі інформації від розвідки, лукашенко, скоріше за все, і надалі продовжуватиме маневрувати, даватиме обіцянки рф, які не буде виконувати, але рішення про повноцінну війну проти України навряд чи ухвалить. Для нього і загалом для білорусів це матиме самогубний результат. Тим паче Україна має засоби ураження, які, за потреби, дозволяють дістати всю територію білорусі. лукашенко це чудово розуміє, тому сухопутно не буде допомагати путіну.

Заяви мають на меті відвертати увагу, створювати нервозність серед населення. Він заявив, що може надати плацдарм, значить - є гіпотетична можливість наступу. Ми не можемо її не враховувати, тому залишаємо на цьому напрямку потужні оборонні сили, які за найменших спробах наступу зі сторони білорусі, не дадуть досягнути жодних цілей.

ВИПАДКІВ УЧАСТІ БІЛОРУСЬКИХ НАЙМАНЦІВ У ВІЙНІ ПРОТИ УКРАЇНИ ЧИМАЛО

— До речі, щодо безпосередньо участі білоруських військових у війні проти України. Офіційно про це не заявлялося, однак, час від часу деякі українські посадовці повідомляють про фіксацію таких випадків. Вам щось про це відомо?

— Офіційно білоруські військові не беруть участі у війні проти України, але є найманці, «заробітчани», контрактники. За даними української розвідки, таких випадків чимало. Це не дуже масове явище, але й непоодинокі випадки, коли військовослужбовці республіки білорусь укладають контракт у складі російських окупаційних військ і заробляють гроші, воюючи проти України.

— Це не підстава заявляти про те, що білорусь офіційно бере участь у війні проти України?

— Якщо країна надала територію для наступу, за Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй 1974 року, вона – сторона конфлікту. білорусь – такий самий агресор, як і росія. Річ у тім, що ця агресія не переросла в повноцінну участь особовим складом у війні. Я думаю, що і не переросте. Тому зараз ми не можемо говорити про те, що республіка білорусь – відверта сторона конфлікту в сухопутній війні.

ОБОРОННИЙ КОМІТЕТ ВР ЗАСЛУХАЄ ДОПОВІДІ ВІДПОВІДАЛЬНИХ ЗА МОБІЛІЗАЦІЙНІ ЗАХОДИ

— Від початку повномасштабного російського вторгнення в Україні триває загальна мобілізація. У зв’язку зі збільшенням наступальної активності російських військ на різних напрямках, чи існує потреба в посиленні мобілізаційних заходів?

— У перший день повномасштабної війни, 24 лютого минулого року, ми визнали, що в Україні йде війна, запровадили воєнний стан і оголосили загальну мобілізацію. Загальна мобілізація означає, що територіальні центри комплектування і соціальної підтримки військовослужбовців постійно здійснюють мобілізаційні заходи. Ці заходи здійснюються в межах тих кількісних і якісних показників, які формуються Генеральним штабом з огляду на потреби ЗСУ.

Водночас ми розуміємо, що для звільнення територій необхідні потужні резерви. Ці резерви формуються. Наприклад, у Міністерстві внутрішніх справ – за програмою покійного міністра Дениса Монастирського, «Гвардія наступу», куди висловили бажання вступити вже десятки тисяч громадян.

На жаль, є мобілізаційні методи, які нас, членів Комітету ВР з питань національної безпеки, оборони і розвідки, не задовольняють. Наступного тижня ми ініціювали засідання комітету, де заслухаємо керівників на рівні Збройних Сил України, які відповідають за мобілізаційні заходи, щодо резонансних випадків, коли представники військових комісаріатів вручають повістки буквально на вулиці, іноді завдаючи тілесних ушкоджень громадянам. Це неправильний механізм.

До речі, можу сказати, не називаючи прізвища, що одному з народних депутатів, члену нашого комітету, також на площі вручили повістку. Це свідчить про те, що триває не зовсім кваліфікована процедура.

— Як унеможливити випадки, коли видача повістки використовується як метод покарання? Згадаймо історію про блогерів, які знущались з дівчат, знімали це на відео та публікували в соціальних мережах.

