Закон «Про медіа» підтримали всі фракції й аргументують це переконливо
Разом з представниками коаліції та опозиції, главою Нацради та медіаекспертами розповідаємо про закон, до якого Україна йшла 10 років і ухвалення якого вимагав ЄС
10 років роботи, щонайменше п’ять ґрунтовних видозмін, тисячі правок та чимало критики. І результат говорить сам за себе: жодного голосу проти і майже одноголосне «за». Усе це про схвалення в цілому, мабуть, найбільш обговорюваного та складного закону в історії українського парламенту — «Про медіа», який, нагадаємо, влітку ц.р. Єврокомісія визначила одним із критеріїв для оцінки руху України в ЄС.
Наразі документ очікує підпису президента, після чого він набуде чинності, а його норми почнуть застосовувати на практиці. Детально ознайомитися з текстом, який вмістився на 279 аркушах формату А4, можна на сайті Верховної Ради. Та якщо дуже коротко, то закон охоплює медіа, які нині не регулюються в Україні та не мають статусу — це онлайн-видання та медіасервіси на замовлення. Він передбачає заборону медіа держави-окупанта, механізми боротьби з ворожими інтернет-сервісами та процедуру формування чорних списків. Також документом передбачається, що кожна індустрія матиме свій орган співрегулювання, водночас він не містить зменшення квот на українську мову в ефірі. За порушення передбачені приписи та штрафи, а також анулювання ліцензії, заборона видання, тимчасова заборона поширення онлайн-медіа за рішенням Нацради або суду. У разі встановлення непрозорості структури власності чи її невідповідності вимогам закону таке медіа має припинити існування.
«Суто технічно не вийшло конституційної більшості, бо засідання було напружене: хтось виходив, хтось заходив. Але все одно була підтримка усіх фракцій і груп. Це важливо, щоб закон не просто був ухвалений, а й щоб мав вагому легітимність», – заявив депутат від «Слуги народу», голова парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв.
Отже, про Закон…
Важливо відзначити, що напередодні голосування його критикували. Наприклад, юридичне управління Апарату Верховної Ради опублікувало висновок, в якому зазначило, що «документ потребує техніко-юридичного та редакційного доопрацювання». Ключова претензія парламентських юристів: зобов’язання України у сфері європейської інтеграції відповідно до Директиви Європейського Парламенту та Ради 2010/13/ЄС, на яке посилаються автори закону «Про медіа», не стосуються регулювання діяльності онлайн-медіа (детальніше – тут). Чи усунули спірні моменти?
Укрінформ поцікавився у представників різних політичних сил, Нацради та медіаекспертів: у чому переваги та недоліки закону, та — головне — чи задовольнить він Європу?
Потураєв і Кравчук, фракція «Слуга народу»: «В документі немає двозначностей, правила чіткі і прозорі для всіх медіа»
Микита Потураєв в інтерв'ю "Детектор медіа" каже, що було важко погодити інтереси багатьох: мовників, політичних сил, громадянського суспільства.
«Якщо чесно, закон про медіа ми ухвалили виключно завдяки тому, що він потрапив у перелік вимог ЄС. Інакше він би не пройшов через зал. При тому, що була згода більшої частини медіа на всіх рівнях і великої кількості громадських організацій. Але політично це було дуже важко», - підкреслив депутат.
Депутати дійшли компромісу щодо каналу «Рада», чітко записавши в закон, що після закінчення воєнного стану він повернеться до формату парламентського мовлення (тобто висвітлення роботи парламенту, для чого канал і створювався, - Ред.).
«А зараз ми прописали, як він має працювати під час воєнного стану: висвітлювати роботу парламенту, але з міркувань безпеки — не в режимі прямого ефіру. І зробили ще одне уточнення. Ми не прописували прямо, що він є частиною спільного телемарафону. Але як у частини марафону в нього є ще зобов’язання щодо інформування суспільства про суспільно значущі події. Тобто він буде висвітлювати роботу парламенту і виконувати свою місію як частина марафону», - зазначив пан Потураєв.
Також, каже він, були враховані всі зауваження громадських організацій та представників опозиції щодо переліку людей, які створюють загрозу національній безпеці, стосуються української мови, в тому числі квот на пісні українською і відповідальності за їх порушення.
