Руслан Шевчук, командир 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр»

Наша піхота в ближньому бою не беззбройна навіть проти танків 

Підрозділи 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» тримають оборону на найнебезпечніших ділянках фронту. Командир бригади Руслан Шевчук про своїх «холодноярців» говорить з гордістю. Бійці стоять на рубежах і добряче, каже комбриг, «перемелюють ворога і ламають йому зуби». 

"Я пишаюся тим, що служу з цими людьми і маю честь ними керувати. Можу навести безліч прикладів їхнього героїзму. Коли одна рота дві доби поспіль веде бій з переважаючими силами противника, ми проводимо ротацію, наступна рота так само важко б’ється, але не відходить. Коли на мотопіхотні підрозділи виходять танкові колони, а вони все одно ведуть бій. Коли взвод не утримує позицію, ми розуміємо, що йому треба відходити, а командир взводу приймає рішення залишитися, віддає свої документи і телефон, відправляє свій особовий склад і сам прикриває їхній відхід попри поранення. Це героїчні вчинки! І вони бувають щодня"

Характер дій російських військ, наголошує комбриг, зараз суттєво змінився. Якщо на початку повномасштабного вторгнення характерними були глибокі танкові прориви, то зараз ворог використовує тактику «ударного кулака»: спочатку йде бронетехніка – не менше роти танків, далі - піхота.

"Тобто,  пробили на невелику глибину, розширили плацдарм, закріпилися - і тільки потім намагаються нарощувати темп. Ворог зараз більш обережний, бо вже встиг відчути нашу протидію. Наша піхота в ближньому бою не беззбройна навіть проти танків противника. Зокрема, завдяки новітнім зразкам протитанкового озброєння ближньої дії, яке ми отримали від наших союзників – Javelin, NLAW. Воювати є чим. Був випадок, наприклад, коли на одну роту вийшло 6 танків. За 10 хвилин бою три танки було знищено, решта відступили. Я думаю, що коли 50% сили противника, що наступає, знищено, то у противника зникає бажання продовжувати наступ. Також досить непогано зарекомендували себе наші протитанкові комплекси – "Стугна", "Корсар" 

Щоб навчитися використовувати озброєння, яке надходить від союзників, багато часу не треба, говорить Руслан Шевчук. 

"На тактичному рівні для піхотинця це займає від 30 хвилин до доби, на Javelin треба трохи більше часу, на NLAW – менше, – говорить він. – Деякі зразки озброєння дуже подібні між собою. Були випадки, коли підрозділ отримує, наприклад, гранатомети, хлопці 15 хвилин дивляться відеоогляд на YouTube – і все стає зрозуміло. До того ж, вони в обов’язковому порядку тренуються, перш ніж використовувати зброю у бойовій ситуації". 

Командир бригади переконаний, що нинішню війну не можна порівнювати з жодною попередньою. 

"Так ще ніхто у світі не воював. Це війна артилерії і бронетехніки, вони застосовуються дуже потужно. Звичайному піхотинцю в таких умовах виживати дуже тяжко. Вогонь артилерії й танків сьогодні коригується за допомогою безпілотної авіації. Розвідка місцевості відбувається динамічніше. Хто швидше отримує інформацію, - той швидше приймає рішення і, відповідно, підвищує ефективність техніки, заощаджує боєприпаси та зберігає особовий склад. Має бути постійний розвиток озброєння як для знищення противника, так і для захисту. Увесь час потрібно вчитися. Так, непросто. Але ми на своїй землі, ми ні до кого в гості не приходили, «руський мір» не кликали", – говорить командир. 

Формат ведення бойових дій, безперечно, увійде до підручників з військової науки, упевнений комбриг. 

"Те, що «пише книжка», те, чому навчають у військових інститутах та академіях, суттєво відрізняється від того, що зараз відбувається. Є багато тактичних прикладів військових хитрощів, які доводиться застосовувати, але про це зараз зарано розповідати. Про це можна буде розмовляти після закінчення війни. Це все зафіксовано в бойових наказах та розпорядженнях, в журналах ведення бойових дій. Це свого роду історичні документи. Мені за свій особовий склад соромно не буде точно. Мої люди для мене вже переможці", – підсумовує Руслан Шевчук. 

Аліна Логвиненко, Сергій Лисенко

Фото – Арсен Федосенко