— Ми обговорювали цю ситуацію на рівні комітету. Знаєте, хотілося б, щоб ті, хто вручав повістки, взяли цих покидьків у свій колектив і разом із ними воювали пліч-о-пліч або відстоювали цінності. Це неприпустимо.   Заміняти кримінальне покарання службою в армії - точно не можна. Злочинці мають сидіти в тюрмі, а не йти воювати, як це практикують у росії.

—  Після заслуховування доповідей відповідальних за мобілізаційні заходи Комітет ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки планує розробляти законодавчі механізми регулювання процесу мобілізації?

—  Законодавча база в нас є. Закон «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» передбачає межі проведення мобілізаційних заходів, а конкретні заходи, які вчиняються представниками центрів комплектування і соціальної підтримки, визначаються Кабінетом Міністрів. Ми можемо дати свої рекомендації. Ми їх дамо, щоб уряд визначив чіткі межі, в яких представники військових комісаріатів можуть діяти, а в яких - не можуть.

РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ВЛК ТРИВАТИМЕ ВПРОДОВЖ РОКУ

— А що відбувається у сфері військово-лікарської комісії (ВЛК)? Останнім часом військовослужбовці масово скаржаться на критичні умови її проходження.

— Ми розглядали це питання на засіданні комітету за участі представників Міністерства оборони, військово-лікарських комісій, громадськості. Була дуже гаряча дискусія.

Очевидно, що є дурні і застарілі підходи у проходженні ВЛК. Наприклад, коли людина з інвалідністю, без кінцівок, змушена раз у півроку-рік засвідчувати, що вона все ще має інвалідність. Це дурість, від якої ми точно будемо відмовлятися. Комітет уже напрацював законодавчі зміни, які мають вирішити це питання, щоб не знущатися з людей і не виставляти себе недорозвиненою країною.

Один із напрямів, який точно вирішить проблеми у сфері діяльності військово-лікарських комісій, – це максимальна цифровізація, електронні черги, створення можливості надання в електронному вигляді всіх необхідних медичних документів, може , навіть без фізичної присутності людини.

Маємо вирішити дві ключові проблеми ВЛК. По-перше, запровадити «здоровий глузд» у діяльність комісій, тобто створити такі умови, щоб люди не стояли в чергах, не зобов’язувались підтверджувати свою інвалідність. По-друге, усунути будь-які корупційні ризики, щоб на рівні медичних комісій не видавали фальшиві висновки про непридатність до військової служби. Щодо другого питання ми напрацьовуємо певні запобіжники з Комітетом ВР із питань антикорупційної політики. Думаю, що найближчим часом наведемо лад у цій сфері.

— Скільки загалом часу може зайняти реформування системи ВЛК?

— Треба бути реалістами. На превеликий жаль, це дуже забюрократизована система. Дуже багато підзаконних нормативно-правових актів. Зараз завдання номер один – напрацювати законодавчі зміни. Думаю, що це займе приблизно декілька місяців. Я вважаю, що протягом року ми можемо створити більш-менш цивілізовані правила діяльності ВЛК.

ЗАРАЗ НЕМАЄ ПРОБЛЕМ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ВІЙСЬКОВИХ ОБМУНДИРУВАННЯМ ТА ОРГАНІЗАЦІЄЮ ХАРЧУВАННЯ

— Для нормальної роботи війська має бути відповідне забезпечення. Яка зараз ситуація з оснащенням українських військових усіма необхідними засобами для участі в бойових діях?

— Я б розділив це запитання на дві складові. Перша – тривалий час були проблеми із забезпеченням одностроєм, системами захисту, зокрема, касками, бронежилетами. Зараз вони повністю вирішені. На складах Міністерства оборони, Командування сил логістики є великий запас і літнього однострою, і зимового однострою, і бронежилетів, і касок, і всього іншого, що необхідне для нормального обмундирування військових. Наразі проблем із цим взагалі немає.