«Усе враховано на сто відсотків. Хочу подякувати колегам із «ЄС», які працюють у нашому комітеті. Ми дуже добре відпрацювали всі ці питання. Немає двозначностей, правила чіткі і прозорі. Мені за ці норми не соромно», - додав нардеп.
Щодо Нацради, то повноваження регулятора посиляться.
«Я вже багато разів казав, що вони не посилюються, а розширюються. Повноваження чіткіше прописані. З’являється система приписів. Припис — це не санкція, а система інформування про помилки. Такого раніше не було. Може, хтось скаже, що ця норма занадто ліберальна. Але це для того, щоби свобода слова була захищена належним чином. Тому чітко виписані приписи, скільки їх може бути накопичено, щоб дійти до попередження».
Приписи не зберігаються в особовій справі медіа, бо це інформування, а не покарання. Але тим не менш, коли буде багато приписів, настає стадія попередження. А попередження — це вже санкція, бо вона записується в особову справу медіа. А потім, коли накопичаться попередження, починаються штрафи, а коли накопичаться штрафи, тоді Нацрада йде до суду.
«Для легальних медіа буде так. Позбавлення реєстрації і позбавлення ліцензії — виключно через суд. І насправді це нас дуже відрізняє від більшості європейських держав, бо там у регуляторів є право приймати таке рішення без суду. Потім воно може бути оскаржене в суді. А в нас — тільки через суд», - наголосив Микита Потураєв.
Його колега Євгенія Кравчук зазначила: «Якщо говорити про індустрію і правила гри для різних медіа, то кардинальних змін немає. Але є полегшення».
Наприклад, для ліцензіатів буде створено електронний кабінет для спілкування з Нацрадою, який замінить листування з регулятором. Окрім цього, дешевшим стане ліцензування для супутникового мовлення, і таку ліцензію буде простіше отримати. Традиційні аудіовізуальні медіа отримали багато переваг. Але є й певні обмеження.
«Наприклад, відповідно до директиви, визначено положення щодо захисту дітей. Прописано, в який час можна показувати контент, який може бути шкідливим для дітей. Також є обмеження на час війни і російської агресії. Це був наш компроміс із європейцями, які сприйняли жорсткі норми з огляду на війну, але попросили зробити цей розділ тимчасовим», - каже нардеп від «Слуги народу».
Також у новому законі є блок змін до закону про суспільне мовлення.
«Нарешті Суспільне зможе працювати у копродукції з іншими мовниками. Багато сильних каналів захочуть спільно із журналістами Суспільного зробити документальні програми про війну. У Суспільного є багато філій та унікального матеріалу, який треба використовувати. Також Суспільне зможе використовувати державне фінансування для своїх диджитальних платформ. Я дуже тішуся, що ці платформи розвиваються і можна буде просувати їх бюджетним коштом», - додала вона.
Також депутати ще більше лібералізували положення для онлайн-медіа. До зареєстрованих онлайн-видань не застосовуватимуть таких санкцій, як тимчасове блокування. Для анонімних сайтів блокування можливе. Анонімні сайти — ті, де нема ані контактів, ані імен відповідальних за видання людей, а є лише форма для зворотного зв’язку або нічого взагалі.
«І Нацрада, якщо побачить порушення на такому сайті, наприклад, статтю про «русский мир», навіть не зможе нікому написати. Регулятор зможе заблокувати такий сайт, якщо побачить три грубих порушення упродовж місяця», - підкреслила Євгенія Кравчук.
Княжицький і В’ятрович, фракція «Європейська солідарність»: «Не всі норми закону ідеальні, але це виразний крок уперед»
Микола Княжицький вважає, що закон про медіа на 80% дійсно гарний: “Проголосована у другому читанні редакція законопроекту є досить прогресивною. Тому варто подякувати людям, які працювали над текстом і доклали багато зусиль, щоб він був ухвалений. Вдалося внести багато змін та захистити українську мову, українську культуру”.
Більш відчутно закон вплине на онлайн-медіа, каже він. Якщо дотепер їхня робота не мала спеціального регулювання, то після набрання чинності закону до інтернет-ЗМІ будуть застосовуватися норми і правила, які протягом багатьох років застосовувалися здебільшого для телебачення.
Втім, у законі є і негативні норми. Наприклад, пана Княжицького обурює узаконення каналу “Рада” як державного телебачення. У 2005 році, нагадує депутат, ПАРЄ прийняла резолюцію №1466 щодо України. В ній прямо вказували на необхідність ліквідації системи державних медіа та перетворення їх на суспільне мовлення.
“В Європі державного телебачення не існує. Там є комерційне й суспільне мовлення. Якщо телебачення належить державі, то держава за свої гроші буде займатися пропагандою. А людям не можна нав’язувати пропаганду всередині країни, що думати, і як говорити. Ухвалені вже під час розгляду законопроєкту правки щодо каналу «Рада» частково виправили ситуацію, але все одно це не те, що ми мали зробити”, - наголошує Микола Княжицький.
Володимир В’ятрович звертає увагу на те, що це дуже об’ємний закон, майже триста сторінок тексту, і в ньому є різні норми, часто суперечливі. Проте в цілому ухвалення цього закону він оцінює позитивно.
Нардеп підкреслив, що до другого читання з документу було усунуто неприйнятні норми, що розмивали культурний кордон з росією. Однак тривала робота в гуманітарному комітеті парламенту за участю депутатів різних фракцій, представників громадських організацій та медіа дала добрі плоди.
“Тепер у законі якісно виписані визначення україномовної програми та фільму, наближено на півроку збільшення з 75 до 90% мінімальної частки української мови на телебаченні. Повернуто заборону на відтворення в медіа фонограм та кліпів російських співаків. Збережено і добре сформульовано норми про Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці. А ще — посилено норми, що забороняють рашистську й комуністичну пропаганду тощо”, - перелічує пан В’ятрович.
Як і його колега, він звертає увагу на те, що не всі норми цього закону ідеальні.
“Закон є продуктом багатьох компромісів. Але у захисті нашого мовно-культурного простору – це виразний крок уперед”, - говорить депутат «Євросолідарності».
Ольга Герасим’юк, голова Нацради: «Нинішня редакція закону про медіа є найкращою з усіх, які були»
«У цілому я дуже позитивно оцінюю цей закон. Це нарешті сучасний закон. Це вперше з минулого століття, коли з‘являється і визначення, і правила гри для онлайн медіа», - наголошує Ольга Герасим’юк.
Попередній закон, яким користувалася наша країна, застарів за всіма напрямками, він абсолютно не бачив медійних реалій нинішнього дня.
«Це універсальний закон. Він для всіх медіа: і друкованих, і онлайн, і звичних – телебачення і радіо. Нарешті, усунута дискримінація, коли одні медіа регулюються, а інші – ні. При тому одні добре заробляють на рекламі, але ніяк не реагують на вимоги закону, а інші мають дотримуватись правил», - каже вона.
За її словами, це демократичний і ліберальний закон. Адже мова в ньому не лише про регулювання сфери, ним створено орган співрегулювання. Тобто з’являється і відповідальність медіа, можливість самим встановлювати правила гри.
«Водночас це запобіжник проти цензури та зловживання свободою слова. Це європейський закон. Він відповідає трьом вимогам Євросоюзу: зменшення приватного впливу на медіа, впровадження Директиви ЄС і посилення незалежності й розширення можливостей регулятора, - підкреслила пані Герасим’юк. - Це компромісний закон. Ще півроку тому, перед першим читанням, ми акцентували, що цей законопроект – результат спільної роботи і медійників, і громадських організацій, і політиків, і європейських партнерів. Нинішня редакція закону про медіа є найкращою з усіх, які були».
У ньому враховані конкретні зауваження міжнародних експертів, громадських організацій, значно покращені механізми з протидії російській агресії. Наприклад, щодо блокування онлайн-медіа сервісів держави окупанта.
«Документ запроваджує системну реформу. Попереду багато роботи, але перший і важливий крок зроблено», - наголосила голова Нацради.
Окремо Ольга Герасимюк виділила переваги і недоліки документа.
Щодо останнього – недоліку – то в законі не передбачені зміни до Виборчого кодексу.