До цієї складової відносимо забезпечення продуктами харчування. Із цим також немає проблем. Були резонансні питання, пов’язані з не зовсім адекватними підходами чи помилками, чи свідомими діями… Не знаю, як це назвати, нехай розбирається слідство. У членів комітету немає переконання в тому, що в цій ситуації мало місце зловживання в процесі організації харчування. Під час розгляду цього питання ми дійсно не побачили зловживань, при чому незалежно від партійно приналежності, усі депутати свідомо оцінили, що це, з одного боку, певна маніпуляція, а з іншого боку, недбальство військових, які займалися цим питання. Загалом – проблем із організацією харчування та забезпеченням усім необхідним немає.

Друга складова – це озброєння та боєприпаси. На сьогодні із озброєнням проблем фактично немає. Штатної зброї та боєприпасів до неї достатньо.

Є проблеми з боєприпасами великих калібрів, тому що такої інтенсивності їх використання, яку ми зараз маємо, у світі не знали 80 років. Так масово боєприпаси використовувалися востаннє під  час Другої світової війни . Деколи ми не маємо такого паритету сил із ворогом в артилерійських дуелях, який би нас задовольняв. Хоча, після переходу на стандарти НАТО та отримання «натівських» калібрів ми практично забезпечили цей паритет. Уже немає такого, що вони нас накривають по 20 пострілів, а ми відповідаємо одним. 

Крім того, є проблема із забезпеченням технікою, яку ми просимо в партнерів. На жаль, радянська техніка вже застаріла і ми її втрачаємо, хоч і в значно менших кількостях, ніж росіяни. Також формуються нові бригади, які потребують оснащення.

Забезпечення технікою – це те, над чим працює Президент, Міністерство оборони, члени Комітету ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Наразі ми отримуємо озброєння не в тому обсязі, в якому би нам хотілося, але динаміка позитивна. 

У МЕНЕ НЕМАЄ СУМНІВІВ У ТОМУ, ЩО УКРАЇНА ОТРИМАЄ ЛІТАКИ

— Зрозуміло, що для успіхів на фронті необхідна велика кількість якісного озброєння. Нещодавно відбулося дев’яте засідання Контактної групи з питань оборони України. На жаль, за його результатами не прозвучало очікуваних новин про забезпечення української армії літаками…

— У таких чутливих питаннях те, що ми чуємо в інформаційному просторі, і те, що відбувається за зачиненими дверима, – це абсолютно виправданий захід засекречення певного обсягу інформації. Перемовини щодо літаків тривають. Ми вже на дуже гарному часовому проміжку щодо початку підготовки пілотів на західних літаках. У мене немає сумнівів у тому, що Україна отримає літаки.

Водночас ми розуміємо, що на відміну від усіх інших видів озброєння, літак – це зовсім інший рівень безпеки, підготовки фахівців, сервісу, інфраструктури, яка забезпечує наземну інженерію, супровід у повітрі, системи зв’язку, протидію протиповітряній обороні ворога. Це дуже великий комплекс заходів, тому, об’єктивно, ми навряд отримаємо літаки в найближчі два-три місяці та вже зможемо використовувати їх на полі бою. Однак, я думаю, що є всі шанси цього року почати переоснащення українських Повітряних сил ЗСУ на західних авіаційних платформах. Перемовини не припиняються, вони тривають. Динаміка гарна.

— Ще одним важливим питанням порядку денного «Рамштайну-9» було розширення "танкової коаліції". Україну влаштовують результати? 

— Абсолютно влаштовують. Попередній «Рамштайн» був надзвичайно успішним з точки зору пробивання стіни в питанні постачання танків. Ця стіна, фактично, була зруйнована. Усі зрозуміли, що Україні треба давати танки. Уже почалися конкретні процедурні дії, підготовка екіпажів.На цьому «Рамштайні» ми отримали абсолютну єдність у питанні танків. Танки готуються до передачі, частина з них уже передається, на частині навчаються наші військовослужбовці. Інструктори з різних країн допомагають Україні підготувати танкові екіпажі. Усі наші партнери розуміють, що до  квітня ми маємо отримати дуже потужні танкові угруповання, які допомагатимуть у війні.

Ангеліна Страшкулич, Київ