«Нацрада протягом усіх виборів виступала більше як спостерігач за процесом, а не регулятор. Будь-яка наша реакція на порушення в агітації чи інших аспектах висвітлення ходу виборів мала пройти довгі судові засідання, а в судах зовсім не квапились реагувати на порушення. І тому складалася така ситуація: регулятор реагує, вказує на порушення, а на практиці нічого не відбувається, ніхто не несе відповідальності. Ми роками впиралися в стіну, - розповідає пані Герасим’юк. - Крім того, в цьому розділі було не лише про правила для медіа, а й про їхні права під час виборів. І громадянське суспільство, і міжнародні партнери чекали на ухвалення і цього розділу, але на жаль…»
Зняття з тексту законопроєкту змін до Виборчого кодексу було умовою для надання голосів за закон «Про медіа» від двох парламентських фракцій – «Європейської солідарності» та «Батьківщини».
«Але будемо оптимістами. Сподіваюсь, що необхідні зміни, які депутати обіцяли, будуть в окремому законі, над чим зараз працюють», - додала вона.
А щодо переваг, то вони стосуються онлайн-медіа, які мають можливість зареєструватися. І це, каже голова Нацради, дає переваги: зокрема, юридичний захист з боку держави і юридичний статус для журналістів: «Легалізуватися й підкріпити свої позиції. Для онлайн-медіа з’являться теж певні обов’язки. Наприклад стаття 36 - контентні обмеження, які забороняють мову ворожнечі, небезпечний для споживача контент тощо. Незареєстровані онлайн-актори все одно матимуть обов‘язок не порушувати закони України - і відповідальність у разі порушень».
Пані Герасим’юк переконує, що закон для глядачів, слухачів, читачів матиме позитивний ефект. Коли є регулятор для всіх, коли є чіткі правила гри і є відповідальність за їх дотримання, всі розуміють, що це відіб’ється позитивно і на контенті - чи то телебачення, чи то онлайн, чи преси.
«Сподіваємось що реалізація реформи позитивно підсилить діяльність усіх медіа. Для суспільства це надзвичайний поступ уперед до якісного інформування, до захисту від фейків і дезінформаціі, до створення цивілізованого інфопростору. Ми зможемо ефективніше боротися і з російською пропагандою. Блокувати канали з бенефіціарами з країни - окупанта, реагувати на мову ворожнечі чи на заклики по загарбанню нашої землі. І це повністю змінює таку ситуацію, коли за старого законодавства ми п‘ять років витратили на суди з проросійськими каналами, доводячи очевидне зло, поки вони отруювали інформаційний простір України російськими наративами й готували війну», - акцентує Ольга Герасим’юк.
Лігачова і Дворовий, медіаексперти: “Загалом оцінюємо цей закон позитивно”
Максим Дворовий вважає, що закон точно є рухом вперед щодо оновлення регулювання, яке застрягло на рівні середини 2000-х, однак не без своїх проблематичних моментів: “Робота над ним тривала щонайменше з 2012 року, тому я радий, що вона нарешті призвела до створення цього продукту”.
За його словами, закон покращує та спрощує регулювання для аудіовізуальних медіа, зокрема в частині спрощення ліцензування та реєстрації. Він посилює регулятора, який набуває повноважень щодо притягнення до відповідальності усіх типів медіа за поширення протиправного контенту. Також запроваджується система співрегулювання, яке може звести втручання в контент медіа до мінімуму.
“Уперше вводиться регулювання онлайн-медіа та платформ спільного доступу до відео (українських аналогів Ютубу, якщо такі виникнуть). Частина спільноти вважає, що регулювання онлайн- та друкованих медіа є зайвим і мало б бути відданим на саморегулювання. Та, на жаль, воно не працює, що і стало причиною включення до закону положень про ці два типи медіа”, - наголошує пан Дворовий.
Позитивно оцінює закон і голова ГО “Детектор медіа” Наталія Лігачова. Завдяки тому, на її думку, що влітку законопроект став одним із 7-ми пріоритетних для нашого кандидатства в ЄС, всі зацікавлені стейкхолдери, експерти, політичні сили стали набагато більш конструктивними та здатними на компроміси. Як і попередній спікер, пані Лігачова згадала про регулювання онлайн-медіа — саме ці положення викликали неприйняття у медійної спільноти. Але це питання вдалося вирішити.
“Війна продемонструвала ще яскравіше, що онлайн все ж таки регулювати треба, бо саме він є найбільш вразливим до впливу та поширенню дезінформації. Разом з тим – за що, власне, виступали й такі громадські організації, як “Детектор медіа” з самого початку — не перегинаючи палицю, мінімізуючи ризики політично-вмотивованого втручання в діяльність онлайн-медіа, занадто широкого кола тих, хто міг би потрапити під державне регулювання (тих же блогерів) та не створюючи прецедент більшого регулювання онлайну, ніж теле- та радіо”, - підкреслила вона.
Наталія Лігачова наголошує, що треба ще вивчати текст закону, бо поправок в нього було внесено дуже багато. Можливо, там є що й критикувати, але, безперечно, його прийняття – це перемога здорового глузду.
Власне, щодо проблемних моментів документу...
Максим Дворовий каже, що вони стосуються розмитих формулювань у сфері захисту інформаційного простору.
“Тобто формулювання контенту, який заборонено для поширення, є достатньо розмитими і потребували б суттєвого вдосконалення (зокрема - так звані чорні та білі списки). Проблемою є також історія з мовними квотами на рівні 80% для регіональних каналів. Я не бачу, яким чином це дозволить нам виконати інший кандидатський критерії — щодо захисту прав нацменшин”, - розмірковує медіаюрист.
Тим часом голова ГО “Детектор медіа” розповідає, що закон виконує вимоги щодо запровадження незалежного регулятора наскільки це можливо в рамках нинішнього законодавства. Але...
“Проблема у Конституції — вона встановлює квотний принцип і парну кількість членів регулятора. Це створювало проблеми в його роботі раніше й може створювати надалі, навіть попри суттєву модернізацію конкурсних процедур щодо призначення членів регулятора”, - вважає Наталія Лігачова.
Загалом же, фактично всі негативні моменти, каже вона, буквально напередодні голосування були зняті.
«Навіть про телеканал «Рада» вписали, що це має бути суто парламентський канал. Щоправда, залишили його нинішній стан – повноцінного, навіть хедлайнерського мовника – у національному телемарафоні «Єдині новини», до чого я ставлюся негативно. Але вже як є», - наголосила пані Лігачова.
Прогноз щодо реакції ЄС: негативу точно не буде
Голова Нацради Ольга Герасим’юк переконана, що в Європі закон сприймуть позитивно: “Прийняття цього закону — одна з семи вимог Євросоюзу. І цей крок зроблений вчасно. Як Україна і обіцяла. І з урахуванням висновків Європейської комісії, які й були позитивними, до речі”.
Нацрада постійно зустрічалася з європейськими партнерами з Німеччини і Британії, Молдови і Латвії, Польщі і Франції, вивчала їх досвід і все це спрямовувала до використання робочій групі з підготовки законопроєкту.
“Наші партнери цікавились нюансами. Представники Ради Європи постійно брали участь в заходах щодо обговорення законопроєкту. Наша співпраця з Європою не закінчується”, - підкреслила голова Нацради.
Тобто наші партнери підключаться і в процес впровадження закону в практику.
«Насправді ж оцінюється не лише закон, а й його застосування. Наступний рік Єврокомісія буде стежити, як працює за новими правилами наш медійний ринок. І ці висновки будуть остаточними», - доповнює Микита Потураєв.
Представник фракції «Слуга народу» каже, що якщо під час застосування закону виявляться певні недоліки, то документ може бути змінений.
«Будь-який закон – це не догма, це не «Святе письмо». Побачимо, як він буде працювати найближчий рік. Якщо буде щось потрібно – змінимо. Головне, що нині там точно захищені права медіа, захищені інтереси держави та суспільства», – сказав політик.
Врешті, Наталія Лігачова розповіла з почутого/побаченого на власні очі: «На вулицях наших західних партнерів, принаймні тих, з ким спілкуюсь я, після прийняття закону було свято. Вони доклали великих зусиль для розробки закону, за що їм можна щиро подякувати».
Отже є сподівання, що Європа сприйме закон «Про медіа» однозначно добре. А що буде на практиці – побачимо невдовзі, адже він має запрацювати через три місяці після підписання та офіційної публікації.
Станом на 12:00 19.12.22 президент свій «автограф» на документі поки не поставив.
Мирослав Ліскович. Київ